Рішення

від 23.05.2018 по справі 753/6399/17

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/6399/17

провадження № 2/753/2484/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2018 р. Дарницький районний суд м. Києва

в складі: головуючої-судді ЛЕОНТЮК Л.К.

за участю секретаря ДУБОВОЇ Ю.О.

сторін:

представника позивача- прокурор

КМП № 2 ЯЛАНСЬКИЙ М.М.

представника позивача- КМР ВЛАСЕНКО І.І.

представника відповідача-1 ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом Київської місцевої прокуратури № 2 в інтересах Київської міської ради до Громадської організації Спортивний клуб веслування м. Києва , ОСОБА_8, третя особа:Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дем"яненко Тетяна Миколаївна про визнання недійсним договору іпотеки, суд в с т а н о в и в :

У квітні 2017 року позивач Київська місцева прокуратура № 2 в інтересах Київської міської ради до Громадської організації Спортивний клуб веслування м. Києва з позовом до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до Громадської організації Спортивний клуб веслування м. Києва , ОСОБА_8, третя особа:Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дем"яненко Тетяна Миколаївна про визнання недійсним договору іпотеки, свої вимоги мотивувавши тим, що Під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016100020000185 за ч. 1 ст. 358 КК України, Київською місцевою прокуратурою № 2 виявлено факт незаконної передачі в іпотеку комунального майна, а саме: земельної ділянки

площею 0,1 га, що розташована на території Дарницького району м. Києва, 4-й провулок Лєрмонтова, ділянка 38.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21.02.2017 № 80865858 встановлено, що право власності на вказану земельну ділянку на підставі свідоцтва (індексний номер 20771356), виданого 22.04.2014 державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Саченко М. М. зареєстровано за ОСОБА_11.

У матеріалах реєстраційної справи вказаного об'єкту нерухомості наявна копія рішення Київської міської ради № 444/1500 від 23.04.2009, за яким зазначену земельну ділянку передано ОСОБА_11 у власність. Ця копія рішення органу місцевого самоврядування стала підставою для реєстрації за останньою права власності на вказане нерухоме.

У подальшому на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 01.08.2014, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазуром P. JI. (зареєстровано в реєстрі за № 714), ОСОБА_11 продала цю земельну ділянку ОСОБА_13.

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15.09.2016, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем'яненко Т. М. (зареєстровано в реєстрі за № 907) ОСОБА_13 продала Громадській організації Спортивний клуб веслування м. Києва вказану земельну ділянку.

Однак, згідно листа Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу КМР (Київської міської державної адміністрації) від 03.02.2017 слідує, що за його поданням рішень про передачу у приватну власність вказаної земельної ділянки громадянам КМР не приймала, документи, що посвідчують право власності, в Департаменті не зареєстровані.

Проведеним оглядом земельної ділянки встановлено, що ділянка огороджена парканом зі сторони провулку Лєрмонтова, 4, межує з водним об'єктом, вкрита кущами та поодинокими деревами.

Згідно з листом КМР від 25.01.2017 слідує, що на пленарних засіданнях КМР не приймалось рішень щодо виділення ОСОБА_11 земельної ділянки площею 0,1 га, розташованої у АДРЕСА_2

Крім того, Департаментом на адресу місцевої прокуратури надіслано належним чином завірену копію рішення КМР № 444/1500 від 23.04.2009 Про приватизацію земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд у Дарницькому районі м. Києва з додатком, згідно якого вбачається, що цим рішенням земельна ділянка площею 0,1 га, розташована у м. АДРЕСА_3, ОСОБА_11 та будь-яким іншим особам у власність не передавалась.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 21.02.2017 щодо земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:90:283:0110, укладено договір іпотеки від 15.12.2016 № 1300, зареєстрований 15.12.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем'яненко Т. М., іпотекодержателем за яким є ОСОБА_8 (відповідач 2), а іпотекодавцем - громадська організація Спортивний клуб веслування м. Києва , як забезпечення виконання договору позики № 2 від 28.01.2011.

