Ухвала

від 29.05.2018 по справі 922/1807/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"29" травня 2018 р.Справа № 922/1807/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "АЛМА" на дії старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області по справі

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат", м. Жидачів до Приватного сільськогосподарського підприємства "Алма", м. Харків про стягнення 175 574,93 грн. за участю представників учасників справи:

стягувача - не з'явився

боржника (скаржник) - Левков В.М.

ВДВС - Бєляєв М.В.,

ВСТАНОВИВ:

16.05.2018 до господарського суду Харківської області від Приватного сільськогосподарського підприємства "Алма" надійшла скарга на дії старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області по справі №922/1807/13, в якій скаржник просить суд:

- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Бєляєва Максима Володимировича щодо винесення 09.11.2017 в межах виконавчого провадження №55111255 постанови про відкриття виконавчого провадження;

- визнати недійсною постанову від 09.11.2017 ВП №55111255 про відкриття виконавчого провадження з примусового наказу господарського суду Харківської області від 18.06.2013 у справі №922/1807/13;

- поновити строк на оскарження.

В обґрунтування скарги боржник посилається на те, що строк пред'явлення наказу господарського суду Харківської області у справі №922/1807/13 сплив 19.06.2014, у зв'язку з чим державний виконавець зобов'язаний був відмовити у відкритті провадження; у матеріалах виконавчого провадження не має повноважень ОСОБА_3 на представлення інтересів ПАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат", а ухвала господарського суду Львівської області від 10.08.2016 є сумнівною; рішенням господарського суду Харківської області було вирішено стягнути борг з ВАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат", а стягувачем у виконавчому провадженні є ПАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат", тобто інша юридична особа; про існування спірної постанови скаржник дізнався лише 08.05.2018 при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження, на підтвердження чого надав суду довідку ПСП "Алма" №36 від 16.05.2018.

Згідно Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду головуючим суддею визначено суддю Погорелову О.В.

Ухвалою суду від 17.05.2018 скарга була прийнята судом до провадження та призначена до розгляду у судовому засіданні на 29.05.2018 о 10:15.

Представник стягувача у судове засідання 29.05.2018 не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Присутній у судовому засіданні 29.05.2018 представник ВДВС просив суд відкласти судове засідання, мотивуючи клопотання тим, що ним не була отримана скарга на дії ВДВС та не було можливості підготувати відзив на скаргу. Зазначив, що на виконання ухвали суду, може надати матеріали виконавчого провадження та копії для долучення до матеріалів справи.

Представник скаржника не заперечував проти задоволення клопотання представника ВДВС про відкладення розгляду скарги.

Суд, вислухавши представників, дослідивши матеріали справи та скарги, приймаючи до уваги обмежений ст. 342 ГПК України строк для розгляду скарги та враховуючи те, що ВДВС було повідомлено про скаргу в порядку, визначеному ч. 2 ст. 340 ГПК України, відмовляє в задоволенні клопотання про відкладення розгляду скарги.

У судовому засіданні оголошувалась перерва для надання можливості представнику ВДВС ознайомитись з матеріалами скарги.

У судовому засіданні 29.05.2018 представник скаржника (боржник) підтримав скаргу у повному обсязі та просив суд її задовольнити.

Представник ВДВС проти скарги заперечував.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників учасників справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні скарги, виходячи з наступного.

Згідно ст. 339 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Як свідчать матеріали справи, 05.06.2013 господарським судом Харківської області у справі № 922/1807/13 було винесено рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного сільськогосподарського підприємства "Алма" (61039, м. Харків, вул. О. Шмідта,7, код ЄДР 30291174, р/р 26006840767400 у ХОФ АКБ "Укрсоцбанк" у м. Харкові, МФО 351016) на користь Відкритого акціонерного товариства "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" (81700, Львівська область, м. Жидачів, вул. Фабрична, 4; пошт. адреса: 01013, м. Київ, вул. Деревообробна, 6-В; код ЄДР 00278801, р/р 26004050002251 у ПАТ КБ "Приватбанк" м. Дніпропетровськ, МФО 305299) - 147735,86 грн. основного боргу, 10382,56 грн. пені, 2076,51 грн. три відсотки річних та 3423,89 грн. судового збору.

18.06.2013 рішення набрало законної сили та на його виконання був виданий відповідний наказ.

