Вирок

від 23.05.2018 по справі 323/2342/15-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа № 323/2342/15-к

Апеляційний суд Запорізької області

Провадження №11-кп/778/91/18 Головуючийв 1-йінстанції ОСОБА_1 Єдиний унікальний № 323/2342/15-кДоповідач в 2-й інстанції ОСОБА_2 Категорія ст.185 ч.3 КК України

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

потерпілої ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в апеляційному порядку, кримінальні провадження, внесені до ЄРДР за № 12015080310000298, № 12015080310000631, які об`єднані судом в одне провадження, за апеляційною скаргою заступника прокурора Запорізької області ОСОБА_9 на вирок Оріхівського районного суду Запорізької області від 28 грудня 2015 року відносно

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черемкове, Іркутської області Російської Федерації, громадянина України, освіта базова загальна середня, не працевлаштованого, не одруженого, такого, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

1) 27.01.2015 року Оріхівським районним судом Запорізької області за ч. 3 ст. 185

КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки;

2) 07.07.2015 року Оріхівським районним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі з випробувальним строком 3 роки;

ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Оріхів Запорізької області, громадянина України, освіта середня, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, який є особою з інвалідністю ІІІ-ї групи, такого, що проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого 13.01.2015 року Оріхівським районним судом Запорізької області за ч. 1 ст. 185 КК України до 180 годин громадських робіт;

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3ст.185 КК України,

в с т а н о в и л а:

вироком Оріхівського районного суду Запорізької області від 28 грудня 2015 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України, та призначено йому покарання у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення покарання за вироком Оріхівського районного суду Запорізької області від 07.07.2015 року у виді 4 років позбавлення волі призначено ОСОБА_8 остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням на іспитовий строк 2 роки 6 місяців.

На підставі ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_8 обов`язки протягом іспитового строку періодично з`являтись для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції та повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця роботи, проживання або навчання.

ОСОБА_10 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та призначено йому покарання у виді 3 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_10 від відбування покарання з випробуванням на іспитовий строк 1 рік.

На підставі ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_10 обов`язки протягом іспитового строку періодично з`являтись для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції та повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця роботи, проживання або навчання.

Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_8 та ОСОБА_10 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 завдану злочином матеріальну шкоду в розмірі 4800 грн.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_8 та ОСОБА_10 на користь ОСОБА_7 компенсацію завданої злочином моральної шкоди в розмірі 2000 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_8 в дохід держави процесуальні витрати на залучення експертів для проведення судових товарознавчих експертиз у кримінальному провадженні № 12015080310000298 у розмірі 982,08 грн.

Стягнуто з ОСОБА_10 в дохід держави процесуальні витрати на проведення судової товарознавчої експертизи у кримінальному провадженні № 12015080310000631 у розмірі 306,90 грн.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 процесуальні витрати на оплату правової допомоги адвоката ОСОБА_11 в розмірі 1000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_7 процесуальні витрати на оплату правової допомоги адвоката ОСОБА_11 в розмірі 1000 грн.

Вирішена доля речових доказів.

Згідно вироку суду першої інстанції, 15.12.2014року близько 23 години 00 хвилин ОСОБА_8 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, керуючись корисливим мотивом та метою наживи, шляхом вільного доступу, а саме через віконну хвіртку, проник до приміщення будинку АДРЕСА_3 , звідки за допомогою гвинтового ключа демонтував з пилорамного верстату та викрав мотор марки «AИP56B2N3» та електропилку марки «МІНСЬК ПЦ 2800», ринкова вартість яких складає 2037 грн. 20 коп.

Крім того, 19.12.2014 року, продовжуючи реалізацію єдиного умислу на таємне викрадення чужого майна, близько 23 години 00 хвилин, ОСОБА_8 шляхом вільного доступу, а саме через віконну хвіртку, проник до приміщення будинку АДРЕСА_3 , звідки викрав електропереноски в кількості двох штук в корпусі білого та чорного кольору, які не складають матеріальної цінності, а також за допомогою гвинтового ключа демонтував з токарного верстату та викрав електродвигун на 4 кВт на 3000 обертів вартістю 600 грн., електродвигун на 1 кВт на 1500 оборотів вартістю 400 грн., електрорубанок вартістю 1200 грн., електричну дриль марки «Інтерскол Д-350ЄР», вартістю 261 грн. 30 коп.

