Рішення

від 24.05.2018 по справі 910/23654/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.05.2018Справа № 910/23654/17 За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "РА Арго"

до: товариства з обмеженою відповідальністю "ВЛ-ГРУП"

товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕГО"

про: визнання правочину недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння

Суддя: Шкурдова Л.М.

Секретар с/з Гнідіна М.Ю.

Представники:

від позивача - Гаврилюк М.Д. за дов.

від відповідача 1 - Яценко О.В. за дов.

від відповідача 2 - Гордуз О.О. за дов., Романовська О.І. за дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Господарським судом міста Києва розглядається справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "РА Арго" до товариства з обмеженою відповідальністю "ВЛ-ГРУП", товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕГО" про визнання правочину недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2018р. відкрито провадження у справі №910/23654/17 за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що директором позивача (товариства з обмеженою відповідальністю "РА Арго") укладено Договір купівлі-продажу рекламних засобів №2002/1 від 20 лютого 2015 року з перевищенням повноважень за відсутності рішення загальних зборів товариства, в зв'язку з чим даний договір має бути визнано недійсним, а відчужені рекламні засоби за договором купівлі-продажу рекламних засобів №2002/1 від 20 лютого 2015 року підлягають витребуванню з чужого незаконного володіння.

Відповідачі проти задоволення позовних вимог заперечували з аналогічних підстав, вказуючи, що такий спір вже був предметом розгляду іншої справи №5011-14/16145-2012, в якій судом зроблено висновок про те, що статутом чітко не визначено відносно чого на суму 50 і більше відсотків належить до виключної компетенції зборів учасників прийняття рішення про продаж юридичним і фізичним особам належних товариству на праві власності засобів виробництва, зазначив про відсутність підстав для визначення відсоткового відношення в залежності від розміру статутного капіталу ТОВ "РА Арго".

Судом відмовлено у задоволенні клопотання позивача про призначення судової почеркознавчої експертизи підпису ОСОБА_6, виходячи з того, що призначення такої експертизи не має відношення до предмету доказування, станом на час розгляду даної справи ОСОБА_6 помер.

В судовому засіданні 17.04.18р. ухвалено закрити підготовче засідання, призначено справи до розгляду по суті.

У судовому засіданні 24.05.2018 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з рішенням Загальних зборів засновників (учасників) товариства з обмеженою відповідальністю "РА АРГО" від 24 червня 2004 року (протокол №1 Загальних зборів учасників товариства від 24 червня 2004 року) створено товариство з обмеженою відповідальністю "РА АРГО".

Згідно з протоколом №1 Загальних зборів учасників товариства від 24 червня 2004 року на посаду генерального директора товариства було призначено ОСОБА_6.

20 лютого 2015 року між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю "РА АРГО", в особі генерального директора ОСОБА_6 та відповідачем 1, Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЛ-ГРУП" в особі директора Данилюка Василя Григоровича, укладено договір №2002/1 купівлі-продажу відповідно умов до якого продавець, позивач у справі, зобов'язався передати у власність покупця, відповідача 1 у справі, товар - об'єкти основних засобів - "рекламні засоби" продавця у кількості 21 одиниця з відповідними дозволами на їх розміщення, які розташовані у м.Києві, і перелічені в Додатку №1 до цього договору, що є його невід'ємною частиною, а покупець, відповідач 1 у справі, зобов'язався прийняти та оплатити отриманий товар в порядку та на умовах, зазначених у цьому договорі.

