Постанова

від 31.05.2018 по справі 910/4249/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2018 р. місто Київ Справа №910/4249/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Гончарова С.А.

Тищенко О.В.

За участю секретаря судового засідання Цибульського Р.М.

За участю представників учасників справи: згідно з протоколом судового засідання від 31.05.2018

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Строймастер" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.03.2018 у справі №910/4249/17 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Строймастер"

до Агропромислового науково-виробничого підприємства "Візит"

про стягнення 928 553,60 грн. збитків

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Строймайстер" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідачів, 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Блок Майстер Україна" та 2. Агропромислового науково-виробничого підприємства "Візит" про зобов'язання відповідача 1 вчинити дії щодо відновлення під'їзної залізничної колії при станції Старокостянтинів -1, що знаходиться за адресою: м.Старокостянтинів, вул.І.Франка, 20; стягнення з відповідача 2 збитків в розмірі 928 553,60 грн.

Також, позивач звернувся до суду першої інстанції з заявою про забезпечення позову, в якій просив суд першої інстанції накласти арешт на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті АНВП Візит і знаходяться у нього чи в інших осіб на суму у розмірі 991 843,60 грн., яка є тотожною заявлених позовних вимог.

Заява мотивована тим, що відповідачем здійснено демонтаж рейок частини залізничної під'їзної колії при станції Старокостянтинів-1 довжиною 558 м, що знаходиться за адресою: 31104 Хмельницька обл., м.Старокостянтинів, вул. І.Франка, 20, і належать на праві власності позивачу, чим нанесено позивачу збитки у розмірі 991 843,60 грн., розмір яких підтверджується висновком експертів № 10861/20593/17-42 від 31.10.2017. Крім того, позивач неодноразово звертався до правоохоронних органів з заявами про вчинення злочину представниками відповідача, а також постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 у справі № 924/374/16 підтверджено факт щодо права власності позивача на демонтовану під'їзну залізничну колію при станції Старокостянтинів-1 довжиною 558 м, що знаходиться за адресою: 31104 Хмельницька обл., м.Старокостянтинів, вул. І.Франка, 20. У зв'язку з тим, що відповідач затягує розгляд справи № 910/4249/17 та неодноразово вчиняв незаконні дії, позивач вважає, що відповідач вчиняє дії, які істотно ускладнять чи унеможливлять виконання рішення суду,а тому є необхідним забезпечення позову. Нормативно в обгрунтування заяви послався на приписи ст. 136-140 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2018 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Строймастер" про вжиття заходів до забезпечення позову.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Строймайстер" не було наведено достатніх належних та допустимих у розумінні ст.ст.76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України доказів вчинення відповідачем дій, які б могли призвести до ускладнення виконання судового рішення по справі.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду першої інстанції, скаржник звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив оскаржувану ухвалу скасувати, та накласти арешт на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті АНВП "Візит" і знаходяться у нього чи в інших осіб на суму у розмірі 991 843,60 грн.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з невідповідністю висновків суду обставинам справи, а також з порушенням вимог процесуального права, а саме ст. ст. 13, 136, 137 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, скаржник посилався на те, що судом першої інстанції безпідставно не було враховано ті обставини, що відповідачем здійснено демонтаж рейок частини залізничної під'їзної колії при станції Старокостянтинів-1 довжиною 558 м, що знаходиться за адресою: 31104 Хмельницька обл., м.Старокостянтинів, вул. І.Франка, 20, і належать на праві власності позивачу, чим нанесено позивачу збитки у розмірі 991 843,60 грн., розмір яких підтверджується висновком експертів № 10861/20593/17-42 від 31.10.2017. Крім того, позивач неодноразово звертався до правоохоронних органів з заявами про вчинення злочину представниками відповідача, а також постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 у справі № 924/374/16 підтверджено факт щодо права власності позивача на демонтовану під'їзну залізничну колію при станції Старокостянтинів-1 довжиною 558 м, що знаходиться за адресою: 31104 Хмельницька обл., м.Старокостянтинів, вул. І.Франка, 20. У зв'язку з тим, щ відповідач затягує розгляд справи № 910/4249/17 та неодноразово вчиняв незаконні дії, позивач вважає, що відповідач вчиняє дії, які істотно ускладнять чи унеможливлять виконання рішення суду,а тому є необхідним забезпечення позову.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2018 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Строймастер" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.03.2018 у справі №910/4249/17 залишено без руху для надання скаржнику часу для усунення недоліків: подачу заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції.

