Постанова
Іменем України
23 травня 2018 року
м. Київ
справа № 760/20101/15-ц
провадження № 61-13623св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М., Крата В. І. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Народна позика ,
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
особа, яка не брала участі у справі - ОСОБА_3,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3, яка підписана представником ОСОБА_4, на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 22 січня 2018 року у складі судді: Гаращенка Д. Р.,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Народна позика (далі - ТОВ ФК Народна позика ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про звернення стягнення за договором позики на предмет іпотеки.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 01 червня 2013 року між ТОВ ФК Народна позика та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 0106001/000-КФК/13 (далі - кредитний договір), за умовами якого позивач надав ОСОБА_2 кредит у формі відзивної поновлювальної кредитної лінії на загальну суму 1 100 000,00 грн на споживчі цілі, строком з 04 червня 2013 року по 04 червня 2016 року, під 36% річних.
Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між ТОВ ФК Народна позика та ОСОБА_1 31 липня 2015 року укладено договір іпотеки (далі - договір іпотеки). Згідно з пункту 1.2. договору іпотеки предметом цього договору є передання в іпотеку іпотекодержателю наступного нерухомого майна: кв. АДРЕСА_1, площею 34.8 кв. м., що належить на праві власності ОСОБА_1 (далі - предмет іпотеки).
Позивач вказував, що він свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі та надав ОСОБА_2 кредит в розмірі 1 100 000,00 грн. Однак, в порушення умов кредитного договору в частині обов'язку забезпечувати погашення грошових зобов'язань ОСОБА_2 належним чином не виконав, в зв'язку з чим у нього виникло прострочене зобов'язання з погашення кредиту: 1 089 800,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 271 360,20 грн - заборгованість по процентам.
Також ТОВ ФК Народна позика вказувало, що ним було здійснено оцінку майна, про що складено звіт про оцінку майна № 1, ідентифікатор за базою ФДМУ 605356_28072015_1. Об'єкт оцінки: однокімнатна квартира, загальною площею 34,8 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1, яка є предметом іпотеки. За результатами оцінки ринкова вартість об'єкта складає 773 500,00 грн, що і є початковою ціною предмета іпотеки, на підставі чого і було сформовано ціну позову.
ТОВ ВК Народна позика просило в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ТОВ ФК Народна позика за кредитним договором № 0106001/000-КФК/13 від 01 червня 2013 року в сумі 1 363 160,20 грн звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: кв. АДРЕСА_1, площею 34.8 кв. м., що належить на праві власності ОСОБА_1, шляхом визнання права власності на це майно за ТОВ ФК Народна позика за ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на момент проведення державної реєстрації права власності на зазначене майно, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, а саме - 773 500,00 грн.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 04 лютого 2016 року позов ТОВ ФК Народна позика задоволено. У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ТОВ ФК Народна позика за кредитним договором звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: кв. АДРЕСА_1, площею 34.8 кв. м., що належить на праві власності ОСОБА_1 та встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки, шляхом його продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, з початкової ціною 773 500,00 грн.
У серпні 2017 року ОСОБА_3 звернулася із заявою до Солом'янського районного суду м. Києва, в якій вона просила залучити її до справи як третю особу та скасувати рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 04 лютого 2016 року у справі за позовом ТОВ ФК Народна позика до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення за договором позики на предмет іпотеки за нововиявленими обставинами.
Ухвалою Солом'янського суду м. Києва від 15 листопада 2017 року залишено без задоволення заяву ОСОБА_3 про перегляд рішення від 04 лютого 2016 року за нововиявленими обставинами.
Ухвала мотивована тим, що ОСОБА_3 є особою, яка не була залучена до участі у справі, але вважає, що суд вирішив питання про її права, свободи чи обов'язки. Тому ОСОБА_3 не має права на подання заяви про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами, а має право на звернення з апеляційною скаргою на рішення суду та з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.
22 листопада 2017 року ОСОБА_3 звернулася із апеляційною скаргою на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 04 лютого 2016 року.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 04 грудня 2017 року вказані ОСОБА_3 причини пропуску строку на апеляційне оскарження визнано неповажними, апеляційну скаргу залишено без руху, та надано строк для звернення до апеляційного суду з заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження з інших підстав.
Ухвала мотивована тим, що ОСОБА_3 було відомо про оскаржене рішення в серпні 2017 року і матеріали справи не містять доказів того, що завадило їй вчасно звернутися з апеляційною скаргою.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 22 січня 2018 року підстави пропуску строку на апеляційне оскарження, вказані у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження, визнано неповажними. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 04 лютого 2016 року.
