Рішення

від 05.06.2018 по справі 813/203/18

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 813/203/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2018 року м. Львів

16 год. 24 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П., за участю секретаря судового засідання Приймака С.І., представниці позивача Хомик Г.М., представниці відповідача Крук І.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інститут геоінформаційних систем до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Львівська обласна рада, про визнання протиправним та скасування висновку, зобов'язання вчинити дії, -

у с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю Інститут геоінформаційних систем (далі - ТОВ Інститут геоінформаційних систем ) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - відповідач, Держгеокадастр), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Львівська обласна рада (далі - третя особа, ЛОР), в якому просить:

1) визнати протиправним та скасувати висновок державної експертизи землевпорядної документації від 13.09.2017 року № 1427-17, наданий відповідачем;

2) зобов'язати відповідача провести повторну державну експертизу проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для збереження та використання земель НПП Північне Поділля на території Білокамінської, Великовільшаницької, Колтівської, Підлипецької, Руда-Колтівська сільських рад Золочівського району Львівської області, з врахуванням висновків суду.

В обґрунтування позову зазначено, що позивачем дотримано вимог законодавства під час розробки проекту землеустрою. Порушень товариством з обмеженою відповідальністю Інститут геоінформаційних систем , що зазначені у висновку № 1427-17 від 13.09.2017 року, допущено не було. В розробленому товариством проекті землеустрою наявний дозвіл на розробку проекту землеустрою, наданий рішенням 31 сесії 7 скликання ЛОР № 1230 від 18.11.2014, що завірений та завізований у встановленому законом порядку та міститься у складі розробленого проекту на сторінці 63. Це рішення є чинним, ніким не оскаржувалось та не скасовувалось, відтак, є достатньою підставою на розроблення проекту землеустрою.

Крім вказаного, відповідно до ч. 3 ст. 50 Закону України Про землеустрій перелік документів, які включаються до складу проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок є вичерпним. Включення до складу проекту землеустрою правовстановлюючих документів землекористувачів, які надають згоду на вилучення земельної ділянки законом не передбачено. При погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органам, зазначеним у ч.ч. 1-3 ст. 186 Земельного кодексу України забороняється вимагати додаткові документи та матеріали, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до ст. 50 Закону України Про землеустрій . З огляду на викладене, зауваження Держгеокадастру, викладене у п. 10 висновку державної експертизи щодо відсутності в проекту землеустрою правовстановлюючих документів на Золочівське дочірнє лісогосподарське підприємство ЛГП Галсільліс є безпідставними.

Зазначено, що до моменту проведення цієї експертизи землевпорядної документації проект землеустрою отримав позитивні висновки про погодження проекту землеустрою.

Оскаржуваний висновок експертизи є безпідставним, протиправним та підлягає скасуванню, а для відновлення порушених прав позивача, Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру слід зобов'язати провести повторну експертизу проекту землеустрою.

Ухвалою суду від 25.01.2018 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 27.03.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представниця позивача позовні вимоги підтримала, з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив (а.с.95-102), просила позов задовольнити.

Представниця відповідача проти позову заперечила повністю, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с. 80-89). Зазначила, що обов'язковій державній експертизі підлягають, в тому числі, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок особливо цінних земель, земель лісогосподарського призначення, а також земель водного фонду, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Для проведення державної експертизи замовником подаються оригінали відповідної документації та матеріалів. ТзОВ Інститут геоінформаційних систем з клопотанням від 19.08.2017 звернулось до Держгеокадастру для проведення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації, а саме проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для збереження та використання земель Національного природного парку Північне Поділля , які розташовані на території Білокамінської, Великовільшаницької, Колтівської, Підлипецької, Руда-Колтівської сільських рад Золочівського району Львівської області.

При проведенні державної експертизи досліджуються, перевіряються, аналізуються та оцінюються, в тому числі, питання дотримання вимог законодавства та встановлених стандартів, норм і правил при прийнятті проектних рішень.

Так, при проведенні експертизи з'ясовано, що відповідний проект розроблено з порушеннями статті 122 Земельного кодексу України, у зв'язку з відсутністю дозволу на розробку проекту землеустрою, а також виявлено відсутність правовстановлюючих документів на Золочівське дочірнє лісогосподарське підприємство ЛГП Галсільліс

За підсумковою оцінкою результатів державної експертизи проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок для збереження та використання земель Національного природного парку Північне Поділля , які розташовані на території Білокамінської, Великовільшаницької, Колтівської, Підлипецької, Руда-Колтівської сільських рад Золочівського району Львівської області, не відповідав вимогам законодавства України, встановленим нормам і правилам, оцінений негативно та не погоджено.

