Постанова

від 17.07.2018 по справі 910/4249/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2018 р. місто Київ Справа №910/4249/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Куксова В.В.

Гончарова С.А.

За участю секретаря судового засідання : Цибульського Р.М.

за участю представників учасників справи: згідно з протоколом судового засідання від 17.07.2018

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Агропромислового науково-виробничого підприємства "Візит" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2018 (повний текст складено і підписано 02.05.2018) у справі №910/4249/17 (суддя Спичак О.М.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Строймайстер"

До Агропромислового науково-виробничого підприємства "Візит"

про відшкодування збитків в розмірі 991 843,60 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Строймайстер" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідачів, 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Блок Майстер Україна" та 2. Агропромислового науково-виробничого підприємства "Візит" про зобов'язання відповідача 1 вчинити дії щодо відновлення під'їзної залізничної колії при станції Старокостянтинів -1, що знаходиться за адресою: м.Старокостянтинів, вул.І.Франка, 20; стягнення з відповідача 2 збитків в розмірі 928 553,60 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2017 прийнято відмову позивача від частини позовних вимог та припинено провадження по справі №910/4249/17 в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Строймайстер" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Блок Майстер Україна" про зобов'язання вчинити дії щодо відновлення під'їзної залізничної колії при станції Старокостянтинів -1, що знаходиться за адресою: м.Старокостянтинів, вул.І.Франка, 20.

Позовні вимоги в частині стягнення 928 553,60 грн. мотивовані тим, що відповідачем здійснено демонтаж рейок частини залізничної під'їзної колії при станції Старокостянтинів-1 довжиною 558 м, що знаходиться за адресою: 31104 Хмельницька обл., м.Старокостянтинів, вул. І.Франка, 20, і належать на праві власності позивачу, чим нанесено позивачу збитки у розмірі 991 843,60 грн., розмір яких підтверджується висновком експертів № 10861/20593/17-42 від 31.10.2017. Крім того, позивач неодноразово звертався до правоохоронних органів з заявами про вчинення злочину представниками відповідача, а також постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 у справі № 924/374/16 підтверджено факт щодо права власності позивача на демонтовану під'їзну залізничну колію при станції Старокостянтинів-1 довжиною 558 м, що знаходиться за адресою: 31104 Хмельницька обл., м.Старокостянтинів, вул. І.Франка, 20.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що матеріали справи не містять доказів, що саме представниками відповідача було демонтовано та вивезено частину під'їзної залізничної колії, що належала на праві власності позивачу. В матеріалах справи наявний лише Акт про виявлення нестачі та пошкодження майна від 31.03.2016, в якому не міститься жодних відомостей про демонтаж частини колії саме відповідачем.

Крім того, відповідач посилався на те, що висновок експертів за результатами проведення оціночно-будівельної експертизи від 31.10.2017 № 10861/20593/17-42 від 31.10.2017 не є належним та допустимим доказом у справі, оскільки відповідач не був присутній під час проведення експертного дослідження, експертом використано неналежні документи, а також застосовано Методичні рекомендації, які стосуються визначення технічних причин залиття або визначення причинного зв'язку між залиттям та спричиненими наслідками, які не підлягали застосуванню.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.04.2018 позов задоволено частково, а саме: присуджено до стягнення з Агропромислового науково-виробничого підприємства "Візит" (22067, Вінницька область, с.Томашпіль, вул.І.Богуна, 19, ЄДРПОУ 02129063) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Строймайстер" (31104, Хмельницька обл., місто Старокостянтинів, вул.Івана Франка, будинок 20, ЄДРПОУ 36389754) шкоду в сумі 981 939 грн. та судові витрати в сумі 24 524,21 грн.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимоги про стягнення шкоди в розмірі 928 553,60 грн. мотивовано тим, що належних та допустимих доказів на спростування обґрунтованості визначеного судовими експертами розміру матеріальної шкоди, завданої Товариству з обмеженою відповідальністю "Строймайстер" внаслідок демонтування елементів залізничної колії (рейок, стрілкових переводів), що знаходиться на території майнового комплексу, розташованого за адресою: Хмельницька область, м.Старокостянтинів, вул.Івана Франка, 20, блок 5, - відповідачем до матеріалів справи не представлено, а заперечення та міркування, висловлені відповідачем, не спростовують обґрунтованості та відповідності чинному законодавству висновку №10861/20593/17-42 від 31.10.2017р. Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що матеріали справи містять достатні належні та допустимі докази на підтвердження наявності у діях відповідача всіх складових, які підлягають доказуванню у спорах про відшкодування шкоди, що вказує на обґрунтованість та наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Строймайстер" до Агропромислового науково-виробничого підприємства "Візит" в частині стягнення з відповідача шкоди в сумі 981 939 грн.

Також, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні стягнення 9904 грн. мотивовано тим, що позивачем безпідставно включено до суми, яка заявлена до стягнення з відповідача, вартість судової експертизи в розмірі 9904 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, відповідно до якої просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при винесенні рішення порушено норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції було прийнято при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, що привело до неправильного вирішення спору.

