Постанова

від 13.06.2018 по справі 922/1190/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2018 р. Справа № 922/1190/16

Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В.

за участю секретаря судового засідання Міракова Г.А.

та за участю:

від заявника апеляційної скарги - Коробка І.С. (за довіреністю № 1960/9/20-38-10 від 20.12.2017);

ліквідатора боржника - арбітражний керуючий Сасіна К.О. (свідоцтво № 126 від 06.02.2013),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Східної ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (вх. №821 Х/2) на ухвалу постановлену Господарським судом Харківської області об 11 годині 13 хвилин 02.03.2018 у приміщенні Господарського суду Харківської області (повний текст складено та підписано 05.03.2018) суддею Міньковським С.В. у справі № 922/1190/16

за заявою Східної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області (код 39858581, адреса : 61001, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 17)

до ТОВ "Аркада і К" (код 37189154, м. Харків, вул. Кірова, буд. 11, корп. 2, оф. 98)

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду від 03.11.2016 визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Аркада І К" (код 37189154), яке зареєстровано 19.08.2010, місцезнаходження: 61001, м. Харків, вул. Кірова (Молочна), буд. 11, корп. 2, оф. 98 - банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Аркада І К" призначено арбітражного керуючого Сасіну Катерину Олексіївну (свідоцтво №126 від 06.02.13р.) та встановлено їй оплату послуг в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати.

На засіданні комітету кредиторів 22.11.2017 (протокол №3) ліквідатором доведено кредиторам звіт арбітражного керуючого про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат, за результатами чого комітетом кредиторів було прийнято рішення затвердити звіт арбітражного керуючого про нарахування та виплату грошової винагороди, однак, оскільки кошторисом Східної ОДПІ м. Харкова не передбачені кошти для сплати грошової винагороди арбітражному керуючому, тому вирішено виплату здійснити за рахунок наявних у боржника коштів.

Ухвалою господарського суду від 23.11.2017 затверджено звіт арбітражного керуючого про нарахування та виплату грошової винагороди за період з 03.11.2016 по 03.11.2017, що складає 38709,08 грн.

До господарського суду надійшло клопотання ліквідатора щодо оплати послуг ліквідатору (вх. 41356 від 11.12.2017), в якому Сасіна К.О. зазначає, що в зв'язку з тим, що на даний час у банкрута відсутні будь-які активи та оплатити послуги ліквідатора за рахунок його активів неможливо, просить суд видати наказ про стягнення з єдиного кредитора у справі оплату послуг (грошової винагороди) - на загальну суму 38 709,08 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.03.2018 клопотання ліквідатора про стягнення з кредитора грошової винагороди на користь арбітражного керуючого задоволено. Стягнуто зі Східної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області (код 39858581, адреса: 61001, м. Харків, вул. Б.Хмельницького, 17) на користь арбітражного керуючого Сасіної Катерини Олексіївни (свідоцтво від 06.02.2013, №126, ІПН НОМЕР_1, номер картки НОМЕР_2, р/р № НОМЕР_3 в ПАТ КБ "ПриватБанк", МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, 04.05.1987 р.н.) грошову винагороду в сумі 38709,08 грн. Ухвалено видати наказ.

Суд, врахувавши, що у справі №922/1190/16 Східна ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області є єдиним кредитором, дійшов висновку, що суму в розмірі 38709,08 грн належить стягнути саме з податкового органу, як єдиного кредитора, оскільки активи та майно у банкрута відсутні.

В обґрунтування вказаних висновків, суд послався на статтю 115 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", крім того, керувався гарантіями на оплату праці (в широкому розумінні терміну "оплати праці" як самозайнятої особи) також послався на статтю 43 Конституції України та принцип верховенства права згідно статті 8 Конституції України.

Східна ОДПІ міста Харкова ГУ ДФС у Харківській області не погодилась з прийнятою у справі ухвалою та звернулась з апеляційною скаргою. У скарзі просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 02.03.2018 по справі № 922/1190/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити арбітражному керуючому - ліквідатору ТОВ "Аркада і К" Сасіній К.О. в задоволенні клопотання щодо видачі наказу про стягнення зі Східної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області грошової винагороди в розмірі 38709,09 грн.