На переконання відповідача, дії експертів державної експертизи Держгеокадастру під час розгляду документації із землеустрою, що є предметом спору, вчинені з дотриманням вимог діючого законодавства України

Представниця відповідача також пояснила, що пункт 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності прямо закріплює повноваження з надання дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельні ділянки в межах населеного пункту у разі, якщо відомості про земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, не внесені до Державного реєстру земель, до повноважень сільських, селищних, міських рад. Таким чином, обласні ради такими повноваженнями не наділені, про що свідчить зауваження у пункті 10.1 висновку державної експертизи землевпорядної документації Держгеокадастру від 13.09.2017 № 1427-17. Зважаючи на законодавчо врегульовані норми, в частині розмежування повноважень щодо передачі землі у користування, надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтовною площею 357,1000 га у постійне користування для збереження та використання земель Національного природного парку Північне Поділля на території Бродівського і Золочівського району належить до компетенції Львівської обласної державної адміністрації.

Для встановлення можливості саме Золочівським дочірнім лісогосподарським ЛГП Галсільліс надання згоди на відведення земельної ділянки або її частини, до проекту землеустрою потрібно було додати правовстановлюючі документи Золочівського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП Галсільліс на земельні ділянки, а саме державного акту на право постійного користування або планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, оскільки, ці дані не містяться в Державному земельному кадастрі.

Крім вказаного, звернула увагу на відсутність порушених прав позивача в межах цього спору.

Просила у задоволенні позову відмовити повністю.

В судовому засіданні 24.04.2018 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Львівську обласну раду, яка явки уповноваженого представника у судове засідання не забезпечила, про дату, час і місце судового розгляду була повідомлена належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи чи іншого змісту не подавала.

Позиція Львівської обласної ради викладена у письмовому поясненні щодо позовної заяви (а.с.125-129), відповідно до яких, вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на таке.

Згідно з витягом із проекту землеустрою, на аркуші 63 проекту значиться та надано рішення Львівської обласної ради № 1230 від 18.11.2014 року. Проаналізувавши рішення № 1230 від 18.11.2014 можливим є висновок про те, що Львівська обласна рада, будучи власником відповідних земельних ділянок, в порядку, передбаченому статтею 122 Земельного кодексу України надала Національному природному парку Північне Поділля дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою на вилучення зі складу земель, що перебувають у постійному користуванні Золочівського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП Галсільліс та відведення земельних ділянок.

Обласні ради, як зауважує третя особа, наділені достатніми повноваженнями для розпорядження об'єктами власності, що належать до спільної власності територіальних громад, в тому числі розпоряджатися земельними ділянками.

Зазначено, що 01.01.2013 набув чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності , який визначив, що з дня набрання чинності цим Законом землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, обласне комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство Галсільліс є комунальним підприємством Львівської обласної ради. Крім того, ОКС ЛГП Галсільліс є постійним користувачем лісових земельних ділянок, які належать до спільної власності територіальних громад Львівської області, зокрема на підставі рішення Львівської обласної ради від 02.11.2000 № 366 Про відведення земель ЛГП Галсільліс . Згідно із пунктом 1 цього рішення обласна рада затвердила проекти відведення земельних ділянок для несільськогосподарських потреб та надала ЛГП Галсільліс для ведення лісового господарства в постійне користування 55731,41 га земель, що знаходяться за межами населених пунктів, згідно із додатком 1.

За результатами аналізу Додатку 1 до рішення обласної ради від 02.11.2000 № 366 слідує, що на території Золочівського району Львівської області, ЛГП Галсільліс є постійним користувачем земельних ділянок В. Вільшаницької, Колтівської, Білокамінської, Руда-Колтівської та Підлипецької сільських рад.

З огляду на це, вважає, що Львівська обласна рада є належним суб'єктом, що вправі надавати згоду на відведення земельних ділянок, які належать до спільної власності територіальних громад Львівської області.

Враховуючи викладене, просила позов задовольнити.

Підстав для відкладення судового розгляду, що передбачені ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України не встановлено.