Також на початку січня 2015 року, продовжуючи реалізацію єдиного умислу на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_8 , шляхом вільного доступу, а саме через віконну хвіртку, проник до приміщення будинку АДРЕСА_3 , звідки викрав рибацькі телескопічні вудки в кількості трьох штук: 2 вудки телескопічні довжиною по 4 метри вартістю 140,00 грн. кожна, на загальну суму 280 грн., та одну вудку рибальську типу «Спінінг» довжиною 2,7 метрів вартістю 155,00 грн., фортуну «ДВТ» 2,2 кВт, вартістю 900 грн., станок для заточки бензопили марки «Темп» вартістю 800 грн., електролобзик марки «BOSCH» вартістю 1200,00 грн., в кількості 2-х штук на загальну суму 2400,00 грн., міжкімнатні двері, виконані зі скла та дерева вартістю 395,00 грн., оптичний приціл на духову гвинтівку.

Всім викраденим майном ОСОБА_8 розпорядився на власний розсуд, заподіявши потерпілому ОСОБА_12 , матеріальну шкоду на загальну суму 8228,50 грн.

Крім того, в перших числах травня 2015 року, близько 21 години 00 хвилин, ОСОБА_8 , діючи повторно, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, прийшов на територію двоповерхового будинку АДРЕСА_4 , де піднявся на другий поверх вищезазначеного будинку, шляхом підбору ключа відчинив двері квартири АДРЕСА_5 , та проник до приміщення даної квартири. В цій квартирі ОСОБА_8 умисно, таємно, з корисливих мотивів взяв наступне майно: електробігуді марки «BaByliss» вартістю 1112 гривень 40 копійок, ТВ-приймач марки «GRUNDІG STR 312» вартістю 1111 гривень 67 копійок, газовий опалювальний апарат марки «АОГВ-7К» вартістю 4800 гривень, які належали потерпілій ОСОБА_7 . Після цього, ОСОБА_8 разом із зазначеними речами покинув приміщення квартири і розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_7 матеріальну шкоду на суму 7024 гривні 07 копійок.

Крім того,ввечері тогож дня, через деякий час після викрадення речей з квартири ОСОБА_7 , ОСОБА_8 направився до магазину «Гарячий хліб», розташований за адресою: АДРЕСА_6 , де зустрів ОСОБА_10 . В ході розмови з останнім у ОСОБА_8 виник умисел на таємне викрадення чужого майна з квартири АДРЕСА_5 спільно з ОСОБА_10 . З цією метою він запропонував ОСОБА_10 піти до будинку АДРЕСА_4 та допомогти йому перенести раніше викрадені речі, на що ОСОБА_10 погодився. По прибуттю до будинку за зазначеною адресою, з метою реалізації спільного умислу, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 близько 22 години 00 хвилин направились до квартири АДРЕСА_7 , де шляхом підбору ключа проникли до приміщення даної квартири. Після цього, ОСОБА_10 і ОСОБА_8 , діючи умисно, таємно, повторно, з корисливих мотивів, взяли відеомагнітофон марки «Panasonic NV-PО4RM2EE» вартістю 225 гривень 80 копійок, який належав ОСОБА_7 , та домовилися зберігати викрадене майно у ОСОБА_10 . Після чого, вони покинули територію вказаної квартири та розпорядилися викраденим майном на власний розсуд, чим спричинили потерпілій ОСОБА_7 матеріальних збитків на суму 225 гривень 80 копійок.

Вирок відносно обвинуваченого ОСОБА_10 учасниками провадження в апеляційному порядку не оскаржується.

В апеляційній скарзі заступник прокурора Запорізької області, не оспорюючи доведеність вини ОСОБА_8 у вчинених кримінальних правопорушеннях та кваліфікацію його дій, вважає вирок районного суду незаконним, таким, що підлягає скасуванню в частині призначеного ОСОБА_8 покарання, у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного ОСОБА_8 покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості. Так, суд, призначаючи ОСОБА_8 покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Оріхівського райсуду від 07.07.2015 року, більш суворим покаранням, призначеним останнім вироком 28.12.2015 року, призначив іспитовий строк на 2 роки 6 місяців, тоді як попереднім вироком він був призначений на 3 роки. Районний суд, застосовуючи відносно ОСОБА_8 ст. 75 КК України, звільняючи його від відбування покарання з випробуванням, істотно порушив вимоги закону, належним чином не врахував характер і ступінь суспільної небезпеки вчинених злочинів, що є тяжкими злочинами, особу обвинуваченого, який ніде не працює, характеризується посередньо, матеріальну шкоду потерпілим не відшкодував, раніше за вчинення злочинів звільнявся від відбування покарання на підставі Закону України «Про амністію», але належних висновків не зробив і знов скоїв крадіжку. Почуття безкарності призвело до того, що ОСОБА_8 у травні 2015 року продовжував скоєння крадіжок навіть після його засудження вироком Оріхівського райсуду від 27.01.2015 року до умовного покарання, що свідчить про його небажання ставати на шлях виправлення і можливість скоєння нових правопорушень.

