Постанова

від 24.05.2018 по справі 5/85-50

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2018 року Справа № 5/85-50

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Філіпова Т.Л.,

судді Василишин А.Р.

секретар судового засідання Драчук В.М.

за участю представників:

прокурор: Кондратюк А.В.

позивача: не з"явився

відповідача 1: не з"явився

відповідача 2: не з"явився

органу ДВС: не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Волинське обласне управління АТ "Ощадбанк" на ухвалу господарського суду Волинської області від 23.03.2018 постановлену за результатами розгляду скарги Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії - Волинське обласне управління АТ Ощадбанк на дії Ратнівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області у справі № 5/85-50 (суддя Слободян О. Г. м.Луцьк, повний текст складено 26.03.2018)

за позовом Прокурора міста Луцька в інтересах ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії -Волинське обласне управління

до відповідачів : 1) Фермерського господарства "Гурич";

2) Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Замшанівський"

про стягнення солідарно 902579грн.19коп.

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство Державний ощадний банк України в особі філії Волинське обласне управління АТ Ощадбанк звернулося до господарського суду Волинської області із скаргою на рішення головного державного виконавця Ратнівського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Волинській області про визначення вартості майна, в якій просить:

- скасувати звіт про оцінку описаного та арештованого зерносховища, заг. площею 1015,5 м.кв., розташованого за адресою: Волинська обл., Ратнівський р-н., с.Замшани, вул. Перемоги, 14в, відповідно до висновку від 09.10.2017р., виконаного субєктом оціночної діяльності ТОВ Бюро оцінки та інвентаризації з встановленою ринковою вартістю 74335грн.;

- зупинити реалізацію описаного та арештованого зерносховища, заг. площею 1015,5 м.кв., розташованого за адресою: Волинська обл., Ратнівський р-н., с.Замшани, вул. Перемоги, 14в, в системі електронних торгів арештованим майном (СЕТАМ);

- призначити судову експертизу про визначення ринкової вартості зерносховища, заг. площею 1015,5 м.кв., розташованого за адресою: Волинська обл., Ратнівський р-н., с.Замшани, вул. Перемоги, 14в, яке належать СВК Замшанівський .

Обґрунтовуючи подану скаргу, скаржник зазначає, що 11.12.2017 Ратнівським РВ ДВС ГТУЮ у Волинській області відкрито виконавче провадження №55357594 щодо примусового виконання наказу господарського суду від 09.08.2010 № 5/85-1. Відповідно до постанови головного державного виконавця Ратнівського РВ ДВС ГТУЮ у Волинській області Токарського Е.С. від 18.12.2017р. дане виконавче провадження приєднано до зведеного виконавчого провадження №22664361, в ході якого Ратнівським РВ ДВС ГТУЮ у Волинській області було звернено стягнення на майно боржника, серед якого було зерносховище, загальною площею 1015.5 кв.м., яке знаходиться за адресою: Ратнівський район, с. Замшани, вул. Перемоги, 14в. 12.01.2018 головним державним виконавцем Ратнівського РВ ДВС ГТУЮ у Волинській області було винесено постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - ТзОВ Бюро оцінки та інвентаризації (код ЄДРПОУ 39162789) експертом у зведеному виконавчому провадженні №22664361. Згідно звіту про оцінку нерухомого майна від 23.01.2018р. вартість зерносховища становить 74335грн., що на думку скаржника не відображає реальну вартість об`єкта оцінки, а сам звіт виконаний з порушеннями в застосуванні методичних підходів, методів та оціночних процедур.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 23.03.2018 у справі №5/85-50 в задоволенні скарги Публічному акціонерному товариству Державний ощадний банк України в особі філії Волинське обласне управління АТ Ощадбанк відмовлено.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою суду Публічне акціонерне товариство Державний ощадний банк України в особі філії - Волинське обласне управління АТ Ощадбанк звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Волинської області від 23 березня 2018 року, якою відмовлено в задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України від імені якого діє філія - Волинське обласне управління АТ Ощадбанк на рішення головного державного виконавця Ратнівського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Волинській області про визначення вартості майна. Прийняти нове рішення, яким задовольнити скаргу Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України від імені якого діє філія - Волинське обласне управління АТ Ощадбанк на рішення головного державного виконавця Ратнівського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Волинській області про визначення вартості майна у повному обсязі.