Суд заслухав вступне слово учасників справи, з'ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень та дослідив в порядку, визначеному в підготовчому засіданні, докази, якими вони обґрунтовуються та встановив таке.

ТОВ Інститут геоінформаційних систем зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Львівської міської ради 28.03.2003 (а.с.11), ідентифікаційний код: 32409075 (а.с.12).

16.08.2017 позивачем до Держгеокадастру подано клопотання за № 22/17 з додатками, відповідно до якого просив провести обов'язкову первинну державну експертизу Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для збереження та використання земель НПП Північне Поділля на території Білокамінської, Великовільшаницької, Колтівської, Підлипецької, Руда-Колтівської сільських рад Золочівського району Львівської області. Документацію розроблено ТОВ Інститут геоінформаційних систем на замовлення Національного природного парку Північне Поділля на підставі договору № 01/09-2014 від 19.12.2014 (а.с.13).

13.09.2017 Держгеокадастром надано висновок експертизи землевпорядної документації за № 1427-17, у п. 10 Зауваження та пропозиції до землевпорядної документації якого зазначено, що проект розроблено з порушенням ст. 122 Земельного кодексу України, відсутній дозвіл на розробку проекту землеустрою, а також відсутні правовстановлюючі документи на Золочівське дочірнє лісогосподарське підприємство ЛГП Галсільліс (а.с.14-15).

27.10.2017 позивач звернувся до Держгеокадастру з клопотанням за № 31/17 про спростування висновку державної експертизи, з додатками (а.с.16-18), відповідно до якого просив у визначені строки розглянути це клопотання, призначити проведення повторної державної експертизи, а також поінформувати позивача про розгляд цього клопотання (а.с.17-18).

Листом від 17.11.2017 за № 28-28-0.23-17897/2-17 Про розгляд клопотань Держгеокадастром проінформовано позивача про те, що Держгеокадастр не вбачає підстав для спростування цього висновку. Також позивачу роз'яснено право судового оскарження висновку (а.с.20).

Позивач вважаючи вказаний висновок експертизи землевпорядної документації протиправним та безпідставним, з метою відновлення своїх порушених прав, звернувся із цим позовом до суду.

Вирішуючи справу, суд керується таким.

Правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою, спрямовані на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування визначені Законом України Про землеустрій (далі - Закон України № 858-ІV).

Правову основу державної експертизи землевпорядної документації складають Конституція України, Земельний кодекс України, Закон України Про землеустрій , Закон України Про державну експертизу землевпорядної документації (далі - Закон), закони України та інші нормативно-правові акти, що регулюють відносини у сфері державної експертизи.

Відповідно до статті 1 Закону державна експертиза землевпорядної документації - це діяльність, метою якої є дослідження, перевірка, аналіз та оцінка об'єктів експертизи на предмет їх відповідності вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, а також підготовка обґрунтованих висновків для прийняття рішень щодо об'єктів експертизи.

Статтею 4 Закону передбачено, що основними завданнями державної експертизи зокрема, є: організація комплексної, науково обґрунтованої оцінки об'єктів експертизи; перевірка відповідності об'єктів державної експертизи вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам; підготовка об'єктивних та обґрунтованих висновків державної експертизи.

Згідно з положеннями статті 6 Закону об'єктами державної експертизи є документація із землеустрою та документація з оцінки земель, види яких визначені законом, а також матеріали і документація державного земельного кадастру.

Відповідно до статті 9 Закону обов'язковій державній експертизі підлягають, в тому числі, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок особливо цінних земель, земель лісогосподарського призначення, а також земель водного фонду, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Крім того, компетенція органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері державної експертизи також встановлена пунктом 4 Методики проведення державної експертизи землевпорядної документації, затвердженою наказом Держкомзему України від 03.12.2004 № 391, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 21.12.2004 за № 1618/10217.

Відповідно до приписів ст. 33 Закону проведення державної експертизи передбачає експертне дослідження, перевірку, аналіз і оцінку об'єкта державної експертизи та підготовку обґрунтованого та об'єктивного експертного висновку.

Для проведення державної експертизи замовником подаються оригінали відповідної документації та матеріалів.

