Рішення

від 22.05.2018 по справі 545/1138/17

ПОЛТАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 545/1138/17

Провадження № 2/545/56/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2018 р. року Полтавський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Потетій А.Г.

при секретарі Лабовкіна Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Заворсклянської сільської ради Полтавського району, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Полтавська районна державна адміністрація, треті особи - Полтавська районна державна нотаріальна контора, Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області,про визнання незаконними та скасування рішень органу виконавчої влади про передачу у власність земельних ділянок та визнання недійсними, виданих на їх підставі державних актів,та про визнання майнових прав,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання незаконними та скасування рішень органу виконавчої влади про передачу у власність земельних ділянок та визнання недійсними, виданих на їх підставі державних актів,та про визнання майнових прав, який в процесі розгляду справи неодноразово уточнював.

В позові послався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_7 року помер батько позивача - ОСОБА_7, що був зареєстрований та проживав у селі Заворскло, Полтавського району Полтавської області.

За життя, ОСОБА_7 Рішенням Ради народних депутатів Полтавського району Полтавської області від 31 березня 1994 року було надано у постійне користування земельну ділянку площею 26,6 га яка розташована на території Заворсклянської сільської ради Полтавського району для ведення селянського (фермерського) господарства та видано державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_6 від 07.04.1994 року.

ОСОБА_1 залишився єдиним спадкоємцем ОСОБА_7, оскільки його дружина та батьки померли, а інших дітей окрім позивача спадкодавець не мав.

З метою отримання свідоцтва про право на спадщину, яка залишилась після померлого ОСОБА_7, позивач звернувся до Полтавської районної державної нотаріальної контори.

Відповідно до довідки Полтавської районної державної нотаріальної контори №02-14/1427 від 20.08.2012 року на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_7 року ОСОБА_7 заведена спадкова справа №103/2012 за заявою про прийняття спадщини від ОСОБА_1.

Але, згідно з довідкою Полтавської районної державної нотаріальної контори №02-14/1427 від 20.08.2012 року свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно померлого ОСОБА_7, зокрема земельної ділянки, що розташована на території Заворсклянської сільської ради Полтавського району та області не може бути видане у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документа на ім'я спадкодавця.

Окрім того, з метою підтвердження наявного права ОСОБА_7 на постійне користування земельною ділянкою що розташована на території Заворсклянської сільської ради Полтавського району, був направлений запит до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області.

Згідно відповіді №0-28-0.2-179/2-17 від 15.03.2017 року надано інформацію, що на гр. ОСОБА_7 виданий державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_6 від 07.04.1994 року.

Вважають, що існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, а тому звернулись за захистом своїх невизнаних спадкових прав до суду.

Згідно п.23 роз'яснень Постанови Пленуму ВСУ від 30.05.2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування , за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини, у відповідності до ст. 1218 ЦК України, входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно ч. 2 ст. 407 ЦК України та ч. 2ст. 102-1 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування.

Право постійного користування земельними ділянками у спадкодавця виникло у 1994 році, тобто до набрання чинності ЗК України з 01 січня 2002 року. Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 р. № 5-рп/2005 визнано неконституційним положення п. 6 розділу X Перехідні положення ЗК України щодо зобов'язання громадян, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди на них.

Згідно п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 р. Про судову практику у справах про спадкування відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (із збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Окрім того, ст. 1219 ЦК України наведено вичерпний перелік прав та обов'язків, які не входять до складу спадщини. Право постійного користування землею не входить до зазначеного переліку, а тому воно може бути включене до складу спадщини.

Таким чином, вважає, що право постійного користування землею, що виникло у ОСОБА_7 на підставі Державного акту на право постійного користування землею серія НОМЕР_7 від 07 квітня 1994 року, не припинилося у зв'язку з його смертю та підлягає спадкуванню.

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, хто його пережив, та батьки.

Відповідно до частини 5 статті 1268 Цивільного кодексу України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Також позивач зазначає, що під час розгляду справи було встановлено, що частини спірної земельної загальною площею 26,60 га приватизовано наступними особами:

1) Кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_8, загальна площа 4,295 га, приватизувала ОСОБА_9;

2) кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_9, загальна площа 4,2951 га, приватизувала ОСОБА_5;

3) кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_10, загальна площа 4,3 га, приватизував ОСОБА_4;

4) кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_11, загальна площа 4,3 га, приватизувала ОСОБА_3.