Вказаний наказ був пред'явлений до виконання 22.07.2013 до Жовтневого ВДВС Харківського міського управління юстиції.

В подальшому, постановою державного виконавця Жовтневого ВДВС Харківського міського управління юстиції від 15.10.2015 у виконавчому провадженні № 40273512, наказ господарського суду Харківської області №922/1807/13 від 18.06.2013 був повернутий стягувачу на підставі п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження".

15.11.2016 господарським судом Харківської області була задоволена заява ПАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" про видачу дублікату наказу та виданий дублікат наказу господарського суду Харківської області на виконання рішення господарського суду Харківської області від 05.06.2016 по справі №922/1807/13.

19.11.2017 Міжрайонним відділом державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №55111255 з виконання наказу господарського суду Харківської області №922/1807/13 від 18.06.2013.

05.10.2016 набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII.

Відповідно до пункту 7 Розділу XIII Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження", виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом, виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону. При цьому, в Прикінцевих та Перехідних положеннях Закону вказано порядок виконання та правового регулювання саме "виконавчих дій", а не "виконавчого провадження".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-ХІV, так і Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VІІІ, виконавче провадження визначається як сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Тобто, з урахуванням Прикінцевих та Перехідних положень Закону від 02.06.2016 № 1404-VІІІ слід вважати, що кожна окрема виконавча дія та відповідно прийнята постанова державного виконавця в межах виконавчого провадження повинна регулюватись тим нормативно-правовим актом, під час дії якого вона була розпочата.

За пунктом 5 розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону від 02.06.2016 № 1404-VІІІ виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону від 02.06.2016 № 1404-VІІІ, виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Згідно ч. 5 названої статті, у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Згідно ч. 5 ст. 47 Закону від 21.04.1999 № 606-ХІV, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Відповідно до положень ст. 23 Закону від 21.04.1999 № 606-ХІV, строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються: 1) пред'явленням виконавчого документа до виконання; 2) частковим виконанням рішення боржником; 3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

Отже, з огляду на вищенаведені положення чинного законодавства, наказ господарського суду Харківської від 18.06.2013 у справі №922/1807/13, який було видано судом до набрання чинності Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016, міг бути повторно пред'явлений стягувачем до виконання протягом трьох років, згідно п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження", перебіг яких розпочався з моменту повернення наказу стягувачу постановою Жовтневого ВДВС Харківського міського управління юстиції - 15.10.2015, тобто до 15.10.2018.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

У п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. у справі "Шмалько проти України" (заява N 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду"

Крім того, суд зауважує на наступному.

Відповідно до ст. 341 ГПК України, скаргу може бути подано до суду:

а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права;

б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Звертаючись з даної скаргою до суду, скаржник, адвокат Левков В.М., зазначив, що про винесення спірної постанови йому стало відомо 08.05.2018 при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження №22111255. Разом з тим, у матеріалах справи (т. 2 а.с. 14) міститься копія постанови від 09.11.2017 про відкриття виконавчого провадження №22111255, яка завірена адвокатом Левковим В.М. 15.03.2018. Вказана дає підстави суду дійти висновку, що про спірну постанову скаржнику було відомо з 15.03.2018. У скарзі скаржник просить суд поновити строк на подання скарги, але при цьому не наводить жодної поважної причини пропуску такого строку.

Як зазначалося вище, десятиденний строк для подання скарги є процесуальним строком, і тому, відповідно до ч. 2 ст. 341 ГПК України, може бути поновлений за наявності поважних причин його пропуску за заявою скаржника.

Оскільки, відповідно до норм законодавства скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, а не з дня коли особа ознайомилася з матеріалами виконавчого провадження, та враховуючи не наведення скаржником у скарзі поважних причин пропуску строку на пред'явлення скарги, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання скаржника на поновлення строку на пред'явлення скарги.

Відповідно до ст. 343 ГПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні скарги.

Керуючись ст.ст. 232 - 235, 339 - 345 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання представника ВДВС про відкладення розгляду скарги - відмовити.

В задоволенні клопотання скаржника про поновлення строку на пред'явлення скарги - відмовити.

В задоволенні скарги відмовити.

Відповідно до ст.ст. 255 - 257 Господарського процесуального кодексу України, ухвала може бути оскаржена протягом десяти днів з дня складання повної ухвали.

Повна ухвала складена 01 червня 2018 року.

Суддя О.В. Погорелова