Згідно акту приймання-передачі Товару від 20 лютого 2015 року за договором купівлі-продажу №2002/1 від 20 лютого 2015 року позивачем було передано відповідачу 1 наступні рекламні засоби та дублікати дозволів на них, розміщені за адресами в місті Києві: 1) пр-т Перемоги, 109 між підземними переходами, розміром 3x6 м., дозвіл №10479-05; 2) вул. Саксаганського, 73, розміром 2x4 м., дозвіл №10491-05; 3) пр-т Академіка Глушкова, 55, розміром 3x6 м., дозвіл №13246-06; 4) вул. Шолуденка, 5/25, розміром 3x6 м., дозвіл №13250- 06; 5) вул. Академіка Заболотного, 1500 м. після повороту до музею народної архітектури, навпроти, розміром 3x6 м., дозвіл №13253-06; 6) вул. Академіка Заболотного, 1250 м. після повороту до музею народної архітектури, навпроти, розміром 3x6 м., дозвіл №13254-06; 7) вул. Жилянська, 55, розміром 2x4 м., дозвіл №13256-06; 8) пр-т Перемоги, 66, розміром 3x6 м., дозвіл №09879-05; 9) вул. Сирецька, 2, розміром 3x6 м., дозвіл №10129-05; 10) Вознесенський узвіз, 26 навпроти (пров. Вознесенський), розміром 3x6 м., дозвіл №13243-06; 11) вул. Ванди Василевської, 24, розміром 3x6 м., дозвіл №13244-06; 12) пр-т Повітрофлотський,/Ернста, розміром 3x6 м., дозвіл №13245-06; 13) пр-т Повітрофлотський, 92, проти заводу 410, розміром 3x6 м., дозвіл №13249-06; 14) Вознесенський узвіз, 13, розміром 3x6 м., дозвіл №13251-06; 15) пр-т Повітрофлотський, проти будинку 55/8, розміром 3x6 м., дозвіл №13255-06; 16) вул. Солом'янська, 30, розміром 3x6 м., дозвіл №13258-06; 17) пр-т Червонозоряний, проти буд.94, розміром 3x6 м., дозвіл №12574-06; 18) вул. Борщагівська/проти Політехнічного пров., розміром 3x6 м., дозвіл №12575-06; 19) вул. Солом'янська, 19, розміром 3x6 м., дозвіл №10273- 05; 20) пр-т Червонозоряний, 96, розміром 3x6 м., дозвіл №10609-05; 21) Кільцева дорога, поворот на дорогу до Повітрофлотського просп., розміром 3x6 м., дозвіл №13252-06, а всього в кількості 21 одиниця, загальною вартістю 80 640 грн.

Звертаючись з позовом до суду позивач зазначає, що договір купівлі-продажу №2002/1 від 20.02.2015 року має бути визнано судом недійсним, оскільки директор ТОВ "РА Арго" ОСОБА_6 уклав спірний договір купівлі-продажу за відсутності повноважень, уклавши спірний договір за відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про відчуження майна за договором купівлі-продажу №2002/1 від 20.02.2015 року.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Приписами ст.215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Зміст правочину складають як права та обов'язки, про набуття, зміну, припинення яких домовилися учасники правочину.

Отже, вирішуючи спір про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсним і настання відповідних правових наслідків.

Частиною 2 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

За змістом ч.1 ст.92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до п.9.1. Статуту товариства з обмеженою відповідальністю "РА Арго", затвердженого рішенням загальних зборів учасників ТОВ "РА Арго" (протокол №3 від 24.11.2006р.) управління товариством здійснюють Вищий орган товариства - збори учасників товариства; виконавчий орган товариства - дирекція товариства; контролюючий орган - Ревізійна комісія товариства.

У відповідності до п.9.3. Статуту вищим органом товариства є збори учасників, які складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

Відповідно до п.9.5.1. Статуту керівництво поточною діяльністю товариства здійснює Виконавчий орган товариства - дирекція.

Дирекція вирішує всі питання діяльності товариства, крім тих, що віднесені до виключної компетенції зборів учасників. (п.9.5.5. Статуту).

Згідно з п.9.5.9. Статуту генеральний директор має право без довіреності виконувати всі дії від імені товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів.

Згідно з п.п.х) п.9.3.8. Статуту до виключної компетенції зборів учасників належить прийняття рішення про продаж, передачу безоплатно, обмін, передачу в оренду й у заставу юридичним і фізичним особам належних товариству на праві власності засобів виробництва, будинків, споруд продукції власного виробництва, включаючи житло, транспортні засоби, інвентар, сировину та інші матеріальні цінності, використання і відчуження їх іншими способами, списання їх з балансу згідно чинному законодавству України, на суму 50 і більше відсотків.

Розглядаючи справу №5011-14/16145-2012 за позовом ТОВ "РА Арго" до ТОВ "Рекламне агенство "Краш" про визнання договору недійсним, судом зроблено висновок, що статутом позивача чітко не визначено, відносно чого на суму 50 і більше відсотків належить до виключної компетенції зборів учасників, а тому наявність рішення загальних зборів учасників товариства позивача при прийнятті рішення про продаж юридичним і фізичним особам належних товариству на праві власності засобів виробництва не є обов'язковим. Одночасно з цим, відмовляючи у визнанні договору недійсним суд зазначив про відсутність доказів того, що відповідач у справі знав чи міг знати про наявні обмеження повноважень директора на укладення спірного правочину.

Відповідно до ч.7 ст.75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду.

