Рішення

від 31.05.2018 по справі 522/20014/17

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/20014/17

Провадження № 2/522/6007/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2018 року Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді Бойчука А.Ю.

за участю секретаря Іскрич В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Дружне за участю третьої особи: Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради про усунення перешкод у володінні та користуванні власністю, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси, з позовною заявою до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Товариства співвласників 16-ти поверхового будинку Дружне за участю третьої особи Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, згідно якої просив усунути перешкоди у володінні та користуванні нежитловими будівлями та земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_3 шляхом зобов'язання Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Товариства співвласників 16-ти поверхового будинку Дружне за власний рахунок демонтувати огорожу, яка перешкоджає вільному проїзду через територію загального користування та зелені насадження, які знаходяться зі східної сторони від житлового будинку та шлагбаум на в'їзді/виїзді до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2.

При цьому обґрунтовуючи свої вимоги тим, що позивач є власником нежитлових приміщень, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 на підставі свідоцтва про право власності від 22 червня 2009 року. Крім того, є власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3. Напроти двору ОСОБА_1 розташований багатоквартирний будинок за адресою: АДРЕСА_2. Прибудинкова територія вказаного будинку обслуговується ОСББ Дружне . Вказана земельна ділянка не приватизована, а тому належить Одеській міській раді на праві комунальної власності та є земельною ділянкою загального користування.

Проте, відповідач перешкоджає та забороняє йому проїжджати через територію загального користування, у зв'язку із чим був змушений звернутися до суду з даним позовом.

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та просив суд у його задоволенні відмовити в повному обсязі.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши в сукупності надані докази вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що позивач є власником земельної ділянки площею 0,0258 га, за адресою: АДРЕСА_3 для садівництва, на підставі державного Акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1. На зазначеній ділянці розташовані 33/100 частини домоволодіння, яке належить ОСОБА_1, що підтверджується посвідченням ОМБТІ та РОН від 30.11.1994 року № 5040 та свідоцтвом про право власності на нежитлові будівлі, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради від 22.06.2009 року

Згідно з графічним додатком, в'їзні ворота на земельну ділянку гр. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3, встановлено з виходом на територію, яка використовується ОСББ Дружне , за адресою АДРЕСА_2. На земельній ділянці за адресою АДРЕСА_2 знаходиться багатоквартирний житловий будинок, територія загального користування дитячим майданчиком.

Позивач зазначив, що він як власник будівель, що розташовані у АДРЕСА_3, позбавлений можливості вільного проїзду і обслуговування домоволодіння, у зв'язку з тим, що встановлено огорожу, зелені насадження та шлагбаум, які перешкоджають йому у вільному доступі до своєї власності.

Конституцією України визнається право за органами місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення, що цілком узгоджується з положеннями п. 2 ст. 4 Європейської Хартії місцевого самоврядування, відповідно до змісту якого місцева влада в межах закону має повне право вирішувати будь-яке питання, що не вилучено із сфери її компетенції і вирішення якого не доручено жодному іншому органу.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Статтею 25 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

За змістом ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст зокрема належить здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

Згідно ст. 38 ЗК України, до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм (ст. 39 ЗК України).

З матеріалів справи вбачається, що 18.05.2015 року міським головою було прийняте розпорядження № 423 Про створення комісії щодо вирішення питання стосовно організації під'їзду до земельної ділянки гр. ОСОБА_1, розташованої за адресою АДРЕСА_3 .

За результатами роботи комісії створеної на підставі даного розпорядження, було зроблено наступні висновки: 1) Створення окремого під'їзду до земельної ділянки гр. ОСОБА_1 не є доцільним, у зв'язку із наявністю можливості під'їзду до домоволодіння через проїзд загального користування. 2) Департаменту комунальної власності Одеької міської ради, управлінню архітектури та містобудування Одеської міської ради при оформленні правовстановлюючих документів на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2, яка знаходиться у фактичному користуванні ОСББ Дружне , передбачити включення проїзду до земельної ділянки гр. ОСОБА_1 до земель загального користування 3) у разі виникнення в подальшому спірної ситуації з приводу заборони керівництвом ОСББ Дружне проїзду гр. ОСОБА_1 до території загального користування, департаменту муніципальної безпеки Одеської міської ради, Приморський районній адміністрації Одеської міської ради вжити заходів щодо демонтажу огорожі, яка перешкоджає вільному доступу.

Згідно з Висновоком департаменту комунальної власності Одеської міської ради, де зазначено, що створення окремого проїзду до земельної ділянки Позивача не є доцільним, у зв'язку з наявністю можливості проїзду до домоволодіння через проїзд загального користування.

Відповідно до Висновку № 2964/11-14 про результати Обстеження технічного стану опорних конструкцій добудованої двоповерхової будівлі житлового будинку до шістнадцятиповерхового будинку АДРЕСА_2 та виявлення причин нерівномірного осаду його фундаментів від 20.11.2014 р. У Висновку особлива увага акцентується на інтенсивній експлуатації прибудинкової території легковим та вантажним транспортом, що може призвести до обвалення та руйнації ушкоджених стін добудови. З метою запобігання негативних наслідків та обвалення опорних конструкцій експертами Центру НТТМ з архітектури та містобудування були вироблені рекомендації щодо суттєвого обмеження експлуатації прибудинкової території легковим та вантажним автотранспортом в межах насипного ґрунту будинку АДРЕСА_2.

Суд дослідивши висновок Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради від 10.08.2016 р. щодо осаду поверхні та підтоплення прибудинкової території будинку АДРЕСА_2 приходить до висновку, що за результатами обстеження встановлено, що прибудинкова територія розміщена в межах заниженої ділянки рельєфу та є водозбірною. На ділянці розташовано шістнадцятиповерховий будинок з підвалом глибиною 2,0-2,5 м, у якому розміщено технологічне обладнання, що забезпечує життєдіяльність будинку. Також встановлено, що при випадінні рясних атмосферних осадів, прибудинкова територія житлового будинку є частково затопленою.

Також, як встановлено судом, на загальних зборах ОСББ "Дружне" неодноразово розглядалось питання надання дозволу гр. ОСОБА_1 на проїзд автотранспортом через прибудинкову територію. Одноголосно було прийнято рішення про відмову в наданні сервітуту гр. ОСОБА_1

Суд приймає до уваги той факт, що організація вільного проїзду автотранспорту шляхом демонтажу огорожі, зелених насаджень та шлагбауму на в'їзді/виїзді до житлового будинку, тобто організація вільного проїзду автотранспорту під самим стінами житлового будинку може призвести до руйнації фундаменту та опорних конструкцій фундаменту будинку АДРЕСА_2.

Частиною 1 ст.15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном.

Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані, на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.

Сам факт звернення позивачів до органу місцевого самоврядування за вирішенням питання щодо перешкод у користуванні проїздом та відсутність належної відповіді місцевих органів влади не може становити підставу для зобов'язання відповідача звільнити загальний проїзд за адресою АДРЕСА_2 від огорожі.

Разом з тим, пред'являючи позов до відповідача про усунення перешкод у володінні та користуванні нежитловими будівлями та земельною ділянкою шляхом зобов'язання відповідача за власний рахунок демонтувати огорожу, яка перешкоджає вільному проїзду через територію загального користування, зелені насаджнення (дерева, кущі тощо) та шлагбаум на вїзді/виїзді до житлового будинку, позивач не довів, що саме відповідач встановив вищезазначені об'єкти та таким чином чинить перешкоди в користуванні своєю власністю позивачу.

Позивач не довів, що у результаті дій відповідача порушено право власності чи право користування позивача своєю власністю, прибудинковою територією або є підстави передбачати можливість порушення цих прав, що є його обов'язком відповідно до ст.81 ЦПК України.

Відповідно до ч.ч.1,5,6 ст.81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, з огляду на те, що цивільне судочинство не може ґрунтуватись на припущеннях, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

На підставі викладеного та керуючись: ст. ст. 2 , 4 , 13 , 76-81 , 95 , 258-259 , 263 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_2, адреса: АДРЕСА_1) до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Дружне (код ЄДРПОУ: 25964147, 65062, м. Одеса, вул. Леваневського, буд. 7) за участю третьої особи Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 02498820, адреса: 65082, м. Одеса, вул. Гоголя, буд. 10) про усунення перешкод у володінні та користуванні власністю - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу (п.15.5 Розділу XII Перехідні положення ЦПК України).

Повний текст рішення суду складений 12.06.2018 року.

Суддя Бойчук А.Ю.