Зокрема, скаржник посилався на те, що судом першої інстанції при вирішенні спору безпідставно не було враховано те, що судом першої інстанції без наявності жодного беззаперечного доказу було взято до уваги пояснення представника позивача про те, що 31.03.2016 саме представниками відповідача було демонтовано та вивезено частину під'їзної залізничної колії, що належала на праві власності позивачу і враховано лише Акт про виявлення нестачі та пошкодження майна від 31.03.2016, в якому не міститься жодних відомостей про демонтаж частини колії саме відповідачем. Також, скаржник вказував на те, що судом першої інстанції при вирішенні спору не було враховано наявні в матеріалах справи документи, які наявні в матеріалах кримінального провадження № 12016100010005641, безпідставно не взято до уваги факти, викладені в ухвалі Апеляційного суду Хмельницької області у справі № 683/946/16-к від 15.04.2016. Також, скаржник послався на те, що висновок експертів за результатами проведення оціночно-будівельної експертизи від 31.10.2017 № 10861/20593/17-42 від 31.10.2017 не є належним та допустимим доказом у справі, оскільки відповідач не був присутній під час проведення експертного дослідження, експертом використано неналежні документи, а також застосовано Методичні рекомендації, які стосуються визначення технічних причин залиття або визначення причинного зв'язку між залиттям та спричиненими наслідками, які не підлягали застосуванню. Додатково скаржник наголошував, що в порушення ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції в рішенні помилково, на переконання скаржника, зауважив, що зазначення позивачем в прохальній частині позову про стягнення збитків, а не шкоди не нівелює права останнього на судовий захист та не є беззаперечним свідченням необґрунтованості позову. Скаржник вказує на неправильне застосування ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді, справу № 910/4249/17 за апеляційною скаргою Агропромислового науково-виробничого підприємства "Візит" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2018 (повний текст складено і підписано 02.05.2018) передано колегії суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Тищенко О.В., Гончаров С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2018 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/4249/17 за апеляційною скаргою Агропромислового науково-виробничого підприємства "Візит" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2018 (повний текст складено і підписано 02.05.2018), розгляд справи призначено на 14.06.2018.

14.06.2018 розгляд справи №910/4249/17 за апеляційною скаргою Агропромислового науково-виробничого підприємства "Візит" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2018 (повний текст складено і підписано 02.05.2018) - не відбувся.

У зв'язку з перебуванням судді Тищенко О.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, здійснити розгляд справи у визначеному складі суду - неможливо.

Враховуючи положення п.17.4 ч.17 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, п.п.2.3.25, 2.3.49 п.2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та у зв'язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці, розпорядженням №09.1-08/1507/18 від 14.06.2018 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/4249/17.

У відповідності до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 14.06.2018 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Гончаров С.А., Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2018 справу №910/4249/17 за апеляційною скаргою Агропромислового науково-виробничого підприємства "Візит" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2018 (повний текст складено і підписано 02.05.2018) прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді Гончаров С.А., Куксов В.В., розгляд справи призначено на 17.07.2018.

В судовому засіданні 17.07.2018 представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні 17.07.2018 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін як таке, що винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, в провадженні Господарського суду Хмельницької області перебувала справа №924/374/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Строймастер" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Схід" та Агропромислового науково-виробничого підприємства "Візит" про визнання недійсною біржової угоди купівлі-продажу нерухомого майна від 28 травня 2009р., укладеної між відповідачами, Товариством з обмеженою відповідальністю "Строймастер" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Захід-Схід".

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 15.06.2016 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.11.2016 рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.03.2017 скасовано постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17 листопада 2016 року та рішення Господарського суду Хмельницької області від 15 червня 2016 року. Матеріали справи №924/374/16 передано на новий розгляд до Господарського суду Хмельницької області в іншому складі суду.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 29 червня 2017р. позов задоволено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Частинами 1, 2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Частиною 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах).

Отже, виходячи з наведеного вище, рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.06.2017р. по справі №924/374/16, яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.12.2017р. має преюдиціальне значення, а встановлені ним обставини повторного доведення не потребують в силу приписів ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

У рішенні Господарського суду Хмельницької області від 29.06.2017р. по справі №924/374/16, яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.12.2017р. встановлено, що згідно наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області №249 від 11.04.1997р. видано дозвіл на приватизацію об'єктів, що знаходяться у загальнодержавній власності, зокрема, Сторокостянтинівський завод "Металіст".

Відповідно до статуту, затвердженого 07.12.1992р., Старокостянинівський завод "Металіст" був державним підприємством агропромислового комплексу, яке належало до загальнодержавної (республіканської) власності, що підтверджується довідкою №1496 від 25.07.1996р. про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

На виконання Наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області №607 від 29.08.1997р., наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області №635 від 09.09.1997р. було перетворено Державне підприємство Старокостянтинівський завод "Металіст" у Відкрите акціонерне товариство "Старокостянтинівський завод "Металіст".

