Постанова

від 15.05.2018 по справі 910/2770/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/2770/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю.Я. - головуючого, суддів: Дроботової Т.Б., Пількова К.М.,

секретар судового засідання - Овчарик В.М.,

за участю представників:

позивача - Чернецька Г.М. (адвокат, дов. від 23.04.2018);

відповідача - Безносик А.О. (представник з дов. від 06.04.2018);

від третьої особи - не з'явилися;

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МСВІТ" (ТОВ "БК "Травертин")

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2017 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Травертин" (після зміни назви - Товариства з обмеженою відповідальністю "МСВІТ")

до Київської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Житлово - будівельний кооператив "Алмаз-2"

про скасування рішення №2/1006 від 05.09.2016

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У лютому 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "БК "Травертин" (після зміни назви - Товариство з обмеженою відповідальністю "МСВІТ") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Київської міської ради про скасування рішення №2/1006 від 15.09.2016 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки №75-6-00251 від 25.11.2005, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "БК "Травертин" (після зміни назви - Товариство з обмеженою відповідальністю "МСВІТ") на підставі рішення Київської міської ради №831/2306 від 19.07.2005" (далі - рішення №2/1006).

Позовна заява обґрунтована відсутністю підстав для розірвання договору у відповідності до пункту 8.4 в односторонньому порядку.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.03.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2017, в позові відмовлено повністю.

Суди встановивши, що станом на момент прийняття Київською міською радою рішення №2/1006 (15.09.2016), забудова спірного об'єкту нерухомого майна позивачем не здійснена, і належних доказів на підтвердження неможливості завершення таких робіт позивачем суду не надано дійшли висновку, що позивачем не доведено належними засобами доказування порушення його прав відповідачем шляхом прийняття спірного рішення №2/1006, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Травертин" (після зміни назви - Товариство з обмеженою відповідальністю "МСВІТ") є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім цього, слід зауважити, що ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2017 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Травертин" (після зміни назви - Товариство з обмеженою відповідальністю "МСВІТ") про заміну найменування позивача задоволено. Здійснено заміну Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Травертин" (після зміни назви - Товариство з обмеженою відповідальністю "МСВІТ") (ідентифікаційний код 33295805) на Товариство з обмеженою відповідальністю "МСВІТ" (ідентифікаційний код 33295805). Клопотання Житлово-будівельного кооперативу "Алмаз-2" про залучення останнього в якості третьої особи задоволено. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Житлово-будівельний кооператив "Алмаз-2".

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись з рішенням та постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "МСВІТ" (ТОВ "БК "Травертин") звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2017 і постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2017 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставами для скасування рішення і постанови Товариство з обмеженою відповідальністю "МСВІТ" (ТОВ "БК "Травертин") зазначає порушення та неправильне застосування судами першої і апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, зокрема, приписів статті 35 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній до 15.12.2017, статті 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), статей 24, 25, 31, 32 Закону України "Про оренду землі".

Заявник звертає увагу на те, що:

- судами проігноровано обставини, які були встановлені під час розгляду справи №51/405;

- судами не враховано того, що після укладення договору оренди позивачем здійснювались заходи, спрямовані на виконання умов договору в частині забудови спірної земельної ділянки;

- судами не враховано, що трирічний строк згідно п. 8.4 договору розпочався 07.10.2014 і на дату прийняття спірного рішення не закінчився.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи (доводи, викладені у відзивах та запереченнях на касаційну скаргу)

У відзиві на касаційну скаргу відповідач - Київська міська рада просить касаційну скарну залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2017 без змін посилаючись на необґрунтованість наведених у касаційній скарзі доводів та правомірність висновків судів першої і апеляційної інстанції, викладених в оскаржених рішенні та постанові. Київська міська рада наголошує на тому, що незабудова земельної ділянки прямо порушує вимоги умов договору оренди та наносить шкоду Київській міській раді.

У відзиві на касаційну скаргу третя особа - Житлово - будівельний кооператив "Алмаз-2" просить залишити рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2017 без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та (або) апеляційної інстанції

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Викладені у касаційній скарзі аргументи позивача є підставою для скасування оскаржуваних у справі рішення та постанови і передачі справи на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Так, господарськими судами попередніх інстанцій було установлено, що 19.07.2005 Київською міською радою прийнято рішення №831/3406 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "БК "Травертин" (після зміни назви - Товариство з обмеженою відповідальністю "МСВІТ") земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з підземним паркінгом та вбудованими і прибудованими нежитловими приміщеннями на вул. Тулузи, 6-д у Святошинському районі м. Києві", пунктами 1 та 2 якого затверджено проект відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "БК "Травертин" (після зміни назви - Товариство з обмеженою відповідальністю "МСВІТ") для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з підземним паркінгом та вбудованими і прибудованими нежитловими приміщеннями на вул. Тулузи, 6-д у Святошинському районі м. Києва; передано Товариству з обмеженою відповідальністю "БК "Травертин"(після зміни назви - Товариство з обмеженою відповідальністю "МСВІТ"), за умови виконання пункту 3 цього рішення, в довгострокову оренду на 15 років земельну ділянку площею 0,41 га для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з підземним паркінгом та вбудованими і прибудованими нежитловими приміщеннями на вул. Тулузи, 6-д у Святошинському районі м. Києва за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови.

09.11.2005 між Київською міською радою, як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "БК "Травертин" (після зміни назви - Товариство з обмеженою відповідальністю "МСВІТ"), як орендарем, було укладено договір оренди земельної ділянки (надалі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець на підставі рішення Київської міської ради №831/3406 від 09.11.2005, за актом приймання-передачі передав, а орендар прийняв в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим договором.

Згідно з пунктом 2.1 договору об'єктом оренди є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - вул. Тулузи, 6-д у Святошинському районі м. Києва; розмір - 4095 кв. м.; цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з підземним паркінгом та вбудованими і прибудованими нежитловими приміщеннями; кадастровий номер - 8000000000:75:288:0062.

Відповідно до пункту 3.1. договору він укладений на 15 (п'ятнадцять) років.

Відповідно до пункту 8.4 договору відповідач зобов'язаний завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору.

Виходячи зі змісту пунктів 11.4, 11.5 і 12.2 договору, він може бути розірваний в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, зокрема, у разі порушення строків завершення забудови земельної ділянки, встановлених пунктом 8.4 договору. Договір може бути достроково розірваний у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов'язків, визначених у п.п. 5,1, 8.4 договору. У разі невиконання орендарем умов цього договору та обов'язків, передбачених законодавством України, договір може бути достроково розірваний.

Розірвання цього договору не потребує укладання додаткової угоди. Договір вважається розірваним з моменту прийняття орендодавцем відповідного рішення, якщо інше не встановлено рішенням (пункт11.6 договору).

Даний договір посвідчено державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори Петровою Т.М. та зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 25.11.2005 за № 75-6-00251 у книзі записів держаної реєстрації договорів.

15.09.2016 Київською міською радою прийнято рішення №2/1006 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки №75-6-00251 від 25.11.2005, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "БК "Травертин" (після зміни назви - Товариство з обмеженою відповідальністю "МСВІТ") на підставі рішення Київської міської ради №831/2306 від 19.07.2005".

Відповідно до пункту 1 рішення №2/1006 розірвано договір оренди земельної ділянки від 25.11.2005 №75-6-00251 (кадастровий номер 8000000000:75:288:0062) площею 4095 кв. м, укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "БК "Травертин" (після зміни назви - Товариство з обмеженою відповідальністю "МСВІТ") на підставі рішення Київської міської ради №831/3406 від 19.07.2005 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "БК "Травертин" (після зміни назви - Товариство з обмеженою відповідальністю "МСВІТ") земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з підземним паркінгом та вбудованими і прибудованими нежитловими приміщеннями на вул. Тулузи, 6-д у Святошинському районі м. Києва".

Предметом цього спору є скасування рішення №2/1006.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 21 ЦК суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

За змістом статті 93 ЗК, статей 762, 792 ЦК, статей 13, 21 Закону України "Про оренду землі" правовідносини щодо оренди земельної ділянки передбачають передачу орендарю земельної ділянки у володіння та користування на певний строк для її використання відповідно до умов договору та положень земельного законодавства.

Відповідно до положень статей 177, 181, 373, 374 ЦК земельна ділянка (як індивідуалізований об'єкт, що має ознаки у вигляді кадастрового номеру, площі, меж) є об'єктом права власності територіальної громади, а правомочності щодо володіння та користування орендованою земельною ділянкою, як і правомочність розпорядження, є складовими права власності територіальної громади щодо земельної ділянки.

Згідно з приписами статей 525, 526, 629 ЦК і статті 193 ГК договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 651 ЦК зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором, а частиною 3 цієї норми визначено, що у разі односторонньої відмови від договору повністю або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Статтею 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Наведені норми законодавства не містять заборони для сторін договору оренди земельної ділянки передбачити випадки розірвання договору в односторонньому порядку шляхом вчинення стороною одностороннього правочину, що оформляється прийняттям рішення у встановленому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття спірного рішення№2/1006 стало те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "БК "Травертин" (після зміни назви - Товариство з обмеженою відповідальністю "МСВІТ") не виконано умови пункту 8.4 договору оренди, а саме: не завершено забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору і громадський супротив.

Відмовляючи у позові суди виходили з того, що позивачем не доведено належними засобами доказування порушення його прав відповідачем шляхом прийняття спірного рішення.

Крім того, суди зазначити про те, що станом на момент прийняття Київською міською радою рішення №2/1006 (15.09.2016), забудова спірного об'єкту нерухомого майна позивачем не здійснена і належних доказів на підтвердження неможливості завершення таких робіт позивачем суду не надано.

Проте такі висновки судів попередніх інстанцій Касаційний господарський суд вважає передчасним з огляду на таке.

За приписами статті 35 Господарського процесуального кодексу України, у редакції, чинній 15.12.2017 і у редакції станом на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до пункту 41 Доповіді, схваленої Венеційською Комісією на 86 му пленарному засіданні (Венеція, 25- 26 березня 2011 року), "Верховенство права" одним з обов'язкових елементів поняття "верховенство права" є юридична визначеність.

Згідно з п.п.44, 46, 50 даної Доповіді:

"44. Принцип юридичної визначеності є істотно важливим для питання довіри до судової системи та верховенства права. Він є істотно важливим також і для плідності бізнесової діяльності, з тим щоб генерувати розвиток та економічний поступ. Аби досягти цієї довіри, держава повинна зробити текст закону (the law) легко доступним. Вона також зобов'язана дотримуватись законів (the laws), які запровадила, і застосовувати їх у передбачуваний спосіб та з логічною послідовністю. Передбачуваність означає, що закон має бути, за можливості, проголошений наперед - до його застосування, та має бути передбачуваним щодо його наслідків: він має бути сформульований з достатньою мірою чіткості, аби особа мала можливість скерувати свою поведінку.

46. Юридична визначеність вимагає, щоб юридичні норми були чіткими і точними та спрямованими на забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишались передбачуваними. Зворотна дія [юридичних норм] також суперечить принципові юридичної визначеності, принаймні у кримінальному праві (ст. 7 ЄКПЛ), позаяк суб'єкти права повинні знати наслідки своєї поведінки; але це також стосується і цивільного та адміністративного права - тієї мірою, що негативно впливає на права та законні інтереси [особи]. На додаток, юридична визначеність вимагає дотримання принципу res judicata. Остаточні рішення судів національної системи не повинні бути предметом оскарження. Юридична визначеність також вимагає, щоб остаточні рішення судів були виконані. У приватних спорах виконання остаточних судових рішень може потребувати допомоги з боку державних органів, аби уникнути будь-якого ризику приватного правосуддя , що є несумісним з верховенством права. Системи, де існує можливість скасовувати остаточні рішення, не базуючись при цьому на безспірних підставах публічного інтересу, та які допускають невизначеність у часі, несумісні з принципом юридичної визначеності.

50. Існування суперечливих рішень, що їх виніс верховний чи конституційний суд, у будь-якому разі є несумісним із принципом юридичної визначеності. Тому вимагається, щоб суди, особливо вищих інстанцій, запроваджували механізми, що надають можливість уникати суперечливості та забезпечувати узгодженість їхньої судової практики."

Відповідно до п.72 рішення Європейського Суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" (заява N 48553/99) зазначено:

"Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 параграфа 1, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції (995_004), яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів."

Посилання, що одним із основних аспектів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає, що коли рішення суду стало остаточним, воно не може бути піддано сумніву будь-яким іншим рішенням суду мається міститься і у справах Європейського суду з прав людини "Брумареску проти Румунії", "Салов проти України" та інші.

Таким чином, зі змісту вищевказаної частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України можна зробити висновок, що однією з цілей цієї норми законодавець визначив, в тому числі, і уникнення можливості різних висновків та тлумачень щодо наявних між сторонами обставин та правовідносин, що не відповідатиме принципу юридичної визначеності.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду цієї справи у господарських судах попередніх інстанцій скаржник неодноразово звертав увагу суддів на обставини встановлені господарським судом у справі №51/405.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 04.09.2013, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 29.07.2014 у справі 51/405 відмовлено у задоволенні позову Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Травертин" про розірвання договору оренди земельної ділянки на вул. Тулузи, 6-д у Святошинському районі міста Києва, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "БК Травертин", зареєстрованого у книзі записів державної реєстрації договорів 25.11.2005 № 75-6-00251, та про зобов'язання відповідача повернути позивачу земельну ділянку площею 0,41 га, вартістю 696723,49 грн., яка розташована на вул. Тулузи, 6-д у Святошинському районі міста Києва.

Зазначений позов було мотивованим наявністю передбачених договором підстав для його розірвання в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця через порушення відповідачем обумовленого договором оренди земельної ділянки обов'язку завершити забудову орендованої земельної ділянки у встановлений строк, приписами статей 24, 25, 32, 34 Закону України "Про оренду землі".

Підставою для відмови у позові стало те, що відповідач на протязі дії укладеного договору вчиняв всі дії, необхідні для складення і затвердження проектної документації, початку та здійснення будівництва, передбаченого договором оренди земельної ділянки від 09.11.2005, отримав від головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища затвердження архітектурно-планувального завдання № 08-0037 на проектування будівництва житлового будинку з підземним паркінгом та вбудованими і прибудованими нежитловими приміщеннями по вул. Тулузи, 6-д у Святошинському районі м. Києва, виконує належним чином власні зобов'язання за договором оренди земельної ділянки в частині здійснення орендних платежів, що підтверджується листом Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва № 25009/10/15-345 від 26.12.2011.

Проте приймаючи оскаржувані судові рішення у цій справі суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки обставинам встановленим у справі №51/405, а лише обмежились посиланнями на наявність судових рішень у справі №51/405.

Крім того, судами не звернули уваги на доводи скаржника про те, що після розгляду справи №51/405 у 2014 році останнім було розпочато відновлення реєстрації договору оренди, розробку технічної документації на земельну ділянку і здійсненні щодо звільнення земельної ділянки від незаконно побудованих гаражів.

Отже, не встановивши, таким чином, обставин, які являють собою істотні складові предмета доказування в даній справі, попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування вимог частини першої статті 4 7 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній до 15.12.2017 щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу (в тій же редакції) стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу

Доводи Київської міської ради та ЖБК "Алмаз-2", які викладені у відзивах на касаційну скаргу про законність та обґрунтованість судових актів попередніх інстанцій Касаційній господарський суд відхиляє, з огляду на викладене вище.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд

Відповідно до частин першої та другої статті 300 ГПК України у редакції, чинній з 15.12.2017, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з приписами пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Зважаючи на викладене, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи та докази, в тому числі зазначені в даній постанові, об'єктивно оцінити відповідні докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення. За результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат зі справи.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МСВІТ" (ТОВ "БК "Травертин") задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2017 у справі №910/2770/17 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ю.Я. Чумак

Судді Т.Б. Дроботова

К.М. Пільков