Рішення

від 30.05.2018 по справі 923/485/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

                    30 травня 2018 року, м. Херсон, справа № 923/485/17

Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К., при секретарі судового засідання Бєловій О.С., розглянувши справу

за позовом Державного підприємства "Укрриба"

до Приватного підприємства "Вікторія- Азов"

за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі,

про стягнення 75914,61 грн за користування майном,

в с т а н о в и в:

29.05.2017 Державне підприємство "Укрриба" звернулося до суду з вимогами, спрямованими до Приватного підприємства "Вікторія- Азов", про застосування положень статті 216 Цивільного кодексу України щодо наслідків недійсності додаткової угоди від 03.03.2016 до укладеного між сторонами договору зберігання державного майна № 5/16 від 01.03.2016, яка була визнана недійсною судом, а саме стягнення 75914,61 грн за користування державним майном в період з 03.03.2016 по 01.06.2016.

За результатами розгляду справи 14.08.2017 судом прийняте рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, яке постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.10.2017 залишене без змін. В подальшому постановою Верховного суду від 16.04.2018 вказані судові рішення скасовані, а справа направлена на новий розгляд.

Безпосередньо новий розгляд призначений ухвалою суду від 07.05.2018 у спрощеному провадженні без повідомлення учасників справи, виходячи із суми стягнення, та цією ж ухвалою суд встановив строк сторонам для подачі відзиву на позов та заперечень на відзив – 28.08.2018. У вказаний час до суду надійшов лише відзив відповідача, за яким позовні вимоги ним не визнаються.

Так, відповідач вважає, що додаткова угода від 03.03.2016 не була виконана жодною із сторін, носила формальний характер, у зв'язку з чим користування державним майном відсутнє.

29.05.2018 до суду надійшла зустрічна позовна заява Приватного підприємства "Вікторія-Азов" з вимогами, спрямованими до Державного підприємства "Укрриба", про стягнення 127000 грн, які ґрунтуються на понесених витратах у вказаній сумі в межах дії додаткової угоди від 01.06.2016 до договору зберігання державного майна № 5/16 від 01.03.2016, які пов'язані з будівництвом ставу для вирощування личинок та проведення інкубації риби, ремонтом майна та додатковим його придбанням.

Судом ухвалою від 30.05.2018 вказана заява повернута відповідачу з тих підстав, що позовні вимоги за первісним позовом стосуються положень статті 216 ЦК України щодо застосування наслідків недійсності додаткової угоди від 03.03.2016 до укладеного між сторонами договору зберігання державного майна № 5/16 від 01.03.2016, яка була визнана недійсною судом, а вимоги за зустрічним позовом основані на додатковій угоді від 01.06.2016 до цього ж договору щодо відшкодування вартості поліпшень державного майна, здійснених відповідачем, а тому позовні вимоги за обома позовами не пов'язані один з одним, не виключають часткового або повного задоволення первісного позову, а тому не є взаємопов'язаними.

Крім викладеного судом встановлено, що 01.03.2016 між ДП «Укрриба» та ПП «Вікторія-Азов» укладений договір зберігання державного майна №5/16, згідно пунктів 1.1., 1.2., 1.3., 1.4. якого на відповідальне зберігання передано нерухоме державне майно – гідротехнічні споруди рибницьких ставків, які обліковуються на балансі поклажодавця і передані йому на підставі спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України від 06.05.2003 року №126/752 «Про передачу гідротехнічних споруд». Об'єктом зберігання є гідротехнічні споруди рибницьких ставів – майно, що перебуває у державній власності та знаходиться за адресою: Херсонська область, Новотроїцький район, в межах Новотроїцької селищної ради за межами с. Захарівка. Вартість переданого зберігачу майна визначається на підставі даних бухгалтерського обліку позивача і відображається по кожній одиниці майна із зазначенням найменування та інвентарного номеру в акті приймання-передачі майна, який є невід'ємним додатком до цього договору.

Зокрема, наказом Державного департаменту рибного господарства Міністерства аграрної політики України від 17.02.2006 №39 та наказом Державного комітету рибного господарства України від 23.07.2007 №150 з балансу Державного підприємства «Азовський центр «ПівденНІРО» на баланс Державного підприємства «Укрриба» на праві господарського відання передано державне нерухоме майно, а саме: гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні та пов'язані з ними робочі машини, що знаходяться у смт. Новотроїцьке, с. Захарівка Новотроїцького району Херсонської області, с. Щасливцево Генічеського району Херсонської області.

Відповідно до пунктів 2.1., 2.5. договору відповідач, виступаючи в якості зберігача, зобов'язався зберігати майно, яке передано йому позивачем, як поклажодавцем, та повернуто його у такому стані, в якому воно було прийнято ним на зберігання, з урахуваннями змін його природних властивостей; передавати поклажодавцеві плоди та доходи, які були ним одержані від майна з моменту їх виявлення.

За приписами п. 2.9. договору зберігач має право у випадках, коли для збереження якісних властивостей майна необхідне його використання, звернутись до поклажодавця за дозволом стосовно використання майна, переданого на зберігання, в порядку дії статті 944 ЦК України.

За змістом п. 5.1. договору за відповідальне зберігання майна щомісячний розмір плати складає 10,00 грн (в тому числі ПДВ). Плата за відповідальне зберігання майна перераховується на розрахунковий рахунок зберігача один раз на рік по закінченню календарного року до 15 січня наступного року на підставі акту виконаних робіт (послуг), який зберігач направляє поклажодавцю до 31 грудня звітного року.

Пунктом 7.1. договору встановлено, що останній набуває чинності з дня підписання акту приймання-передачі згідно пункту 4.1. цього договору і діє до укладення договору оренди.

01.03.2016 року за актом приймання-передачі покложодавець передав зберігачу гідротехнічні споруди, згідно переліку, вартістю 3345001 грн.

В подальшому 03.03.2016 сторонами укладено додаткову угоду до вказаного договору зберігання, згідно пунктом 2 якої вони досягли згоди про припинення зобов'язання зберігача, встановленого пункту 2.5. договору.

За приписами п. п. 5, 6 додаткової угоди зберігач зобов'язався щомісячно до 5 числа місяця наступного за звітним надати покложадавцю звіт про вилов риби, добування інших живих ресурсів за встановленою формою, згідно наказу Держрибагентства України від 13.02.2012 року №84; надавати поклажодавцю копію звіту за формою №1А-риба (річна) “Виробництво продукції аквакультури” до 20 січня календарного року, наступного за звітним.

Відповідно до пункту 8 додаткової угоди зберігач зобов'язався проводити плату за користування державним майном, зазначеним в акті приймання-передачі, щомісячно на розрахунковий рахунок покложадавця не пізніше 14 числа місяця, наступного за звітним. Ціна за користування державним майном, визначається у протоколі про договірну ціну, який є невід'ємною частиною додаткової угоди і становить на дату підписання угоди 25000 грн, в т.ч. ПДВ. Розмір щомісячної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування місячної плати за попередній на індекс інфляції за поточний місяць.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 29.09.2016 у справі № 923/704/16 за позовом заступника прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі Державного агентства рибного господарства України, Регіонального відділення Фонду державного майна України в Херсонській області до ДП “Укрриба” та ПП “Вікторія-Азов” про визнання договору зберігання державного майна від 01.03.2016 року № 5/16 та повернення майна, визнано недійсним договір зберігання державного майна від 01.03.2016 року № 5/16, зобов'язано ПП “Вікторія-Азов” повернути ДП “Укрриба” державне нерухоме майно, а саме гідротехнічні споруди, згідно переліку.

За результатами апеляційного перегляду постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.12.2016, вказане рішення частково скасоване, а саме визнано недійсною додаткову угоду від 03.03.2016 до договору зберігання державного майна від 01.03.2016 № 5/16, в решті позову відмовлено. Здійснивши правовий аналіз умов додаткової угоди від 03.03.2016 до договору, зокрема її пункту 1. 8. суд дійшов висновку, що додаткова угода є удаваним правочином, оскільки вчинений для приховання іншого правочину – договору оренди та сторонами при її укладенні не додержано вимог статті 287 Господарського кодексу України та статті 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Постановою Вищого господарського суду України від 29.03.2017 постанову суду апеляційної інстанції в цій частині залишено без змін.

Вказані обставини є преюдиційними та не потребують доказування у відповідності до положень частини 4 статті 75 ГПК України.

В обґрунтування позовних вимог ДП “Укрриба” зазначило, що згідно з рішенням суду, додаткову угоду від 03.03.2016 до договору зберігання державного майна від 01.03.2016 № 5/16 визнано прихованим договором оренди, а тому ПП “Вікторія-Азов” протягом 3 місяців здійснювало користування державним нерухомим майном, не сплачуючи за це відповідні кошти, розмір яких становить 75914,61 грн за період з 03.03.2016 по 01.06.2016, виходячи з вартості такого користування: у березні – 23620,96 грн, у квітні – 26133,75 грн, у травні – 26159,89 грн.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає, що у відповідності до приписів статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України зобов'язання, в силу яких одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша (управнена) сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є майново-господарськими зобов'язаннями. За частиною 1 статті 175 того ж Кодексу майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, за частиною 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, – відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Вимога про виконання зобов'язання за недійсним договором не ґрунтується на законі. Належним способом захисту у такому випадку є звернення з вимогою про відшкодування вартості того, що одержано за недійсним правочином, за цінами, які існують на момент відшкодування (правова позиція, викладена Верховним Судом України в постанові від 19.10.2016 зі справи № 18/122-12/2).

Відповідно до статті 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Статтею 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу. Оцінка об'єкта оренди здійснюється за відновною вартістю, крім об'єктів оренди державної та комунальної власності, оцінка яких здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Умови договору оренди зберігають свою силу на весь строк дії договору, а також у разі, якщо після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря (частини перша та друга статті 284 ГК України).

Таким чином, в даному випадку в результаті укладення додаткової угоди, визнаної в подальшому недійсною в судовому поряду, між сторонами виникли орендні правовідносини, які полягають у набутті орендарем (відповідачем у справі) за плату права користування орендованим майном, а орендодавцем (позивачем у справі) – права на одержання цієї плати. При цьому, виходячи з правової природи орендних правовідносин, плата за право користування майном не ставиться в залежність від фактичного використання або невикористання такого майна орендарем.

За таких обставин, відповідач зобов'язаний на підставі статті 216 ЦК України сплатити позивачу вартість користування орендованим майном, яка складає 75914,61 грн за період з 03.03.2016 по 01.06.2016, виходячи з вартості такого користування: у березні – 23620,96 грн, у квітні – 26133,75 грн, у травні – 26159,89 грн, оскільки повернення отриманого користування майном унеможливлене самим фактом такого користування.

На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів, з урахуванням факту несплати відповідачем суми вартості користування орендованим майном за вказаний період в добровільному порядку, позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому судом не приймаються до уваги заперечення відповідача щодо не користування майном за додатковою угодою, оскільки плата за право користування майном не ставиться в залежність від фактичного використання або невикористання такого майна під час оренди.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат у відповідності до приписів статті 129 ГПК України суд зазначає, що оскільки позовні вимоги є обґрунтованими, судовий збір у розмірі 1600 грн покладаються на відповідача.

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 238, 240 ГПК України ,

                                        в и р і ш и в :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Вікторія- Азов" (75500 Херсонська область, м. Генічеськ, вул. Слов'янська, буд. 70; ідентифікаційний код 40167366) на користь Державного підприємства "Укрриба" (04053 м. Київ, вул. Тургенєвська, буд. 82-А, ідентифікаційний код 25592421) – 75914,61 грн вартості користування орендованим майном та 1600 грн компенсації по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення складене – 30.05.2018

                                        Суддя           М.К. Закурін