Так, згідно з витягом з Державного земельного кадастру, ОСОБА_3 податковий номер НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної власної приватизована земельна ділянка, передана для ведення товарного сільськогосподарська виробництва, площею 4,30 га, що розташована на території Заворсклянської сільської ради Полтавського району та області, на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_12 від 08.08.2012 року, виданий Полтавською районною державною адміністрацією 08.08.2012, кадастровий номер НОМЕР_11, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності, на право постійного користування землею, договорі оренди землі за номером 24000010014679.

ОСОБА_5, податковий номер НОМЕР_2, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 отримала у спадщину, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 10.12.2012 року від ОСОБА_10 приватизовану земельну ділянку, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4,30 га, що розташована на території Заворсклянської сільської ради Полтавського району та області, що належала померлому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_13 від 06.07.2006 року, виданий Полтавською районною державною адміністрацією 06.07.2006, кадастровий номер НОМЕР_9, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності, на право постійного користування землею, договорі оренди землі за номером 010654600183.

ОСОБА_9, податковий номер НОМЕР_3, яка зареєстрована за адресою: Полтавська область, Полтавський район, с. Заворскло, отримала на підставі розпорядження Полтавської районної державної адміністрації від 05.10.2005 року №615 земельну ділянку, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4,30 га, що розташована на території Заворсклянської сільської ради Полтавського району та області, та належить їй на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_14 від 16.10.2007 року, виданий Полтавською районною державною адміністрацією 16.10.2007, кадастровий номер НОМЕР_8, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності, на право постійного користування землею, договорі оренди землі за номером 010754605158.

ОСОБА_4, податковий номер НОМЕР_4, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 отримав у спадщину, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 22.06.2011 року №1-1374 від ОСОБА_10 земельну ділянку, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4,30 га, що розташована на території Заворсклянської сільської ради Полтавського району та області, та належить йому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_15 від 25.05.2012 року, виданий Полтавською районною державною адміністрацією 25.05.2012, кадастровий номер НОМЕР_10, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності, на право постійного користування землею, договорі оренди землі за номером 010754605158.

Разом з тим, згідно з листом відділу державної реєстрації Полтавської РДА від 22.09.2017 року №01-32/2/130 повідомлено, що право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_11 та НОМЕР_10 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зареєстровано.

Таким чином, позовні вимоги щодо скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_10 та ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_11 не є належним способом захисту, оскільки права на вказані земельні ділянки не є зареєстровані.

Враховуючи такий розподіл земельних ділянок, у випадку задоволення первісного позову щодо визнання права постійного користування земельною ділянкою площею 26,6 га, яка розташована на території Заворсклянської сільської ради Полтавського району Полтавської області, не відбудеться повного відновлення порушеного права позивача.

Повний захист порушеного права позивача можливий лише за умови розпорядчих актів Полтавської районної державної адміністрації та свідоцтва про право на спадщину за законом від 22.06.2011 року №1-1374, виданого на ім'я ОСОБА_4. підставою для видачі відповідних державних актів на право власності на земельні ділянки.

Частина перша ст. 15 Цивільного Кодексу України, закріплює право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті базуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (ст. 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного Кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ст.152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Також ст.155 ЗК України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно ч.5 ст. 116 ЗК України, визначено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

За приписами статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Як роз'яснив Верховний Суд України в узагальненні практики застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ, скасування розпорядження місцевого органу виконавчої влади або рішення органу місцевого самоврядування є підставою для скасування правовстановлюючого документа на землю.

Згідно висновку Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, викладеного в постанові від 19 червня 2013 у справі № 6-57цс13, яке відповідно до вимог ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України, визначено, що державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

Стосовно правового обґрунтування недійсності свідоцтва про право на спадщину

Статтею 16 ЦК України визначено способи захисту порушених цивільних прав та інтересів, зокрема, передбачено, що перелік способів захисту є не вичерпним та можуть застосовуватися інші способи захисту, що передбачені законом.

Згідно з ст.1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Пунктом 27 Постанови Пленуму ВСУ Про судову практику у справах про спадкування №7 від 30.05.2008 року, відповідно до статті 1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

В уточнених позовних вимогах позивач прохав суд визнанти незаконним і скасувати розпорядження Полтавської районної державної адміністрації від 07.06.2012 року №415 у частині передачі земельної ділянки ОСОБА_3, що передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4,30 га, що розташована на території Заворсклянської сільської ради Полтавського району та області, кадастровий номер НОМЕР_16:

Визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_12 від 08.08.2012 року, виданий Полтавською районною державною адміністрацією 08.08.2012 на ім'я ОСОБА_3 та зареєстрованого в записів реєстрації державних актів на право власності, на право постійного користування землею, договорі оренди землі за номером 24000010014679.