Ухвала мотивована тим, що вказані причини пропуску строку на апеляційне оскарження, а саме те, що ОСОБА_3 не була учасником справи, і помилково подала заяву про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами та подання цієї заяви передбачало наміри оскаржити рішення суду, є неповажними причинами для поновлення процесуального строку. Тому суд зробив висновок про відсутність об'єктивних причин, які перешкоджали вчасно звернутися з апеляційною скаргою на оскаржене рішення.
У березні 2018 року ОСОБА_3, через свого представника ОСОБА_4, звернулася із касаційною скаргою на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 22 січня 2018 року. У якій просить скасувати оскаржене рішення і передати справу для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження до апеляційного суду.
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_3 не була залучена до участі у справі, а тому не знала і не могла знати про її розгляд. Особа, яка подала касаційну скаргу, вказує, що є власником квартири, що була предметом іпотеки. Так, у період розгляду цієї справи у провадженні Солом'янського районного суду м. Києва перебувала інша справа № 760/20135/13-ц за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження майном та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6, третя особа - Державна реєстраційна служба України, про визнання договору недійсним.
У цій справі рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 06 квітня 2016 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження майном та задоволено зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_6, третя особа - Державна реєстраційна служба України, про визнання договору недійсним. Визнано недійсним договір від 16 вересня 2011 року купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коноваловою Е. А. за реєстровим № 2874. Визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1, яка складається з однієї житлової кімнати, загальною площею 34,80 кв. м., житловою площею 18,60 кв. м. за ОСОБА_3
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 15 червня 2016 року рішення районного суду змінено, виключено з мотивувальної частини рішення посилання на статті 328, 392 ЦК України. Абзац четвертий резолютивної частини рішення викладено у наступній редакції: кв. АДРЕСА_1 , яка складається з однієї житлової кімнати, житловою площею 18,60 кв. м, загальною площею 34,80 кв. м, повернути у власність ОСОБА_3 В решті рішення залишено без змін.
28 травня 2014 року під час розгляду справи № 760/20135/13-ц ОСОБА_6 відчужив квартиру АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу ОСОБА_1
ОСОБА_3 також вказує, що подання заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами передбачало намір оскаржити рішення суду. Цією заявою ОСОБА_3 намагалася захистити свої порушені права щодо майна, яке їй належить на праві приватної власності. Вважає причини пропуску строку на апеляційне оскарження поважними.
Ухвалою Верховного Суду від 23 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
У квітні 2018 року ТОВ ФК Народна позика надало відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін. Відзив мотивований тим, що ОСОБА_3 звернулася із апеляційною скаргою через три місяці після ознайомлення її представника із матеріалами справи.
Ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2018 року справа призначена до судового розгляду.
Колегія суддів приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.
При відмові у відкритті провадження апеляційний суд зазначив, що наведені причини пропуску строку на апеляційне оскарження, а саме те, що ОСОБА_3 не була учасником справи, і помилково подала заяву про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами та подання цієї заяви передбачало наміри оскаржити рішення суду, є неповажними причинами для поновлення процесуального строку. Тому суд зробив висновок про відсутність об'єктивних причин, які перешкоджали вчасно звернутися з апеляційною скаргою на оскаржене рішення.
Колегія суддів не погоджується із цим висновком апеляційного суду з таких підстав.
Європейський суд з прав людини вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов'язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).
У статтях 73, 297 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) не визначено конкретного переліку причин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку. Однак, суд апеляційної інстанції, керуючись верховенством права та основними засадами судочинства, повинен надати оцінку наведеним особою, яка не брала участі у справі, обставинам на предмет поважності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.
При відхиленні клопотання особи, яка не брала участі у справі, про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не звернув уваги на факт того, що ОСОБА_3 копію рішення суду першої інстанції не отримувала; незначний пропуск ОСОБА_3 строку на апеляційне оскарження; вчинення ОСОБА_3 дій щодо оскарження рішення шляхом подання заяви про його перегляд за нововиявленими обставинами; оперативного подання апеляційної скарги через сім днів після залишення без задоволення заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, що свідчить його дійсний намір ОСОБА_3 оскаржити судове рішення; відсутність інших дій, що свідчать про зловживання процесуальними правами.
Таким чином, суд апеляційної інстанції виявив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, тому суд вважає необґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції про відхилення клопотання особи, яка не брала участі у справі, про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та відмови у відкритті апеляційного провадження.
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена ухвала постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, оскаржену ухвалу скасувати та передати справу апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_3, яка підписана представником ОСОБА_4, задовольнити.
Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 22 січня 2018 року скасувати.
Передати справу № 760/20101/15-ц до Апеляційного суду м. Києва для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: Н. О. Антоненко
В. І. Журавель
В. М. Коротун
В. І. Крат
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 23.05.2018 |
Оприлюднено | 28.05.2018 |
Номер документу | 74265522 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Крат Василь Іванович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні