Рішення

від 07.12.2018 по справі 757/20871/17-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/20871/17-ц

Категорія 26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2018 року Печерський районний суд м. Києва

суддя Батрин О.В.

секретар судового засідання Гасюк В.В.,

справа № 757/20871/17-Ц

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю О.К. та партнери

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю О.К. та партнери про стягнення коштів,

представники позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представник відповідача ОСОБА_4

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ О.К. та партнери про стягнення коштів. Позовні вимоги мотивовані тим, що 17 липня 2014 року та 10 жовтня 2015 року сторонами укладені договори про надання поворотної фінансової допомоги - договір № 1 та договір № 2. 17 серпня 2014 року сторони уклали додаткову угоду № 1, на підставі якої були внесені зміни до договору № 1. Відповідно до вказаних договорів позивач надала частинами відповідачу поворотну фінансову допомогу на загальну суму 427 000 грн. без ПДВ, а відповідач зобов'язався повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним договором. Оскільки відповідач по закінченні строку дії договорів суми отриманої фінансової допомоги не повернув, то позивач просила стягнути з відповідача на її користь 427 000 грн. за двома договорами фінансової допомоги.

Ухвалою від 13 квітня 2017 року (суддя Бортницька В.В) відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 4 липня 2017 року (т. 1 а.с. 51).

11 квітня 2017 року до суду від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову, у задоволенні якої ухвалою від 13 квітня 2017 року відмовлено (т .1 а.с. 15-50, 52).

25 квітня 2017 року до суду від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову, у задоволенні якої ухвалою від 12 липня 2017 року (суддя Москаленко К.О.) відмовлено (т. 1 а.с. 58-95, 102-103).

26 вересня 2017 року до суду від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову, у задоволенні якої ухвалою від 26 вересня 2017 року відмовлено (т. 1 а.с. 116-159, 161-162).

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 травня 2018 року вказана цивільна справа надійшла для розгляду судді Батрин О.В. (т. 1 а.с. 214-217) та ухвалою від 31 травня 2018 року справу прийнято до провадження, призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження відповідно до п. 9 Перехідних положень ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року (т. 1 а.с. 218)

23 червня 2018 року від представника відповідача ОСОБА_4, надійшов відзив на позов (т. 1 а.с. 221-230), відповідно до якого вказав, що 15 січня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 укладено договір про відступлення права вимоги за цими договорами про поворотної фінансової позики, підписано акт про передавання-приймання документів та повідомлено відповідача про відступлення права вимоги. У зв'язку з цим, до ОСОБА_5 перейшли усі права первісного кредитора за зобов'язаннями, що існували на момент їх переходу. Тому право вимоги за договорами належить ОСОБА_5, а права позивача не порушені.

10 серпня 2018 року від представника відповідача ОСОБА_6 надійшла заява із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (т. 1 а.с. 231-237), у зв'язку з чим ухвалою від 14 серпня 2018 року справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження (т. 1 а.с. 238).

9 жовтня 2018 року у справі проведено підготовче судове засідання та розгляд справи призначено на 7 грудня 2018 року (т. 1 а.с. 243).

Заслухавши пояснення представників сторін ОСОБА_3 та ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, суд, дійшов висновку про відмову у задоволенні, виходячи з такого.

Судом встановлено, що 17 липня 2014 року між сторонами ОСОБА_1 та ТОВ О.К. та партнери укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги № 1, відповідно до якого позивачем надається відповідачу поворотна фінансова допомога у розмірі 1 200 000 грн. зі строком повернення 364 дня (т. 1 а.с. 7).

Додатковою угодою № 1 від 17 серпня 2014 року внесені зміни до договору, відповідно до якого розмір фінансової допомоги складає 400 000 грн. на строк 180 календарних днів (т. 1 а.с. 9).

Крім того, 10 жовтня 2015 року між сторонами укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги № 2 на суму 30 000 грн. без ПДВ строком на два місяці (т. 1 а.с. 8).

