Рішення

від 11.06.2018 по справі 332/844/18

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Заводський районний суд м. Запоріжжя

69009 Україна м. Запоріжжя вул. Лізи Чайкіної 65 тел.(061) 236-59-98

Справа № 332/844/18

Провадження №: 2/332/687/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2018 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді - Яцуна О.С.

за участю секретаря - Вельможко Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь , третя особа - Запорізька обласна організація профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України, про зміну формулювання причини звільнення, стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

29.03.2018 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1, в особі представника - ОСОБА_2, до ПАТ Запоріжсталь про зміну формулювання причини звільнення, стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди. Позивач обґрунтовує заявлені вимоги порушеннями законодавства про працю, допущеними відповідачем під час вивільнення працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва та праці. Вважає наказ про звільнення від 02.08.2017 року №829/л за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці незаконним через порушення роботодавцем строку повідомлення про ліквідацію структурного підрозділу, у якому працював позивач. Також вказує на безпідставність відмови ПАТ Запоріжсталь у задоволенні його заяви від 27.07.2017 року про звільнення за власним бажанням у відповідності з ч. 3 ст. 38 КЗпП України, у зв'язку з порушенням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, що мали місце під час оголошення простою в ЦРМО-4 та при підвищенні заробітної плати працівникам підприємства, що не застосовувалось для працівників, які знаходились на вивільнюваних місцях. Під час розгляду справи ОСОБА_1, в особі представника - ОСОБА_2, уточнив заявлені позовні вимоги (а.с.144-147) та просив суд поновити строки на подачу позовної заяви, визнати незаконним наказ, виданий ПАТ Запоріжсталь №829/л від 02.08.2017 року, в частині формулювання причини звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці; зобов'язати відповідача змінити в наказі формулювання причини звільнення позивача на звільнення за власним бажанням на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, у зв'язку з порушенням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору; зобов'язати відповідача внести виправлення до запису №12 від 02.08.2017 р. у трудовій книжці позивача щодо формулювання причин звільнення, шляхом внесення нового запису; стягнути з відповідача вихідну допомогу в розмірі 25460,52 грн., невиплачену заробітну плату з червня 2017 року по серпень 2017 року в розмірі 6984,28 грн., середній заробіток за весь час затримки розрахунку в розмірі 179069,76 грн., моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

Від представника позивача - ОСОБА_2, до суду надійшла заява про розгляд справи без його участі та без участі позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Від представника відповідача - Селезень Г.Ю., до суду надійшла заява про розгляд справи без її участі, проти задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, в якому відповідач зазначає про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, вказує на відсутність підстав для зміни причини звільнення позивача на ч. 3 ст. 38 КЗпП України, у зв'язку з відсутністю порушень трудового законодавства в діях ПАТ Запоріжсталь . Також зазначає, що підстав для підвищення заробітної плати позивачу не було через те, що в наказі Про введення нових умов праці на ПАТ Запоріжсталь №955 від 08.06.2017 року працівники ліквідованих (тих, що припинили діяльність) на ПАТ Запоріжсталь структурних підрозділів, оформлених станом на 01.06.2017 року на скорочених робочих місцях, виключені з переліку осіб, на яких поширюється його дія. Окрім цього, відповідач заявляє про те, що позивачем пропущений строк позовної давності для звернення до суду із позовом про звільнення. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати, пов'язані з виготовленням копій документів для надання до відзиву в сумі 293,28 грн.

Від представника відповідача - Грильової Г.К., до суду надійшла заява, в якій просить суд залишити без розгляду заяву ПАТ Запоріжсталь про стягнення з ОСОБА_1 на користь відповідача судових витрат, пов'язаних з виготовленням копій документів для надання до відзиву в сумі 293,28 грн.

Від третьої особи - Запорізької обласної організації профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України, надійшла заява про розгляд справи без їх участі, в якій просять в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, з тих підстав, що за результатами проведеної перевірки ГУ Держпраці у Запорізькій області з питань, порушених колишніми працівниками ЦРМО-4 щодо порядку вивільнення працівників, зміни істотних умов праці, жодних порушень трудових прав працівників з боку ПАТ Запоріжсталь виявлено не було, про що складено акт перевірки №08-02-0315/0057.

Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, суд приходить до висновку, що заявлений позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 був прийнятий на роботу слюсарем-ремонтником в ЦРМО-4 ПАТ Запоріжсталь на підставі наказу (розпорядження) №17 від 21.01.1998 р., з 15.05.2002 року на підставі наказу №404/л працював майстром з ремонту механообладнання ділянки з ремонту обладнання металургійних цехів ЦРМО-4, а з 17.05.2016 року за наказом №1068/л - майстром з ремонту механообладнання на ділянці з ремонту вантажопідйомного та транспортного обладнання ЦРМО-4.

Наказом №909 від 31.05.2017 року Про зміни в організації праці та виробництва ЦРПО, ЦРМО-2, ЦРМО-4, ЦРЄМЦ зі структури ПАТ Запоріжсталь був виключений структурний підрозділ - цех ремонту металургійного обладнання 4 (ЦРМО-4, код цеху 34) та скасовано посади (професії) за штатним розписом вказаного структурного підрозділу, зокрема посада майстра з ремонту механообладнання ділянки з ремонту вантажопідйомного та транспортного обладнання (№340227), яку займав позивач ОСОБА_1 , а також внесені зміни у штатний розпис по ЦРМО-4 ПАТ Запоріжсталь шляхом виключення посад (професій) ЦРМО-4 у кількості 270 працівників.

Про наступне вивільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва та праці, що відбулись у ПАТ Запоріжсталь , позивач ОСОБА_1 був попереджений розпорядженням від 31.05.2017 року №503/л, з яким останній ознайомлений 01.06.2017, про що у додатку № 1 до зазначеного розпорядження міститься підпис позивача (а.с.91).

Через відсутність обсягів робіт, необхідних для організації виробничого процесу працівників ремонтних цехів на ПАТ Запоріжсталь було видано розпорядження №1271 від 01.06.2017 року Про вимушений простій працівників , яким визначено, що на час простою працівники ЦРМО-4 не виходять на роботу до особливого розпорядження, а оплат а здійснюється із розрахунку двох третин від встановленого працівникові окладу (а.с.99). Позивач ОСОБА_1 ознайомлений з вказаним розпорядчим документом 01.06.2017 року (а.с.100).

01.06.2017 року, 31.07.2017 року та 02.08.2017 року позивачу пропонувались вакантні робочі місця, із запропонованими посадами працівник ОСОБА_1 був ознайомлений, втім відмовився від переведення на іншу роботу, про що свідчить його підпис під списками вакантних робочих місць (а.с.93-95).

19.07.2017 року профспілковим комітетом надано згоду на звільнення майстра з ремонту механообладнання ЦРМО-4 ПАТ Запоріжсталь ОСОБА_1 за п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку зі змінами в організації виробництва та праці і відмовою від переведення на іншу роботу, що підтверджується випискою з Протоколу №31 засідання профспілкового комітету від 19.07.2017 року, яке відбувалось за участю позивача (а.с.96).

31.07.2017 року ПАТ Запоріжсталь надало позивачу відповідь №13/2046437 про відмову в задоволенні його заяви про звільнення за ч. 3 ст. 38 КЗпП у зв'язку з тим, що факти порушення законодавства про працю з боку ПАТ Запоріжсталь відсутні, з якою ОСОБА_1 ознайомлений 01.08.2018 р. (а.с.15).

02.08.2017 року наказом №829/л ОСОБА_1 було звільнено з комбінату на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку зі змінами в організації виробництва та праці ЦРМО-4 і його відмовою від переведення на іншу роботу. Позивач був ознайомлений з наказом 02.08.2017 року, про що свідчить його підпис на вказаному документі (а.с.14).

02.08.2017 року ОСОБА_1 видано трудову книжку, про що свідчить його підпис в особовій картці (а.с.98) та проведено остаточний розрахунок із виплатою вихідної допомоги у розмірі однієї заробітної плати, що дорівнює 12730,26 грн., що підтверджується розрахунковим листом за серпень 2017 р. (а.с.107).

В період з 09.08.2017 року по 11.08.2017 року ГУ Держпраці у Запорізькій області було здійснено інспекційне відвідування ПАТ Запоріжсталь з питань, порушених колишніми працівниками ЦРМО-4 щодо порядку вивільнення працівників, зміни істотних умов праці. За результатами проведеної перевірки жодних порушень трудових прав працівників з боку ПАТ Запоріжсталь виявлено не було, про що складено Акт перевірки № 08-02-0315/0057 (а.с.113-221).

Згідно ст. 233 КЗпП працівник має право звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо в районний суд в тримісячний строк від дня, коли він дізнався про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк від дня вручення копії наказу про звільнення або від дня видачі трудової книжки.

Позивач ОСОБА_1 отримав копію наказу про звільнення та трудову книжку 02.08.2017 року, що підтверджується його підписами на зазначеному наказі та в особовій картці. До Заводського районного суду м. Запоріжжя позивач звернувся з позовом до ПАТ Запоріжсталь 27.03.2018 року, тобто з пропуском строку, встановленого для звернення до суду у справах про звільнення. Належних доказів на підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду позивач не надав.

У ч. 4 п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 Про практику розгляду судами трудових спорів зазначено, що суд має з'ясовувати не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи, права і обов'язки сторін, оскільки при пропуску місячного і тримісячного строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог.

Згідно п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 Про практику розгляду судами трудових спорів , розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

Підставою для звільнення позивача ОСОБА_1 за п. 1 ст. 40 КЗпП України стала ліквідація ЦРМО-4, що супроводжувалась скороченням штату працівників цього структурного підрозділу, що підтверджується наказом ПАТ Запоріжсталь №909 від 31.05.2017 року Про зміни в організації праці та виробництва ЦРПО, ЦРМО-2, ЦРМО-4, ЦРЄМЦ з додатком №3 та внесеними на його підставі змінами до штатного розпису цеху з ремонту металургійного обладнання.

Відповідно до ч. 3 ст. 64 ГК України, підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Відповідач, згідно з вимогами ст. 64 ГК України визначив свою організаційну структуру, ліквідувавши структурний підрозділ ЦРМО-4, тобто провів реорганізацію товариства, в зв'язку з чим в організації виробництва і праці відбулись зміни, які дають право адміністрації підприємства на звільнення працівників, штатні одиниці по професіям яких були скасовані, за п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Доводи позивача ОСОБА_1 про його несвоєчасне повідомлення про майбутню ліквідацію структурного підрозділу ПАТ Запоріжсталь - ЦРМО-4, спростовуються його підписом у додатку № 1 до розпорядження №503/л від 31.05.2017 року Про попередження працівників ЦРМО-4 з наступним вивільненням , з яким позивач був ознайомлений 01.06.2017 р. Фактичне звільнення ОСОБА_1 відбулось 02.08.2017 року, що підтверджується наказом №829/л від 02.08.2017 року, тобто через два місяці після попередження про вивільнення, що повністю відповідає вимогам ст. 49 2 КЗпП України.

Крім того, згідно з наданими відповідачем списками вакантних робочих місць від 01.06.2017 року, від 31.07.2017 року, від 02.08.2017 року, позивачеві пропонувались вакантні посади із можливостю переведення на інше підприємство - ТОВ Метінвест-Промсервіс для роботи за своєю професією в аналогічних умовах праці, у зв'язку з відмовою позивача від переведення на запропоновані йому посади, відповідач, не маючи можливості перевести працівника без його згоди на іншу роботу, виконав свій обов'язок щодо працевлаштування вивільнюваного працівника відповідно до вимог ст. 49 2 КЗпП України та правомірно видав наказ про його звільнення.

Суд також враховує, що 19.07.2017 року профспілковим комітетом надано згоду на звільнення майстра з ремонту механообладнання ЦРМО-4 ОСОБА_1 за п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку зі змінами в організації виробництва та праці і відмовою від переведення на іншу роботу, що підтверджується випискою з Протоколу №31 засідання профспілкового комітету від 19.07.2017 року, а також те, що в день звільнення позивач отримав трудову книжку та остаточний розрахунок, включаючи виплату вихідної допомоги в розмірі 12730,26 грн., що підтверджується відомостями особової картки ОСОБА_1 та розрахунковим листом за серпень 2017 року.

Виходячи з наведеного, суд відхиляє доводи позивача щодо порушення відповідачем процедури вивільнення позивача ОСОБА_1 у зв'язку зі змінами в організації виробництва та праці підприємства.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для оголошення простою суд виходить з того, що ліквідація структурного підрозділу ЦРМО-4 та передача функцій з ремонту механічного обладнання іншому суб'єкту господарювання свідчать про відсутність організаційних умов для виконання позивачем роботи за посадою, яку він обіймав.

Відповідно до ст. 34 КЗпП простій - це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

Згідно з ч.1 ст. 113 КЗпП час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Як вбачається з матеріалів справи, про вимушений простій працівників ЦРМО-4, запроваджений на підставі розпорядження №1271 від 01.06.2017 року, позивач був ознайомлений 01.06.2017 року. Факт простою з 01.06.2017 року по 02.08.2017 рік підтверджується копіями табелів обліку робочого часу по ЦРМО-4 за червень-серпень 2017 року (а.с.102-104). Доказів того, що в цей період позивач виконував свої посадові обов'язки, суду не надано, чим не доведено відсутність простою в цей період.