Позивачі вважають договір іпотеки від 15 грудня 2016 року № 1300 укладено з порушенням вимог законодавства, у зв"язку з цим позивач просить визнати недійсним договір іпотеки, укладений 15 грудня 2016 між ОСОБА_8 та громадською організацією Спортивний клуб веслування м. Києва

В судовому засіданні представник позивача Київської місцевої прокуратури № 2, що діє на підставі довіреності № 52 / 316 вих. 18 від 19 лютого 2018 року ОСОБА_14 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підставі зазначених у позовній заяві.

Представник Київської міської ради, що діє на підстааві довіреності № 225 КМГ 1701 від 07 травня 2018 року ОСОБА_4 позовні вимоги підтримала та також просила суд їх задовольнити.

Відповідач Громадська організація " Спортивного клубу веслування м. Києва " в особі представника ОСОБА_5, щодіє на підставі ордеру серії КВ № 374044 від 15 січня 2018 року ( а. с. 219 ) позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у їх задоволенні.

Відповідач ОСОБА_8 в судове засідання не з"явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дем"яненко Тетяна Миколаївна у судове засідання не прибула, проте, через загальну канцелярію за вх. № 16551 від 02.04. 2018 року ( т.2, а.с. 5- 10) надала письмові пояснення щодо позовних вимог та просила розглядати справу за її відсутності,врахувавши її пояснення та відмовити у задоволенні позову.

Суд враховує, що закон створює рівні умови для осіб, що володіють правом звернення до суду, зобов'язавши суд повідомляти цих осіб про час і місце розгляду справи.

Суд прийняв вичерпні заходи для про час та місце розгляду справи, забезпечивши можливість з'явитися до суду і захистити свої права.

За змістом ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права особа сама визначає обсяг своїх прав і обов'язків у цивільному процесі. Тому особа, визначивши свої права, реалізує їх на свій розсуд. Розпорядження своїми правами на розсуд особи є одним з основоположних принципів судочинства.

Враховуючи завдання судочинства, принцип правової визначеності, поширення загального правила, закріпленого в ЦПК України , відкладення судового розгляду у випадку неявки в судове засідання будь - кого з осіб, що беруть участь у справі, за відсутності відомостей про причини неявки в судове засідання не відповідало б конституційним цілям цивільного судочинства, що, у свою чергу, не дозволить розглядати судову процедуру в якості ефективного засобу правового захисту в тому сенсі, який закладений в ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ст. ст. 7, 8 і 10 Загальної декларації прав людини і ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права.

За таких обставин, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, що розумність тривалості провадження має оцінюватись в світлі обставин справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмету розгляду для заявника ( рішення у справі Писатюк проти України ).

Суд, вислухавши пояснення учасників цивільного провадження, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню із наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 Цивільного процесуального Кодексу України , судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Судом встановлено, що під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016100020000185 за ч. 1 ст. 358 КК України, Київською місцевою прокуратурою № 2 виявлено факт незаконної передачі в іпотеку комунального майна, а саме: земельної ділянки площею 0,1 га, що розташована на території Дарницького району міста АДРЕСА_4.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21 лютого 2017 року № 80865858 встановлено, що право власності на вказану земельну ділянку на підставі свідоцтва ( індексний номер 20771356 ), виданого 22 квітня 2014 державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві Саченко М. М. зареєстровано за ОСОБА_11.

У матеріалах реєстраційної справи вказаного об'єкту нерухомості наявна копія рішення Київської міської ради № 444 / 1500 від 23 квітня 2009 року, за яким зазначену земельну ділянку передано ОСОБА_11 у власність. Ця копія рішення органу місцевого самоврядування стала підставою для реєстрації за останньою права власності на вказане нерухоме.

У подальшому на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки від 01 серпня 2014 року , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазуром P. JI. ( зареєстровано в реєстрі за № 714 ), ОСОБА_11 продала цю земельну ділянку ОСОБА_13.

На підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки від 15 вересня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем'яненко Т. М. ( зареєстровано в реєстрі за № 907 ) ОСОБА_13 продала Громадській організації Спортивний клуб веслування м. Києва вказану земельну ділянку.