Згідно додатку до вказаного наказу, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Хмельницькій області передано до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства Старокостянтинівський завод "Металіст" об'єкти нерухомості, в тому числі, внутрішню залізничну дорогу за інвентарним номером 202003.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, відповідно до інвентаризаційного опису основних засобів станом на 01.12.2006р. на Відкритому акціонерному товаристві "Старокостянтинівський завод "Металіст" обліковувалася внутріплощадкова залізнична дорога, за інвентарним номером 202003.

У судовому рішенні по справі №924/374/16 встановлено, що на підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області №170 від 19.04.2007р. процес приватизації Державного підприємства "Старокостянтинівський завод "Металіст" було завершено.

03.11.2003р. між Відкритим акціонерним товариством "Старокостянтинівський завод Металіст", як орендодавцем, та Агропромисловим науково - виробничим підприємством "Візит", як орендарем, було укладено договір №43/2 оренди залізничної під'їзної колії, за умовами пункту 1.1 якого орендодавець під'їзної залізничної колії надав право орендарю на подачу і прибирання вагонів по своїй під'їзній колії довжиною 500 п.м., строком на 5 років зі сплатою орендної плати в розмірі 100 грн. в місяць.

Пунктом 3.2 договору оренди сторони узгодили, що договір набирає чинності з моменту відправлення першого вагона і діє до 01 листопада 2008 року.

Також, 10.12.2003р. між Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" та Агропромисловим науково - виробничим підприємством "Візит" укладено договір про подачу та забирання вагонів при станції Староконстантинів-1, відповідно до пунктів 1 та 2 якого здійснювалась подача, розставлення на місця навантаження, вивантаження і забирання вагонів з під'їзної колії, яка примикає до станції Старокостянтинів-1, Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" через стрілку № ІІ і обслуговується її локомотивом; розгорнута довжина підїзної колії становить 650 погонних метрів (власника 500 п.м., залізниці 150 п.м.).

Вищевказаний договір про подачу та забирання вагонів укладений терміном з 10 грудня 2003 року по 09 грудня 2008 року.

10.08.2005р. Товариством з обмеженою відповідальністю Спеціалізоване геодезичне підприємство "Геоатлас" було виготовлено технічний паспорт залізничної під'їзної колії Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Схід" при станції Старокостянтинів-1 Жмеринської дирекції залізничних перевезень Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця".

Господарським судом Хмельницької області у справі №924/374/16 також встановлені обставини, що відповідно до договору застави основних засобів 19.09.2007р. Відкритим акціонерним товариством "Старокостянтинівський завод Металіст" в забезпечення виконання зобов'язань за договором №019/08-11/9058 від 12.09.2007р. про надання гарантії передано у заставу належні йому на праві власності основні засоби, в тому числі, і внутріплощадкову залізничну дорогу довжиною 2636 м. З договору застави також вбачається, що майно, яке заставляється, знаходилось за адресою: Хмельницька область, м.Старокостянтинів, вул. І.Франка, 20.

12.01.2009р. арбітражним керуючим-ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Схід" під час ліквідаційної процедури складено акт обстеження пункту, який знаходився на території заводу "Металіст" в м. Старокостянтинів по вул.І.Франка, 20, під час якого встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Захід-Схід" орендував приймальний пункт у заводу "Металіст"; на момент обстеження майна на території приймального пункту не виявлено, крім під'їзної колії, яка примикає до станції Старокостянтинів-1.

В акті проведення інвентаризації майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Схід" від 03 лютого 2009 року зазначено, що арбітражним керуючим-ліквідатором було виявлено належне Товариству з обмеженою відповідальністю "Захід-Схід" майно: залізничну підїзну колію при станції Старокостянтинів-1 Жмеринецької дирекції залізничних перевезень Третьої особи 2, довжиною 505 м., ширина колії 1520 мм., колія №1, Р-43 корисною довжиною 481м. та навантажувальна колія Р-50 корисною довжиною 24 м.

16.02.2009р.між Хмельницьким представництвом Південно-Західна універсальна товарна біржа (біржа), Товариством з обмеженою відповідальністю "Захід-Схід" в особі ліквідатора та брокером Південно-Західної універсальної товарної біржі було укладено угоду № 1/1602 на організацію проведення торгів, згідно пункту 1 якої, Товариством з обмеженою відповідальністю "Захід-Схід" доручено, а біржею прийнято зобов'язання здійснювати практичні дії з організації проведення торгів по реалізації активів (майна).

Відповідно до протоколу № 1 від 06.05.2009р. біржових торгів з продажу майна залізничну під'їзну колію при станції Старокостянтинів-1 довжиною 500 м Р-43 продано Агропромисловому науково-виробничому підприємству "Візит" за 70000 грн.

Крім того, судом під час розгляду справи встановлено, що 28.05.2009р. року Хмельницьким представництвом Південно-Західної універсальної товарної біржі укладено біржову угоду купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до пункту 1 якої, Товариство з обмеженою відповідальністю "Захід-Схід" продало, а Агропромислове науково - виробниче підприємство "Візит" придбало залізничну підїзну колію при станції Старокостянтинів-1 довжиною 500 м. Р-43.