Вважає, що ухвала господарського суду Волинської області від 23.03.2018 є незаконною, необґрунтованою та такою, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своїх доводів скаржник зазначає те, що посилання господарського суду Волинської області в оскаржуваній ухвалі на той факт, що скаржник не звертався до ДВС запереченнями проти результатів оцінки та з клопотанням про рецензування звіту про оцінку майна є необґрунтованим. Адже, положеннями п.5 ст.57 Закону України Про виконавче провадження , чітко передбачено, що у разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Крім того, скаржник зазначає, що проведення рецензування звіту про оцінку у виконавчому провадженні чинною редакцією Закону України Про виконавче провадження не передбачено.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.04.2018 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" від імені якої діє філія Волинське обласне управління АТ "Ощадбанк" на ухвалу господарського суду Волинської області від 23.03.2018 року у справі № 5/85-50 на 5 аркушах з додатками - залишено без руху. Публічному акціонерному товариству "Державний ощадний банк України" від імені якої діє філія Волинське обласне управління АТ "Ощадбанк" надано можливість усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

27.04.2018 на виконання ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 17.04.2018 Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" від імені якої діє філія Волинське обласне управління АТ "Ощадбанк" надано докази надсилання Луцькій місцевій прокуратурі та Фермерському господарству "Гурич" копії апеляційної скарги, а також докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1762,00 грн., усунувши таким чином недоліки апеляційної скарги.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.05.2018 у справі №5/85-50 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Волинське обласне управління АТ "Ощадбанк" на ухвалу господарського суду Волинської області від 23.03.18р. у справі №5/85-50 та розгляд апеляційної скарги призначити на "24" травня 2018 р. о 10:30 год. у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань № 6.

10.05.2018 на адресу Рівненського апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Волинське обласне управління АТ "Ощадбанк" надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якої просить доручити господарському суду Волинської області (м. Луцьк, пр. Волі, 54 А).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.05.2018 клопотання Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Волинське обласне управління АТ "Ощадбанк" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, задоволено. Доручено господарському суду Волинської області забезпечити проведення судового засідання у справі №5/85-50, яке відбудеться 24.05.2018 о 10:30 год., в режимі відеоконференції в приміщенні господарського суду Волинської області за участю уповноважених представників Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Волинське обласне управління АТ "Ощадбанк".

23.05.2018 засобами електронного зв`язку на адресу суду від Луцької місцевої прокуратури надійшов відзив в якому просить суд ухвалу господарського суду Волинської області від Волинської області від 23.03.2018 у справі №5/85-50 залишити без змін, а апеляційну скаргу ПАТ Державний ощадний банк України від імені якого діє філія - Волинське управління АТ Ощадбанк залишити без задоволення.

В судовому засіданні 24.05.2018 прокурор заперечила вимоги апеляційної скарги з мотивів викладених у відзиві на апеляційну скаргу та звернула увагу на правові висновки викладені в постанові Великої палати Верховного суду від 13.03.2018 у справі №914/881/17. Просила суд ухвалу господарського суду Волинської області від Волинської області від 23.03.2018 у справі №5/85-50 залишити без змін, а апеляційну скаргу ПАТ Державний ощадний банк України від імені якого діє філія - Волинське управління АТ Ощадбанк залишити без задоволення.

Фермерське господарство "Гурич", Сільськогосподарський виробничий кооператив "Замшанівський", Ратнівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області не забезпечили явку повноважних представників в судове засідання 24.05.2018, про день, час та місце судового розгляду повідомлялися у встановленому законом порядку.

23 травня 2018 року від представника ПАТ Державний ощадний банк України від імені якого діє філія - Волинське управління АТ Ощадбанк надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивовано перебуванням адвоката Місюри І.В. з якою укладено договір про надання правової допомоги, в іншому судовому засіданні на 14:15 по справі №161/4200/17 за адресою: 43023, м.Луцьк, вул. Конякіна, 3.

У судовому засіданні 24.05.2018 прокурор заперечила проти задоволення клопотання ПАТ Державний ощадний банк України від імені якого діє філія - Волинське управління АТ Ощадбанк про відкладення розгляду справи, як необґрунтоване.

Розглянувши клопотання ПАТ Державний ощадний банк України від імені якого діє філія - Волинське управління АТ Ощадбанк про відкладення розгляду справи колегія суддів зазначає наступне.

Суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними (ч. 11 ст. 270 ГПК України).

Тобто підставою для відкладення розгляду справи за клопотанням учасника справи у випадку неможливості його явки у судове засідання є наявність обґрунтованих причин такої неявки.

Колегія суддів звертає увагу на те, що ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.05.2018 клопотання Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Волинське обласне управління АТ "Ощадбанк" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, задоволено. Доручено господарському суду Волинської області забезпечити проведення судового засідання у справі №5/85-50, яке відбудеться 24.05.2018 о 10:30 год., в режимі відеоконференції в приміщенні господарського суду Волинської області за участю уповноважених представників Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Волинське обласне управління АТ "Ощадбанк".

Колегією суддів встановлено, що 24.05.2018 в судове засідання у даній справі о 10:30 год., було забезпечено в режимі відеоконференції з господарським судом Волинської області;судове засідання у справі №161/4200/17 за адресою: 43023, м.Луцьк, вул. Конякіна, 3, призначене о 14:15 год. у Луцькому міськрайонному суді Волинської області. З урахуванням місцезнаходження даних судових інстанцій в межах одного населеного пункту (м.Луцьк), а отже дані обставини спростовують підстави відкладення розгляду справи №5/85-50 викладені у клопотанні представника скаржника.

При цьому скаржником також не доведено підстав неможливості присутності у судовому засіданні 24.05.2018 зазначеної особи шляхом здійснення самопредставництва, залучення іншого представника та факту неможливості розгляду справи без участі представника ПАТ Державний ощадний банк України від імені якого діє філія - Волинське управління АТ Ощадбанк , з огляду на що колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання останнього про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Належне, у розумінні ч. 7 ст. 120, ст. 242 ГПК України, повідомлення ПАТ Державний ощадний банк України від імені якого діє філія - Волинське управління АТ Ощадбанк про час та місце розгляду справи підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень за ідентифікаторами 3300115345464 та 3300115318173.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи викладене та те, що ухвалою про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду явка сторін обов'язковою не визнавалась і учасників процесу попереджено, що у разі неявки їх представників у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, а також з огляду на відмову у задоволенні клопотання скаржника про відкладення розгляду справи колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та за відсутності представників скаржника, відповідачів та органу ДВС.

У відповідності до п. 9 п. 1 Перехідних положень ГПК України справи у судах апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено матеріалами оскарження ухвали господарського суду Волинської області від 23.03.2018, що рішенням господарського суду Волинської області від 19.07.2010 по справі №5/85-50 за позовом прокурора міста Луцька в інтересах ВАТ Державний ощадний банк України в особі філії Волинське обласне управління до відповідачів: фермерського господарства Гурич сільськогосподарського виробничого кооперативу Замшанівський про стягнення солідарно 902579 грн.19 коп., стягнуто солідарно з ФГ Гурич та з СГВК Замшанівський на користь ВАТ Державний ощадний банк України в особі філії Волинське обласне управління 902579 грн.19 коп. заборгованості, стягнуто порівно з ФГ Гурич та з СГВК Замшанівський в дохід Державного бюджету України 902 грн. 57 коп. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (по 451 грн. 29 коп. та 118 грн. з кожного відповідно).

09.08.2010 на виконання даного рішення господарським судом Волинської області видано наказ про примусове виконання рішення від 09.08.2010 №5/85-1 про стягнення солідарно з фермерського господарства Гурич та з Сільськогосподарського виробничого кооперативу Замшанівський на користь ВАТ Державний ощадний банк України в особі філії - Волинське обласне управління 902579,19 грн. заборгованості (аркуш матеріалів оскарження ухвали - далі за текстом - а.м.о.у. - 8).

11.12.2017 постановою Ратнівського РВ ДВС ГТУЮ у Волинській області відкрито виконавче провадження №55357594 щодо примусового виконання наказу господарського суду від 09.08.2010р. № 5/85-1(а.м.о.у. - 10).

18.12.2017 головним державним виконавцем Ратнівського РВ ДВС ГТУЮ у Волинській області Токарським Е.С. винесено постанову про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження №22664361, яке веде Ратнівський РВДВС ГТУЮ у Волинській області (а.м.о.у - 11).

12.01.2018 головним державним виконавцем Ратнівського РВ ДВС ГТУЮ у Волинській області було винесено постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ТзОВ Бюро оцінки та інвентаризації , який має сертифікат виданий 04.12.2017 за №1154/17 , виданий ФДМУ (строк дії: 04.12.2020) у виконавчому провадженні. Встановлено, що в ході зведеного виконавчого провадження №22664361 державним виконавцем описано та арештовано належне боржнику нерухоме майно, серед якого зерносховище, загальною площею 1015.5 кв.м., яке знаходиться за адресою: Ратнівський район, с. Замшани, вул. Перемоги, 14в та постановлено призначити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ТзОВ Бюро оцінки та інвентаризації та зобов`язано встановити ринкову вартість вказаних об`єктів нерухомого майна.(а.м.о.у - 12).

23.01.2018 ТОВ Бюро оцінки та інвентаризації було складено звіт про оцінку нерухомого майна зерносховища загальною площею 1015,5м.кв., що знаходиться за адресою: Ратнівський район, с. Замшани, вул. Перемоги, 14в. Оцінку проведено дохідним та порівняльним методичними підходами та встановлено, що ринкова вартість будівлі зерносховища для продажу з аукціону становить, з урахуванням ПДВ: 74335 грн. (а.м.о.у - 14-33).

22.02.2018 Ратнівським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області направлено на адресу ПАТ Державний ощадний банк України та СВК Замшанівський лист №2074/03-07 із звітами про оцінку 16 об`єктів нерухомого майна, які належать СВК Замшанівський та повідомив сторони про порядок оскарження результатів визначення вартості майна(а.м.о.у - 13). Даний лист із звітами про оцінку майна Волинським обласним управлінням АТ "Ощадбанк" отримано 27.02.2018, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції банку на листі від 22.02.2018 №2074/03-07(а.м.о.у. - 13).

Однак, не погоджуючись з даним звітом, Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії Волинське обласне управління АТ "Ощадбанк" звернувся до господарського суду Волинської області зі скаргою, в якій просить скасувати звіт про оцінку описаного та арештованого зерносховища, а також зупинити реалізацію описаного та арештованого зерносховища та призначити судову експертизу про визначення ринкової вартості вищезазначеного майна.

З'ясувавши обставини справи та перевірку їх доказами з урахуванням доводів сторін, а також норм права, що регулюють відповідні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до ст. 339 та ч. 2 ст. 342 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно з положеннями ст. 129 Конституції України та ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку передбаченому Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які проводяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У відповідності до ч.1, п.1 ч.2 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця (ч.ч. 1, 5, 6 ст.48 Закону України "Про виконавче провадження").

За приписами частини 4 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" для проведення оцінки нерухомого майна виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання.

Частиною 5 статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

Частиною 3 статті 8 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначено, що результати оцінки майна, проведеної з порушеннями визначених цією статтею обмежень, визнаються недійсними та підлягають обов'язковому скасуванню.

Згідно зі статтею 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

Акт оцінки майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно. Якщо процедурами з оцінки майна для складання акта оцінки майна передбачене попереднє проведення оцінки майна повністю або частково суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, звіт про оцінку такого майна додається до акта оцінки майна. Акт оцінки майна підлягає затвердженню керівником органу державної влади або органу місцевого самоврядування.

Зміст, форма, порядок складання, затвердження та строк дії акта оцінки майна встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннями (національними стандартами) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиками та іншими нормативно-правовими актами, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України. Положення (національні стандарти) оцінки майна повинні містити визначення понять, у тому числі поняття ринкової вартості, принципів оцінки, методичних підходів та особливостей проведення оцінки відповідного майна залежно від мети оцінки, вимоги до змісту звіту про оцінку майна та порядок його рецензування (ч.ч. 1, 4 ст. 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні").

Національний стандарт №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затверджений постановою КМУ від 10.09.2003 №1440 є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Поняття, що вживаються у цьому Стандарті, використовуються в інших національних стандартах.

Національний стандарт № 2 "Оцінка нерухомого майна", затверджений постановою КМУ від 28.10.2004 № 1442, є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.

Таким чином, оцінка нерухомого майна має здійснюватись відповідно до Національного стандарту №2 "Оцінка нерухомого майна" з урахуванням вимог Національного стандарту № 1, яким визначено загальні засади процедури оцінювання.

