Ухвала

від 30.05.2018 по справі 910/2868/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/2868/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.

за участю помічника судді - Шкурдової Ю.С. (за дорученням головуючого судді)

за участю представників:

прокурор - Гришина Т.А.

позивача - Трохимчук В.С.

відповідача - Волкодав І.Ю.

третьої особи - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колос"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2018 (головуючий суддя Зеленін В.О., судді Мартюк А.І., Власов Ю.Л.) та рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2017 (суддя Турчин С.О.)

у справі № 910/2868/16

за позовом Керівника Київської місцевої прокуратури № 10 в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колос"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва

про витребування майна

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року керівник Київської місцевої прокуратури № 10 (далі - Прокурор) звернувся в Господарський суд міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі - Позивач) з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колос" (далі - Відповідач) про витребування з чужого незаконного володіння на користь територіальної громади міста Києва нежитлового приміщення № 56, на 1 поверсі, площею 35,2 кв.м по вул. Саксаганського, 129 літера "Б" в м. Києві.

Позов обґрунтовано тим, що зазначене нежитлове приміщення є об'єктом комунальної власності міста Києва та незаконно вибуло з володіння Київської міської ради за рішенням Постійно діючого третейського суду при асоціації "Розвитку та правозахисту підприємств" від 19.01.2009, яким визнано за Відповідачем право власності на спірне майно, без участі його дійсного власника. Крім того, Ленінським районним судом м. Вінниці не видавалась ухвала про видачу виконавчого документу на виконання рішення постійно діючого Третейського суду при асоціації "Розвитку та правозахисту підприємств" від 19.01.2009, що свідчить про незаконність дій Відповідача, спрямованих на реєстрацію права власності.

Позов розглядався неодноразово.

При останньому новому розгляді рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2018, позов задоволено повністю, витребувано з чужого незаконного володіння Відповідача на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради нежитлове приміщення №56, на 1 поверсі, площею 35,2 кв.м по вул. Саксаганського, 129 літера "Б" в м. Києві.

Судові рішення мотивовані відсутністю у Відповідача належних правових підстав для набуття у власність комунального майна, оскільки дійсний власник - Київська міська рада, не була учасником процесу у постійно діючому Третейському суді при асоціації "Розвитку та правозахисту підприємств" і його рішення від 19.01.2009 не є підставою для виникнення у ТОВ "Торговий дім "Колос" права власності на спірне нежитлове приміщення. Крім того, всупереч чинного на той час законодавства ухвала про видачу виконавчого листа для виконання рішення постійно діючого третейського суду при асоціації "Розвитку та правозахисту підприємств" від 19.01.2009 не видавалась, а також не видавався 29.01.2009 виконавчий лист за вказаною ухвалою.

Щодо заяви Відповідача про застосування строку позовної давності, судами зазначено, що Позивачем строк на звернення з позовом не пропущено, оскільки він не був ані стороною у третейській справі, ані стороною договорів оренди та не міг довідатись про порушення свого права, а про його порушення довідався у 2015 році у ході розслідування кримінального провадження, отже Прокурор звернувся до суду 19.02.2016 в межах строку позовної давності. Крім того, судами зазначено, що позовна давність не може поширюватися на вимоги про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном, оскільки в такому разі йдеться про так зване триваюче правопорушення, отже власник може звернутися з позовом про витребування майна із незаконного володіння у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав.

Відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувані рішення першої інстанції та постанову апеляційної інстанції та передати справу повністю на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 02.04.2018 відкрито касаційне провадження у справі №910/2868/16 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колос" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2017 та призначено її до розгляду на 30.05.2018 о 13 год. 40 хв.

Під час підготовки справи до розгляду з'ясовано, що ухвалою Верховного Суду від 26.04.2018 у справі №907/50/16 за позовом Заступника прокурора Закарпатської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатські Зорі", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Імперіал" про витребування майна з незаконного володіння, справу №907/50/16 за касаційною скаргою Заступника прокурора Львівської області на рішення Господарського суду Закарпатської області від 27.07.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.11.2017 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Підставою для передачі справи №907/50/16 на Велику Палату Верховного Суду став висновок Касаційного господарського суду, що, з огляду на наявність постанов Верховного Суду України від 05.10.2016 у справі №916/2129/15 та від 22.06.2017 у справі №6-1047цс17, існує правова невизначеність у застосуванні статей 387, 388 та статті 267 ЦК України, а саме щодо застосування інституту позовної давності до правовідносин, що регулюються ст.ст. 387, 388 ЦК України. Також, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про необхідність відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеному в постанові Верховного Суду України від 05.10.2016 у справі №916/2129/15, про те, що положення законодавства про позовну давність до вимог про витребування майна в порядку ст. 388 ЦК України не застосовуються.

Разом з тим, правовідносини у цій справі №910/2868/16 є подібними до правовідносин у справі №907/50/16, оскільки виникли у зв'язку з витребуванням майна з чужого володіння, а також, у справі №910/2868/16 суди дійшли висновку, що позовна давність до вимог про витребування майна із чужого незаконного володіння не застосовується.

Відповідно до п. 7 ч.1 ст. 228 ГПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Враховуючи викладене, з метою дотримання єдності судової практики, колегія суддів з власної ініціативи дійшла висновку про наявність підстав для зупинення провадження за касаційною скаргою, поданою у справі, до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №907/50/16.

Керуючись ст.ст. 228, 229, 234, 235, 302, 303 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Зупинити провадження у справі № 910/2868/16 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колос" до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №907/50/16.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.