Постанова

від 17.05.2018 по справі 905/1237/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 905/1237/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду : Краснова Є.В. - головуючого, Мачульського Г.М., Кушніра І.В.,

розглянувши в письмову провадженні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.11.2017 та рішення Господарського суду Донецької області від 15.08.2017 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЗ "Азов-Схід" до Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" про стягнення заборгованості за договором суборенди земельної ділянки від 28.05.2002р. в сумі 770 443,23 грн., з яких: 733 215,92 грн. - заборгованість по орендних платежах, 5 374,38 грн. - 3% річних, 31 852,93 грн. - пеня,

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕЗ "Азов-Схід" (далі - ТОВ "ВЕЗ "Азов-Схід") звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" (далі - ПАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь") про стягнення заборгованості по орендних платежах у розмірі 733 215,92 грн, 3% річних у сумі 5 374,38 грн та 31 852,93 грн пені, всього 770 443,23 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне (неповне та несвоєчасне) виконання відповідачем зобов'язань зі сплати орендних платежів за договором суборенди земельної ділянки від 28.05.2002.

Рішенням господарського суду Донецької області від 15.08.2017 (суддя Мельниченко Ю.С.) позов задоволено частково, стягнуто з ПАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" на користь ТОВ "ВЕЗ "Азов-Схід" заборгованість по орендних платежах в сумі 278 682,44 грн, 3% річних в сумі 4 979,04 грн, пені в сумі 19 320,27 грн. Припинено провадження у справі на підставі пункту 1 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) (в редакції, чинній до 15.12.2017) в частині стягнення заборгованості зі сплати орендної плати в сумі 454 533,48 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що оскільки сторонами в договорі оренди передбачений обов'язок відповідача пропорційно корегувати орендну плату земельної ділянки у разі зміни або індексації грошової оцінки землі (п. 3.5 договору), а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому зміна розміру нормативної грошової оцінки землі є підставою для стягнення недоплаченої орендної плати. В частині припинення провадження у справі суд послався на те, що після порушення провадження у справі відповідачем було сплачено заборгованість з орендної плати в сумі 454 533,48 грн, що підтверджується банківською випискою від 16.06.2017р.

Постановою колегії суддів Донецького апеляційного господарського суду від 30.11.2017 у складі: Дучал Н.М., Будко Н.В., Мартюхіна Н.О. рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ПАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням апеляційним господарським судом норм чинного законодавства, зокрема, статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування", статей 193, 221, 632 Господарського кодексу України (далі - ГК України), положень Законів України "Про оцінку земель", "Про оренду землі". Заявник зазначає, що судами не з'ясовано обставини, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору та не взято до уваги та не оцінено його доводи про те, що єдиною підставою для зміни розміру нормативної грошової оцінки землі є рішення Маріупольської міської ради, яке на день подачі позову відсутнє.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

ТОВ "ВЕЗ "Азов-Схід" у відзиві заперечує проти задоволення касаційної скарги та вважає рішення судів законними і обґрунтованими.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглянувши у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи судові рішення, враховуючи визначені ГПК України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.

Судами при розгляді справи встановлено, що 28.05.2002 між ТОВ "ВЕЗ "Азов-схід" (орендар) та ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" (далі - суборендар) укладено договір суборенди земельної ділянки, відповідно до п. 1.1 якого орендар надає, а суборендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку території Міськострова у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя.

У суборенду передається земельна ділянка площею 32,2433 га у Орджонікідзевському районі міста Маріуполя, в тому числі:

На земельній ділянці знаходиться цех морських перевезень, вугільний склад ВАТ "МК "Азовсталь" та нежитлові приміщення, згідно затвердженої Технічної документації.

На земельній ділянці прокладені такі інженерні комунікації:

- лінії електромереж 220 В, 110 КВ;

- залізничні колії;

- автомобільні проїзди без твердого покриття.

Відповідно до п. 2.1. договору земельна ділянка надана орендарю за договором оренди, зареєстрованим у Маріупольській міській раді за № 461 від 23 травня 2002 року на підставі рішення Маріупольської міської ради № 1381 від 28.12.2001.

Згідно п. 2.2. договору земельна ділянка надається суборендарю для реалізації на території Східної промислової зони Спеціальної економічної зони "Азов" затвердженого Радою з питань спеціальних економічних зон та спеціального режиму інвестиційної діяльності в Донецькій області інвестиційного проекту "Будівництво та експлуатація перевантажувального комплексу "Азовсталь" на підставі рішення Маріупольської міської ради № 1381 від 28.12.2001, згідно з пунктом 10 Закону України "Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області" № 356-ХІV від 24.12.1998.

Договір укладається на період до державної реєстрації нової юридичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності на території СЕЗ "Азов", згідно затвердженого Радою з питань спеціальних економічних зон та спеціального режиму інвестиційної діяльності в Донецькій області інвестиційного проекту, та діє з моменту його підписання (п. 2.3. договору).

Згідно п. 3.1. договору (в редакції додаткової угоди від 26.03.2014 до договору суборенди земельної ділянки) орендна плата вноситься суборендарем щорічно у розмірі 7,772157 грн за квадратний метр (без урахування ПДВ). Загальна сума договору складає 3 007 200,00 гривень на рік (з урахуванням ПДВ), та може бути змінена згідно умов цього договору.

