Постанова

від 03.04.2019 по справі 181/692/14-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1115/19 Справа № 181/692/14-ц Суддя у 1-й інстанції - Курочкіна О.М. Суддя у 2-й інстанції - Варенко О. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - Варенко О.П.,

суддів - Городничої В.С., Лаченкової О.В.,

за участю секретаря Василенко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу

за апеляційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_2

на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2018 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Зорянської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області, треті особи: відділ Держземагенства у Межівському районі Дніпропетровської області та ОСОБА_2, про поновлення строку позовної давності, визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, третя особа Зорянська сільська рада Межівського району Дніпропетровської області, про визнання правочинів нікчемними, поновлення строку позовної давності, визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И Л А:

В липні 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_3 і після його смерті відкрилась спадщина на майно, що належало йому на праві приватної власності. До складу спадкового майна входить: земельна ділянка площею 11.160 гектарів у межах згідно з планом ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташоване на території Зорянської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області; земельна ділянка площею 0.40 гектарів в межах згідно з планом, для будівництва та обслуговування домоволодіння за адресою АДРЕСА_1

16 листопада 2001 року при житті ОСОБА_3 зробив у формі заповіту розпорядження в с. Зоряне Межівського району Дніпропетровської області , яке було посвідчено секретарем виконавчого комітету Зорянської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області ОСОБА_4 та зареєстровано в Реєстрі за № 97, в якому на випадок своєї смерті заповідав земельну ділянку відповідно до державного акту серія НОМЕР_1, виданого 20 березня 2001року у власність ОСОБА_5 і ОСОБА_2 порівну.

Також 16 листопада 2001 року в селі Зоряне Межівського району Дніпропетровської області він зробив, як вона вважає, нове заповітне розпорядження де на випадок своєї смерті заповідав усе своє майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що йому буде належати на день смерті і на що він за Законом матиме право, право власності на земельну ділянку, відповідно до державного акту серія НОМЕР_2 від 24 лютого 1998 року у власність ОСОБА_1, яке зареєстроване в Реєстрі нотаріальних дій під № 98.

06 червня 2012 року сільським головою Зорянської сільської ради Межівського району, їй виданий дублікат заповіту замість втраченого. Її особу встановлено, факт смерті заповідача перевірено. На виданому дублікаті, що має силу оригіналу, секретарем Зорянської сільської ради зроблено відмітку - "Заповіт не відмінявся та не змінювався з 16.11.2001 року".

20 червня 2012 року вона звернулася до державного нотаріуса Васильківської нотаріальної контори, який на той час виконував обов'язки нотаріуса Межівської державної нотаріальної контори, про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 на майно, що належить спадкодавцеві, але отримала відмову в зв'язку з відсутністю оригіналу державного акта, підтверджуючого право власності на земельну ділянку розміром 11.160 га призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Зорянської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області.

З огляду на зазначене, просить продовжити строк позовної давності та визнати за нею право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 11.160 га, кадастровий номер НОМЕР_3 нормативна грошова оцінка 198 987 грн (Державний акт серії НОМЕР_1), яка розташована на території Зорянської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області, в порядку спадкування за заповітом спадкового майна після спадкодавця ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Третя особа ОСОБА_2 звернувся до суду із самостійними вимогами, посилаючись на те, що є всі підстави для визнання заповітів № 97 від 16.11.2001 року та № 98 від 16.11.2001 року нікчемними. Крім того, позивач не є дочкою заповідача, вона була дружиною зведеного брата по матері, який не був рідним сином заповідача. У померлого ОСОБА_3 було двоє дітей, він і сестра, яким батько заповідав землю і померлий зведений брат по матері, дружиною якого була позивач і якій його батько заповідав будинок і земельну ділянку під ним. На час виникнення спору померла і сестра, ОСОБА_6, на даний час він вважається єдиним спадкоємцем цієї ділянки. Вважає, що секретар, що посвідчувала заповіти була без повноважень, тому він як спадкоємець за законом, яким не є позивач, вважає правомірним прийняти спадщину за законом. Тому просив суд визнати заповіти № 97 від 16.11.2001 року та № 98 від 16.11.2001 року нікчемними і визнати за ним право власності на спірну земельну ділянку в порядку спадкування за законом після спадкодавця ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2018 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та зустрічних позовних вимог в порядку самостійної вимоги ОСОБА_2 відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, позивач звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просила рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні її позовних вимог та постановити нове рішення, яким задовольнити її позов в повному обсязі.