Одночасно, судом було встановлено, що у відповідності до видаткової накладної №М-00000050 та податкової накладної від 19.03.2009р. Відкрите акціонерне товариство "Старокостянтинівський завод "Металіст" на підставі договору №М-00000036 від 04 березня 2009 року передано у власність внутріплощадкову залізничну дорогу Товариству з обмеженою відповідальністю "Бора Девелопмент".

У судовому рішенні по справі №924/374/16 встановлено, що 26.02.2009р. Старокостянтинівським бюро технічної інвентаризації, оцінки та реєстрації прийнято рішення про реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Бора Девелопмент" на майновий комплекс, що знаходиться за адресою: Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Франка, 20, блок 5.

23.04.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бора Девелопмент" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Строймайстер" було укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя ВМЕ №168496, згідно умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Бора Девелопмент" передало, Товариство з обмеженою відповідальністю "Строймайстер" прийняло у власність майновий комплекс № 5 господарський, загальною площею 665,6 кв. м., що знаходиться за адресою: Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Франка, 20, блок 5.

Судом встановлено, що 23.04.2009р. року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бора Девелопмент" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Строймайстер" підписано акт прийому-передачі нерухомого та рухомого майна (додаток №1 до договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 23 квітня 2009 року) за умовами пункту 1 якого Товариством з обмеженою відповідальністю "Бора Девелопмент" передано, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Строймайстер" прийнято у власність майновий комплекс № 5 господарський, загальною площею 665,6 кв. м., що знаходиться за адресою: Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Франка, 20, блок 5.

Згідно пункту 2 акту прийому-передачі, за даними Старокостянтинівського бюро технічної інвентаризації, оцінки та реєстрації, майновий комплекс складається із: столярний цех (літ. А, № 1) площею 620,7 кв. м., кладова (літ. Б, № 1) площею 38,5 кв. м., переїзна будка (літ. В, № 1) площею 6,4 кв. м., а також рухомого майна підїзної залізничної колії до станції Старокостянтинів-1 довжиною 2636м.

05.05.2009 Старокостянтинівським бюро технічної інвентаризації, оцінки та реєстрації прийнято рішення про реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Строймайстер" на майновий комплекс, що знаходиться за адресою: Хмельницька область, м.Старокостянтинів, вул. Франка, 20, блок 5, на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 23 квітня 2009 року, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №22637012 від 05 травня 2009 року.

В матеріалах справи наявна інформаційна довідка №71847553 від 31.10.2016р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна 07.02.2013р., яка містить відомості про те, що за Товариством з обмеженою відповідальністю "Строймайстер" було зареєстровано на праві власності майновий комплекс загальною площею 665 м.кв. в м. Старокостянтинів по вул. Франка, 20, блок 5, однією з складових частин якого є залізнодорожна колія 2636 м.п.

У судовому акті по справі №924/374/16 встановлено, що 26.10.2016р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Строймайстер" було виготовлено технічний паспорт на майновий комплекс, що знаходиться за адресою: Хмельницька область, м. Старокостянтинів по вул. Франка, 20, блок 5. Серед переліку обєктів, які входять до майнового комплексу значиться залізнодорожня колія загальною протяжністю до залізничного вузла 2636 метрів погонних, з них по території Товариства з обмеженою відповідальністю "Строймайстер" 2033 погонних метрів. Вказані обставини також підтверджуються наявними в матеріалах справи документами.

Матеріалами справи підтверджується, що 31.05.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Строймайстер", як лізингодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Блок Майстер Україна", як лізингоодержувачем, було укладено договір №31-05/13-2 фінансового лізингу, відповідно до п.1.1 якого лізингодавець надає у вигляді фінансового лізингу в користування лізингоодержувачу з правом викупу основні засоби (майно) згідно переліку, зазначене в акті прийому-передачі, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лизингоодержувачем, на визначений у даному договорі строк за встановлену плату.

У п.4.1 вказаного правочину зазначено, що ціна договору становить 379 606,69 грн. з урахуванням податку на додану вартість.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.05.2023р. включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по договору (п.10.1 договору №31-05/13-2 від 31.05.2013р.).

Зі змісту акту прийому-передачі до вказаного вище договору фінансового лізингу вбачається, що лізингодавцем було передано, а лізингоодержувачем прийнято, в тому числі, внутрішньо площадкову залізничну дорогу.

Як аначав позивач у письмових поясненнях, 31.03.2016р. представниками Агропромислового науково-виробничого підприємства "Візит" було демонтовано та вивезено частину під'їзної залізничної колії, що належала на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Строймайстер". Про зазначені обставини 31.03.2016р. представниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Блок Майстер Україна" було складено акт про виявлення нестачі та пошкодження майна.

Згідно наявного в матеріалах справи витягу з кримінального провадження №12016100010005641, Товариство з обмеженою відповідальністю "Блок Майстер Україна" звернулось до правоохоронних органів з заявою щодо неправомірних дій, вчинених представниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Схід".

16.04.2016р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Строймайстер" звернулось до Старокостянтинівського ВП ГУ НП в Хмельницькій області та Старокостянтинівської міжрайонної прокуратури Хмельницької області із заявою про вчинення злочину та термінового реагування прокурора.

Позивач наголошував на тому, що внаслідок пошкодження (демонтажу) та вивезення представниками Агропромислового науково-виробничого підприємства "Візит" майна, яке належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Строймайстер", останньому було завдано збитків в розмірі 991 843,60 грн., з яких 9904 грн. витрати на оплату судової експертизи по справі.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач у відзиві посилався на те, що власником спірної під'їзної колії є саме Агропромислове науково-виробниче підприємство "Візит", отже, вчинення демонтажу та вивезення було здійснено останнім в межах власної господарської діяльності та не порушувало прав та законних інтересів позивача.

Крім того, відповідачем також наголошувалось і на тому, що позивачем не доведено тих обставин, що дії по демонтажу та вивезенню частини спірної колії було здійснено саме відповідачем.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься відшкодування шкоди. Аналогічні положення містить ст.20 Господарського кодексу України.

У відповідності до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За змістом статей 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, перш слід з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності.

При цьому, слід відрізняти обов'язок боржника по відшкодуванню збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 Цивільного кодексу України) від позадоговірної шкоди, тобто, від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 Цивільного кодексу України).

Зазначене розмежування підстав відповідальності пояснюється також тим, що збитки, заподіяні невиконанням договірних зобов'язань, повинен відшкодувати контрагент за договором, а позадоговірну шкоду - особа, яка її завдала.

Як вірно встановлено судом першої інстанції і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, у даному випадку спірні правовідносин виникли з позадоговірної шкоди, а тому застосуванню підлягають приписи глави 82 Цивільного кодексу України.

При цьому, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що зазначення позивачем в прохальній частині позову про стягнення збитків, а не шкоди не нівелює права останнього на судовий захист та не є беззаперечним свідченням необґрунтованості позову, а тому посилання скаржника на порушення судом першої інстанції приписів ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України - судом апеляційної інстанції відхиляються як безпідставні.

Відшкодування шкоди за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди міститься в статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення. При цьому, юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком. Також деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди.

При цьому, відповідно до ч.2 ст.1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Тобто, вина особи, яка заподіяла шкоду, презюмується та вважається встановленою, якщо такою особою не буде доведено інше.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

За таких обставин, враховуючи зміст ст.129 Конституції України, ч.ч.1-3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України при зверненні до суду з розглядуваним позовом позивач повинен довести, зокрема, протиправність поведінки Агропромислового науково-виробничого підприємства "Візит"; наявність заподіяної діями відповідача шкоди; причинний зв'язок між ними.

Одночасно, враховуючи, що частина 2 ст.1166 Цивільного кодексу України встановлює презумпцію вини заподіювача шкоди, за змістом якої особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (у зв'язку із наявністю вини іншої особи або у зв'язку із дією об'єктивних обставин), спростування наявності вини Агропромислового науково-виробничого підприємства "Візит" та покладається на відповідача.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, 31.03.2016р. представниками Агропромислового науково-виробничого підприємства "Візит" було демонтовано та вивезено частину під'їзної залізничної колії, що належала на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Строймайстер". Про наведені обставини 31.03.2016р. представниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Блок Майстер Україна" було складено акт про виявлення нестачі та пошкодження майна.

Згідно наявного в матеріалах справи витягу з кримінального провадження №12016100010005641 Товариство з обмеженою відповідальністю "Блок Майстер Україна" звернулось до правоохоронних органів з заявою щодо неправомірних дій, вчинених представниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Схід".

16.04.2016р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Строймайстер" звернулось до Старокостянтинівського ВП ГУ НП в Хмельницькій області та Старокостянтинівської міжрайонної прокуратури Хмельницької області із заявою про вчинення злочину та термінового реагування прокурора.

При цьому, судом апеляційної інстанції також прийнято до уваги, що у постанові про закриття кримінального провадження від 26.04.2016р. Головним управлінням Національної поліції в Хмельницькій області встановлено, що під час огляду місця події по вул.Франка, 20 у м.Старокостянтинів виявлено демонтовану залізничну під'їзну колію до території Товариства з обмеженою відповідальністю "Блок Майстер Україна", а також металеві рейки в кількості 34 шт. довжиною 25 м, які складені на площадці поряд з територією заводу. У вказаній постанові зазначено, що під'їзна колія при станції Старокостянтинів-1 довжиною 505 м та навантажувальної колії Р-50, корисною довжиною 24 м були демонтовані саме Агропромисловим науково-виробничим підприємством "Візит". Вказані обставини також було підтверджено відповідачем у відзиві на позов.