На підставі викладеного, просить вирок суду першої інстанції відносно ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 185 КК України скасувати в частині призначеного ОСОБА_8 покарання та ухвалити свій вирок, яким призначити ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 185 КК України покарання у вигляді 5 років позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України вирок Оріхівського райсуду від 07.07.2015 року у вигляді 4 років позбавлення волі з іспитовим строком на 3 роки, згідно зі ст. 75 КК України виконувати самостійно. В іншій частині вирок залишити без змін.

Заслухавши доповідьсудді просутність судовогорішення тааргументи скарги;в судовихдебатах:прокурора тапотерпілу,які просилизадовольнити апеляційнускаргу;обвинуваченого,зокрема ів останньомуслові,який заперечувавпроти задоволенняскарги прокурора;перевіривши матеріалипровадження,та обговорившидоводи сторін,колегія суддіввважає,що апеляційна скарга заступника прокурора Запорізької області ОСОБА_9 підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 404 КПК України апеляційний суд перевіряє правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального й процесуального права при ухваленні судового рішення у тій частині, в якій його було оскаржено.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_8 , кваліфікація його дій, встановлені і вказані обставини у обвинувальному вироку на підставі досліджених під час судового розгляду доказів, відповідають фактичним обставинам провадження, які згодом суд поклав у основу вироку, та є вмотивованими і обґрунтованими.

Разом з тим, доводи апеляційної скарги щодо неправильного принципу застосування закону України про кримінальну відповідальність при призначенні остаточного покарання за сукупністю вироків, є небезпідставними.

Відповідно до частини 4 статті 70 КК України, за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Частина друга статті 70 КК України наголошує, що при складанні покарань остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається в межах, встановлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає більш суворе покарання.

Отже, вищезазначені норми закону про кримінальну відповідальність, у їх системному тлумаченні, передбачають призначення покарання за сукупністю злочинів, яке повинно бути більшим від призначеного попереднього покарання.

Однак, районний суд при призначенні виду та розміру покарання за останнім вироком ці вимоги закону не врахував, до того ж прийняв рішення, яке не узгоджується з вимогами ст.ст. 50, 65, 70 КК України, і тому в частині визначення судом покарання оскаржуваний вирок підлягає скасуванню, з ухваленням нового вироку відповідно до вимог ст. 420 Кримінального процесуального закону.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає, що покарання ОСОБА_8 у виді позбавлення волі строком на п`ять років, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, даних про особу обвинуваченого, згідно яких він посередньо

характеризується за місцем проживання, його стан здоров`я, не перебування на обліку у психіатра та нарколога, щире каяття, як обставину, що пом`якшує покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, його попередні судимості, при яких він неодноразово звільнявся від відбування призначених покарань з випробуванням, але без застосування ст. 75 КК України, буде справедливим, відповідним до скоєного, необхідним і достатнім для виправлення і попередження скоєння ним нових злочинів, і таким, що відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України.

Крім того,колегія суддів,при постановленнісудового рішеннязвертає увагуна абзацдругий пункту23Постанови ПленумуВерховного Суду№7від 24.10.2003року «Пропрактику призначеннясудами кримінальногопокарання»,згідно якого, коли особа, щодо якої було застосоване звільнення від покарання, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.

Інших порушень вимог кримінального процесуального закону, які могли бути підставою для безумовного скасування судового рішення, колегія суддів не встановила.

Керуючись ст. ст. 404, 407,420 КПК України, колегія суддів

з а с у д и л а:

апеляційну скаргу заступника прокурора Запорізької області ОСОБА_9 задовольнити.

Вирок Оріхівського районного суду Запорізької області від 28 грудня 2015 року відносно ОСОБА_8 в частині призначеного покарання скасувати.

Призначити ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 185 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України вирок Оріхівського районного суду Запорізької області від 07.07.2015 року у вигляді 4 років позбавлення волі з іспитовим строком на 3 роки, згідно зі ст. 75 КК України, виконувати самостійно.

Строк покарання рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

В решті вирок районного суду залишити без змін.

Вирок Апеляційного суду Запорізької області набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржений учасниками судового провадження протягом трьох місяців з дня його проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4