У виконання умов вказаних договорів позивачем надано відповідачу 427 000 грн. частинами, а саме:

- 21 липня 2014 року в сумі 200 000 гривень;

- 23 липня 2014 року в сумі 50 000 гривень;

- 24 липня 2014 року в сумі 50 000 гривень;

- 28 липня 2014 року в сумі 50 000 гривень;

- 18 серпня 2014 року в сумі 22 500 гривень;

- 22 серпня 2014 року в сумі 22 500 гривень;

- 09 вересня 2014 року в сумі 5 000 гривень;

- 16 грудня 2014 року в сумі 12 500 гривень (т. 1 а.с. 10-12).

Разом з тим, по закінченні строку дії договорів суми отриманої фінансової допомоги відповідач не повернув.

За своєю правовою природою вказані договори, укладені між сторонами, є договорами позики, оскільки, відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 631 цього Кодексу строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк (стаття 610 ЦК України).

З урахуванням наведеного відповідач мав повернути позивачу отримані грошові кошти у розмірі 427 000 грн.

Разом з тим, судом встановлено, що 15 січня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 укладено договір про відступлення права вимоги (т. 1 а.с. 224-226), відповідно до п. 1.1. якого ОСОБА_1 поступається, а ОСОБА_5 приймає в повному обсязі право вимоги, що належать ОСОБА_1 за договорами про надання поворотної фінансової допомоги від 17 липня 2014 року та 10 жовтня 2015 року, а також додаткової угоди № 1 до договору про надання поворотної фінансової допомоги від 17 липня 2014 року, укладеними між ОСОБА_1 та ТОВ O.K. та партнери .

Право вимоги до ТОВ O.K. та партнери становить суму 427 000 грн. (п. 2.2 договору про відступлення прав вимоги)

На виконання вимог п.2.1 договору про відступлення права вимоги від 15 січня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 підписано акт про передавання-приймання документів (т. 1 а.с. 227) та направлено на адресу ТОВ O.K. та партнери повідомлення про відступлення права вимоги (т. 1 а.с. 228).

Статтею 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочииом (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тому, уклавши договір про відступлення права вимоги від 15 січня 2017 року, підписавши акт про передавання-приймання документів та направивши повідомлення про відступлення права вимоги, ОСОБА_1 поступилася своїми правами в зобов'язанні (право вимоги боргу) ОСОБА_5, у результаті чого до останнього перейшли усі права первісного кредитора за зобов'язаннями, що існували на момент їх переходу.

Згідно з ч. 1 cт. 4 ЦПК України кожна особа мас право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Отже, право на позов в особи виникає лише тоді, коли її право, свобода чи інтерес або порушене, або невизнане, або оспорюється.

Верховний Суд України у постанові від 18 травня 2016 р. у справі № 6-658цс15 висловив правову позицію, що суд повинен установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 9 грудня 2015 року у справі № 6-849цс15, у справі № 6-84цс14.

Отже, дотримуючись правових позицій Верховного Суду України, та враховуючи норми ч. 1 ст. 3 ст. 15 ЦПК України можна стверджувати, що у разі, коли навіть позов є обґрунтованим і підставним, наприклад, якщо дійсно навіть є порушення закону, які, в принципі, зазвичай, тягнуть задоволення позову, але в конкретній справі жодне право, свобода чи інтерес саме позивача не було порушено зазначеними у позові незаконним діяннями відповідача, права, свободи чи інтереси позивача відповідач не оспорює, то в такому разі правових підстав для задоволення такого конкретного позову немає.

Інакше кажучи, відмова у задоволенні позову відбувається з підстав відсутності порушення прав та інтересів позивача, лише у разі чого виникає право на позов. Причому, докази такого конкретного, об'єктивного порушення повинен навести у позовній заяві позивач, оскільки в цій частині на ньому лежить процесуальний обов'язок доказування.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись ст. 512, 514, 530, 1046, 1047, 1049, ЦК України та ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 267, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю О.К. та партнери про стягнення коштів - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1: 04053, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю О.К. та партнери : 01133, м. Київ, вул. Л.Українки, 3, оф. 126, код ЄРПОУ 23743991.

Суддя О.В.Батрин