Однак, згідно листа Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу КМР ( Київської міської державної адміністрації ) від 03 лютого 2017 року слідує, що за його поданням рішень про передачу у приватну власність вказаної земельної ділянки громадянам КМР не приймала, документи, що посвідчують право власності, в Департаменті не зареєстровані.

Проведеним оглядом земельної ділянки встановлено, що ділянка огороджена парканом зі сторони провулку Лєрмонтова, 4, межує з водним об'єктом, вкрита кущами та поодинокими деревами.

Згідно з листом Київської міської ради від 25 січня 2017 року слідує, що на пленарних засіданнях Київської міської ради не приймалось рішень щодо виділення ОСОБА_11 земельної ділянки площею 0, 1 га, розташованої у місті АДРЕСА_5

Крім того, Департаментом на адресу місцевої прокуратури надіслано належним чином завірену копію рішення Київської міської ради № 444 / 1500 від 23 квітня 2009 року Про приватизацію земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд у Дарницькому районі місті Києва з додатком, згідно якого вбачається, що цим рішенням земельна ділянка площею 0, 1 га, розташована у місті АДРЕСА_6, ОСОБА_11 та будь - яким іншим особам у власність не передавалась.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 21 лютого 2017 року щодо земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1, укладено договір іпотеки від 15 грудня 2016 року № 1300, зареєстрований 15 грудня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем'яненко Т. М., іпотекодержателем за яким є ОСОБА_8 ( відповідач 2 ), а іпотекодавцем - громадська організація Спортивний клуб веслування міста Києва , як забезпечення виконання договору позики № 2 від 28 січня 2011 року.

Разом з цим, договір іпотеки від 15 грудня 2016 року № 1300 укладено з порушенням вимог законодавства, а тому він підлягає визнанню недійсним в судовому порядку з огляду на наступне.

Приписами ст. 203 ЦК України встановлено вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

За ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання і момент вчинення правочину вимог закону.

Відповідно до ст. 1 Закону Україна Про іпотеку іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважне перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 5 цього Закону предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація.

Відсутність цих ознак є підставою для визнання вказаного договору іпотеки недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать прав: володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно зі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправну позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Громадська організація Спортивний клуб веслування міста Києва не була законним власником земельної ділянки площею 0, 1 га кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована за адресою: АДРЕСА_7, а отже незаконно розпорядилася цим майном шляхом передачі його в іпотеку ОСОБА_8

Так, відповідно до ст. 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської міської ради належить розпорядження землями територіальної громади міста Київ.

Встановлено, що Київською міською радою рішень про передачу земельної ділянки площею 0, 1 га, що розташована у місті АДРЕСА_6, у власність ОСОБА_11 або будь - яким іншим особам не приймалось, а отже правовий режим цього майна не змінювався.

Таким чином, земельна ділянка є власністю територіальної громади місті Києва, а розпоряджатися нею має право КМР.

У зв'язку з тим, що вказане майно незаконно вибуло із володіння територіальної громади без відповідного волевиявлення власника, Київська місцева прокуратура № 2 звернулась до господарського суду м. Києва в інтересах держави в особі КМР з позовом про витребування вказаної земельної ділянки ( справа № 910 / 3513 / 17 ).

Оскільки громадська організація Спортивний клуб веслування міста Києва не була законним власником землі, а, отже, не мала права її передавати ОСОБА_8 в іпотеку, зміст оспорюваного договору суперечить вимогам ст. 5 Закону України Про іпотеку , що відповідно до ч. І ст. 203, ст. 215 ЦК України є підставою для визнання цього правочину недійсним.

Згідно з ч. З ст. 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно 4. 2 ст. 45 ЦПК України з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою ( заявою ), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом інших осіб, на будь - якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за ново виявленими обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві ( заяві ) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Прокурор, який звертається до суду з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді ( незалежно від форми, в якій здійснюється представництво ), повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 25 Закону України " Про прокуратуру ".

Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування ( ст. 13 Конституції України ).

