Рішення

від 22.05.2018 по справі 754/2017/17

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/416/18

Справа №754/2017/17

РІШЕННЯ

Іменем України

22 травня 2018 року Д еснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Панченко О.М.

при секретарі - Табачука О.В.

представника позивача - Томенка Р.В.

представника відповідача та третьої особи -ОСОБА_2

представника третьої особи - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Краснянське спеціалізоване підприємство Агромаш до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, ПП Креастайл про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ Краснянське спеціалізоване підприємство Агромаш звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_4 в якому просив суд стягнути з відповідача на користь товариства шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 22.11.2016 року на 24 км. Автодороги Київ-Чоп в с. Капітанівка Києво-Святошинського району Київської області сталася ДТП з вини водія автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_5, який виїхав на зустрічну смугу та скоїв зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, що належить позивачу у справі. Автомобіль ГАЗ 33021 д/н НОМЕР_3 належить відповідачу у справі ОСОБА_4 Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16.01.2017 водія ОСОБА_5 визнано винним у вказаній ДТП. 23.12.2016 року Вінницьким відділенням КНДІСЕ складено висновок авто товарознавчого дослідження №3230/16-21 відповідно до якого розмір матеріального збитку заподіяного автомобілю, що належить позивача внаслідок ДТП складає 446733.19 грн. Частину збитків в сумі 100 000 грн. позивачу має відшкодувати МТСБУ до якого звернувся позивач, решту уми в розмірі 346 733.19 грн. має відшкодувати відповідач, тому позивач був вимушений звернутися до суду з даним позовом та просив стягнути з відповідача на його користь 346 733 грн. 19 коп. матеріальної шкоди, 951.48 грн. витрат на проведення експертизи, 5 215.27 грн. судового збору.

Ухвалою суду від 03.03.2017 року відкрито провадження у даній цивільній справі.

Судом під час розгляду справи було залучено до участі в справі в якості третіх осіб без самостійних вимог щодо предмету позову ОСОБА_5 та ПП Креастайл .

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, що викладені в позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_4 та третьої особи ОСОБА_5 - ОСОБА_2 в судовому засіданні просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з підстав, викладених нею у її письмових запереченнях.

Представник третьої особи у справі ОСОБА_5 - ОСОБА_3 в судовому засіданні також просив відмовити в задоволенні позову з підстав, що ним були викладені в письмових запереченнях.

Представник третьої особи у справі ПП Креастайл в судове засідання не з явився, повідомлений належним чином про день та час розгляду справи.

Судом, вислухавши пояснення учасників справи, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, встановлено наступні обставини по справі.

22.11.2016 року сталась дорожньо-транспортна пригода за участі водіїв ОСОБА_5 , який керував автомобілем ГАЗ 33021, днз НОМЕР_3 та водія автомобіля Mitsubishi Pajero, днз НОМЕР_4.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 січня 2017 року ОСОБА_5 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст.124 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення є обов'язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено дану постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Отже судовим рішенням було визнано винним в дорожньо-транспортній пригоді, яка сталась 22.11.2016 року ОСОБА_5.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В пункті 2 Постанови Пленуму Верховного суду України №6 від 27 березня 1992 року Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди зазначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла,за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Аналіз положень ст. ст. 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України свідчить про встановлення в цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по- перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (в т.ч. моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб'єктами, у спеціальний спосіб тощо).

Правило генерального делікту закріплено у ст. 1166 ЦК України стосовно майнової шкоди та у ст. 1167 ЦК України стосовно моральної шкоди.

Умовами застосування цих норм є завдання шкоди (майнової, моральної) неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв'язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина заподіювана.

За правилом генерального делікту відповідальність за завдання шкоди покладається на особу, яка цю шкоду завдала, тобто на безпосереднього заподіювача.

Таким чином, за зобов'язаннями, що виникають внаслідок заподіяння шкоди, притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе за одночасної наявності обов'язкових умов, якими є протиправна поведінка або бездіяльність, наявність дійсної шкоди, причинно-наслідковий зв'язок між діяннями та заподіянням такої шкоди, вина.

Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо)володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Згідно пункту 2 Правил дорожнього руху встановлено обов'язки і права водіїв механічних транспортних засобів. Зокрема, власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

У відповідності до п.п. 2.2. Правил дорожнього руху Власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Статтею 126 КУпАП та Правилами дорожнього руху з урахуванням змін внесених в 2011 році, визначено перелік документів, що засвідчує законність володіння транспортним засобом, це посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб.

Отже, відповідач в момент дорожньо-транспортної пригоди 22.11.2016 року не був володільцем автомобіля, дорожньо-транспортна пригода сталась не з його вини,що встановлено судовим рішенням і в силу ст..61 ЦПК України не підлягає повторному доказуванню, причинно-наслідкового зв'язку між пригодою і тим, що автомобіль є зареєстрованим за відповідачем на праві приватної власності не має, у зв'язку з чим у відповідності до чинного законодавства відповідач не є тією особою, яка повинна відповідати за завдану шкоду, а саме є неналежним відповідачем. Відшкодування шкоди повинно здійснюватись винною особою, яка на відповідній правовій підставі володіла автомобілем.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки вину відповідача у дорожньо-транспортній пригоді не встановлено, а позов пред'явлений до не належного відповідача.

Керуючись ст.ст.2,4,5, 80,81 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Краснянське спеціалізоване підприємство Агромаш (код 00902501) - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: