Постанова

від 22.05.2018 по справі 2а-418/11/0970

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 травня 2018 року

Київ

справа №2а-418/11/0970

касаційне провадження №К/9901/879/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області ДПС (далі - Інспекція) на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.06.2011 (суддя - Бобров Ю.О.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2013 (головуючий суддя - Святецький В.В., судді - Довгополов О.М., Коваль Р.Й.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю 555 (далі - Товариство) до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

У лютому 2011 року Товариство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення №0003082302/0 від 20.09.2010, №0003082302/1 від 15.10.2010, №0003082302/2 від 02.12.2010.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що: під час проведення перевірки, результати якої оформлені актом від 07.09.2010 №3096/23-02/25073164, на підставі висновків якої та з урахуванням процедури адміністративного оскарження Інспекцією були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, перевіряючим були надані належним чином оформлені первинні бухгалтерські на придбання товару (насіння соняшника) у ТОВ Южцентр торг , які відповідають встановленим законодавством вимогам, містять несуперечливу і достовірну інформацію, підтверджують виконання сторонами відповідних господарських операцій та, відповідно, надають Товариству право на податковий кредит, з урахуванням того, що придбаний у ТОВ Южцентр торг товар в подальшому був реалізований позивачем ТОВ ФК Євросток , до операцій з яким у податкового органу не було претензій.

Івано-Франківський окружний адміністративний суд постановою від 21.06.2011, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2013, позов задовольнив повністю: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Інспекції №0003082302/0 від 20.09.2010, №0003082302/1 від 15.10.2010, №0003082302/2 від 02.12.2010.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди виходили з того, що: Товариство підтвердило факт реального здійснення господарських операцій з ТОВ Южцентр торг належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, у тому числі податковими накладними, з урахуванням того, що висновки акту ДПІ у Центральному районі міста Миколаєва від 02.07.2010 № 1060/23-600/35988986 Про результати планової виїзної перевірки ТОВ Южцентр торг з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 23.06.2008 по 31.03.2010, валютного та іншого законодавства за період з 23.06.2008 по 31.03.2010 , які слугували підставою для висновків Інспекції про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ Южцентр торг , спростовуються постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 01.03.2011 у справі № 2а-4731/10/1470. Також, суди виходили з того, що реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ Южцентр торг підтверджена постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.01.2011 у справі № 2а-4420/10/0970, якою було відмовлено у задоволенні позову Інспекції до Товариства та ТОВ Южцентр торг про застосування до сторін нікчемного правочину санкцій, встановлений частиною першою статті 208 Господарського кодексу України, та стягнення в доход державного бюджету грошових коштів, отриманих за виконання нікчемного правочину.

Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанції до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 13.06.2013 відкрив касаційне провадження у справі. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме - підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7,підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пунктів 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість , статей 7, 99, 159 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки суди неповно дослідили докази у даній справі, що призвело до неповного з'ясування усіх обставин справи та постановлення рішення, яке суперечить вимогам закону. Зокрема, скаржник вказує на те, що протягом 2009 року серед постачальників ТОВ Южцентр торг було ТОВ Кораліс , яке постановою Господарського суду Миколаївської області від 01.06.2010 у справі № 5/47/10 було визнано банкрутом, а за результатами перевірки (акт від 29.12.2009 № 1762/23-300/36143213) було встановлено, що правочини, укладені ТОВ Кораліс з контрагентами-постачальниками, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Законом України Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) від 02.06.2016 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 Про визначення дня початку роботи Верховного Суду днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 17.05.2018 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та призначив справу до касаційного розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на 22.05.2018.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що Інспекція провела невиїзну документальну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні операцій з купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей, придбаних у ТОВ Южцентр торг за період з 01.01.2009 по 31.12.2009, за результатами якої складений акт від 07.09.2010 № 3096/23-02/25073164. За висновками акта перевірки Товариством були порушені, зокрема, вимоги підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7,підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пунктів 7.4 статті 7, пункту 7.7 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість , що виявилось у неправомірному включенні до складу податкового кредиту травня 2009 року податку на додану вартість за господарськими операціями з ТОВ Южцентр торг , що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (рядки 18.2, 21, 22.2) за травень 2009 року на суму 111345,00 грн. та до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (рядки 18.1, 20) за травень 2009 року на суму 88658,00 грн., з огляду на те, що за результатами перевірки ТОВ Южцентр торг (акт перевірки від 02.07.2010 № 1060/23-600/35988986) встановлено, що операції між ТОВ Южцентр торг та ТОВ Кораліс є операціями без мети настання реальних наслідків та відповідно до частин першої, другої статті 215, частин першої, п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України є нікчемними і в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з їх недійсність, та, відповідно, господарські опе6рації між ТОВ Южцентр торг та Товариством є такими, що укладені без мети настання реальних наслідків.

