Рішення

від 29.05.2018 по справі 181/692/14-ц

ПЕТРОПАВЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 181/692/14-ц

Провадження № 2/188/3/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року смт.Петропавлівка

Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Курочкіної О.М.,

секретар судового засідання Лукіна Л.Г.,

справа №181/692/14-ц

за участю:

представника позивача за первинним позовом ОСОБА_1,

позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2,

представників позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Петропавлівка цивільну справу за позовом

ОСОБА_5 до Зорянської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області, треті особи: відділ Держземагенства у Межівському районі Дніпропетровської області та ОСОБА_2, про поновлення строку позовної давності визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом та зустрічний позов в порядку самостійної вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_5, Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, третя особа Зорянська сільська рада Межівського району Дніпропетровської області, про визнання правочинів нікчемними, повновлення строку позовної давності, визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_5 звернулась до суду з вимогою про поновлення строку позовної давності , визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 05.12.2009 року помер ОСОБА_6 і після його смерті відкрилась спадщина на майно, що належало йому на праві приватної власності. До складу спадкового майна входить:

земельна ділянка площею 11.160 гектарів у межах згідно з планом ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташоване на території Зорянської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області;

земельна ділянка площею 0.40 гектарів в межах згідно з планом, для будівництва та домоволодіння за адресою вул. Степова № 16 с. Зоряне Межівського району Дніпропетровської області.

16 листопада 2001 року при житті ОСОБА_6, якого позивачка неправомірно зазначила як батька, тому що він не був батьком іі померлого чоловіка, зробив у формі заповіту розпорядження в с. Зоряне Межівського району Дніпропетровської області , яке було посвідчено секретарем виконавчого комітету Зорянської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області ОСОБА_7 та зареєстровано в Реєстрі за №97, в якому на випадок своєї смерті заповідав земельну ділянку відповідно до державного акту серія IV-ДП № 015215 виданий 20 березня 2001року у власність ОСОБА_8 і ОСОБА_2 порівну.

Також 16 листопада 2001 року в селі Зоряне Межівського району Дніпропетровської області він зробив, як вона вважає нове заповітне розпорядження де на випадок своєї смерті заповідав усе своє майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що йому буде належати на день смерті і на що він за Законом матиме право, право власності на земельну ділянку , відповідно до державного акту серія IV-ДП № 1901169 вид. 24 лютого 1998 року у власність ОСОБА_5. яке зареєстроване в Реєстрі нотаріальних дій під N°98

06 червня 2012 року сільським головою Зорянської сільської ради Межівського району , виданий дублікат заповіту ОСОБА_5 Наталії'Василівни встановлено, що факт смерті заповідача перевірено на виданому дублікаті, що має силу оригіналу.

Секретарем Зорянської сільської ради зроблено відмітку - Заповіт не відмінявся та не змінювався з 16.11. 2001 року.

20 червня 2012 року ОСОБА_5, звернулася до державного нотаріуса Васильківської нотаріальної контори, який на той час виконував обов'язки нотаріуса Межівської державної нотаріальної контори, про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті 05 грудня 2009 року ОСОБА_6 на майно, що належить спадкодавцеві, але отримала відмову в зв'язку з відсутністю оригіналу державного акта, підтверджуючого право власності на земельну ділянку розміром 11.160 га призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Зорянської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області.

Державний нотаріус, виходячи з положень ст. 39 ЗУ Про нотаріат постановив : відмовити ОСОБА_5 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом , (оригінал постанови знаходиться в матеріалах цивільної справи № 0425/978/2012р).

Надати Державний акт на право власності на земельну ділянку до нотаріальної контори позивачка не в змозі так як у неї він відсутній .

В обґрунтування поважності причин пропуску позовної давності вважає те, що вона у серпні 2012 року звернулась до Межівського районного суду з вимогою до Зорянської сільської ради та ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним, по справі ОСОБА_2 також був поданий зустрічний позов до Зорянської сільської ради та ОСОБА_5 з вимогою про визнання заповіту недійсним. Крім того заначила, що вона своєчасно звернулась до нотаріуса з метою прийняття спадщини, так як отримала постанову нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії в зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу.

Просить продовжити строк позовної давності та визнати за нею право власності на земельну ділянку 11.160 Га відповідно до Державного акту IV-ДП №015215 в порядку спадкування за заповітом.