Визнати незаконним і скасувати розпорядження Полтавської районної державної адміністрації від 05 жовтня 2005 року №615 у частині передачі ОСОБА_10 земельної ділянки, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4,30 га, що розташована на території Заворсклянської сільської ради Полтавського району та області, кадастровий в НОМЕР_9.

Визнати недійсним Державний акту на право власності земельну ділянку серії НОМЕР_13, виданий 06.07.2006 року на ім'я ОСОБА_10, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за номером 010654600183.

Скасувати запис про державну реєстрацію права власності №2171906 на земельну ділянку передану для ведення товарного сільськогосподарського вироби площею 4,30 га, що розташована на території Заворсклянської сільської Полтавського району та області, кадастровий номер НОМЕР_9, що належить ОСОБА_5.

Визнання незаконним і скасувати розпорядження Полтавської районної державної адміністрації від 05 жовтня 2005 року № 615 у частині передачі ОСОБА_9 земельної ділянки площею 4,30 га у межах згідно з планом на території Заворсклянської сільської ради Полтавського району Полтавської області за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер НОМЕР_8.

Визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_17, виданий 16.10.2007 року ім'я ОСОБА_9, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за номером 010754600158.

Скасування запису про державну реєстрації права власності №9843306 на земельну ділянку передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництв площею 4,30 га, що розташована на території Заворсклянської сільської ради Полтавського району та області, кадастровий номер НОМЕР_9, що належить ОСОБА_9.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 22.06.2011 року №1-1374, виданого Полтавської районної державною нотаріальною на ім'я ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_15 від 25.05.2012 року, виданий Полтавською районною державною адміністрацією 25.05.2012 на ім'я ОСОБА_4, кадастровий номер НОМЕР_10, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності, на право постійного користування землею, договорі оренди землі за номером 010754605158.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 право постійного користування земельною ділянкою, площею 26,6 га, яка розташована на території Заворсклянської сільської ради Полтавського району полтавської області, з цільовим призначенням - для ведення селянського (фермерського) господарства, у порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_7 року ОСОБА_7.

В судовому засіданні представник позивача уточнений позов підтримав та прохав його задовольнити з наведених в ньому підстав.

Представник відповідача - Заворсклянської сільської ради Полтавського району в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, вказуючи на його незаконність та необґрунтованість оскільки за життя ОСОБА_11 відмовився від земельної ділянки площею 26,6 гектар , яка була виділена йому для ведення фермерського господарства подавши писомву заяву і з цього приводу мається відповідне рішення. Вказала, що заява про відмову від земельної ділянки не збереглася у зв язку зі спливом терміну її зберігання.

Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в судовому засіданні також заперечували проти задоволення позову, вказуючи на те, що земельні ділянки ними зареєстровано без порушення норм чинного законодавства.

Відповідач ОСОБА_3 викликалась належним чином до суду але не з явилась хз невідомих причин.

Представник відповідача - Полтавської районної державної адміністрації в судове засідання не з'явився, попередньо надавши до суду заперечення на позовну заяву.

Треті особи - Полтавська районна державна нотаріальна контора, Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області в судове засідання не з'явились, надавши заяви про розгляд справи без їх участі.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення.

Так, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_7 року помер батько позивача - ОСОБА_7, що був зареєстрований та проживав у селі Заворскло Полтавського району Полтавської області.

За життя, ОСОБА_7 Рішенням Ради народних депутатів Полтавського району Полтавської області від 31 березня 1994 року було надано у постійне користування земельну ділянку площею 26,6 га., яка розташована на території Заворсклянської сільської ради Полтавського району для ведення селянського (фермерського) господарства та видано державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_6 від 07.04.1994 року.

Рішенням двадцять першої сесії Заворсклянської сільської ради двадцять третього скликання від 10.01.2002 року Про прийняття земельної ділянки селянського (фермерського) господарства розглянуто заяву ОСОБА_7 голови селянського (фермерського) господарства Вікторія та прийнято земельну ділянку вказаного господарства площею 26,6га. до вільних земель запасу сільської ради.

ОСОБА_1 залишився єдиним спадкоємцем ОСОБА_7, оскільки його дружина та батьки померли, а інших дітей окрім позивача спадкодавець не мав.

З метою отримання свідоцтва про право на спадщину, яка залишилась після померлого ОСОБА_7, позивач звернувся до Полтавської районної державної нотаріальної контори.

Відповідно до довідки Полтавської районної державної нотаріальної контори №02-14/1427 від 20.08.2012 року на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_7 року ОСОБА_7 заведена спадкова справа №103/2012 за заявою про прийняття спадщини від ОСОБА_1.