Таким чином, враховуючи норми ч.7 ст.75 ГПК України, приймаючи наявні докази та матеріали даної справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Дослідивши умови п.п.х) п.9.3.8. Статуту позивача суд зазначає, що даним статутом не передбачено визначення порядку застосування показника виходячи з суми, яка складає 50 і більше відсотків статутного капіталу товариства.

Вищевказаною нормою статуту позивача визначено перелік майна належного Товариству на праві власності на відчуження якого будь-яким способом чи списання якого з балансу на суму 50 і більше відсотків необхідним є прийняття рішення зборами учасників товариства. В зв'язку з наведеним суд вважає, що грошовий показник з яким можна було б порівнювати ціну договору на предмет перевищення 50 відсотків такого показника підлягає визначенню шляхом складання сум вартості матеріальних активів позивача перелік яких зазначено в пп."х" п.9.3.8. Статуту ТОВ "РА АРГО", оскільки іншого порядку визначення такого показника статутом не передбачено, у вказаному пункті статуту йдеться про порядок прийняття рішень Товариства про продаж чи відчуження іншим чином перелічених в ньому матеріальних активів на суму 50 і більше відсотків саме їх сукупної вартості.

Враховуючи вищевикладене суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на те, що оскільки в пп."х" п.9.3.8. Статуту чітко не зазначено відносно чого має обраховуватися встановлені обмеження, такі обмеження відносно повноважень директора не застосовуються взагалі, що суперечить та порушує права позивача та загальних зборів учасників товариства, як вищого органу управління товариством, якому надано право виключної компетенції та встановлення обмеження прав виконавчого органу (директора).

Як вбачається з листа Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київська міська державна адміністрація) "Київреклама" від 13.11.2017 р. №196 TOB РА Арго до 20.02.2015 розміщувало рекламні засоби згідно наступних дозволів №13256-06-П-2, №13252-06-П-2, №13258-06-0-2, №10129-05-П-2, №13244-06-П-2, №10609-05-П-2, №13243-06-П-2, №12575-06-П-2, №12574-06-П-2, №13245-06-П-2, №13253-06-П-2, №13249-06-П-2, №09879-05- П-2, №13250-06-П-2, №13251-06-П-2, №10273-05-П-2, №10491-05-П-2, №13254-06-П-2, №13255-06-П-2, №13246-06-П-2, №10479-05-П-2, №13247-06, №12735-06, №12573-06 та №10128-05. Станом на 01.06.2015 - розміщувало 3-и рекламних засоби згідно дозволів №13247-06, №12735-06 та №12573-06.

В подальшому згідно договору купівлі-продажу №2002/1 від 20 лютого 2015 року ТОВ "РА Арго" відчужено 21 рекламний засіб та згідно договору купівлі-продажу №0107/1 від 01.07.2015р. відчужено рекламні засоби в кількості 5 одиниць.

Як вбачається з вищезазначених договорів рекламні засоби відносились до основних засобів та обліковувалися на балансі позивача.

Згідно Фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва станом на 31 березня 2013 року (товариства з обмеженою відповідальністю РА Арго ) вартість основних засобів складала 155 900 грн.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами ті ж самі рекламні засоби, що належали позивачу та були продані відповідачу-1 за спірним договором, в подальшому були перепродані відповідачу-2, що не заперечується сторонами. Доказів того, що основні засоби (рекламні засоби), які обліковувалися у Фінансовому звіті позивача станом на 31 березня 2013 року були продані іншій особі матеріали справи не містять. Крім того, з наданою КП виконавчого органу Київради Київреклама інформацією (лист №196-5396/КР від 13.11.2017р.) вбачається, що позивач до 2015 року розміщував рекламні засоби у кількості 25 одиниць, які в подальшому переоформлені на ТОВ ВЛ-Груп , будь-якої інформації щодо переоформлення рекламних засобів на третіх осіб не зазначено, матеріали справи зворотнього не містять. Таким чином не може бути підставою для висновків про те, що оскільки такі засоби (рекламні засоби) містяться в Фінансовому звіті позивача станом на 31 березня 2013 р. вони були перепродані іншим особам.