ОСОБА_9 особа ОСОБА_2 звернувся до суду зі самостійними вимогами, просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 в повному обсязі, просить визнати правочини №97 від 16.11.2001 року та №98 від 16.11.2001 року нікчемними і визнати за ним право власності на земельну ділянку відповідно до державного акту серія IV-ДП № 015215 виданий 20 березня 2001 року в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до ЦК УРСР від 18.07.1963 року ЦК України, який був чинний на час відкриття спадщини, Закону України Про нотаріат від 02.09.1993 року у редакції від 19.10.2000 р. Закону України Про місцеве самоврядування в Україні у редакції 29.05.2001 року інструкцій та інших нормативних актів є всі підстави для визнання заповітів №97 від 16.11.2001 року та №98 від 16.11.2001 року нікчемними.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 позовні вимоги (а.с. 68-71 т.2) підтримав в повному обсязі зазначив, що ОСОБА_5 щодо спадку заявляє лише одну вимогу на земельну ділянку розміром 11.160 Га за заповітом.

ОСОБА_9 особа, Головне управління держгеокадастру у Дніпропетровській області надав в судове засідання клопотання про розгляд справи у їх відсутність, проти заявлених позовів не заперечують.

В судовому засіданні третя особа за первинним позовом , ОСОБА_2 який заявив самостійні вимоги, позов не визнав заявлені позовні вимоги (а.с. 1-12 т.3) підтримав в повному обсязі зазначив, що він повідомив нотаріуса і позивачку про те що Державний акт на землю, яку йому заповідав батько розміром 11.160 Га знаходиться у нього.

Крім того ОСОБА_2 зазначив, що позивачка не є дочкою заповідача, вона була дружиною зведеного брата по матері, який не був рідним сином заповідача . У померлого ОСОБА_6 було двоє дітей, він і сестра, яким батько заповідав землю і померлий зведений брат по матері, дружиною якого була позивачка і якій його батько заповідав будинок і земельну ділянку під ним. На час виникнення спору померла і сестра, ОСОБА_10, на даний час він вважається єдиним спадкоємцем цієї ділянки. Вважає, що секретар, що посвідчувала заповіти була без повноважень, тому він як спадкоємець за законом, яким не є позивачка, вважає правомірним прийняти спадщину за законом.

В судовому засіданні ОСОБА_7 в якості свідка зазначила, що вона посвідчувала обидва заповіти, одночасно, №97 від 16.11.2001 року щодо земельної ділянки 11.160 Га відповідно до Державного акту IV-ДП №015215 на користь дітей померлого: ОСОБА_8 та ОСОБА_2 в рівних частинах і заповіту №98 від 16.11.2001 року щодо будинку і земельної ділянки для його обслуговування , відповідно до державного акту серія IV-ДП № 1901169 вид. 24 лютого 1998 року, про що вона зазначила в заповітах, але при заповненні використовувала тільки ті бланки, які їм, як секретарям надавались, про що ОСОБА_7 також уточнила, що про ці обставини зазначала у всіх судових засіданнях. Тобто, вона особисто була знайома з заповідачем, який земельний пай розміром 11.160 Га заповідав дітям, а будинок і землю для його обслуговування невістці. ОСОБА_7 була у заповідача з надрукованими бланками, які їм, як секретарям, надавали для посвідчення заповітів, вони були двох видів, на той час вона пропрацювала на цій посаді близько 5 місяців. ОСОБА_7 посвідчувала в с.Зоряне 2 заповіти одночасно, в книзі реєстрації заповідач поставив свої підписи, на то була його воля, яку вона виклала в письмовій формі, заповіт №97 щодо паю відповідно до державного акту серія IV-ДП № 015215 виданий 20 березня 2001 р. сину і дочці померлого, а заповіт №98 щодо будинку і земельної ділянки для його обслуговування невістці. Тобто, воля спадкодавця була одночасно скласти два заповіти, вона лише заповнила наявні у неї бланки, перші курси щодо складання заповітів були після 04.07.2001 року. В рік вона складала близько 150 заповітів і жодний не оскаржувався, сама вважала, що склала два заповіти щодо земельного паю на користь дітей, а будинку і земельною ділянкою під ним на користь невістки ОСОБА_5, це була воля заповідача.

Представник сільської ради зазначив, що ОСОБА_7 працювала в сільській раді, на правових підставах посвідчувала заповіти, інші заповіти, посвідчені нею, ніколи не оскаржувались.

Свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_11 в судовому засіданні також підтвердили, що ОСОБА_2 є рідним сином заповідача, померлого ОСОБА_6, а позивачка, ОСОБА_5 була дружиною покійного брата по матері ОСОБА_2.

Свідок ОСОБА_12 підтвердив, що дочка померлого заповідача, ОСОБА_6, а саме, ОСОБА_8, померла раніше заповідача.

Вислухавши учасників судового розгляду, вивчивши матеріали цивільної справи і надані докази приходжу до висновку, що заявлені учасниками судового розгляду позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Всі, заявлені в судовому засіданні учасниками судового розгляду, клопотання судом розглянуті.

Судом встановлено, ОСОБА_2 пішов на пенсію у 42 роки, як пілот цивільної авіації, на момент смерті батька йому було 58 років, тобто права на обов'язкову частку на момент смерті заповідача, у третьої особи, ОСОБА_2, відповідно до ст.1241 ЦК України не виникло .

Про те, що третя особа, ОСОБА_2 є рідним сином померлого заповідача підтверджується рішенням Межівського районного суду Дніпропетровськох області від 15.07.2010 року.

В судовому засіданні не оспорювалось і визнано сторонами, що третя особа, ОСОБА_2 є рідним сином заповідача, а його померлий брат по матері, був чоловіком позивачки, ОСОБА_5, не був рідним сином заповідача.

Судом встановлено заповіти №97 від 16.11.2001 року та №98 від 16.11.2001 року на час розгляду справи в суді не змінювались і не відмінялись, рішеннями судів не визнані недійсними і в межах позовних вимог, про визнання заповітів недійсними, не визнавались судом нікчемними.

Заповідач ОСОБА_6 помер 05.12.2009 року, на день смерті проживав один за адресою с.Зоряне вул.Степова буд.16.

Відповідно до витягу №579 від 2012 року щодо земельної ділянки площею 11.16 Га кадастровий номер 1222683300-01-004-0476 обмеження по обліку відсутні.

Відповідно до Постанови державного нотаріуса ОСОБА_13 від 20.06.2012 року позивачці ОСОБА_5 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії так як нею не надано оригіналу Державного акту серія IV-ДП № 015215 вид. 20 березня 2001 на земельну ділянку розміром 11.160 Га призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та на одержання права спадщини за заповітом №97 від 16.11.2001 року на зазначену земельну ділянку звернувся ОСОБА_2. Постанова не оскаржена.

Відповідно до ОСОБА_9 про реєстрацію в Спадковому реєстрі заповіт №98 від 16.11.2001 року зареєстровано в реєстрі 28.08.2012 року.

Рішенням Межівського районного суду від 28.02.2014 року у визнанні заповітів №97 від 16.11.2001 року та №98 від 16.11.2001 року недійсними відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду від 26.06.2014 року рішення Межівського районного суду від 28.02.2014 року залишено без змін.

Рішення Межівського районного суду від 30.07.2014 року про визнання права власності за ОСОБА_5 на земельну ділянку відповідно до Державного акту серія IV-ДП № 015215 вид. 20 березня 2001 розміром 11.160 Га за заповітом про задоволення позовних вимог скасоване рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 24.11.2014 року, апеляційним судом винесено власне рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено. Рішенням Вищого спеціалізованого суду України від 04.02.2015 року рішення Межівського районного суду від 30.07.2014 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 24.11.2014 року скасовані.

Ухвалою Петропавлівського районного суду від 05.10.2015 року по справі 181/1111/14-ц за позовом ОСОБА_2 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами за позовом ОСОБА_5 про визнання заповіту №97 від 16.11.2001 року недійсним рішення Межівського районного суду від 28.02.2014 року скасоване ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 23.12.2015 року ухвала Петропавлівського районного суду від 05.10.2015 року скасована, в задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 лютого 2017 року ухвалу Петропавлівського районного суду від 11.10.2016 року про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд судового рішення у зв'язку з ново виявленими обставинами у цивільній справі № 181/1111/14-ц за позовом ОСОБА_5 до відповідача 1 : Зорянської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області, відповідача 2 : ОСОБА_2 Про визнання заповіту недійсним та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Відповідача 1 : Зорянської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області, Відповідача 2 ОСОБА_5, за участю ОСОБА_11 Особи: Васильківської державної нотаріальної контори Про визнання заповіту недійсним залишено без змін.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Позовні вимоги ОСОБА_5 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно положень ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст.1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Спадкодавець, ОСОБА_6, помер 05.12.2009 року , тобто питання права на спадкування регулюються ЦК України 2003 року №435-IV зі змінами станом на 05.12.2009 року.

Право на спадкування виникає в день відкриття спадщини, тобто в день смерті особи або в день, з якого вона оголошується померлою. Змістом права на спадкування є певні можливості, якими може скористатися особа, у якої виникло це право. Серед них - право прийняти спадщину, відмовитися від неї взагалі чи на користь іншої особи, не проявляти щодо неї жодного інтересу, тобто не вчиняти ніяких юридично значимих дій щодо прийняття чи відмови від спадщини.