Згідно з довідкою Полтавської районної державної нотаріальної контори №02-14/1427 від 20.08.2012 року свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно померлого ОСОБА_7, зокрема земельної ділянки, що розташована на території Заворсклянської сільської ради Полтавського району та області не може бути видане у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документа на ім'я спадкодавця.

Окрім того, з метою підтвердження наявного права ОСОБА_7 на постійне користування земельною ділянкою що розташована на території Заворсклянської сільської ради Полтавського району, був направлений запит до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області.

Згідно відповіді №0-28-0.2-179/2-17 від 15.03.2017 року надано інформацію, що на гр. ОСОБА_7 виданий державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_6 від 07.04.1994 року.

Згідно п.23 роз'яснень Постанови Пленуму ВСУ від 30.05.2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування , за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Частини спірної земельної ділянки загальною площею 26,60 га приватизовано наступними особами:

1) Кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_8, загальна площа 4,295 га, приватизувала ОСОБА_9;

2) кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_9, загальна площа 4,2951 га, приватизувала ОСОБА_5;

3) кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_10, загальна площа 4,3 га, приватизував ОСОБА_4;

4) кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_11, загальна площа 4,3 га, приватизувала ОСОБА_3.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру, ОСОБА_3 податковий номер НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної власної приватизована земельна ділянка, передана для ведення товарного сільськогосподарська виробництва, площею 4,30 га, що розташована на території Заворсклянської сільської ради Полтавського району та області, на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_12 від 08.08.2012 року, виданий Полтавською районною державною адміністрацією 08.08.2012, кадастровий номер НОМЕР_11, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності, на право постійного користування землею, договорі оренди землі за номером 24000010014679.

ОСОБА_5, податковий номер НОМЕР_2, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 отримала у спадщину, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 10.12.2012 року від ОСОБА_10 приватизовану земельну ділянку, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4,30 га, що розташована на території Заворсклянської сільської ради Полтавського району та області, що належала померлому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_13 від 06.07.2006 року, виданий Полтавською районною державною адміністрацією 06.07.2006, кадастровий номер НОМЕР_9, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності, на право постійного користування землею, договорі оренди землі за номером 010654600183.

ОСОБА_9, податковий номер НОМЕР_3, яка зареєстрована за адресою: Полтавська область, Полтавський район, с. Заворскло, отримала на підставі розпорядження Полтавської районної державної адміністрації від 05.10.2005 року №615 земельну ділянку, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4,30 га, що розташована на території Заворсклянської сільської ради Полтавського району та області, та належить їй на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_14 від 16.10.2007 року, виданий Полтавською районною державною адміністрацією 16.10.2007, кадастровий номер НОМЕР_8, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності, на право постійного користування землею, договорі оренди землі за номером 010754605158.

ОСОБА_4, податковий номер НОМЕР_4, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 отримав у спадщину, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 22.06.2011 року №1-1374 від ОСОБА_10 земельну ділянку, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4,30 га, що розташована на території Заворсклянської сільської ради Полтавського району та області, та належить йому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_15 від 25.05.2012 року, виданий Полтавською районною державною адміністрацією 25.05.2012, кадастровий номер НОМЕР_10, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності, на право постійного користування землею, договорі оренди землі за номером 010754605158.

Частина перша ст. 15 Цивільного Кодексу України, закріплює право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті базуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (ст. 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного Кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ст.152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Також ст.155 ЗК України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно ч.5 ст. 116 ЗК України, визначено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

За приписами статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Як роз'яснив Верховний Суд України в узагальненні практики застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ, скасування розпорядження місцевого органу виконавчої влади або рішення органу місцевого самоврядування є підставою для скасування правовстановлюючого документа на землю.

Згідно висновку Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, викладеного в постанові від 19 червня 2013 у справі № 6-57цс13, яке відповідно до вимог ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України, визначено, що державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

Згідно з ст.1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Пунктом 27 Постанови Пленуму ВСУ Про судову практику у справах про спадкування №7 від 30.05.2008 року, відповідно до статті 1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Відповідно до вимог ст. 13 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють від імені Українського народу права власника в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об єктами права власності народу відповідно до закону.

За правилами ст. 14 Конституції України право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно вимог ст. 16 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом (ст. 126 ЗК України).

Таким чином, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

Відповідно до вимог ст. ст. 123, 125, 126 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Згідно вимог ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом способів.

Відповідно до вимог ст. 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно вимог ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 388 ЦК України якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Згідно вимог ст. 392 ЦК України власник майна може пред явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Згідно вимог ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п ятою та шостою статті 203 цього Кодексу: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

На підставі викладеного суд вважає безпідставними твердження позивача про незаконність набуття відповідачами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 прав на належні їм земельні ділянки в порушення вимог чинного законодавства оскільки позивачем не надано жодного доказу на вчинення вказаними особами неправомірних дій направлених на незаконне набуття права власності на земельні ділянки.