З огляду на те, що було здійснено відчуження за договором купівлі-продажу №2002/1 від 20 лютого 2015 року рекламних засобів у кількості 21 одиниця, що становить більшу кількість наявних у позивача рекламних засобів, враховуючи те, що вартість відчужених рекламних засобів за спірним договором складає 80 640 грн., що становить більше 50 відсотків від балансової вартості основних засобів суд приходить до висновку, що укладення спірного договору купівлі-продажу №2002/1 від 20 лютого 2015 року рекламних засобів потребувало наявності відповідного рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю РА Арго у відповідності до п.9.3.8. Статуту позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 74 ГПК України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

В матеріалах справи відсутні докази прийняття загальними зборами учасників товариства з обмеженою відповідальністю РА Арго рішення про продаж за договором купівлі-продажу №2002/1 від 20 лютого 2015 року основних засобів - рекламні засоби , в зв'язку з чим суд приходить до висновку, що директор товариства з обмеженою відповідальністю РА Арго ОСОБА_6, укладаючи спірний договір купівлі-продажу, діяв з перевищенням своїх повноважень, в зв'язку з чим в момент укладення спірного правочину не дотримано вимоги ст.203 ЦК України, у відповідності до якої особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, що є підставою для визнання спірного договору купівлі-продажу №2002/1 від 20 лютого 2015 року недійсним на підставі ст.215 ЦК України.

Одночасно з цим, за змістом ч.3 ст.238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом. Проте як встановлено судом, ОСОБА_6, будучи директором позивача, здійснив відчуження рекламних засобів фактично відповідачу-2, єдиним учасником якого він є, тобто здійснив передачу рекламних засобів на свою користь за участю відповідача-1, який до того ж не використовував рекламні засоби позивача та через два місяця перепродав їх відповідачу-2 за ціною їх купування за спірним договором.

Згідно Постанови Пленуму Верховного суду України №13 від 24.10.2008 року "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", судам необхідно врахувати, що прийняття іншими органами товариства рішень з питань, віднесених до виключної компетенції загальних зборів, є перевищенням їхньої компетенції, а тому ці рішення можуть бути визнані в судовому порядку недійсними.

Відповідно до ч.3 ст.92 Цивільного кодексу України, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Відповідно до ч.1 ст.241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише в разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Згідно протоколу №13 Загальних зборів Учасників товариства з обмеженою відповідальністю "РА АРГО" від 06 листопада 2017 року було прийнято рішення про відмову у схваленні укладеного від імені товариства з обмеженою відповідальністю "РА АРГО" колишнім генеральним директором товариства ОСОБА_6 з Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЛ-ГРУП" правочинів - договору №2002/1 купівлі-продажу від 20 лютого 2015 року.

Відповідно до ст.92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Отже, обмеження повноважень набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно, зокрема, знала про відсутність у органу юридичної особи чи її представника необхідного обсягу повноважень або повинна була знати про це.

Матеріалами справи підтверджується, що 06 травня 2015 року між відповідачем 1, товариством з обмеженою відповідальністю "ВЛ-ГРУП" в особі директора Данилюка Василя Григоровича, та відповідачем 2, товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЕГО", в особі директора ОСОБА_6, укладено договір №0605/1 купівлі-продажу відповідно до якого продавець, відповідач 1 у справі, зобов'язався передати у власність покупця, відповідача 2 у справі, товар - об'єкти основних засобів - "рекламні засоби" продавця у кількості 21 одиниця з відповідними дозволами на їх розміщення, які розташовані у м.Києві, і перелічені в Додатку №1 до цього договору, що є його невід'ємною частиною, а покупець, відповідач 2 у справі, зобов'язався прийняти та оплатити отриманий товар в порядку та на умовах, зазначених у цьому договорі.

Згідно акту приймання-передачі товару від 06 травня 2015 року за договором купівлі- продажу №0605/1 від 06 травня 2015 року відповідачем 1 було передано відповідачу 2 рекламні засоби та дублікати дозволів на них. Передані відповідачем-1 відповідачу-2 за актом приймання-передачі товару від 06 травня 2015 року рекламні засоби були відчужені на користь відповідача-1 позивачем згідно спірного договору купівлі-продажу №0605/1 від 06 травня 2015 року.

