Ухвала

від 31.07.2018 по справі 181/692/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

31 липня 2018 року

м. Київ

справа № 181/692/14-ц

провадження № 61-38314ск18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), БілоконьО. В., Хопти С. Ф.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області, у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Куценко Т. Р., Пищиди М. М., від 10 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Зорянської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області, треті особи: відділ Держземагентства у Межівському районі Дніпропетровської області, ОСОБА_4, про поновлення строку позовної давності, визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом; за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Зорянської сілької ради Межівського району Дніпропетровської області, третя особа - відділ Держземагентства у Межівському районі Дніпропетровської області, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом ,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2014 року ОСОБА_5 звернулася до суду із позовом до Зорянської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області, треті особи: відділ Держземагентства у Межівському районі Дніпропетровської області, ОСОБА_4, про поновлення строку позовної давності, визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом.

Свої вимоги ОСОБА_5 обґрунтовував тим, що відповідно до заповіту, посвідченого секретарем виконавчого комітету Зорянської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області від 16 листопада 2001 року за реєстровим № 98, її батько ОСОБА_6 на випадок своєї смерті заповів їй все своє майно, де б воно не було і з чого б не складалося. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер. Після його смерті відкрилася спадщина на належні йому на праві власності земельну ділянку площею 11,60 га, розташовану на території Зорянської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області та земельну ділянку площею 0,40 га в межах згідно з планом, для будівництва та обслуговування житлового будинку - 0,25 га, для підсобного господарства - 0,15 га, по АДРЕСА_1.

Позивач зазначала, що 20 червня 2012 року вона звернулася до нотаріальної контори з приводу оформлення права на спадщину, однак їй було відмовлено через відсутність оригіналу державного акта, що підтверджує право власності на земельну ділянку площею 11,160 га, розташовану на території Зорянської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області.

Посилаючись на наведене, ОСОБА_5 просила визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 11,160 га, яка розташована на території Зорянської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6

Рішенням Межівського районного суду Дніпропетровської області від 30 липня 2014 року позов ОСОБА_5 задоволено.

Визнано за ОСОБА_5 право власності на земельну ділянку площею 11,160 га, яка розташована на території Зорянської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, державний акт на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1, кадастровий номер НОМЕР_2, нормативна грошова оцінка якої 198 987 грн, у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано й ухвалено нове рішення у справі про відмову у задоволенні позову ОСОБА_5

Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 лютого 2015 року зазначені вище рішення були скасовані, справу передано на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи, заперечуючи проти позову, третя особа -

ОСОБА_4 звернувся до суду зі самостійними вимогами та просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 у повному обсязі, визнати нікчемним заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Зорянської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області від 16 листопада 2001 року за реєстровим № 98; визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 11,160 га, яка розташована на території Зорянської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 зазначив, що ОСОБА_5 не є дочкою заповідача, вона була дружиною зведеного брата по матері, який не був рідним сином ОСОБА_6 Посилаючись на те, що на даний час він є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_6 за законом, заповіт на ім'я позивача за первинним позовом посвідчено особою, яка не мала на це повноважень, вказав, що є підстави для визнання його нікчемним та визнання за ним права власності на спірну земельну ділянку у порядку спадкування за законом.

В судовому засіданні ОСОБА_4 подав заяву про забезпечення позову, у якій зазначав, що не зважаючи на скасування касаційним судом рішення суду першої інстанції про визнання за ОСОБА_5 права власності на ділянку площею 11,60 га, яка розташована на території Зорянської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області, спірна земельна ділянка знаходиться у користуванні останньої та відомості про неї як про власника вказаної земельної ділянки внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Ураховуючи вищезазначене, просив суд в якості забезпечення позову заборонити ОСОБА_5 користуватися спірною земельною ділянкою та здавати її в оренду; внести запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування державної реєстрації за № 6713646.

Ухвалою Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області

від 25 вересня 2017 року заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову задоволено частково.

Заборонено ОСОБА_5 користуватися земельною ділянкою для ведення сільськогосподарського виробництва площею 11,160 га, кадастровий номер НОМЕР_2 та здавати вказану земельну ділянку в оренду.

У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

Оскарженою постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено. Ухвалу Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2017 року в частині задоволення заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову скасовано .

У задоволенні заявиОСОБА_4 про забезпечення позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 травня 2018 року та залишити в силі ухвалу Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2017 року посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_4 не є власником спірної земельної ділянки, а тому протиправне використання земельної ділянки може ускладнити виконання рішення суду, яке може бути ухвалено на його користь, оскільки при передачі землі у власність можуть виникнути питання щодо відшкодування коштів, які землекористувач витратив на обробку спірної земельної ділянки. Крім того, використання землі для вирощування сільськогосподарської продукції може призвести до погіршення стану ґрунтів та зменшення їх родючості.

Посилаючись на те, що апеляційним судом, у порушення вимог процесуального закону, була скасована законна та обґрунтована ухвала суду першої інстанції, просив задовольнити касаційну скаргу.

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Апеляційним судом встановлено, що рішення суду, яким за ОСОБА_5 визнано право власності на спірну земельну ділянку скасовано, але не зважаючи на це позивач за первісним позовом продовжує обробляти земельну ділянку, використовуючи те, що відомості про неї як про власника вказаної земельної ділянки внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У відповідності до статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).

Вищенаведене узгоджується с положеннями статей 151-152 ЦПК України

2004 року, у редакції, чинній на час постановлення ухвали судом першої інстанції, яка була предметом перевірки апеляційним судом.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та постановляючи нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову, апеляційний суд, враховуючи вказані норми процесуального права, заявлені зустрічні позовні вимоги у судді першої інстанції, з'ясувавши чи дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення зустрічного позову, дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для забезпечення позову на час вирішення даного спору.

Апеляційним судом зроблено обґрунтований висновок відносно того, що спірна земельна ділянка для ведення сільськогосподарського виробництва площею 11,160 га, кадастровий номер НОМЕР_2, яка є предметом спору, сторонам у справі не належить, право власності на неї в порядку спадкування за жодною зі сторін не визнано.

При цьому, заява ОСОБА_4 про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_5 користуватися спірною земельною ділянкою для ведення сільськогосподарського виробництва та здавати вказану земельну ділянку в оренду, не містить жодних обґрунтувань щодо відсутності гарантій виконання рішення суду у разі задоволення зустрічних позовних вимог.

Зі змісту касаційної скарги, оскарженого судового рішення та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що касаційна скарга, подана на постанову апеляційного суду, якою відмовлено у застосуванні заходів забезпечення позову, є необґрунтованою. Правильне застосовування апеляційним судом норм статей 151-152 ЦПК України 2004 року є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення судом.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити, якщо суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

За результатами оцінки змісту касаційної скарги, оскарженої постанови апеляційного суду не встановлено порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального права.

Згідно з частиною п'ятою статті 394 ЦПК України, у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач. Якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою, п'ятою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області

від 10 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Зорянської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області, треті особи: відділ Держземагентства у Межівському районі Дніпропетровської області, ОСОБА_4, про поновлення строку позовної давності визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом; за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Зорянської сілької ради Межівського району Дніпропетровської області, третя особа - відділ Держземагентства у Межівському районі Дніпропетровської області, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом - відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников

О. В. Білоконь

С. Ф. Хопта