Процедура проведення державної експертизи включає:

- перевірку наявності та повноти необхідних документів і матеріалів щодо об'єктів державної експертизи та їх реєстрацію (підготовча стадія);

- аналітичне опрацювання документів чи матеріалів щодо об'єктів державної експертизи, а в разі необхідності - проведення обстежень у натурі (на місцевості) та проведення на їх основі аналізу їх відповідності вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам (основна стадія);

- узагальнення окремих експертних досліджень, одержаної інформації, підготовку висновку державної експертизи та видачу його замовникам об'єктів державної експертизи (заключна стадія).

Державна експертиза проводиться шляхом розгляду документації та матеріалів, а за необхідності - шляхом проведення обстежень у натурі (на місцевості).

При проведенні державної експертизи досліджуються, перевіряються, аналізуються та оцінюються: питання дотримання вимог законодавства та встановлених стандартів, норм і правил при прийнятті проектних рішень; відповідність передбачених документацією і матеріалами заходів завданням на проектування, вимогам раціонального використання та охорони земель, а також дотриманню законних прав та інтересів власників земельних ділянок та землекористувачів, держави і суспільства; еколого - економічна ефективність проектних рішень щодо запобігання їх негативного впливу на стан земельних ресурсів, суміжні земельні ділянки, ландшафт (згідно зі статтею 32 Закону).

Результатом проведення державної експертизи є висновок державної експертизи.

Висновки державної експертизи повинні містити оцінку допустимості та можливості прийняття рішення щодо об'єкта державної експертизи і враховувати соціально-економічні наслідки.

Висновки державної експертизи після їх затвердження спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері державної експертизи є обов'язковими для прийняття до розгляду замовником і врахування при прийнятті відповідного рішення щодо об'єктів державної експертизи.

Статтею 37 Закону передбачено, що замовники або розробники об'єктів державної експертизи, заінтересовані у спростуванні висновків державної експертизи або їх окремих положень подають обґрунтоване клопотання (заяву) про це до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. У разі відмови в розгляді заяви про спростування висновків державної експертизи або незгоди з висновками повторної державної експертизи замовники або розробники об'єктів державної експертизи мають право звернутися до суду.

Висновки державної експертизи можуть бути скасовані органом, і який їх видав, у разі виявлення обставин, що могли виплинути на об'єктивність оцінки висновку.

Відповідно до положень пункту д частини другої статті 25 Закону України № 858-ІV проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок є видом документації із землеустрою.

Вимоги до проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок встановлені статтею 50 Закону України № 858-ІV.

Так, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна для об'єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.

Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону України № 858-ІV розробниками документації із землеустрою є: юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою; фізичні особи-підприємці, які володіють необхідним технічним та технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.

Водночас, відповідно до ст. 28 Закону України № 858-ІV розробники документації із землеустрою зобов'язані дотримуватись законодавства України, що регулює земельні відносини, а також державних стандартів, норм і правил при здійсненні землеустрою.

Судом встановлено, що у п. 10 висновку від 13.09.2017 Зауваження та пропозиції зазначено, що проект розроблено з порушенням ст. 122 Земельного кодексу України, а саме відсутній дозвіл на розроблення проекту землеустрою та відсутні правовстановлюючі документи на Золочівське дочірнє лісогосподарське підприємство Галсільліс , внаслідок чого надано підсумкову оцінку результатів державної експертизи такого змісту: проект землеустрою щодо відведення для збереження та використання земель Національного природного парку Північне Поділля , які розташовані на території Білокамінської, Великовільшаницької, Колтівської, Підлипецької, Руда-Колтівської сільських рад Золочівського району Львівської області не відповідає вимогам законодавства України, встановленим нормам і правилам, оцінений негативно та не погоджено.

Щодо розроблення проекту землеустрою з порушенням ст. 122 Земельного кодексу України, а саме, відсутності дозволу на розробку проекту землеустрою, судом встановлено таке.

Представниця позивача зазначила, що в розробленому позивачем проекті землеустрою наявний дозвіл на розробку проекту землеустрою, наданий рішенням 31 сесії 7 скликання Львівської обласної ради № 1230 від 18.11.2014, який завірений та завізований у встановленому законом порядку та міститься у складі розробленого проекту землеустрою на сторінці 63. Це Рішення Львівської обласної ради, яке і є підставою для розроблення проекту землеустрою надане з врахуванням норм чинного законодавства, в тому числі, і ст. 122 Земельного кодексу України. Станом на сьогоднішній день таке є чинним та не оскарженим. При цьому зауважила, що у п. 9 Висновку таке зазначене як підстава для розроблення проекту землеустрою.