Покупцем за вказаним правочином виступило товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЕГО"- відповідач 2, яке при вчиненні вказаних правочинів представляв в якості керівника цієї юридичної особи ОСОБА_6, який одночасно був генеральним директором позивача. Умови вищевказаних договорів за якими здійснено відчуження вищевказаних рекламних засобів відповідачем-1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕГО" відтворюють умови договорів за якими їх було придбано, за виключенням зміненого пункту 5.4 в якому значно збільшено відповідальність продавця, відповідача 1, у вигляді штрафу за порушення строків передачі товару Покупцю з відповідними дозволами на їх розміщення, а також додано пункт 5.5. яким передбачено пеню, яку продавець сплачує покупцю, у разі не передачі товару з відповідними Дозволами на їх розміщення у передбачений договором строк по акту приймання-передачі у розмірі 1% від договірної вартості товару, що підлягає передачі, за кожен день такого прострочення. Вказані обставини свідчать про те, що залучення генеральним директором позивача, ОСОБА_6, третьої особи - відповідача 1, Товариства з обмеженою відповідальністю ВЛ- ГРУП до участі в укладенні договорів з позивачем було формальною дією, спрямованою на подальше відчуження предмета договору на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕГО", єдиним засновником та керівником якої він же і являвся. Кінцевим вигодонабувачем внаслідок вчинення вищевказаних правочинів став керівник на той час двох товариств, і позивача, і відповідача 2 - ОСОБА_6.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що метою укладення спірного правочину була подальша передача рекламних засобів відповідачу-2, засновником якого був колишній директор позивача ОСОБА_6, який не міг не знати про встановлені пп."х" п.9.3.8. Статуту обмеження його повноважень.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач-1 повинен був знати про наявні обмеження повноважень директора, міг ознайомитися з умовами Статуту позивача, в той же час, укладення спірного правочину та подальший продаж рекламних засобів через два місяця відповідачу-2 за ціною та умовами, аналогічними спірному договору, а також встановлення значної відповідальності для відповідача-1 за порушення умов договору про передачу рекламних засобів відповідачу-2 свідчить про свідоме залучення відповідача-1 для здійснення передачі у власність рекламних засобів відповідачу-2.

Приймаючи до уваги вище зазначене, суд вважає необґрунтованим посилання відповідачів на вирішення аналогічного спору у справі №5011-14/16145-2012, оскільки однією із підстав для відмови у визнанні договору недійсним було те, що позивачем не доведено того факту, що третій особі було відомо про наявні у директора обмеження повноваження на укладення спірного правочину, в той час як матеріалами даної справи підтверджується протилежне.

Відповідно до п. 2.15. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними наслідки недійсності правочину підлягають застосуванню лише стосовно сторін даного правочину, тому на особу, яка не брала участі в правочині, не може бути покладено обов'язок повернення майна за цим правочином. У зв'язку з цим не підлягають задоволенню позови власників (володільців) майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження майна, які були вчинені після правочину, визнаного недійсним. У відповідних випадках майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, позовів відповідно до статей 387 - 390 або глави 83 ЦК України, зокрема, від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. При цьому необхідно мати на увазі, що добросовісність набувача майна в силу частини п'ятої статті 12 названого Кодексу презюмується. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав або повинен був знати про наявність перешкод до вчинення правочину, зокрема те, що продавець майна не мав права його відчужувати, це може свідчити про недобросовісність набувача й бути підставою для задоволення позову про витребування у нього цього майна.

Відповідно до ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно ст.388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Оскільки відповідач 1 придбав рекламними засобами позивача в кількості 21 одиниці внаслідок укладення з позивачем недійсного договору, тобто без відповідної правової підстави, то він не набув права власності на вказане майно, а отже не вправі був здійснити його подальше відчуження іншим особам.

Таким чином, відповідач 2, товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЕГО" за договором купівлі-продажу №0605/1 від 06 травня 2015 року, укладеним з відповідачем 1 придбало вказане майно - рекламні засоби, за відплатним договором у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач знав, оскільки протиправне відчуження шляхом укладення договору купівлі продажу вказаного майна від імені позивача з перевищенням своїх повноважень, а отже поза волею позивача, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ВЛ-ГРУП" та придбання цього ж майна за відплатними договорами, укладеними з товариством з обмеженою відповідальністю "ВЛ- ГРУП" від імені товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕГО" здійснено однією і тією ж особою, ОСОБА_6, який є також єдиним учасником товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕГО".

Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЕГО", яке є кінцевим набувачем майна належного його власнику, товариству з обмеженою відповідальністю "РА АРГО", знало, що володіє майном незаконно, в зв'язку з чим воно є недобросовісним набувачем. Законом не передбачено можливості набуття недобросовісним набувачем права власності на майно, відчужене особою, яка не мала на це права.

Одночасно з цим, суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів здійснення оплати відповідачем-2 на користь відповідача-1 за договором №0605/1 купівлі-продажу від 06.05.15р. за рекламні засоби, що також за змістом ч.3 ст.388 ЦК України надає можливість витребування від добросовісного набувача у всіх випадках у разі придбання його в особи, яка не мала права його відчужувати.

За змістом положень ст.ст. 317, 319 ЦК власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ч. 1 ст. 387 ЦК).

Тобто витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і таке майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

За таких обставин, рекламні засоби в кількості 21 одиниці підлягають витребуванню з незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕГО" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "РА АРГО".

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст.74, 76-80, 129, 236 - 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним Договір №2002/1 купівлі-продажу від 20 лютого 2015 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "РА АРГО" (03115, м.Київ, вул. Святошинська, 34, код ЄДРПОУ 32920270) та товариством з обмеженою відповідальністю "ВЛ-ГРУП" (03039, м.Київ, пр-т 40- річчя Жовтня, б.в„–7, кв.10 , код ЄДРПОУ 39013436).

3. Витребувати з незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕГО" (03194, м.Київ, пр-т Леся Курбаса, 19/11, код ЄДРПОУ 37922548) та передати на користь товариства з обмеженою відповідальністю "РА АРГО" (03115, м.Київ, вул. Святошинська, 34, код ЄДРПОУ 32920270) наступні рекламні засоби та дублікати Дозволів на них, розміщені за адресами в місті Києві: 1) пр-т Перемоги, 109 між підземними переходами, розміром 3x6 м., дозвіл №10479-05; 2) вул. Саксаганського, 73, розміром 2x4 м., дозвіл №10491-05; 3) пр-т Академіка Глушкова, 55, розміром 3x6 м., дозвіл №13246-06; 4) вул.Шолуденка, 5/25, розміром 3x6 м., дозвіл №13250-06; 5) вул. Академіка Заболотного, 1500 м. після повороту до музею народної архітектури, навпроти, розміром 3x6 м., дозвіл №13253-06; 6) вул. Академіка Заболотного, 1250 м. після повороту до музею народної архітектури, навпроти, розміром 3x6 м., дозвіл №13254-06; 7) вул. Жилянська, 55, розміром 2x4 м., дозвіл №13256-06; 8) пр-т Перемоги, 66, розміром 3x6 м., дозвіл №09879-05; 9) вул. Сирецька, 2, розміром 3x6 м., дозвіл №10129-05; 10) Вознесенський узвіз, 26 навпроти (пров. Вознесенський), розміром 3x6 м., дозвіл №13243-06; 11) вул. Ванди Василевської, 24, розміром 3x6 м., дозвіл №13244-06; 12) пр-т Повітрофлотський,/Ернста, розміром 3x6 м., дозвіл №13245- 06; 13) пр-т Повітрофлотський, 92, проти заводу 410, розміром 3x6 м., дозвіл №13249-06; 14) Вознесенський узвіз, 13, розміром 3x6 м., дозвіл №13251-06; 15) пр-т Повітрофлотський, проти будинку 55/8, розміром 3x6 м., дозвіл №13255-06; 16) вул. Солом'янська, 30, розміром 3x6 м., дозвіл №13258-06; 17) пр-т Червонозоряний, проти буд.94, розміром 3x6 м., дозвіл №12574-06; 18) вул. Борщагівська/проти Політехнічного пров., розміром 3x6 м., дозвіл №12575-06; 19) вул. Солом'янська, 19, розміром 3x6 м., дозвіл №10273-05; 20) пр-т Червонозоряний, 96, розміром 3x6 м., дозвіл №10609-05; 21) Кільцева дорога, поворот на дорогу до Повітрофлотського просп., розміром 3x6 м., дозвіл №13252-06.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ВЛ-ГРУП" (03039, м.Київ, пр-т 40- річчя Жовтня, б.в„–7, кв.10 , код ЄДРПОУ 39013436). на користь позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "РА АРГО" (03115, м.Київ, вул. Святошинська, 34, код ЄДРПОУ 32920270) 1 600 (тисячу шістсот) грн. 00 коп. судового збору.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕГО" (03194, м.Київ, пр-т Леся Курбаса, 19/11, код ЄДРПОУ 37922548) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "РА АРГО" (03115, м.Київ, вул. Святошинська, 34, код ЄДРПОУ 32920270) 1 600 (тисячу шістсот) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили через 20 днів з моменту виготовлення повного тексту рішення в разі не оскарження його в установленому порядку. Рішення може бути оскаржене в 20-денний строк до Київського апеляційного господарського суду.

Суддя Шкурдова Л.М.

Дата складення судового рішення: 08.06.2018р.