Згідно зі ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Стаття 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначає, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на землю.

Пунктом 5 ст. 16 цього ж Закону передбачено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Таким чином Київська міська рада є органом уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах.

У ході досудового розслідування кримінального провадження встановлено, що підставою для реєстрації права власності на зазначене майно стало рішення Київської міської ради № 272 / 2341 від 17 вересня 2009 року , однак насправді вказаним рішенням земельна ділянка ОСОБА_11 не виділялась, ця особа як землевласник не значиться, тому земельна ділянка належить територіальній громаді м. Києва.

Як вбачається з інформаційної довідки та копій договорів, 01 серпня 2014 року ОСОБА_11 продала зазначену земельну ОСОБА_13, яка в свою чергу 15 вересня 2016 року продала її ГО Спортивний клуб веслування м. Києва ( відповідачу_1 ), а вказана громадська організація як майновий поручитель ОСОБА_15 15 грудня 2016 року уклала з ОСОБА_8 оспорюваний у даній справі договір іпотеки.

Оскільки рішень про передачу вказаної земельної ділянки будь - яким особам Київської міської ради не приймалось, укладені правочини ( в тому числі договір іпотеки ) порушують права і законні інтереси територіальної громади міста Києва. З доданих до позовної заяви документів вбачається, що відчуження вказаної земельної ділянки відбувалось без згоди Київської міської ради, однак жодних заходів ( звернення до правоохоронних органів, пред'явлення позову тощо ) позивачем не вжито, що свідчить про неналежний захист інтересів територіальної громади м. Києва, її порушених майнових прав та створює загрозу можливого відчуження земельної ділянки у разі невиконання позичальником ОСОБА_15 забезпеченого такою іпотекою зобов'язання, а тому відповідно до ст. 23 Закону України Про прокуратуру є підставою для вжиття прокурором заходів представницького характеру шляхом пред'явлення даного позову.

Щодо відсутності письмової згоди Київської міської ради на представництво прокуратурою інтересів по даному спорі в суді слід зазначити таке.

Нормами Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України ( ч. 2 ст. 19 Основного Закону ).

Частиною 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру на прокурора покладено обов'язок попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта владних повноважень, що було зроблено листом № 52 / 1876вих17 від 31 березня 2017 року, направленим на адресу Київської міської ради. У той же час жодним нормативно - правовим актом не передбачено надання дозволу/згоди/погодження суб'єкта владних повноважень на представництво їх інтересів у суді прокурором.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № З - рп / 99 від 08 квітня 1999 року інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів.

У згаданій ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру зазначено, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень, а норми ч. 4 ст. 46 ЦПК України прямо вказують, що відмова органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, від поданого прокурором в інтересах держави позову, подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов і вимагати розгляду справи по суті. Будь - яких заперечень з боку Київської міської ради щодо представництва її інтересів Київською місцевою прокуратурою № 2 по даній справі не надходило. Більш того, у своєму листі № 057022 - 1913 від 03 лютого 2017 року. Департамент як структурний підрозділ виконавчого органу Київської міської ради ( Київської міської державної адміністрації ) просив повідомити про необхідність надання додаткової інформації, що свідчить про готовність вказаного органу співпрацювати заради відновлення порушених прав та інтересів територіальної громади.

У той же час варто зазначити що до даної позовної заяви вимоги ст. 42 ЦПК України щодо документів, що посвідчують повноваження прокурора як представника юридичної особи, не застосовуються з огляду на наступне.

Відповідно до п. З ч. 1 ст. 131 - 1 Конституції України на прокуратуру покладено здійснення функції представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ч. 2 ст. 41 ЦПК України прокурори не можуть бути представниками в суді, крім випадків, коли вони діють як представники відповідного органу, що є стороною або третьою особою в справі, чи як законні представники.

Положенням про службове посвідчення, яке затверджене наказом Генеральної прокуратури № 134 від 05 квітня 2016 року , визначено, що службове посвідчення прокурора є офіційним документом, який засвідчує належність посадової особи до системи прокуратури України, підтверджує її посаду, а також повноваження, визначені законодавством. Тому при зверненні до суду прокурора з даним позовом видача довіреності на представництво інтересів позивача у суді не потрібна.

Аналогічна позиція викладена у п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України № 2 від 12 червня 2009 року Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції : повноваження прокурора на участь у судовому засіданні, коли він діє на виконання конституційної функції представництва, підтверджуються службовим посвідченням.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ст. ст. 10 - 13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно доКонституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановленіКонституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності

У відповідності до ст. ст. 76- 83 ЦПК України - доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1 ) письмовими, речовими і електронними доказами; 2 ) висновками експертів; 3 ) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (наприклад, рішення від 21 січня 1999 року в справі Гарсія Руїз проти Іспанії , від 22 лютого 2007 року в справі Красуля проти Росії , від 05 травня 2011 року в справі Ільяді проти Росії , від 28 жовтня 2010 року в справі Трофимчук проти України , від 09 грудня 1994 року в справі Хіро Балані проти Іспанії , від 01 липня 2003 року в справі Суомінен проти Фінляндії , від 07 червня 2008 року в справі Мелтекс ЛТД ( MELTEX LTD ) та Месроп Мовсесян ( MESROP MOVSESYAN ) проти Вірменії ) свідчить, що право на мотивоване ( обґрунтоване ) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

На підставі ст. 141 ЦПК України та Закону України " Про судовий збір ", на користь позивача з відповідача підлягають стягненню судові витрати - судовий збір та витрати пов"язані з розміщенням оголошення у засобах масової інформації.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України; ст. ст. 11, 15, 16, 167, 169, 203, 215, 316, 317, 319, 321, 374 Цивільного кодексу України; ст. 9 Земельного кодексу України; ст. 23 Закону України Про прокуратуру ; ст. ст. 1, 5, 23 Закону України Про іпотеку ; ст. ст. 16, 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ст. ст. 3, 12, 13, 81, 89, 197 - 200, 206, 263 - 266, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Київської місцевої прокуратури № 2 в інтересах Київської міської ради до Громадської організації Спортивний клуб веслування м. Києва , ОСОБА_8 третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дем"яненко Тетяна Миколаївна про визнання недійсним договору іпотеки - задовольнити.

Визнати недійсним договір іпотеки укладений 15 грудня 2016 року між ОСОБА_8 ( паспорт серії НОМЕР_2 виданий Алуштинським МВГУ МВС України у Криму 23 вересня 1997 року, зареєстроване місце проживання АДРЕСА_8 ) та Громадською організацією " Спортивний клуб веслування м. Києва " ( код ЄДРПОУ 40808434 місце знаходження юридичної особи - місто Київ, вулиця Російська, будинок в„– 74, квартира в„– 2 ) зареєстрований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем"яненко Т.М. в реєстрі за номером № 1300.

Стягнути з ОСОБА_8 ( паспорт серії НОМЕР_2 виданий Алуштинським МВГУ МВС України у Криму 23 вересня 1997 року, зареєстроване місце проживання АДРЕСА_8 ) на користь прокуратури міста Києва ( рахунок № 35215057011062, код 02910019, банк : ДКСУ м. Києва, код банку 820172 ) судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 800 ( вісімсот) гривень та судові витрати пов"язані з розміщенням оголошення в ЗМІ про виклик у судове засідання у розмірі 630 ( шістсот тридцять) гривень, а разом у розмірі 1 430 ( одна тисяча чотириста тридцять ) гривень 00 копійок .

Стягнути з Громадської організації " Спортивний клуб веслування м. Києва " ( код ЄДРПОУ 40808434 місцезнаходження юридичної особи - місто Київ, вулиця Російська, будинок в„– 74, квартира в„– 2 ) на користь прокуратури міста Києва ( рахунок № 35215057011062, код 02910019, банк : ДКСУ м. Києва, код банку 820172 ) судовий збір у розмірі 800 ( вісімсот ) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення . Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 01 червня 2018 року.

СУДДЯ Л.К. ЛЕОНТЮК