За таких обставин відповідач, не маючи можливості забезпечити роботою позивача через відсутність організаційних можливостей, необхідних для її виконання, правомірно призупинив її та визначив простоєм не з вини працівника період не виходу на роботу ОСОБА_1 з 01.06.2017 року та оплатив його в розмірі двох третин від встановленого посадового окладу, що відповідає вимогам ст.ст. 34, 113 КЗпП України.

Доводи позивача про порушення ПАТ Запоріжсталь його права на розірвання трудового договору на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП у зв'язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю, відхиляються судом як необґрунтовані, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, якщо власник чи уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 96 від 11.02.2015 року функції нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю здійснює Державна служба України з питань праці в особі її територіальних органів, яка уповноважена виносити відносно роботодавців приписи про усунення виявлених порушень, зокрема й трудових прав працівників.

Як встановлено судом, ГУ Держпраці у Запорізькій області не було виявлено порушень трудових прав колишніх працівників ЦРМО-4 (зокрема, щодо порядку їх вивільнення та зміни істотних умов праці) з боку ПАТ Запоріжсталь .

Запорізька обласна організація профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України не є органом контролю та нагляду з боку держави, у зв'язку із чим лист від 25.07.2017 року не є належним доказом на підтвердження факту порушення відповідачем законодавства про працю.

При зверненні до відповідача із заявою про звільнення на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України позивачем не було надано належних доказів, які б підтверджували факт порушення роботодавцем його трудових прав. Зважаючи на вказані обставини, підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про звільнення за власним бажанням за ч. 3 ст. 38 КЗпП України у відповідача не було, про що позивач повідомлений листом від 31.07.2017 року № 13/2046437.

Також у відповідача були відсутні підстави для підвищення посадового окладу позивачу, виходячи з наступного.

Як передбачено ч.ч. 2, 3 ст. 97 КЗпП форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Відповідно до наказу від 08.06.2017 р. №955 на ПАТ Запоріжсталь з 01.06.2017 р. введено нові умови оплати праці та, разом з цим визначено категорії працівників, посадові оклади яких підвищенню не підлягають, зокрема працівникам ліквідованих структурних підрозділів, оформлених станом на 01.06.2017 р. на скорочених робочих місцях (а.с.108).

ЦРМО-4, працівником якого був ОСОБА_1, ліквідований наказом ПАТ Запоріжсталь №909 від 31.05.2017 року, тобто до запровадження нових умов оплати праці і станом на 01.06.2017 р. працівники вказаного структурного підрозділу фактично перебували на скорочених робочих місцях, що обумовило виключення їх з переліку працівників, яким з 01.06.2017 року підвищено розмір посадових окладів.

Відповідно до ст. 237 1 КЗпП України відшкодування власником чи уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику відбувається у випадку, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків та вимагаються від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Всупереч зазначеним вимогам, позивачем не доведений належними доказами факт порушення його законних прав і інтересів.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що звільнення позивача ОСОБА_1 за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці проведено відповідачем із дотриманням вимог діючого законодавства, є законним та обґрунтованим, тому позовні вимоги про визнання незаконним наказу ПАТ Запоріжсталь №829/л від 02.08.2017 року в частині формулювання причини звільнення, зобов'язання відповідача змінити її на звільнення за власним бажанням на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв'язку з порушенням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП та внести виправлення до запису №12 від 02.08.2017 р. у трудовій книжці позивача щодо формулювання причин звільнення, шляхом внесення нового запису, задоволенню не підлягають.

Також у зв'язку з відсутністю підстав для зміни формулювання причини звільнення, не підлягають задоволенню і позовні вимоги про стягнення вихідної допомоги, невиплаченої заробітної плати з червня 2017 року по серпень 2017 року, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди.

Також, враховуючи подану представником відповідача заяву про залишення без розгляду заяви ПАТ Запоріжсталь про стягнення з ОСОБА_1 на користь відповідача витрат, пов'язаних з виготовленням копій документів для надання до відзиву в сумі 293,28 грн., суд не розглядає питання про стягнення зазначеної суми судових витрат з позивача.

Керуючись ст. ст. 38, 40, 43, 44, 97, 113, 116, 233-235, 237 1 КЗпП України, ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Публічного акціонерного товариства Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь (місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 72, код ЄДРПОУ 00191230), третя особа - Запорізька обласна організація профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України (місцезнаходження: м. Запоріжжя, пл. Профспілок, 5, код ЄДРПОУ 02604920), про зміну формулювання причини звільнення, стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Запорізької області через Заводський районний суд м. Запоріжжя з правом на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя О.С. Яцун