В пункті 3.2. договору, розмір орендної плати за земельну ділянку змінюється у разі індексації у встановленому законом порядку грошової оцінки. У разі індексації грошової оцінки земель м. Маріуполя, суборендар зобов'язаний вносити орендну плату у новому розмірі з дня індексації на підставі документально підтвердженого письмового повідомлення орендаря.

Згідно п. 3.4. договору розмір орендної плати щорічно переглядається у випадках і з моменту: зміни умов господарювання, передбачених договором; підвищення цін, тарифів тощо, у тому числі внаслідок інфляційних процесів; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини суборендаря, що підтверджено документально; у разі невиконання Орендарем обов'язку повідомити суборендарю про права третіх осіб на орендовану земельну ділянку; збільшення розмірів грошової оцінки; в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

У разі зміни або індексації грошової оцінки суборендар зобов'язаний пропорційно корегувати орендну плату за земельну ділянку (п. 3.5. договору).

Згідно п. 3.6. договору на будь-яку суму орендної плати, яка не була сплачена у строки, визначені цим договором, нараховується пеня у розмірі 0,3 відсотки несплаченої суми, але не більше ніж 120 відсотків діючої на момент платежу облікової ставки Національного банку України за кожний наступний день, доки суму простроченої орендної плати не буде повністю сплачено.

Договір зареєстрований у Маріупольському міському управлінні земельних ресурсів за № 8 28.05.2002.

Посилаючись на наявні в матеріалах справи витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 32/2/2016 від 19.01.2016 та № 471/2/2017 від 13.03.2017 та відмову відповідача сплачувати орендну плату у відповідності до зміненої грошової оцінки землі, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За умовами статей 526, 525 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач в якості однієї з підстав позову вказує на п. 3.2. договору відповідно до якого розмір орендної плати за земельну ділянку змінюється у разі індексації у встановленому законом порядку грошової оцінки. У разі індексації грошової оцінки земель м. Маріуполя, суборендар зобов'язаний вносити орендну плату у новому розмірі з дня індексації на підставі документально підтвердженого письмового повідомлення орендаря.

В якості доказів необхідності сплати орендної плати з урахуванням індексації грошової оцінки землі позивач надає витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 32/2/2016 від 19.01.2016 та № 471/2/2017 від 13.03.2017, де зазначено, що грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 1412336900:00:001:0027 площею 32,243300 га на 2016р. становить 361,38 грн/м 2 , а на 2017р. 532,03 грн/ м 2 . Проте з витягів неможливо зробити висновку на підставі чого визначена така нормативна грошова оцінка, зокрема відсутнє посилання на коефіцієнт індексації, якщо розмір грошової оцінки визначено із застосуванням індексації, і відсутнє посилання на рішення органу місцевого самоврядування, яким затверджено технічну документацію щодо визначення нової грошової оцінки, якщо розмір грошової оцінки визначено із врахуванням такої технічної документації.

При цьому відповідач у відзиві на позов, в апеляційній та касаційній скарзі наголошував, що позивач в обґрунтування позову фактично посилається на зміну грошової оцінки землі, що по своїй суті не є ідентичним індексації грошової оцінки землі в розумінні п. 3.2 договору.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про оренду землі" (у відповідній редакції) однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно зі статтею 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою; розмір, форма і строки внесення орендної плати встановлюються за згодою сторін в договорі оренди.

За змістом статті 13 Закону України "Про оцінку земель" (у відповідній редакції) при визначенні розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов'язковим є проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Статтею 1 Закону України "Про оцінку земель" унормовано, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про оцінку земель" підставою для проведення оцінки земель (нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

За змістом статті 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності юридичними особами, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою.

Частиною 2 статті 20 вказаного Закону встановлено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

За змістом статті 23 Закону України "Про оцінку земель" визначено, що технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою, а технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, затверджується районними радами.

Поряд з цим відповідно до статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою:

Кi = І : 100,

де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

У разі якщо індекс споживчих цін не перевищує 100 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 100.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

Враховуючи, що суди попередніх інстанцій не з'ясували на підставі яких нормативних актів відбулась зміна нормативної грошової оцінки землі, зазначена у наявних в матеріалах справи витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки; не витребували та не дослідили будь яких доказів на підтвердження таких змін; не надали оцінки доводам відповідача про те, що фактично позивач, як на підставу позову, посилається на зміну нормативної грошової оцінки землі, а не на її індексацію та відповідно не надає доказів здійснення такої індексації, колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій не можна вважати такими, що відповідають вимогам статті 43 ГПК України (у редакції чинній до 15.12.2017) щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain).

"Брумареску проти Румунії" (рішення №28342/95, п. 61) одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили , не може ставитися під сумнів.

Згідно з п.48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 3 липня 2014 року, остаточне 17.11.2014:

"Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року)."

При цьому, згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

Оскільки передбачені статтею 300 ГПК України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) межі розгляду справи судом касаційній інстанції не дають йому права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, постановлені у цій справі судові рішення щодо задоволення позову підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно, повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Судові витрати.

Відповідно до приписів статті 129 частини 4 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі підлягають розподілу під час вирішення спору по суті, а оскільки за результатами розгляду касаційної скарги спір у даній справі не вирішено, розподіл судових витрат за результатами розгляду касаційної скарги є передчасним.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" задовольнити частково.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.11.2017 та рішення Господарського суду Донецької області від 15.08.2017 у справі № 905/1237/17 скасувати, справу направити на новий розгляд до Господарського суду Донецької області .

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. Краснов

Судді: Г. Мачульський

І. Кушнір