ОСОБА_2 також не погодився з рішенням суду першої інстанції та звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій ставить питання про скасування рішення районного суду в частині відмови у задоволенні його зустрічного позову та ухвалення нового рішення про задоволення його зустрічних вимог.

Передбаченим ст.360 ЦПК України правом на подання відзиву учасники справи не скористались.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 16 листопада 2001 року ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_5 і ОСОБА_2 склав заповіт, за яким заповів останнім порівну земельну ділянку, право власності на яку посвідчено державним актом серія НОМЕР_1, виданим 20 березня 2001 року. Цей заповіт посвідчено секретарем Виконавчого комітету Зорянської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за № 97.

Також 16 листопада 2001 року ОСОБА_3 склав іншій заповіт, за яким усе своє майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що йому буде належати на день смерті і на що він за законом матиме право, зокрема, право власності на земельну ділянку, посвідчене державним актом серія НОМЕР_2 від 24 лютого 1998 року, заповів на ім'я ОСОБА_1 Указаний заповіт посвідчено секретарем Виконавчого комітету Зорянської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за № 98.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року заповідач ОСОБА_3 помер, на день смерті проживав один за адресою АДРЕСА_1

Після його смерті залишилось спадкове майно у вигляді житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_2 земельної ділянки, яка розташована на території Зорянської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області по АДРЕСА_3, площею 0,25 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку та земельної ділянки площею 0,15 га з цільовим призначенням - для підсобного господарства; земельної ділянки площею 11,160 га, яка розташована на території Зорянської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області, з цільовим призначенням - для ведення сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до витягу № 579 від 2012 року щодо земельної ділянки площею 11.16 га кадастровий номер НОМЕР_4 обмеження по обліку відсутні.

Згідно Постанови державного нотаріуса Гордієнко І.В. від 20.06.2012 року позивачу ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 16.11.2001 року № 98, у зв'язку з відсутністю оригіналу державного акту серія НОМЕР_1, а також через те, що за оформленням спадщини до нотаріальної контори звернувся ОСОБА_2

Враховуючи, що позивач звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за заповітом і не отримала в постанові відмови з приводу пропуску строку, з 2012 року в судовому порядку оспорює своє право, суд першої інстанції обгрунтовано вважав, що строк позовної давності нею не пропущено, вимога про продовження його, окремо від рішення про визнання права на спадщину за заповітом, задоволенню не підлягає.

Відповідно до положень ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Разом з тим, позивачем не надано доказів щодо існування правовстановлюючих документів іншого спадкового майна, щодо якого у спадкодавця були як права так і обов'язки.

Згідно до заповіту № 98 від 16.11.2001 року, спадкодавець заповідав особисто ОСОБА_1 крім іншого майна, безпосередньо земельну ділянку, відповідно до державного акту серія НОМЕР_2 від 24 лютого 1998 року, площею 0.40 га в межах згідно плану, для будівництва та обслуговування домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 і саме домоволодіння.

Тобто, позивач ОСОБА_1 в позові заявляє вимогу про визнання права власності лише в частині спадкового майна щодо земельної ділянки, відповідно до Державного акту серія НОМЕР_1 від 20 березня 2001 розміром 11.160 га, не зазначаючи майна, обумовленого заповітом № 98 від 16.11.2001 року, а саме земельної ділянки, відповідно до державного акту серія НОМЕР_2 від 24 лютого 1998 року, площею 0.40 га та домоволодіння.

З огляду на зазначене, судом першої інстанції обгрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Розглядаючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 судом встановлено наступні обставини.