У зв"язку з усуненням скаржником недоліків апеляційної скарги, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2018 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Строймастер" строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 16.03.2018 у справі №910/4249/17, відкрито апеляційне провадження у справі №910/4249/17 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Строймастер" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.03.2018 у справі №910/4249/17, призначено справу до розгляду в судовому засіданні 24.05.2018.

24.05.2018 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконанян документів Київського апеляційного господарського суду від ТОВ "Строймастер" надійшло клопотання про долучення доказів щодо кримінального провадження № 1206100010005641.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2018 в судовому засіданні оголошено перерву до 31.05.2018, про що присутніх представників позивача та відповідача повідомлено під розписку.

Також, у поданих через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду 31.05.2018 поясненнях (відповідь на відзив) скаржник наголошував на тому, що ухвалою від 05.07.2017 у справі № 686/12274/17 слідчим суддею Хмельницького міськрайонного суду накладено арешт на під'їзну колію, яка знаходилась за адресою: м.Хмільник, вул. Літописна, 27 на території ТОВ Хмільницький завод сухого знежиреного молока , і вивезені рейки на території заводу - відсутні. Крім того, судовими рішеннями у справі № 924/374/16 встановлено, що під'їзні залізничні рейки вивезені представниками відповідача.

В судовому засіданні 31.05.2018 судом розглянуто клопотання скаржника про відкладення розгляду справи, і у задоволенні якого суд апеляційної інстанції вирішив відмовити, оскільки наведені скаржником обставини не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги на оскаржувану ухвалу, а представники обох сторін з'явились в судове засідання, і сторонами подано пояснення та заперечення по суті апеляційної скарги.

В судовому засіданні 31.05.2018 скаржник вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та задовольнити заяву про вжиття заходів забезпечення позову.

Представник відповідача в судовому засіданні 31.05.2018 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін як таку, що винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Крім того, у поданих через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду 31.05.2018 поясненнях, відповідач вказував додатково на те, що надані позивачем докази жодним чином не підтверджують те, що саме відповідачем вчиняються протиправні дії, а також позивачем не обгрунтовано достатніми доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування саме певного заходу забезпечення позову, а заявлені позивачем заходи забезпечення позову є тотожними позовним вимогам. Крім того, позивачем не було вказано ні рахунків, ні на яке саме майно він просить накласти арешт, а нерухоме майно взагалі не є предметом спору. Також, позивачем не підтверджено належними доказами, що відповідач має намір ухилитися від виконання рішення суду, а також не наведено жодних обгрунтувань в підтвердження вказаних доводів.

Відповідно до п. 4 ч. 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України визначено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема про відмову у забезпеченні позову.

Згідно ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції має бути залишена без змін, виходячи із наступного.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, позивач звернувся до суду першої інстанції з заявою про забезпечення позову, в якій просив суд першої інстанції накласти арешт на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті АНВП Візит і знаходяться у нього чи в інших осіб на суму у розмірі 991 843,60 грн., яка є тотожною заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з ч. 4 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.