Твердження відповідача про те, що саме Агропромислове науково-виробниче підприємство "Візит" є власником під'їзної колії, в діях останнього відсутні ознаки протиправної поведінки, обгрунтовано відхилені судом першої інстанції, з висновками якого погоджується і суд апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що в провадженні Господарського суду Хмельницької області перебувала справа №924/374/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Строймастер" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Схід" та Агропромислового науково-виробничого підприємства "Візит" про визнання недійсною біржової угоди купівлі-продажу нерухомого майна від 28 травня 2009р. року, укладеної між відповідачами.

В рішенні Господарського суду Хмельницької області від 29 червня 2017 р., яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.12.2017р. встановлено, що 28.05.2009р. року Хмельницьким представництвом Південно-Західної універсальної товарної біржі укладено біржову угоду купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до пункту 1 якої, Товариство з обмеженою відповідальністю "Захід-Схід" продало, а Агропромислове науково - виробниче підприємство "Візит" придбало залізничну під'їзну колію при станції Старокостянтинів-1 довжиною 500 м. Р-43.

Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (п.5 Постанови №5 від 07.02.2014р. Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав").

За приписами ст.321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 29 червня 2017р., яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.12.2017р. по справі №924/374/16, визнано недійсною біржовою угоду купівлі-продажу нерухомого майна від 28.05.2009р., укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Захід-Схід" та Агропромисловим науково - виробничим підприємством "Візит".

Згідно ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ч.1 ст.236 Цивільного кодексу України).

За приписами ч.3 ст.207 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення.

Таким чином, враховуючи наслідки вирішення судового спору у справі №924/374/16 та визнання недійсною біржової угоди купівлі-продажу нерухомого майна від 28.05.2009р., суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо відсутності підстав вважати залізничну під'їзну колію при станції Старокостянтинів-1 такою, що належала на праві власності відповідачу, що вказує на неправомірність поведінки Агропромислового науково-виробничого підприємства "Візит" щодо її демонтажу.

При цьому, доводи скаржника про те, що у відповідача відсутні рейки частини під'їзної колії залізничної колії при станції Старокостянтинів-1, залізничну під'їзну колію довжиною 0,6 пог.км. визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12016100010005641 та передано на відповідальне зберігання позивачу - жодним чином не спростовують факту демонтажу під'їзної колії при станції Старокостянтинів-1 довжиною 505 м та навантажувальної колії Р-50, корисною довжиною 24 м саме Агропромисловим науково-виробничим підприємством "Візит", про що зазначено у постанові про закриття кримінального провадження від 26.04.2016р.

Інших належних, допустимих та достатніх доказів у розумінні ст.ст.76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України доказів наявності у Агропромислового науково-виробничого підприємства "Візит" майнових прав на вказане майно відповідачем до матеріалів справи не надано ні під час розгляду справи судом першої інстанції, ні під час апеляційного провадження у справі.

Також, згідно інформаційної довідки №71847553 від 31.10.2016р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна 07.02.2013р. за Товариством з обмеженою відповідальністю "Строймайстер" було зареєстровано на праві власності майновий комплекс загальною площею 665 м.кв. в м. Старокостянтинів по вул. Франка, 20, блок 5, однією з складових частин якого є залізнодорожна колія 2636 м.п.

Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги факти, викладені в ухвалі Апеляційного суду Хмельницької області у справі № 683/946/16-к від 15.04.2016 - судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки наведені у вказаній ухвалі відомості не були підставами саме для застосування такого способу захисту, як витребування майна на підставі ст. ст. 387, 388 Цивільного кодексу України, і який у даному спорі позивачем не заявлявся. Наведене також зазначено і у рішенні Господарського суду Хмельницької області від 29 червня 2017р., яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.12.2017р. по справі №924/374/16.

З урахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що внаслідок вчинення відповідачем неправомірного демонтажу залізничної колії було порушено права та законні інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "Строймайстер", як власника майна.

Відповідно до ч.2 ст.1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Тобто, вина особи, яка заподіяла шкоду, презюмується та вважається встановленою, якщо такою особою не буде доведено інше.

Відповідачем належних та допустимих доказів на спростування своєї вини до матеріалів представлено не було.

При цьому, доводи відповідача у відзиві про те, що позивачем невірно обрано спосіб захисту порушеного права, зокрема, що позивач повинен звертатися з позовом в порядку ст. 388 Цивільного кодексу України шляхом витребування майна у добросовісного набувача - судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки вказаний спосіб захисту стосується певного майна, а у даній справі позивач просив відшкодувати грошовий еквівалент понесених збитків внаслідок демонтажу колії.

З приводу розміру, як обов'язкової складової відшкодування шкоди, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Позивачем при зверненні до суду з відповідним позовом вказано, що внаслідок пошкодження (демонтажу) та вивезення відповідачем майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Строймайстер, останньому нанесено збитки в розмірі 928 553,60 грн., з яких вартість кріплення рейок та шпал - 546 393,60 грн., вартість з'єднання рейок між собою - 24960 грн., вартість стрілочного переводу - 13400 грн. та вартість робіт по влаштуванню залізничної колії - 223 200 грн.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідачем наголошувалось на необґрунтованості визначеного заявником розміру збитків.

Таким чином, з огляду на те, що під час розгляду справи №910/4249/17 між сторонами виник спір, в тому числі, щодо розміру збитків, завданих Товариству з обмеженою відповідальністю "Строймайстер" внаслідок демонтування під'їзної колії, що знаходиться на території майнового комплексу, розташованого за адресою: Хмельницька область, м.Старокостянтинів, вул.Івана Франка, 20, блок 5, ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2017р. по справі було призначено судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

На вирішення експерту поставлено наступне питання: Яка вартість матеріального збитку, завданого Товариству з обмеженою відповідальністю "Строймайстер" внаслідок демонтування під'їзної колії, що знаходиться на території майнового комплексу, розташованого за адресою: Хмельницька область, м.Старокостянтинів, вул.Івана Франка, 20, блок 5?

За наслідками проведення судової експертизи експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз складено висновок №10861/20593/17-42 від 31.10.2017р.

Зокрема, у висновку зазначено, що проведення експертиз доручено:

- завідувачу сектору дослідження якості та вартості дорожньо - будівельних робіт лабораторії інженерно - технічних видів досліджень інституту ОСОБА_3 (має вищу будівельно - технічну освіту другого рівня за ступенем магістра, третій кваліфікаційний клас судового експерта. Експертну кваліфікацію за спеціальностями: 10.6 Дослідження об'єктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій та відповідних документів , 10.7 Розподіл земель та визначення порядку користування земельними ділянками , 10.10 Визначення оціночної вартості будівельних об'єктів та споруд , 10.14 Оцінка земельних ділянок (кваліфікаційне свідоцтво НОМЕР_1, видане рішенням експертно - кваліфікаційної комісії Київського НДІСЕ від 27.04.2011/замінене на НОМЕР_2 відповідно до наказу Київського НДІСЕ від 08.08.2011 № 73 строк дії - до 27. 04.2021), стаж експертної роботи з 2011 року;

- експерту, працюючому за трудовою угодою в Київському НДІСЕ ОСОБА_4, який має вищу будівельно-технічну освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень - спеціаліст, кваліфікацію судового експерта за спеціальністю 10.6 Дослідження об'єктів нерухомості, будівельних матеріалів і конструкцій , 10.10. Визначення оціночної вартості будівельних об'єктів та споруд , 10.7 Визначення порядку користування земельними ділянками , 10.10 Визначення оціночної вартості будівельних об'єктів та споруд , 10.14 Оцінка земельних ділянок , стаж судового експерта з 2000 року, кваліфікаційне свідоцтв № 222 від 28.04.2000, продовжено строк дії до 27.05.2019 ЦЕКК Міністерства юстиції України, та кваліфікаційне свідоцтво НОМЕР_3 від 24.12.2015, продовжено строк дії ЦЕКК Міністерства юстиції України до 24.12.2018, стаж експертної роботи з 2000 року.

Висновок містить відомості про те, що експертів попереджено про кримінальну відповідальність згідно з ст.. 384 КК України.

Частинами 1, 2 ст.98 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

За приписами ч.104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідивши наявний у матеріалах справи висновок судової експертизи, складений експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, відповідний висновок не викликає сумнівів у його правильності, не містить розбіжностей і відповідає вимогам чинного законодавства, в тому числі, стосовно критеріїв повноти, ясності, обґрунтованості.

Згідно змісту висновку №10861/20593/17-42 від 31.10.2017р. судової експертизи розмір матеріальної шкоди, яка завдана Товариству з обмеженою відповідальністю "Строймайстер" внаслідок демонтування елементів залізничної колії (рейок, стрілкових переводів), що знаходиться на території майнового комплексу, розташованого за адресою: Хмельницька область, м.Старокостянтинів, вул.Івана Франка, 20, блок 5, становить 981 939,00 грн. без урахування податку на додану вартість.

Доводи скаржника про те, що висновок експертів за результатами проведення оціночно-будівельної експертизи від 31.10.2017 № 10861/20593/17-42 від 31.10.2017 не є належним та допустимим доказом у справі, оскільки відповідач не був присутній під час проведення експертного дослідження, експертом використано неналежні документи, а також застосовано Методичні рекомендації, які стосуються визначення технічних причин залиття або визначення причинного зв'язку між залиттям та спричиненими наслідками, які не підлягали застосуванню - судом апеляційної інстанції відхиляються як необґрунтовані, оскільки 19.09.2017 експертами було направлено на адреси сторін повідомлення про проведення дослідження 22.09.2017. Крім того, у дослідницькій частині висновку містяться відомості про те, що при проведенні дослідження при виборі методичного підходу дослідження (оцінки) застосовані Національний стандарт № 1 Загальні засади оцінки майна і майнових прав , затверджений постановою КМУ від 10.09.2003 № 1440, Національний стандарт № 2 Оцінка нерухомого майна , затверджений постановою КМУ від 28.10.2004 № 1442, Інструктивний лист ФДМУ від 09.03.2005 № 10-36-2562 Роз'яснення щодо застосування Національного стандарту № 2 Оцінка нерухомого майна , затверджений постановою КМУ від 28.10.2004 № 1442 , і експертами обрано витратний методичний підход з наведенням відповідного розрахунку. При цьому, посилання на Методичні рекомендації, які стосуються визначення технічних причин залиття або визначення причинного зв'язку між залиттям та спричиненими наслідками зроблені експертами в контексті цитування завдань будівельно - технічної експертизи, проте, вказана Методика при визначенні вартості матеріального збитку у дослідницькій та розрахунковій частині висновку - експертами не застосовувалась. Крім того, експертами було проведено натурне обстеження об'єкту дослідження, і використання експертом технічного паспорту на залізничну під'їзну колію, виготовленого ТОВ СГП Геоатлас , використано при експертному дослідженні в сукупності з іншими документами та натурним обстеженням об'єкта дослідження.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