Так, згідно з рішенням № 1230 від 18.11.2014 Про надання Національному природному парку Північне Поділля дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок 113,85 га із земель комунальної власності обласної ради, Львівська обласна рада вирішила надати Національному природному парку Північне Поділля дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою на вилучення зі складу земель, що перебувають у постійному користуванні Золочівського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП Галсільліс та відведення визначених у рішенні земельних ділянок на територіях Вельковільшаницької сільської ради Золочівського району, площею 32,4 га; Руда-Колтівської сільської ради Золочівського району площею 0,5 га; та 0,05 га; Підлипецької сільської ради Золочівського району площею 32,7 га; Колтівської сільської ради Золочівського району площею 47,2 га; Білокамінської сільської ради Золочівського району площею 1,0 га (а.с. 21-22).

Представниця відповідача, стверджуючи про правомірність Висновку експертизи землевпорядної документації у цій частині зазначила, що п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності прямо закріплює повноваження з надання дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельні ділянки в межах населеного пункту у разі, якщо відомості про земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, не внесені до Державного реєстру земель, до повноважень сільських, селищних, міських рад. Беручи до уваги викладене, обласні ради такими повноваженнями не наділені.

Пояснила, що чинний Кодекс не відносить обласні ради до суб'єктів розпорядження правом комунальної власності на землі, а уповноважує їх представляти спільні земельні інтереси територіальних громад, підстави виникнення яких наведені, зокрема, в частині п'ятій статті 83 цього Кодексу за наслідками об'єднання територіальними громадами сіл, селищ, міст на договірних засадах належних їм земельних ділянок комунальної власності.

Відтак, зважаючи на законодавчо врегульовані норми, в частині розмежування повноважень щодо передачі землі у користування, надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтовною площею 357,1000 га у постійне користування для збереження та використання земель Національного природного парку Північне Поділля на території Бродівського і Золочівського району належить до компетенції Львівської обласної державної адміністрації.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб.

Згідно зі статтею 8 Земельного кодексу України до повноважень обласних рад у галузі земельних відносин на території області належить розпорядження землями, що знаходяться у спільній власності територіальних громад.

Відповідно до частини другої статті 83 цього Кодексу у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності та земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Згідно з ч.ч. 3-5 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування територіальні громади сіл, селищ, міст, районів у містах безпосередньо або через органи місцевого самоврядування можуть об'єднувати на договірних засадах на праві спільної власності об'єкти права комунальної власності, а також кошти місцевих бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, установ та організацій і створювати для цього відповідні органи і служби.

Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Частиною 8 цієї ж статті Закону України Про місцеве самоврядування визначено, що право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

В силу приписів статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

У відповідності до пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної і комунальної власності , який набрав чинності із 01.01.2013, з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності вважаються земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах а і б пункту 4 цього розділу (розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; які належать до земель оборони; земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

За наведеними вище приписами законодавства право власності територіальної громади виникає на відповідні землі комунальної власності в силу їх територіального розташування в межах населеного пункту.

Відповідно до пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється на підставі заяви органів, які відповідно до статті 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування, до якої додається витяг з Державного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку.

Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності передбачено, що у разі якщо відомості про земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, не внесені до Державного реєстру земель, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, а також її затвердження здійснюються: у межах населених пунктів - сільськими, селищними, міськими радами; за межами населених пунктів - органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють розпорядження такими земельними ділянками.

Положення статей 79 та 791 Земельного кодексу України визначають поняття земельної ділянки як об'єкта права власності з установленими щодо неї межами, місцем розташування, визначеними щодо неї правами.

Таким чином, вимога Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності про здійснення державної реєстрації та внесення до Державного реєстру земель відомостей про земельні ділянки стосується саме сформованих земельних ділянок як об'єктів речових прав.

Натомість належність до комунальної власності територіальної громади земель, які розташовані в межах відповідних населених пунктів, не пов'язується зі здійсненням органом місцевого самоврядування дій з формування земельної ділянки як об'єкта та реєстрації цієї земельної ділянки. Протилежний висновок мав би наслідком таке, що до моменту формування та реєстрації земельної ділянки на місцевості як об'єкта речового права територіальна громада та органи місцевого самоврядування, які її представляють, позбавлені можливості захищати свої права на землі в межах населених пунктів, які не надані нікому у власність чи користування та, відповідно, не сформовані як земельні ділянки.