Враховуючи, що позивачка звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за заповітом і не отримала в постанові відмови з приводу пропуском строку, з 2012 року в судовому порядку оспорює своє право, нею не пропущено строк і вимога про продовження його, окремо від рішення про визнання права на спадщину за заповітом, задоволенню не підлягає.

Відповідно положень ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Якщо у заповіті було зазначено, що заповідається майно, яке належить на праві власності та належатиме заповідачу на день смерті, то така земельна ділянка також включається до спадщини особи (осіб), зазначеної у заповіті.

Суд не може виходити за межі позовних вимог, позивачкою не надано доказів щодо існування і правовстановлюючих документів іншого спадкового майна, щодо якого у спадкодавця були як права так і обов'язки. Тобто, спадкоємець не може заявити про прийняття спадщини по частках чи відмовитися від неї за умови наявності чи відсутності певних подій або обставин, які, можливо, настануть у майбутньому.

Згідно до заповіту №98 від 16.11.2001 року , спадкодавець заповідав особисто ОСОБА_5 крім іншого майна, безпосередньо земельну ділянку, відповідно до державного акту серія IV-ДП № 1901169 вид. 24 лютого 1998 року, площею 0.40 Га в межах згідно плану, для будівництва та обслуговування домоволодіння за адресою вул. Степова буд. 16 с.Зоряне Межівського району і саме домоволодіння.

Тобто, позивачка ОСОБА_5 в позові заявляє вимогу про визнання права власності лише в частині спадкового майна щодо земельної ділянки, яка окремо зазначена в заповіті №97 від 16.11.2001 року відповідно до Державного акту серія IV-ДП № 015215 вид. 20 березня 2001 розміром 11.160 Га, не зазначаючи майна, обумовленого заповітом №98 від 16.11.2001 року, а саме земельної ділянки, відповідно до державного акту серія IV-ДП № 1901169 вид. 24 лютого 1998 року, площею 0.40 Га та домоволодіння.

Самостійні позовні вимоги третьої особи, ОСОБА_2 теж не підлягають задоволенню.

Згідно ст.1217 ЦК України 1. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 N 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними. , правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності,

передбачених законом. У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину

недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Тобто, враховуючи п.7 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 N 9 та чинне рішення Межівського районного суду від 28.02.2014 року у визнанні заповітів №97 від 16.11.2001 року та №98 від 16.11.2001 року недійсними відмовлено, Межівським районним судом при винесенні рішення від 28.02.2014 року, не встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такі правочини нікчемними, що є підставою у відмові позовних вимог ОСОБА_2 у визнанні правочинів, як заповіту №97 від 16.11.2001 року та №98 від 16.11.2001 року нікчемними. Відповідно до Постанови державного нотаріуса від 20.06.2012 року зазначено, що третья особа, ОСОБА_2 звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини.

Спадкування за заповітом поставлене, серед видів спадкування, на перше місце відповідно до домінанти пріоритетності волі особи. Це підтверджується статтею 1223 ЦК України, яка залишає право на спадкування спадкоємцям за законом лише за відсутності заповіту або повного чи часткового визнання заповіту недійсним, неприйняття (відмови) спадщини спадкоємцем за заповітом, усунення від права на спадкування спадкоємця за заповітом, неохоплення заповітом усієї спадщини. Таким чином, спадкування за законом має місце, коли й оскільки воно не змінене заповітом.

При наявності заповітів №97 від 16.11.2001 року та №98 від 16.11.2001 року, які не скасовані і не визнані судом недійсними, по яким подано заяви про прийняття спадщини за заповітом, вимога ОСОБА_2 визнати право власності на земельний пай відповідно до Державного акту серія IV-ДП № 015215 вид. 20 березня 2001 розміром 11.160 Га як на спадкове майно за законом, задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись Постановою Пленуму ВСУ від 06.11.2009 N 9 ст.ст. 1216, 1217, 1218, 1220, 1241, 1268, ЦК України , ст.ст. 82, 212-215 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до Зорянської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області, треті особи: відділ Держземагенства у Межівському районі Дніпропетровської області та ОСОБА_2, про поновлення строку позовної давності визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом відмовити

В задоволенні зустрічних позовних вимог в порядку самостійної вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_5, Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, третя особа Зорянська сільська рада Межівського району Дніпропетровської області, про визнання правочинів нікчемними, повновлення строку позовної давності, визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя ОСОБА_14