Суд приймає до уваги той факт що спадкодавець ОСОБА_7 за життя добровільно відмовився від надано земельної ділянки площею 26,6 га, про що відповідно до вимог чинного законодавства є підтвердження у виді рішення Заворсклянської сільської ради.

Також суд приймає до уваги надані представником Заворсклянської сільської ради до суду письмові звіти по формі 2-Зем та 6-Зем згідно яких земельна ділянка площею 26,6 га станом на 2003 рік не рахувалась за фермерським господарством Вікторія .

Враховуючи вище викладене, суд, оцінюючи в сукупності зібрані в справі докази відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, дійшов висновку, що позивачем не надано суду доказів в обгрунтування заявлених позовних вимог, у зв'язку з чим позов не підлягає до задоволення у зв язку з безпідставністю позовних вимог.

Судові витрати понесені позивачем в ході розгляду справи підлягають віднесенню за його рахунок.

Керуючись ст. ст. 13, 14, 121 Конституції України, ст. 3, 15, 16, 203, 215, 319, 321, 387, 388, 392, 393 Цивільного кодексу України, ст. ст. 116, 118, 121, 125, 126, 152, 153 Земельного Кодексу України, ст. 12,13, 30, 78-80, 141, 258 - 268, 280-283, 284, 352 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в повному обсязі за безпідставністю в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про :

Визнання незаконним і скасування розпорядження Полтавської районної державної адміністрації від 07.06.2012 року №415 у частині передачі земельної ділянки ОСОБА_3, що передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4,30 га, що розташована на території Заворсклянської сільської ради Полтавського району та області, кадастровий номер НОМЕР_16:

Визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_12 від 08.08.2012 року, виданий Полтавською районною державною адміністрацією 08.08.2012 на ім'я ОСОБА_3 та зареєстрованого в записів реєстрації державних актів на право власності, на право постійного користування землею, договорі оренди землі за номером 24000010014679.

Визнання незаконним і скасування розпорядження Полтавської районної державної адміністрації від 05 жовтня 2005 року №615 у частині передачі ОСОБА_10 земельної ділянки, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4,30 га, що розташована на території Заворсклянської сільської ради Полтавського району та області, кадастровий в НОМЕР_9.

Визнання недійсним Державного акту на право власності земельну ділянку серії НОМЕР_13, виданий 06.07.2006 року на ім'я ОСОБА_10, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за номером 010654600183.

Скасування запису про державну реєстрацію права власності №2171906 на земельну ділянку передану для ведення товарного сільськогосподарського вироби площею 4,30 га, що розташована на території Заворсклянської сільської Полтавського району та області, кадастровий номер НОМЕР_9, що належить ОСОБА_5.

Визнання незаконним і скасування розпорядження Полтавської районної державної адміністрації від 05 жовтня 2005 року № 615 у частині передачі ОСОБА_9 земельної ділянки площею 4,30 га у межах згідно з планом на території Заворсклянської сільської ради Полтавського району Полтавської області за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер НОМЕР_8.

Визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_17, виданий 16.10.2007 року ім'я ОСОБА_9, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за номером 010754600158.

Скасування запису про державну реєстрації права власності №9843306 на земельну ділянку передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництв площею 4,30 га, що розташована на території Заворсклянської сільської ради Полтавського району та області, кадастровий номер НОМЕР_9, що належить ОСОБА_9.

Визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 22.06.2011 року №1-1374, виданого Полтавської районної державною нотаріальною на ім'я ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Визнання недійсним Державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_15 від 25.05.2012 року, виданий Полтавською районною державною адміністрацією 25.05.2012 на ім'я ОСОБА_4, кадастровий номер НОМЕР_10, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності, на право постійного користування землею, договорі оренди землі за номером 010754605158.

Визнання за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 право постійного користування земельною ділянкою, площею 26,6 га, яка розташована на території Заворсклянської сільської ради Полтавського району полтавської області, з цільовим призначенням - для ведення селянського (фермерського) господарства, у порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_7 року ОСОБА_7.

Судові витрати понесені позивачем в ході розгляду справи віднести за рахунок позивача.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області через Полтавський районний суд на протязі тридцяти днів з моменту проголошення, а учасниками, що не були присутні при його проголошенні у той же строк з моменту отримання копії рішення.

Рішення віддруковане суддею власноручно та є оригіналом.

Суддя: А.Г.Потетій