У відповідності до п. 35-37 Національного стандарту "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" оцінка майна проводиться із застосуванням методичних підходів, методів оцінки, які є складовими частинами методичних підходів або є результатом комбінування кількох методичних підходів, а також оціночних процедур. Оцінювач застосовує, як правило, кілька методичних підходів, що найбільш повно відповідають визначеним меті оцінки, виду вартості за наявності достовірних інформаційних джерел для її проведення. З метою обґрунтування остаточного висновку про вартість об'єкта оцінки результати оцінки, отримані із застосуванням різних методичних підходів, зіставляються шляхом аналізу впливу принципів оцінки, які є визначальними для мети, з якою проводиться оцінка, а також інформаційних джерел на достовірність результатів оцінки. Неможливість або недоцільність застосування певного методичного підходу, пов'язана з повною відсутністю чи недостовірністю необхідних для цього вихідних даних про об'єкт оцінки та іншої інформації, окремо обґрунтовується у звіті про оцінку майна. Національними стандартами можуть передбачатися також інші випадки обмежень щодо застосування певних методичних підходів для визначення ринкової вартості та неринкових видів вартості об'єктів оцінки. Застереження та обмеження щодо використання результатів оцінки об'єкта оцінки зазначаються у звіті про оцінку майна.

Згідно п. 38-40 Національного стандарту "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" для проведення оцінки майна застосовуються такі основні методичні підходи: витратний (майновий - для оцінки об'єктів у формі цілісного майнового комплексу та у формі фінансових інтересів); дохідний; порівняльний.

Витратний підхід ґрунтується на врахуванні принципів корисності і заміщення. Витратний підхід передбачає визначення поточної вартості витрат на відтворення або заміщення об'єкта оцінки з подальшим коригуванням їх на суму зносу (знецінення).

У відповідності до п. 42 Національного стандарту "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" дохідний підхід базується на врахуванні принципів найбільш ефективного використання та очікування, відповідно до яких вартість об'єкта оцінки визначається як поточна вартість очікуваних доходів від найбільш ефективного використання об'єкта оцінки, включаючи дохід від його можливого перепродажу.

Згідно п. 47 Національного стандарту "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" порівняльний підхід ґрунтується на врахуванні принципів заміщення та попиту і пропонування. Порівняльний підхід передбачає аналіз цін продажу та пропонування подібного майна з відповідним коригуванням відмінностей між об'єктами порівняння та об'єктом оцінки.

Згідно п. 51-52 Національного стандарту "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки; ознайомлення з об'єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об'єкта оцінки та пов'язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об'єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об'єкта оцінки на нову дату (у разі потреби). Оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел (за винятком документів, надання яких повинен забезпечити замовник оцінки згідно з договором), їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому оцінювач повинен проаналізувати всі інформаційні джерела, пов'язані з об'єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна, які використовуються у разі застосування порівняльного підходу, та іншу істотну інформацію. У разі неповноти зазначеної інформації або відсутності її взагалі у звіті про оцінку майна зазначається негативний вплив цього факту на результати оцінки.

У п. 54 Національного стандарту "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" зазначено, що зібрані оцінювачем вихідні дані та інша інформація повинні відображатися у звіті про оцінку майна з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього із забезпеченням режиму конфіденційності згідно з умовами договору на проведення оцінки майна та з дотриманням вимог законодавства.

Отже, діюче законодавство про оцінку майна не містить імперативних норм щодо застосування конкретного методичного підходу при оцінці майна боржника у даній справі, а навпаки, передбачає альтернативні підходи для встановлення його вартості (ціни), що буде найбільш об'єктивною при його реалізації в межах проведення виконавчого провадження. Тобто суб'єкт оцінки на власний вибір з урахування об'єкту оцінки обирає той чи інший методичний підхід для здійснення оцінки.

Колегією суддів встановлено, що для проведення оцінки майна постановою державного виконавця від 12.01.2018. призначено суб`єкта оціночної діяльності - ТОВ "Бюро оцінки та інвентаризації", яке діє на підставі виданого Фондом державного майна України сертифіката №1154/17 від 04.12.2017(а.м.о.у. - 34 зворотня сторінка), оцінювач ОСОБА_4 має кваліфікаційні свідоцтва оцінювача НОМЕР_1 від 23.11.2000, НОМЕР_2 від 03.07.2004 (а.м.о.у - 33 зворотня сторінка) видані Фондом державного майна України 12.07.2013р. Також суб`єкт оціночної діяльності попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого звіту з питань, що містяться в постанові.

Частиною 1 ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" передбачено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Матеріалами справи встановлено, що звіт про оцінку нерухомого майна - зерносховища загальною площею 1015,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська область, Ратнівський район, с.Замшани, вул.. Перемоги, 14в був підписаний оцінювачем, який безпосередньо проводив оцінку майна, - ОСОБА_4, а також скріплений підписом керівника вищезазначеного суб'єкта оціночної діяльності - ОСОБА_5 (а.м.о.у. 14-33).

