Постанова

від 25.05.2018 по справі 808/3268/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 травня 2018 року

Київ

справа №808/3268/16

касаційне провадження №К/9901/39681/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2017 (головуючий суддя Щербак А.А., судді: Дурасова Ю.В., Баранник Н.П.) у справі №808/3268/16 за поданням Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю ПП Запоріжелектромашоптторг про стягнення коштів за податковим боргом,

В С Т А Н О В И В:

Вільнянська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області 31.10.2016 звернулася до суду з поданням про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ПП Запоріжелектромашоптторг коштів за податковим боргом в сумі 23304,41грн.

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 02.11.2016 подання задовольнив.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 16.03.2017 визнав нечинною постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02.11.2016 та закрив провадження у справі.

Вільнянська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2017 та залишити в силі постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16.03.2017.

В обґрунтування своїх вимог податковий орган посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, пункту 57.1 статті 57, пункту 59.3 статті 59 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статті 183 3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакцій, чинній на момент постановлення оскарженої ухвали суду апеляційної інстанції).

Зокрема, податковий орган вказує на наявність законних підстав для стягнення узгодженої суми податкового зобов'язання з відповідача у порядку, встановленому статтею 183 3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення до суду з поданням).

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи на підставі встановлених фактичних обставин у справі правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірна сума податкової заборгованості, вимоги про стягнення якої є предметом подання у цій справі, виникла внаслідок несплати Товариством з обмеженою відповідальністю ПП Запоріжелектромашоптторг сум грошових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно з податковим повідомленням-рішенням від 08.10.2015 №0002801700, яке оскаржувалося відповідачем у судовому порядку.

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 24.12.2015 у справі №808/8443/15 зазначений акт індивідуальної дії скасував.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд за результатами розгляду справи у відкритому судовому засіданні ухвалив постанову від 29.06.2016, якою назване рішення суду першої інстанції скасував в частині задоволення вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.10.2015 №0002801700 та прийняв в цій частині нове - про відмову в задоволенні позову.

Вільнянська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області 31.08.2016 направила на адресу відповідача податкову вимогу від 22.08.2016 №356-17, яка була отримана товариством 02.09.2016.

Вказані обставини слугували фактичною підставою для звернення податкового органу 31.10.2016 до суду з поданням про стягнення податкового боргу у порядку, встановленому статтею 183 -3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду подання в судах попередніх інстанцій).

Суд першої інстанції, задовольняючи подання, керувався встановленими обставинами щодо дотримання податковим органом встановлених статтею 183 -3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду подання в судах попередніх інстанцій) умов та строків звернення до суду з поданням.

Суд апеляційної інстанції, визнаючи нечинним судове рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, застосував положення частини другої статті 203 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду подання в судах попередніх інстанцій). Свою позицію мотивував тим, що обставини щодо наявності між заявником і Товариством з обмеженою відповідальністю ПП Запоріжелектромашоптторг спору про право стали відомі після розгляду подання судом першої інстанції. Свої висновки обґрунтовував тим, що позивач отримав копію подання з додатками лише 03.11.2016 і у цей же день надав суду заперечення, в яких зазначено про непогодження з сумою податкового боргу, заявленою податковим органом до стягнення. При цьому, суд апеляційної інстанції вказав, що оскільки на момент розгляду подання судом першої інстанції обставини щодо наявності спору про право суду не були відомі, то прийняте останнім рішення є законним та обґрунтованим.

Відповідно до частини третьої статті 183 3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції) провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів, зокрема, щодо стягнення коштів за податковим боргом.

Згідно з частиною восьмою статті 183 3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції) у разі постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі суд приймає у триденний строк, але не пізніше ніж протягом 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду, постанову по суті заявлених вимог, яка підлягає негайному виконанню. Розгляд подання відбувається за участю органу доходів і зборів, що його вніс, та платника податків, стосовно якого його внесено. Неявка сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду подання.

Зважаючи на викладене, суди повинні розглядати подання податкових органів, заявлені на підставі статті 183 3 Кодексу адміністративного судочинства України, у строки, встановлені цією статтею, але за умови, що дотримання відповідних строків не обмежує права особи на отримання інформації про дату, час і місце судового розгляду.

Таким чином, за відсутності доказів факту отримання сторонами у справі повісток про виклик в строк, достатній для прибуття до суду на дату розгляду справи, у суду немає підстав для висновку про те, що такі сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце такого розгляду.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 31.10.2016 відкрито провадження у справі за поданням Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про стягнення з відповідача коштів за податковим боргом. Цією ж ухвалою призначено справу до розгляду на 02.11.2016 о 09год. 30хв.