Отже, з положень 4 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України слідує, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (зокрема, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації). При цьому, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилався на те, що відповідачем здійснено демонтаж рейок частини залізничної під'їзної колії при станції Старокостянтинів-1 довжиною 558 м, що знаходиться за адресою: 31104 Хмельницька обл., м.Старокостянтинів, вул. І.Франка, 20, і належать на праві власності позивачу, чим нанесено позивачу збитки у розмірі 991 843,60 грн., розмір яких підтверджується висновком експертів № 10861/20593/17-42 від 31.10.2017. Крім того, позивач неодноразово звертався до правоохоронних органів з заявами про вчинення злочину представниками відповідача, а також постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 у справі № 924/374/16 підтверджено факт щодо права власності позивача на демонтовану під'їзну залізничну колію при станції Старокостянтинів-1 довжиною 558 м, що знаходиться за адресою: 31104 Хмельницька обл., м.Старокостянтинів, вул. І.Франка, 20. У зв'язку з тим, що відповідач затягує розгляд справи № 910/4249/17 та неодноразово вчиняв незаконні дії, позивач вважає, що відповідач вчиняє дії, які істотно ускладнять чи унеможливлять виконання рішення суду,а тому є необхідним забезпечення позову.

Однак, як підтверджується наявними матеріалами справи, звертаючись до суду із даною заявою, позивач не навів (та не надав доказів існування) фактичних обставин, з якими пов'язується необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, про застосування яких він просить у поданій суду заяві. Так, посилаючись на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання рішення суду позивач не надав жодних доказів вчинення відповідачем будь-яких реальних дій, спрямованих на потенційну можливість ухилення від виконання рішення суду.

При цьому, наявність кримінального провадження № 1206100010005641, а також судових рішень у справі № 924/374/16 - не є належними, допустимими та достатніми доказами в розумінні ст.ст. 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджують припущення позивача стосовно того, що відповідає має намір ухилитися від виконання рішення суду. При цьому, оцінка дій сторін, зокрема і відповідача, щодо законності або незаконності його дій стосовно демонтажу колії, має здійснюватись за результатами розгляду справи по суті, зокрема і в межах кримінального провадження.

Отже, враховуючи те, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів існування обставин, які в розумінні ст.ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України можуть бути підставами для вжиття заходів забезпечення позову у даній справі, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заява ТОВ Строймастер задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене, доводи скаржника про те, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з невідповідністю висновків суду обставинам справи, а також з порушенням вимог процесуального права, а саме ст. ст. 13, 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, оскільки поза увагою суду необґрунтовано залишилося те, що відповідач затягує розгляд справи № 910/4249/17 та неодноразово вчиняв незаконні дії, що на переконання скаржника є саме тими фактичним обставинами, з якими пов'язується необхідність вжиття заходів до забезпечення позову та які не потребують додаткового підтвердження будь-якими іншими засобами доказування, - судом апеляційної інстанції відхиляються як безпідставні та необґрунтовані, оскільки підставою для відмови у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову стало саме ненадання позивачем належних та допустимих доказів існування обставин, які в розумінні ст.ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України можуть бути підставами для вжиття заходів забезпечення позову у даній справі.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує і те, що позивач у заяві про вжиття заходів до забезпечення позову просив накласти арешт на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті АНВП Візит і знаходяться у нього чи в інших осіб на суму у розмірі 991 843,60 грн., яка є тотожною заявлених позовних вимог. Тобто, вимоги позивачем заявлені альтернативно. При цьому, вимогами Господарського процесуального кодексу України не передбачено право суду самостійно обирати об'єкт вжиття заходів забезпечення позову, оскільки це є виключно процесуальним правом особи.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи скаржника в обґрунтування підстав скасування оскаржуваної ухвали Господарського суду міста Києва від 16.03.2018 у справі №910/4249/17 не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та фактичними обставинами.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі, оскаржувана ухвала прийнята з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 16.03.2018 у справі №910/4249/17.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Строймастер" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.03.2018 у справі №910/4249/17 - залишити без задоволення.

2.Ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.03.2018 у справі №910/4249/17 - залишити без змін.

3.Судовий збір за подачу апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Строймастер".

4.Матеріали оскарження справи №910/4249/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено: 12.06.2018.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді С.А. Гончаров

О.В. Тищенко