Матеріалами справи підтверджується, що при проведенні оцінки майна оцінювачем здійснено його візуальне натуральне обстеження, визначено його технічний стан, фізичний знос конструкцій, опорядження, комунікацій за винятком тих елементів та конструкцій, які неможливо побачити та ступінь придатності об`єктів нерухомості до подальшої експлуатації, вивчена відповідна технічна та фінансова документація, вивчені ринки продажу та оренди об`єктів нерухомості в області, обрані, обґрунтовані і застосовані адекватні підходи до оцінки кожного об`єкта нерухомості, врахована соціально-економічна ситуація в регіоні та в Україні в цілому. На підставі проведеного аналізу вибору методичних підходів оцінювачем при визначенні вартості зерносховища загальною площею 1015,5 м.кв., що знаходиться за адресою: Волинська область, Ратнівський район, с.Замшани, вул. Перемоги, 14в обґрунтовано застосування двох класичних підходів оцінки - дохідного та порівняльного, без застосування витратного.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегією суддів не встановлено, а заявником не наведено в апеляційній скарзі мотиви неправомірності використання оцінювачем під час проведення дослідження та складання звіту про оцінку нерухомого майна - зерносховища, методичних підходів, методів та оціночної процедури або того факту, що використані методи та дані призвели до істотного заниження вартості об'єкта оцінки, тому суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що в задоволення скарги слід відмовити.

Іншого звіту про оцінку майна боржника, виконаного іншим суб'єктом оціночної діяльності, скаржник суду не надав.

Поряд з цим, колегія суддів відзначає, що у відповідності до статті 33 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні спори, пов'язані з оцінкою майна, майнових прав, вирішуються в судовому порядку.

Статтею 32 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні передбачена відповідальність оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності, частиною другою якої визначено, що оцінювачі та суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема, за недостовірність чи необ'єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.

Відтак, чинним законодавством України передбачені підстави відповідальності суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання в разі неналежного виконання (зокрема, недостовірність чи необ'єктивність оцінки майна) ним своїх обов'язків.

Водночас звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності (ч.1 ст. 12 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні ).

Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт по оцінку майна є документом, який фіксує дії суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов'язків, визначених законом і встановлених відповідним договором.

Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності.

Отже, встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов'язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів.

Даний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №914/881/17.

Таким чином, правовідносини, які виникають у процесі здійснення оцінки майна, майнових прав, що належать фізичним та юридичним особам України на території України та за її межами визначаються Законом України "Про оцінку майна, майнових права та професійну оціночну діяльність в Україні".

В статті 9 цього Закону закріплено, що методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.

Цей Закон та розроблені на його підставі нормативно-правові акти з питань оцінки майна не передбачають погодження оцінки майна, виконаної суб'єктом оціночної діяльності, із замовником оцінки чи іншою особою (окрім органів державної влади і місцевого самоврядування у визначених випадках).

Статтями 8, 32 вказаного Закону визначено підстави і порядок визнання недійсними результатів оцінки майна, їх скасування, а також відповідальність оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності. Статтею 33 цього Закону передбачено, що спори, пов'язані з оцінкою майна, майнових прав, вирішуються в судовому порядку.

В свою чергу, скаржником не було замовлено рецензування звіту про оцінку відповідного майна в порядку ст. 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Згідно ст. 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Аналогічні положення відображені в Національному стандарті №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440 та Національному стандарту № "Оцінка нерухомого майна", затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 №1442.

Пунктом 67 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна та майнових прав" визначено, що рецензія повинна містити висновок про відповідність звіту вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна та про можливість його використання з відповідною метою, у тому числі про достовірність оцінки майна.

Враховуючи наведене, судова колегія відзначає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено щодо скасування звіту про оцінку описаного та арештованого зерносховища, заг. площею 1015,5 м.кв., розташованого за адресою: Волинська обл., Ратнівський р-н., с.Замшани, вул. Перемоги, 14в, відповідно до висновку від 09.10.2017р., виконаного суб`єктом оціночної діяльності ТОВ Бюро оцінки та інвентаризації з встановленою ринковою вартістю 74335грн.