У внесеному податковим органом поданні (а.с. 4) зазначено поштову адресу відповідача, а також номер засобу телефонного зв'язку, який містить шість цифрових знаків замість семи.

В матеріалах справи міститься акт від 01.11.2016 (а.с 33), згідно з яким незважаючи на неодноразові спроби повідомити Товариство з обмеженою відповідальністю ПП Запоріжелектромашоптторг про час і місце розгляду справи №808/3268/16 засобами телефонного зв'язку канцелярії Запорізького окружного адміністративного суду, утім за наведеним у поданні номером засобу зв'язку відповідача ніхто не відповів.

Сторони у справі у судове засідання 02.11.2016 не з'явилися, у зв'язку з чим суд здійснив розгляд справи в порядку письмового провадження, керуючись положеннями частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи судом першої інстанції).

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи судом першої інстанції) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд касаційної інстанції не погоджується з постановленим висновком суду першої інстанції про повідомлення відповідача у справі належним чином, з огляду на таке.

У пункті 37 рішення Європейського Суду з прав людини ЄСПЛ від 27.06.2017 у справі Лазаренко та інші проти України зазначив, що загальна концепція справедливого судового розгляду охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу (рішення у справі Руїз-Матеос проти Іспанії від 23.06.1993), вимагає, щоб особу, щодо якої порушено провадження, було поінформовано про цей факт (рішення у справі Діліпак та Каракая проти Туреччини від 04.03.2014). Невручення стороні належним чином судових документів може позбавити його або її можливості захищати себе у провадженні (рішення у справі Заводнік проти Словенії від 21.05.2015).

Цей принцип реалізується, зокрема, наданням особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов'язків, до яких, крім іншого, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення (стаття 49 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на час вирішення спору в суді першої інстанції) передбачено, що особи, які беруть участь у справі, мають рівні процесуальні права і обов'язки.

Згідно з частиною третьою статті 35 цього Кодексу повістка у справах, для яких встановлено скорочені строки розгляду, має бути вручена у строк, достатній для прибуття до суду.

Враховуючи те, що строки розгляду подання податкових органів згідно із статтею 183 3 Кодексу адміністративного судочинства України є скороченими, судова повістка заявнику та особі, стосовно якої внесено подання, повинна вручатися в строк, достатній для прибуття до суду.

Порядок направлення судових викликів та повідомлень визначений Главою 3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в суді першої інстанції).

Зі змісту положень частини третьої статті 33, частини другої статті 38, статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час звернення вирішення справи судом першої інстанції) можна дійти висновку про те, що судові виклики сторін у справі здійснюються рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур'єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки, складеного відповідно до статті 34 цього Кодексу факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), електронною поштою, телефонограмою, опублікування у друкованому засобі масової інформації.

Як зазначено вище, суд першої інстанції, здійснюючи спроби повідомити відповідача про дату, час та місце розгляду справи засобами телефонного зв'язку, не врахував некоректність зазначення податковим органом у поданні номеру такого засобу зв'язку. При цьому, доказів вчинення дій з метою повідомлення відповідача про розгляд справи в інший спосіб (наприклад, направлення судового виклику засобами поштового зв'язку) матеріали справи не містять.

З огляду на неповідомлення судом першої інстанції відповідача про дату, час та місце розгляду справи, що позбавило можливості товариство подати заперечення стосовно подання податкового органу до закінчення розгляду справи, підстави вважати, що настали усі необхідні умови для застосування процесуальних наслідків, передбачених частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України , відсутні.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент вирішення справи судами попередніх інстанцій) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, недотримання судом вимог процесуального права, у тому числі, щодо порядку виклику сторін, виключає підстави для визнання такого рішення законним у розумінні статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент вирішення справи судами попередніх інстанцій).

За таких обставин постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 02.11.2016, прийнята з порушенням процесуальних норм щодо порядку вручення повістки, не є законною у розумінні статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги не врахував, що в апеляційній скарзі відповідачем наводилися посилання щодо неналежної поінформованості відповідача про дату і час розгляду подання та не надав оцінки таким доводам, у зв'язку з чим дійшов необґрунтованого висновку про законність і обґрунтованість постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 02.11.2016.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене та враховуючи допущені судом першої інстанції порушення вимог процесуального закону, які не усунув суд апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про скасування оскаржених судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341 , 343, 349 , 353 , 355 , 356 , 359 Кодексу адміністративного судочинства України , суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02.11.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2017 у справі №808/3268/16 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М.Шипуліна Л.І.Бившева В.В.Хохуляк