У Рекомендаціях R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що суд повинен, принаймні в ході попереднього засідання, а якщо можливо, і протягом всього розгляду, відігравати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи при цьому права сторін, в тому числі і їх право на неупередженість. Зокрема, він повинен володіти повноваженнями proprio motu, щоб вимагати від сторін пред'явлення таких роз'яснень, які можуть бути необхідними; вимагати від сторін особистої явки, піднімати питання права; вимагати показань свідків, принаймні в тих випадках, коли мова йде не тільки про інтереси сторін, що беруть участь у справі, тощо. Такі повноваження повинні здійснюватися в межах предмета розгляду.

В свою чергу, обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем належних та допустимих доказів на спростування обґрунтованості визначеного судовими експертами розміру матеріальної шкоди, завданої Товариству з обмеженою відповідальністю "Строймайстер" внаслідок демонтування елементів залізничної колії (рейок, стрілкових переводів), що знаходиться на території майнового комплексу, розташованого за адресою: Хмельницька область, м.Старокостянтинів, вул.Івана Франка, 20, блок 5, - до матеріалів справи не представлено, а доводи, наведені відповідачем, не спростовують обґрунтованості та відповідності чинному законодавству висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України №10861/20593/17-42 від 31.10.2017р.

Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставне включення позивачем до суми, яка заявлена до стягнення з відповідача, вартості судової експертизи в розмірі 9904 грн. При цьому, частиною 1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

У ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України вказано, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Тобто, витрати, які було понесено на оплату судової експертизи, належать до судових витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду спору у відповідності до приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України, а ніяким чином не входять до складу шкоди, завданої неправомірними діями відповідача.

Вказане свідчить про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача в якості шкоди 9904 грн., які були сплачені заявником за проведення судової експертизи по справі.

З приводу причинно-наслідкового зв'язку, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що останній полягає в тому, що саме через дії Агропромислового науково-виробничого підприємства "Візит" з демонтування елементів залізничної колії (рейок, стрілкових переводів), що знаходиться на території майнового комплексу, розташованого за адресою: Хмельницька область, м.Старокостянтинів, вул.Івана Франка, 20, блок 5 Товариству з обмеженою відповідальністю "Строймайстер" було завдано шкоди, у розмірі встановленому судовими експертами.

Згідно ч.4 ст.11 Господарського процесуального України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Положення означеної статті повністю узгоджуються з приписами ст.17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Згідно ст.6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб п продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Оцінивши наявні матеріали справи в сукупності та перевіривши обставини справи наявними у справі доказами, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що матеріали справи містять достатні, належні та допустимі докази в розумінні приписів вимог процесуального закону в підтвердження наявності у діях відповідача всіх складових, які підлягають доказуванню у спорах про відшкодування шкоди, що вказує на обґрунтованість та наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Строймайстер" до Агропромислового науково-виробничого підприємства "Візит" в частині стягнення з відповідача шкоди в сумі 981 939 грн.

За приписами п.5 ч.1 ст.237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання розподілення між сторонами судових витрат.

Частиною 1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України передбачено що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України вказано, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

З огляду на приписи ст.129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи висновки суду щодо часткового задоволення позову, судові витрати, які складаються з суми судового збору та витрат на оплату судової експертизи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи скаржника в обґрунтування підстав скасування рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2018 (повний текст складено і підписано 02.05.2018) у справі №910/4249/17 не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та фактичними обставинами.

Ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2018 (повний текст складено і підписано 02.05.2018) у справі №910/4249/17 - відсутні.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на скаржника. Крім того, судом першої інстанції вірно здійснено розподіл судових витрат шляхом покладення на відповідача судового збору за подачу позову пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 240, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Агропромислового науково-виробничого підприємства "Візит" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2018 (повний текст складено і підписано 02.05.2018) у справі №910/4249/17 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2018 (повний текст складено і підписано 02.05.2018) у справі №910/4249/17 - залишити без змін.

3 Судовий збір за подачу апеляційної скарги покласти на Агропромислове науково-виробниче підприємство "Візит".

4. Матеріали справи №910/4249/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено: 20.07.2018.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді В.В. Куксов

С.А. Гончаров