ОСОБА_2 є рідним сином померлого заповідача, що підтверджується рішенням Межівського районного суду Дніпропетровської області від 15.07.2010 року.

ОСОБА_2 пішов на пенсію у 42 роки, як пілот цивільної авіації, на момент смерті батька йому було 58 років, тобто права на обов'язкову частку на момент смерті заповідача, у третьої особи, ОСОБА_2, відповідно до ст.1241 ЦК України не виникло.

Рішенням Межівського районного суду від 28.02.2014 року у визнанні заповітів № 97 від 16.11.2001 року та № 98 від 16.11.2001 року недійсними відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 26.06.2014 року рішення Межівського районного суду від 28.02.2014 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 листопада 2014 року рішення Межівського районного суду від 28.02.2014 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 26.06.2014 року залишено без змін.

Ухвалою Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 05.10.2015 року по справі 181/1111/14-ц заяву ОСОБА_2 про перегляд рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами задоволено частково, рішення Межівського районного суду від 28.02.2014 року скасоване. Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 23.12.2015 року ухвалу Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 05.10.2015 року скасовано, в задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 лютого 2017 року ухвалу Петропавлівського районного суду від 11.10.2016 року про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами у цивільній справі № 181/1111/14-ц за позовом ОСОБА_1 до Зорянської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області, ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Зорянської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області,ОСОБА_1, за участю Третьої Особи: Васильківської державної нотаріальної контори про визнання заповіту недійсним залишено без змін.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи чинне рішення Межівського районного суду від 28.02.2014 року, позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання нікчемними заповітів № 97 від 16.11.2001 року та № 98 від 16.11.2001 року є безпідставними.

Згідно постанови державного нотаріуса Васильківської державної нотаріальної контори Гордієнко І.В., виконуючої обов'язки Межівської державної нотаріальної контори, від 20.06.2012 року за одержанням спадщини за заповітом № 97 звернувся ОСОБА_2, який проживає в АДРЕСА_4

За змістом ч.2 ст.1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Таким чином, спадкування за законом має місце, коли й оскільки воно не змінене заповітом.

При наявності заповітів № 97 від 16.11.2001 року та № 98 від 16.11.2001 року, які не скасовані і не визнані судом недійсними, по яким подано заяви про прийняття спадщини за заповітом, судом першої інстанції правомірно відмовлено ОСОБА_2 у визнанні права власності на земельний пай відповідно до Державного акту серія НОМЕР_1 від 20 березня 2001 розміром 11.160 га як на спадкове майно за законом.

Таким чином, суд першої інстанції, керуючись ст.ст. 1216, 1217, 1218, 1220, 1241, 1268 ЦК України, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 зводяться до дублювання доводів позовної заяви та обставин, яким судом першої інстанції надано належну правову оцінку. Посилання апеляційної скарги на те, що ОСОБА_1 не заявляла позовних вимог щодо визнання права власності на інше спадкове майно також не приймаються до уваги, оскільки спадкоємець, відповідно до ст.1268 ЦК України не може заявити про прийняття спадщини по частках чи відмовитися від неї за умови наявності чи відсутності певних подій або обставин, які, можливо, настануть у майбутньому.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення районним судом норм процесуального права не є підставою для скасування по суті правильного рішення суду.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо нікчемності заповітів № 97 та № 98 від 16.11.2001 та відсутності повноважень посадової особи на їх посвідчення не можуть бути прийняті до уваги, оскільки чинність таких правочинів була предметом дослідження суддів трьох інстанцій, якими не було встановлено ознак нікчемності заповітів або підстав для визнання їх недійсними.

Таким чином, доводи апеляційних скарг не впливають на встановлені обставини справи та висновків суду першої інстанції не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Передбачених ст. 376 ЦПК України підстав для скасування судового рішення колегією суддів не встановлено, тому рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Судові витрати, понесені в зв'язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають, оскільки апеляційні скарги залишаються без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2018 року в оскаржуваних частинах залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: О.П.Варенко

Судді: В.С.Городнича

О.В.Лаченкова