Щодо посилань скаржника на постанову Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України , про призначення судової експертизи колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із п.9.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 року Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України у вирішенні питань, які виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби, до заяв учасників виконавчого провадження (заявників) мають застосовуватися положення ГПК, якими врегульовано аналогічні питання, зокрема, статей 2, 18, 21, 22, 26, 29, 31, 41, 42, 62, пунктів 1 - 3, 5, 6, 9 частини першої статті 63, статті 64, розділів XI, XII, XIIІ ГПК (в редакції до 15.12.2017) тощо.

Із змісту наведеного положення постанови Пленуму Вищого господарського суду України вбачається, що застосування приписів щодо призначення і проведення судової експертизи при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби, та зокрема призначення судової експертизи документів, може мати місце лише у випадку необхідності встановлення та/або спростовування факту порушення саме державним виконавцем норм чинного законодавства при складанні та/або виготовленні документів виконавчого провадження.

Однак, колегія суддів звертає увагу скаржника, що відповідно до ст. 99 ГПК України (в редакції з 15.12.2017) суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Матеріалами справи встановлено, що звіт про оцінку нерухомого майна - зерносховища складений та підписаний зокрема, представниками ТОВ Бюро оцінки та інвентаризації - керівником ОСОБА_5, оцінювачем ОСОБА_4 без участі державного виконавця (а.м.о.у. - 14-33). Тобто, зазначений документ, не є документом, складеним державним виконавцем в ході примусового виконання рішення суду у даній справі, а відтак, на оцінку господарським судом рішень, дій або бездіяльності посадових осіб Державної виконавчої служби з примусового виконання рішення суду у даній справі не впливають, оскільки не містять обставин щодо дотримання державним виконавцем норм чинного законодавства при виконанні покладених на нього обов'язків під час вчинення виконавчих дій.

У відповідності до ч.1 ст.19 Закону України Про виконавче провадження сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Статтею 20 Закону України Про виконавче провадження передбачено, зокрема, що для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання.

Отже нормами чинного законодавства передбачено, зокрема право учасників виконавчого провадження заявляти відповідні клопотання, а також право державного виконавця, в тому числі за відсутності поданого учасниками виконавчого провадження клопотання, з власної ініціативи призначати своєю постановою експерта або спеціаліста для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, що також не взято до уваги Публічним акціонерним товариством Державний ощадний банк України в особі філії - Волинське обласне управління АТ Ощадбанк при поданні до суду скарги на рішення державного виконавця про визначення вартості майна.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при розгляді скарг на дії органу державної виконавчої служби не передбачено в даному випадку можливості призначення судової експертизи, тому судом правомірно відмовлено в задоволенні заяви в цій частині.

Щодо вимоги скаржника про зупинення реалізації описаного та арештованого зерносховища, в системі електронних торгів арештованого майном (СЕТАМ), колегія суддів прийшла до висновку, що ці вимоги Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Волинське обласне управління АТ "Ощадбанк" задоволенню не підлягають, оскільки скаржником не було у встановленому законом порядку доведено доцільності та підставності вчинення таких дій, враховуючи, те, що скаржником не наведено нормативного обґрунтування з посиланнями на конкретні законодавчі норми, які регулюють підстави та порядок зупинення судом реалізації арештованого майна, а також не подано відповідних доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування зазначеного ним заходу.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається як в скарзі на рішення державного виконавця про визначення вартості майна та в апеляційній скарзі.

Відповідно до ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Водночас, звертаючись до суду з даною скаргою, Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії Волинське обласне управління АТ "Ощадбанк" не вказав у чому саме та яке рішення головного держаного виконавця Ратнівського районного відділу ДВС ГУЮ у Волинській області Токарського Е.С., порушує його права, як стягувача, та яке необхідно визнати незаконним та скасувати.

Отже беручи до уваги вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ухвала місцевого господарського суду Волинської області від 23.03.2018 постановлену за результатами розгляду скарги Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії - Волинське обласне управління АТ Ощадбанк на дії Ратнівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області у справі № 5/85-50 відповідає вимогам чинного законодавства і підстав для її скасування, за наведених у апеляційній скарзі мотивів, судова колегія не вбачає.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Волинське обласне управління АТ "Ощадбанк" залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Волинської області від 23.03.2018 у справі № 5/85-50 без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

3. Матеріали оскарження ухвали по справі №5/85-50 повернути до господарського суду Волинської області.

Повний текст постанови складено 29 травня 2018 р.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Василишин А.Р.