Крім того, пункт 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" прямо закріплює повноваження з надання дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельні ділянки в межах населеного пункту у разі, якщо відомості про земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, не внесені до Державного реєстру земель, до повноважень сільських, селищних, міських рад.

Суд не надає оцінки правомірності рішення Львівської обласної ради № 1230 від 18.11.2014, оскільки таке не є предметом розгляду в межах цієї адміністративної справи, разом з тим зазначає, що позивачем до проекту землеустрою, який подавався відповідачу для проведення експертизи не містить дозволу на розроблення відповідного проекту землеустрою, наданого відповідними сільськими радами, не надано доказів, того, що вказані земельні ділянки є землями спільної власності територіальних громад. До матеріалів справи також не надано інших доказів, які б стверджували про погодження відведення відповідних земельних ділянок, визначених у рішенні Львівської обласної ради, відповідними сільськими радами.

З огляду на викладене, суд вважає обґрунтованими твердження, викладені у Висновку землевпорядної експертизи в частині відсутності дозволу на розробку землеустрою.

Щодо відсутності правовстановлюючих документів на Золочівське дочірнє лісогосподарське підприємство Галсільліс , як підставу для негативної оцінки проекту та його непогодження, суд зазначає таке.

Представниця відповідача зазначила, що для встановлення можливості саме Золочівським дочірнє лісогосподарським ЛГП Галсільліс надання згоди на відведення земельної ділянки або її частини, до проекту землеустрою потрібно було додати правовстановлюючі документи Золочівського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП Галсільліс на земельні ділянки, а саме, державного акту на право постійного користування або планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, оскільки, ці дані не містяться в Державному земельному кадастрі.

Разом з тим, до матеріалів справи долучено письмову засвідчену нотаріальну згоду Золочівського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП Галсільліс на вилучення лісових ділянок Золочівського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП Галсільліс із складу лісового фонду та передачу їх у постійне користування Національному природному парку Північне Поділля , переліченими у заяві (копія) (а.с. 62).

Суд вважає ці покликання представниці Держгеокадастру необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, з огляду на таке.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 50 Закону України Про землеустрою перелік документів, які включаються до складу проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок є вичерпним. Включення до складу проекту землеустрою правовстановлюючих документів землекористувачів, які дають згоду на вилучення земельної ділянки законом не передбачено.

Також частиною 7 ст. 186-1 Земельного кодексу України визначено, що органам зазначеним у ч.ч. 1-3 цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до ст. 50 Закону України Про землеустрій .

Таким чином, суд вважає обґрунтованими покликання позивача на те, що зауваження Держгеокадастру, викладеного в п. 10 висновку державної експертизи щодо відсутності в проекті землеустрою правовстановлюючих документів на Золочівське дочірнє лісогосподарське підприємство Галсільліс , є безпідставними.

Разом з тим, оцінюючи вказаний висновок землевпорядної документації в цілому, за наявності підстави для непогодження проекту землеустрою у зв'язку з відсутністю дозволу на розробку проекту землеустрою в порушення ст. 122 Земельного кодексу України, суд не вбачає підстав для його скасування та необхідності зобов'язання відповідача провести повторну експертизу проекту землеустрою.

З врахуванням характеру спірних правовідносин та обставин, на які покликається позивач, оцінивши надані до матеріалів справи письмові докази, суд наразі не убачає підстав для висновку, що внаслідок прийняття цього рішення відбулось втручання у будь-які права позивача, що свідчить про відсутність підстав для їх захисту в судовому порядку.

Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, оцінивши доводи учасників справи, долучені до матеріалів справи письмові докази позивача на підтвердження позовних вимог та суб'єктом владних повноважень на їх спростування, в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими та про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ст. 139 КАС України повернення судових витрат позивачу, якому в задоволенні позовних вимог відмовлено не передбачено.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, пп. пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ Перехідні положення КАС України, суд -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Інститут геоінформаційних систем (79018, м. Львів, вул. Городоцька, 147/5; ЄДРПОУ 32409075) до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (03680, м. Київ, вул. Народного ополчення, 3; ЄДРПОУ 39411771), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Львівська обласна рада (ЄДРПОУ 22340506), про визнання протиправним та скасування висновку, зобов'язання вчинити дії, - відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 15.06.2018.

Суддя Качур Р.П.