На підставі висновків акта перевірки Інспекція прийняла податкове повідомлення-рішення № 0003082302/0 від 20.09.2010, яким визначила Товариству суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 300005,00 грн., у тому числі: 200003,00 грн. - за основним платежем, 100002,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось Товариством в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а Інспекцією були прийняті податкові повідомлення-рішення №0003082302/1 від 15.10.2010, №0003082302/2 від 02.12.2010 на аналогічні суми податкових зобов'язань.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням має дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Визначення поняття господарської операції також наведене у статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно положень якої господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов'язане не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Закону України Про податок на додану вартість (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно абзацу 1 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Абзацом 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що господарські операції між Товариством та ТОВ Южцентр торг для визначення податкового кредиту мали реальний характер, підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами та спричинили реальні зміни майнового стану позивача. Зокрема, суди встановили, що договір поставки № 20-05-2009 від 20.05.2009 між позивачем та ТОВ Южцентр торг , був підписаний директорами зазначених товариств у місті Миколаєві, що підтверджується витягами з наказів про відрядження, посвідченнями про відрядження та журналом реєстрації посвідок про відрядження; реальність придбання товару підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а саме - рахунком-фактурою від 29.05.2009 № СФ-0000013; видатковою накладною від 29.05.2009 № РН-0000055; податковою накладною № 56 від 29.05.2009, а також регістрами бухгалтерського обліку - книгою обліку придбання карткою рахунку 631. Також, судами було встановлено, що в подальшому, у жовтні 2009 року вказаний товар був реалізований позивачем через комісіонера ТОВ Югекотоп на користь ТОВ ФК Євростокс .

Крім іншого, матеріали справи містять постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01.03.2011 у справі № 2а-4731/10/1470, яка набрала законної сили, відповідно до якої висновки акту ДПІ у Центральному районі міста Миколаєва від 02.07.2010 № 1060/23-600/35988986 Про результати планової виїзної перевірки ТОВ Южцентр торг з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 23.06.2008 по 31.03.2010, валютного та іншого законодавства за період з 23.06.2008 по 31.03.2010 , які слугували підставою для висновків Інспекції про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ Южцентр торг , визнані протиправними.

Також, реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ Южцентр торг підтверджена постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.01.2011 у справі № 2а-4420/10/0970, яка набрала законної сили, якою було відмовлено у задоволенні позову Інспекції до Товариства та ТОВ Южцентр торг про застосування до сторін нікчемного правочину санкцій, встановлений частиною першою статті 208 Господарського кодексу України, та стягнення в доход державного бюджету грошових коштів, отриманих за виконання нікчемного правочину.

Таким чином, доводи Інспекції, викладені в касаційній скарзі, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, а суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі обставин, з огляду на що підстави для скасування ухваленого у даній справі рішення судів попередніх інстанцій відсутні. При цьому, посилання Інспекції на висновки акта перевірки та на банкрутство контрагента постачальника Товариства є безпідставними, оскільки: висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій податкових інспекторів та не породжують правових наслідків для платника податків; ТОВ Кораліс було визнано банкрутом 01.06.2010 року, тоді як господарські операції між позивачем та ТОВ Южцентр торг мали місце у травні 2009 року.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Інспекції підлягає залишенню без задоволення, а постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.06.2011 та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2013 - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області ДПС залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.06.2011 та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2013 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна