Рішення

від 05.06.2018 по справі 909/269/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.06.2018 м. Івано-ФранківськСправа № 909/269/18

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П.А., секретар судового засідання Кучма І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Косівського державно-кооперативного будівельно-монтажного об'єднання "Райагробуд", вул.Дружби, 86,м.Косів,Івано-Франківська область,78600

до відповідача: Фізична особа-підприємець Гаврилків Василь Васильович, АДРЕСА_1

про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 811 230 грн 50 к.

за участю:

Від позивача: Беньковський В.А. (свідоцтво № ІФ 001129 від 08.12.2016 )-адвокат

Від відповідача: не з"явилися.

Косівське державно-кооперативне будівельно-монтажне об'єднання "Райагробуд" звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до фізичної особи-підприємеця Гаврилківа Василя Васильовича про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 811 230 грн 50 к. з покладанням на відповідача витрат по сплаті судового збору та витрат на надання юридичної допомоги.

Ухвалою суду від 02.04.18р. залишено позовну заяву без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви до 24.04.18р., а саме докази направлення позовної заяви, квитанція від 17.04.2018р. та оригінал платіжного доручення про сплату судового збору №23 від 29.03.18р. Після усунення недоліків ухвалою від 20.04.2018 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 909/269/18, постановив справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 08.05.2018. Ухвалою від 08.05.18 розгляд справи відкладався до 22.05.18. Ухвалою від 22.05.18 закрито підготовче провадження у справі № 909/269/18 та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.06.2018.

У судовому засіданні позивач позов вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач правом на участь свого представника не скористався, хоча є належно повідомленим про час та місце розгляду справи, що підтверджується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, наявним в матеріалах справи, відзиву на позовну заяву не подав.

Господарським судом ухвали від 08.05.2018 та від 22.05.2018 направлено на адресу відповідача, повідомлену позивачем, а саме: АДРЕСА_1. На повідомленнях про вручення відправлення зазначено про вручення відповідачу ухвал особисто.

Частиною 3 статті 120 ГПК України передбачено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Згідно з ч. 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи вищезазначене, господарський суд вчинив необхідні дії для повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення засідання суду.

Стаття 202 ГПК України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.

Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов. Враховуючи, що про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином, суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати всі додаткові документи, в т. ч. заперечення проти позову, які мають значення для розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи викладене, а також те, що матеріали справи містять достатньо документів для його вирішення по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника відповідача, відносно якого судом вжито заходів про повідомлення щодо судового засідання.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини, справу розглянуто в розумні строки, критеріями чого є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02 вересня 2010 року, "Смірнова проти України" від 08 листопада 2005 року, "Антоненков та інші проти України", заява №14183/02, §41).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини справи, оцінивши подані докази, господарський суд, -

встановив

26.06.2013 року між Косівським ДКБМО Райагробудом та приватним підприємцем Гаврилківим Василем Васильовичем укладений Договір № 01 на поставку суміші асфальтної органно-мінеральної (СОМС-10) в кількості та за ціною згідно накладних, що засвідчують передачу-приймання товару від продавця до покупця та є невід"ємною частинами договору.

Згідно із п.1.1 Договору його предметом є передача позивачем на замовлення відповідача Суміші асфальтної оргашю-мінераліінщ-(СОМС-10) в кількості 21 тонну.

Позивач поставив відповідачу товар , що підтверджується накладною № 25 від 27.06.13. Виконання позивачем обов'язків відповідно до умов договору, крім накладної підтверджується також відсутністю жодних зауважень чи претензій боку відповідача на кількість і якість товару . Також відповідачу разом з накладною був переданий Сертифікат відповідності товару та Паспорт за № 00787.

27 червня 2013 року Постачальником було поставлено товар на загальну суму 46200,00 грн., що на дату укладення Договору еквівалентно 5780,00доларів США за офіційним курсом НБУ. Відповідач заборгованість не погасив, внаслідок чого позивач звернувся до Господарського суду з позовною заявою.

Пунктом 5.1, 5.2. 5.3 Договору передбачено сплата Замовником за товар після його фактичної передачі та підписання накладних на товар власником або уповноваженим представником Замовника. Оплата за товар здійснюється не пізніше тридцяти банківських днів з моменту отримання товару.

Проте, відповідач отриманий товар не оплатив.

Як передбачено пунктом 7.4 Договору - у випадку затримки оплати товару, покупець повинен сплатити останньому суму основної заборгованості з урахуванням інфляційних втрат, а також сплатити пеню у розмірі подвійної обліковій ставки НБУ, що діяла в період прострочення платежу від простроченої до сплати суми за кожний день прострочки до моменту повного виконання покупцем свого зобов'язання щодо оплати.

Пунктом 7.5. передбачено, що за односторонню необгрунтовану відмову від виконання своїх зобов'язань, що випливають з договору, винна сторона несе відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 25 % від ціни товару, вказаної у п. 5.1 цього договору.

Згідно пункту 7.6 договору сторонами домовлено, що покупець за невнесення платежів, передбачених договором, чи внесення їх не в повному обсязі сплачує продавцю неустойку у розмірі 10 % від загальної суми заборгованості, яка склалася на день порушення за кожний день прострочення.

Відповідно до п.7.8. договору у разі невнесення покупцем платежу чи внесення його не в повному обсязі або з порушенням термінів, зазначених у пп. 5.2 даного договору, він зобов'язаний сплатити продавцю проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 0.3 % від загальної суми заборгованості, яка склалася на день порушення по цьому Договору, за кожний день прострочення.

У пункті 7.9 зазначено, що нарахування штрафних санкцій по відношенню до продавця чи покупця проводиться за весь період прострочення платежу без обмеження будь-яким терміном.

Відповідно до вищевказаних пунктів договору Косівським ДКБМО Райагробуд відповідачу нарахований основний борг 5780 доларів США, який в перерахунку відповідно до курсу гривні на 23.03.2018 року (курс НБУ 26.25 грн.) становить 151725.00 грн., 3% річних - 14240.00грн, інфляційні витрати - 112609.10 грн..

А також згідно п.п 7.5 Договору покупець за порушення умов договору сплачує штраф у розмірі 25% від суми товару, що становить 37931,25грн.

Відповідно п. 7.8 Договору, сторона за користування чужими грішми сплачує 0.3% від загальної суми заборгованості за кожний день прострочення, яка склалася на день порушення цього договору тобто на 01.04.2015 року, що становить 494775.22 грн.

Таким чином, загальний розмір заборгованості становить 811230,50грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а інша сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

При цьому, зобов`язання в силу вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 ГК України.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 5.2 Договору покупець (відповідач у справі) зобовязується сплатити вартість Товару протягом 30 банківських днів після отримання товару або у інший строк , попередньо домовлений між сторонами..

Як встановлено судом, позивач поставив, а відповідач прийняв товару на загальну суму 5780 дол. США. Відповідно до п.4.2 у випадку збільшення на дату платежу офіційного курсу долара США до гривні більше, ніж на 2 % від його офіційного курсу, встановлено НБУ на момент підписання договору , покупець зобов"язаний сплатити продавцю проіндексоовану суму відповідного платежу по договору , що встановлюється як (А1/АО)*СП=ПСП , де А1- офіційний курс долара США на дату платежу; АО - офіційний курс долара США на дату підписання договору; СП - сума, поточного платежу; ГІСП -проіндексована сума платежу. На день підписання Договору офіційний курс НБУ долара США до гривні становив 7,993 гривень за один долар США. У разі зменшення офіційного курсу НБУ долару США, .покупець сплачує суму, .що передбачена п. 4.1. даного. Договору без коригування. Відповідно до 4.3. договору покупець сплачує за отриманий товар гривневий еквівалент 5780,00 (п'ять тисяч сімсот вісімдесят) доларів США за курсом гривні до долара США, встановленим на дату оплати вартості товару.

Враховуючи, що кореспондуючий обов"язок з оплати відповідач не виконав, а курс долара США станом на день звернення до суду становив 26,25 грн., суд приходить до висновку що позовні вимоги позивача про стягнення 151725,00 грн. основного боргу з урахуванням індексації є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Згідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованість не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Правові наслідки порушення зобов"язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до частин першої, третьої статті 549 ЦК України та частини першої статті 230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов"язання.

За змістом частин четвертої і шостої статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов"язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов"язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною шостою статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов"язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов"язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов"язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов"язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України. (дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі №3-53гс15).

У пункті 7.5. договору сторони визначили, за односторонню відмову від виконання умов договору порушнику нараховується штраф у розмірі 25% від від суми боргу.

З наявного в матеріалах справи розрахунку штрафу вбачається, що позивачем розрахунок здійснено з урахуванням положень зазначених норм законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення штрафу у розмірі 37931,25 грн. підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 14240,00 грн. та інфляційних втрат в розмірі 112609,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім вказаної суми 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 14240,00грн. та інфляційних втрат у розмірі 112609,10грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно п. 7.8 . договору сторона за користування чужими грішми сплачує 0.3% від загальної суми заборгованості за кожний день прострочення, яка склалася на день порушення цього договору тобто на 01.04.2015 року, що становить 494775.22 грн.

Отже, дана позивача щодо стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 494775,22грн. підлягає задоволенню.

У позовній заяві від 29.03.2018 позивач просить стягнути з фізичної особи - підприємця Гаврилків В. В. 1800,00грн. витрат на правову допомогу адвоката у зв"язку з розглядом справи.

Вислухавши представника заявника, який підтримав вимоги, викладені в позовній заяві у тому числі і щодо стягнення витрат на надання правової допомоги, дослідивши матеріали справи щодо зазначеної заяви, суд вважає її обґрунтованою, виходячи з такого.

Господарським процесуальним законодавством передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи, до яких, у свою чергу, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України). Згідно частин 1, 4 статті 129 ГПК України, судовий збір та інші судові витрати, пов"язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Господарським процесуальним законодавством передбачено, що витрати, пов"язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, повязану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.ч. 1-4 ст. 126 ГПК України).

Позивачем на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу в указаній вище сумі подано: квітанцію прихідного касового ордера від 29.03.2018, отриманого від Косівського КДБМО "Райагробуд" на суму 18000грн., ордер № ІФ 040684 на надання правової допомоги, свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю від 08.12.2016року серії ІФ № 001129.

Вищевказані документи, подані заявником, суд визнає належними та допустимими доказами понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката в загальній сумі 18000грн., суд визнає таку суму співмірною, зокрема позовним вимогам, строку розгляду справи, наданими послугами адвокатом, а тому вона підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об"єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв"язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, вони підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, не спростовані відповідачем та є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір та витрати понесені на професійну правничу допомогу адвоката в загальній сумі 18000грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612, 610, 611, 625, 901, 903 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ

позов Косівського державно-кооперативного будівельно-монтажного об'єднання "Райагробуд"до фізичної особи-підприємця Гаврилків Василя Васильовича про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 811 230 грн 50 к. задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Гаврилків Василя Васильовича АДРЕСА_1 (реєстраційний № облікової картки платників податків НОМЕР_1) на користь Косівського державно-кооперативного будівельно-монтажного об'єднання "Райагробуд", вул.Дружби, 86,м.Косів,Івано-Франківська область ( код ЄДРПОУ 03578053) - 151725,00грн. основного боргу, 14240,00грн.- 3% річних, 112609,03грн. інфляційних витрат, 494775,22грн. -0,3% від загальної суми заборгованості за кожен день прострочення за користування чужими коштами, 12168,45грн. судового збору та 18000грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.06.2018

СУДДЯ ШКІНДЕР П.А.