Постанова

від 01.11.2018 по справі 545/1138/17

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 545/1138/17 Номер провадження 22-ц/814/28/18Головуючий у 1-й інстанції Потетій А. Г. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2018 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючий-суддя Пилипчук Л.І.,

судді Дряниці Ю.В., Чумак О.В.,

секретар Філоненко О.В.,

з участю представників ОСОБА_2 сільської ради - ОСОБА_3, ОСОБА_4, відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи у м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_7

на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 22 травня 2018 року, постановлене суддею Потетій А.Г.,

у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_2 сільської ради Полтавського району Полтавської області, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_9, Полтавської районної державної адміністрації, треті особи - Полтавська районна державна нотаріальна контора, Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання незаконним та скасування рішень органу виконавчої влади про передачу у власність земельних ділянок, визнання недійсними державних актів, свідоцтва про права на спадщину та про визнання права постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування,

в с т а н о в и в:

13.05.2017 ОСОБА_7 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 сільської ради Полтавського району Полтавської області про визнання за ним права постійного користування земельною ділянкою площею 26,6 га, яка розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Полтавського району Полтавської області з цільовим призначенням - для ведення селянського (фермерського) господарства, в порядку спадкування за законом після померлого 31.08.2011 батька ОСОБА_10.

У процесі розгляду справи неодноразово уточнював та змінював позовні вимоги, остаточно заявою від 28.02.2018 збільшив позовні вимоги, заявивши їх до відповідачів ОСОБА_2 сільської ради Полтавського району Полтавської області, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_9, Полтавської районної державної адміністрації /а.с. 152 т.2/.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що його батьку ОСОБА_10 рішенням ради народних депутатів Полтавського району Полтавської області від 31.03.1994 було надано у постійне користування земельну ділянку площею 26,6 га, яка розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Полтавського району Полтавської області для ведення селянського (фермерського) господарства та видано державний акт на право постійного користування землею серії ПЛ № 19-00086 від 07.04.1994. Після смерті 31.08.2011 р. батька він, позивач, у передбачений законом спосіб прийняв спадщину, однак не може оформити свої спадкові права, оскільки встановлено, що спірна земельна ділянка в частинах з відповідними кадастровими номерами була приватизована відповідачами. Тому просив:

- визнати незаконним і скасувати розпорядження Полтавської райдержадміністрації від 07.06.2012 № 415 у частині передачі ОСОБА_8 земельної ділянки площею 4,30 га, що передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Полтавського району та області, кадастровий номер 5324081000:00:022:0043, та визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 484082 від 08.08.2012;

- визнати незаконним і скасувати розпорядження Полтавської райдержадміністрації від 05.10.2005 № 615 у частині передачі ОСОБА_11 земельної ділянки площею 4,30 га, що передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Полтавського району та області, кадастровий номер 5324081000:00:022:0015, та визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 909760 від 06.07.2006;

- скасувати запис про державну реєстрацію права власності № 2171906 на земельну ділянку передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,30 га, що розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Полтавського району та області, кадастровий номер 5324081000:00:022:0015, що належить ОСОБА_6;

- визнати незаконним і скасувати розпорядження Полтавської райдержадміністрації від 05.10.2005 № 615 у частині передачі ОСОБА_12 земельної ділянки площею 4,30 га, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Полтавського району та області, кадастровий номер 5324081000:00:022:0014, а також визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 909761 від 16.10.2007;

- скасувати запис про державну реєстрацію права власності № 9843306 на земельну ділянку передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,30 га, що розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Полтавського району та області, кадастровий номер 5324081000:00:022:0015, що належить ОСОБА_12;

- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 22.06.2011, виданого Полтавською державною нотаріальною конторою на ім'я ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а також визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 192462 від 25.05.2012, кадастровий номер 5324081000:00:022:0016;

- визнати за ним, ОСОБА_7, право постійного користування земельною ділянкою площею 26,6 га, яка розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Полтавського району Полтавської області, цільове призначення: для ведення селянського (фермерського) господарства, у порядку спадкування за законом після смерті 31.08.2011 ОСОБА_10.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 22 травня 2018 року відмовлено в позовних вимогах ОСОБА_7

Рішення суду першої інстанції вмотивовано тим, що позивач не надав доказів порушення вимог законодавства при набутті відповідачами прав власності на земельні ділянки. Районний суд виходив з того, що спадкодавець ОСОБА_10 за життя добровільно відмовився від наданої йому у постійне користування земельної ділянки площею 26,6 га, що підтверджується відповідним рішенням ОСОБА_2 сільської ради Полтавського району Полтавської області та станом на 2003 рік вона не обліковувалася за його фермерським господарством Вікторія .

З рішенням районного суду не погодився позивач та в його інтересах представник ОСОБА_13 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з'ясування обставин, просить рішення районного суду скасувати й ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Вважає, що його батьку на момент відкриття спадщини належало право постійного користування земельною ділянкою на підставі державного акту, який не скасований та є чинним, вказане право не припинилося внаслідок смерті спадкодавця, а тому підлягає спадкуванню.

Зазначає про неврахування судом тієї обставини, що при прийнятті оскаржуваних розпоряджень Полтавська районна державна адміністрація не перевірила наявність інших землекористувачів ділянки, тоді як право постійного користування нею мав ОСОБА_10, що підтверджується чинним державним актом на право постійного користування земельною ділянкою на ім'я ОСОБА_10 Тому вважає, що вказані акти органу виконавчої влади мають бути визнані недійсними.

Заперечує висновок районного суду про відмову спадкодавця ОСОБА_10 за свого життя від наданої йому у постійне користування земельної ділянки площею 26,6 га, з посиланням на рішення ОСОБА_2 сільської ради Полтавського району Полтавської області, оскільки остання не надала такої заяви, як підстави для ухвалення відповідного рішення, а батько від земельної ділянки не відмовлявся.

Звертає увагу на порушенням судом першої інстанції процесуального закону при прийнятті на стадії розгляду справи по суті від ОСОБА_2 сільської ради Полтавського району Полтавської області , як доказів, письмових звітів по формі 2-Зем та 6-Зем , згідно яких земельна ділянка площею 26,6 га станом на 2003 рік не рахувалася за фермерським господарством Вікторія . При цьому вважає помилковим не врахування судом першої інстанції того, що державний акт на спірну земельну ділянку видавався ОСОБА_10, як фізичній особі, а не фермерському господарству.

ОСОБА_2 сільська рада Полтавського району Полтавської області подала відзив, у якому заперечила доводи апеляційної скарги. Зазначила, що з 10.01.2002 фермерське господарство Вікторія в особі голови ОСОБА_10 (спадкодавця) припинило обробляти земельну ділянку, кадастровий номер спірній земельній ділянці не присвоювався, а тому її було приєднано до земель запасу, включено до єдиного масиву, а пізніше з цього масиву надано земельні ділянки у власність відповідачам, колишнім членам КСП ім. Карла Маркса.

Інші учасники справи відзивів на апеляційну скаргу не направили.

У судовому засіданні в апеляційній інстанції представники ОСОБА_2 сільської ради Полтавського району Полтавської області ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проти задоволення апеляційної скарги заперечували з підстав, викладених у відзиві, підтримуючи законність рішення суду першої інстанції.

Відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_5 апеляційну скаргу не визнали. Просили залишити її без задоволення.

Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися.

Полтавська районна державна адміністрація направила клопотання про розгляд справи за відсутності її представника.

Відповідно до ч.2 ст.ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що учасники справи належно повідомлені про час розгляду справи, клопотання представник позивача про відкладення розгляду справи з посиланням на його участь в іншому судовому засіданні не заслуговує на увагу, оскільки сам позивач, який належно повідомлений, у судове засідання не з'явився.

З огляду на викладене та необхідність дотримання строків розгляду цивільної справи апеляційною інстанцією, колегія суддів ухвалила розглядати справу за відсутності інших учасників справи.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення. При цьому враховує наступне.

Судом установлено та не оспорюється сторонами, що згідно Державного акту на право постійного користування землею серія ПЛ № 19-00086, виданого Полтавською районною радою 07.04.1994 р., ОСОБА_10 на підставі рішення Полтавської районної ради народних депутатів від 31 березня 1994 року надано у постійне користування земельну ділянку площею 26,6 гектарів, розташовану на території ОСОБА_2 сільської ради Полтавського району Полтавської області, для ведення селянського (фермерського) господарства./а.с.21 т.1/

Рішенням двадцять першої сесії ОСОБА_2 сільської ради Полтавського району Полтавської області двадцять третього скликання від 10.01.2002 на підставі заяви ОСОБА_10 прийнято земельну ділянку селянського (фермерського) господарства Вікторія (голова ОСОБА_10) у розмірі 26,6 га до вільних земель запасу сільської ради. /а.с.41 т.1/

Відповідно до письмових звітів по формі 2-Зем та 6-Зем спірна земельна ділянка станом на 2003 рік не рахувалася за фермерським господарством Вікторія . /а.с.224-230 т.2/

ОСОБА_10 помер 31 серпня 2011 року /а.с.18 т.1/. Позивач ОСОБА_7, син спадкодавця та спадкоємець першої черги, прийняв спадщину після смерті батька, подавши відповідну заяву до Полтавської державної районної нотаріальної контори. Дружина спадкодавця ОСОБА_14 від спадщини відмовилася. /а.с.23, 54 т.1/

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку, серія ЯМ №484082, виданого на підставі розпорядження Полтавської районної державної адміністрації від 07 червня 2012 року № 415, відповідачу ОСОБА_8 належить земельна ділянка площею 4,3000 га, яка розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Полтавського району Полтавської області (за межами населеного пункту), цільове призначення земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5324081000:00:022:0043. /а.с.46 т.2/

У відповідності до Державного акту на право власності на земельну ділянку, серія ЯА №192909781, виданого на підставі розпорядження Полтавської районної державної адміністрації від 05 жовтня 2005 року № 615, відповідачу ОСОБА_12 належить земельна ділянка площею 4,3000 га, яка розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Полтавського району Полтавської області, цільове призначення земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5324081000:00:022:0014. /а.с.208 т.1/

Земельна ділянка площею 4,30 га, що розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Полтавського району та області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5324081000:00:022:0015, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 909760, виданого Полтавською райдержадміністрацією 06.07.2006 року, належала ОСОБА_11, який помер 10.06.2011. Вказану земельну ділянку успадкувала ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину від 10.12.2012, виданого Полтавською державною нотаріальною конторою по № 1-3148. /а.с.132-133 т.1/

Земельна ділянка площею 4,3000 га, яка розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Полтавського району Полтавської області, цільове призначення земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5324081000:00:022:0016, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 909759, виданого Полтавською райдержадміністрацією 06.07.2006, належала ОСОБА_15, яка померла 16.06.2010. Вказану земельну ділянку успадкували у рівних частках (по 1/2) відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 22 червня 2011 року № 1-1374, посвідченого державним нотаріусом Полтавської районної державної нотаріальної контори, на підставі якого видано на їх ім'я Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯМ № 192462./а.с.43-44, 141-142 т.2/.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано жодного доказу на вчинення відповідачами неправомірних дій, направлених на незаконне набуття права власності на земельні ділянки, а спадкодавець ОСОБА_10 за життя добровільно відмовився від наданої йому в постійне користування земельної ділянки площею 26,6 га, що підтверджується відповідним рішенням ОСОБА_2 сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Апеляційний суд погоджується з висновками районного суду. Доводи апеляційної скарги є аналогічними підставам позову, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, зводяться до незгоди з рішенням суду та переоцінки доказів.

Зокрема не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги позивача, що його батьку на момент відкриття спадщини належало право постійного користування земельною ділянкою на підставі державного акту, який не скасований та є чинним, а тому вказане право не припинилося внаслідок смерті спадкодавця і підлягає спадкуванню.

Відповідно до ч. ч.1, 2 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Згідно ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом першої інстанції достовірно встановлено, що після одержання у 1994 році ОСОБА_10 у постійне користування спірної земельної ділянки для селянського (фермерського) господарства він, як голова селянського (фермерського) господарства, подав заяву про прийняття вказаної земельної ділянки до земель запасу ОСОБА_2 сільської ради Полтавського району Полтавської області та рішенням сільської ради від 10.01.2002 земельна ділянка у розмірі 26,6 га прийнята до вільних земель запасу сільської ради.

Доводи апеляційної скарги щодо заперечення позивачем подання його батьком ОСОБА_10 за свого життя заяви про відмову від наданої у постійне користування земельної ділянки площею 26,6 га, з посиланням на рішення ОСОБА_2 сільської ради Полтавського району Полтавської області, оскільки остання не надала такої заяви, як підстави для ухвалення відповідного рішення, а батько від земельної ділянки не відмовлявся, є неспроможними, оскільки вони не ґрунтуються на будь яких належних та допустимих доказах. Ненадання сільською радою до суду заяви, на підставі якої прийнято рішення від 10.01.2002, обумовлено закінченням терміну зберігання, що підтверджується повідомленням сільської ради про знищення такої заяви за сплином строку зберігання. /а.с.56 т.1/.

Натомість фактичні обставини підтверджують факт, що з 2002 року ОСОБА_10 не заявляв свого права щодо спірної земельної ділянки до дня своєї смерті. Доказів того, що земельна ділянка після прийняття її до земель запасу сільської ради продовжувала використовуватися фермерським господарством, головою якого був ОСОБА_10, позивачем також не надано.

Як убачається з інформації, наданої Полтавською об'єднаною державною податковою інспекцією на виконання ухвали районного суду від 12.09.2017 про витребування доказів, ОСОБА_10 був засновником селянського (фермерського) господарства Вікторія (код за ЄДРПОУ 21061276), зареєстрованого Полтавською районною державною адміністрацією Полтавської області 14.11.1997, яке на податковий облік в Полтавській ОДПІ взято 15.06.1998, проте 25.01.2002 засновником прийнято рішення про припинення діяльності господарства. 24.04.2002 С(Ф)Г Вікторія знято з податкового обліку в зв'язку з припиненням діяльності за рішенням власника. /а.с.248-249 т.1/.

Отже, враховуючи рішення ОСОБА_2 сільської ради Полтавського району Полтавської області від 10.01.2002 про прийняття спірної земельної ділянки від фермерського господарства Вікторія , головою якого був ОСОБА_10, до вільних земель запасу сільської ради, відсутні підстави для віднесення права постійного користування цією ділянкою, набутого фермерським господарством у 1994 році, до спадкової маси спадкодавця ОСОБА_10, який помер 31.08.2011.

Доводи апеляційної скарги про те, що Полтавська районна державна адміністрація при прийнятті оскаржуваних розпоряджень про надання у приватну власність громадянам земельних ділянок із площі спірної земельної ділянки, не перевірила наявність інших землекористувачів цієї ділянки, не ґрунтуються на відповідних доказах та не спростовують того факту, що вказані землі перебували у запасі сільської ради та були вільними. Позивачем не надано належних і достатніх доказів порушення передбаченого статтею 118 Земельного кодексу України порядку безоплатної приватизації земельних ділянок відповідачами та їх спадкодавцями.

Доводи позивача про порушення судом першої інстанції процесуального закону при прийнятті на стадії розгляду справи по суті від ОСОБА_2 сільської ради Полтавського району Полтавської області письмових доказів, а саме: звітів по формі 2-Зем та 6-Зем , не впливають на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оскільки попереднє судове засідання по справі не призначалося. Позивач неодноразово уточнював та збільшував позовні вимоги, однак при цьому районний суд додатковий строк для подання учасниками справи доказів не встановлював. Вказані докази співвідносяться з інформацією, наданою Полтавською об'єднаною державною податковою інспекцією на виконання ухвали районного суду від 12.09.2017 про витребування доказів, та подані представником сільської ради до початку розгляду справи по суті.

Також не приймаються до уваги апеляційного суду доводи позивача стосовно не врахування судом першої інстанції того, що державний акт на спірну земельну ділянку видавався на ОСОБА_10, як на фізичну особу, а не на фермерське господарство з таких підстав.

Згідно з частиною 1 статті 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку.

Зі змісту частини другої ст. 92 ЗК України вбачається, що передача земельної ділянки у постійне користування громадянам не передбачена.

Пунктом 6 Перехідних положень ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Отже, земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність чи користування.

Відповідно до статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118 ЗК України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно із частиною першою статті 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Проте, у відповідності до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 05.10.2016 по справі № 6-2329цс16, право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки воно постановлено на підставі повного з'ясування фактичних обставин, вірно встановлених правовідносин сторін та правильно застосованих нормах матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 22 травня 2018 року- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 02.11.2018 року.

Головуючий - суддя Л.І. Пилипчук

Судді Ю.В. Дряниця

ОСОБА_16