На думку апелянта, місцевим господарським судом не прийнято до уваги те, що законодавцем чітко встановлено джерело оплати грошової винагороди арбітражному керуючому, що виконує у справі про банкрутство повноваження розпорядника майна, а саме - така винагорода здійснюється особою, яка подала заяву про порушення справи про банкрутство (кредитор або боржник), шляхом авансування даної грошової винагороди, тоді як оплата грошової винагороди арбітражному керуючому, що виконує у справі про банкрутство повноваження ліквідатора, здійснюється за рахунок наявних у боржника коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, або коштів, одержаних від продажу майна (майнових прав) боржника.

Статтею 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачено альтернативних джерел оплати грошової винагороди арбітражному керуючому, що виконує у справі про банкрутство повноваження ліквідатора, у разі відсутності у боржника коштів, одержаних у результаті його господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна (майнових прав) боржника.

Також, апелянт звертає увагу та частину 6 статті 115 Закону, яка передбачає право, а не обов'язок кредиторів створювати фонд авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого.

У скарзі апелянт вказує на те, що фонд авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого не створювався. Крім того, апелянт вказує про те, що ОДПІ є бюджетною установою та, у відповідності до Бюджетного кодексу України, уповноважений виконувати свої фінансові зобов'язання виключно на підставі кошторису - основного планового фінансового документу, яким на бюджетний період встановлюється повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень. Зазначає, що на рахунках ОДПІ відсутні кошторисні призначення для виплати грошової винагороди ліквідатору.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.05.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою та призначено справу до розгляду в судовому засіданні 13.06.2018.

Від ліквідатора боржника надійшов відзив (вх. 4145 від 01.06.2018) на апеляційну скаргу, в якому не погоджується з вимогами апеляційної скарги та доводами апелянта, наводить обґрунтування своїх заперечень. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду.

Ліквідатором боржника надано доповнення (вх. 4406 від 11.06.2018) до відзиву на апеляційну скаргу, в яких наводить додаткове обґрунтування своєї позиції у справі.

В судовому засіданні 13.06.2018 представник заявника апеляційної скарги підтримав її вимоги в повному обсязі. Просить задовольнити апеляційну скаргу, скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 02.03.2018 у даній справі та відмовити у задоволенні клопотання ліквідатора щодо покладення оплати грошової винагороди на кредитора.

В судовому засіданні 13.06.2018 ліквідатор боржника заперечувала проти вимог апеляційної скарги, просить відмовити в її задоволенні. Посилається на те, що ліквідатор здійснює свої повноваження за винагороду, оскільки у боржника відсутні грошові кошти та майно, за рахунок якого можливо відшкодувати витрати на оплату послуг ліквідатора, а Східна ОДПІ є ініціюючим та єдиним кредитором у справі, тому розумним та справедливим є покладення зазначених витрат саме на Східну ОДПІ м. Харкова.

Розглянувши вимоги апеляційної скарги, дослідивши надані в її обґрунтування докази та доводи, заслухавши пояснення представника апелянта та ліквідатора боржника, переглянувши оскаржувану ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги з урахуванням наступного.

На засіданні комітету кредиторів 22.11.2017 (протокол №3) ліквідатором доведено звіт арбітражного керуючого про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат, за результатами чого комітетом кредиторів було прийнято рішення затвердити звіт арбітражного керуючого про нарахування та виплату грошової винагороди, однак оскільки кошторисом Східної ОДПІ м. Харкова не передбачені кошти для сплати грошової винагороди арбітражному керуючому, тому виплату здійснити за рахунок наявних у боржника коштів.

Ухвалою господарського суду від 23.11.2017 затверджено звіт арбітражного керуючого про нарахування та виплату грошової винагороди за період з 03.11.2016 по 03.11.2017, що складає 38709,08 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону про банкрутство ухвали, прийняті господарським у справі про банкрутство, набирають законної сили з моменту їх прийняття. Ухвала господарського суду від 23.11.2017, не оскаржувалась та набрала законної сили.

Згідно з частиною 6 статті 115 Закону про банкрутство, кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду. Проте, як свідчать матеріали справи, такий фонд кредитором створений не був.

Відповідно до частини 7 статті 115 Закону про банкрутство, звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат доводиться кредиторам до відома та повинен бути схвалений або погоджений комітетом кредиторів. Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедури ліквідації подається арбітражним керуючим до господарського суду за п'ять днів до закінчення ліквідаційної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.

Як встановлено місцевим господарським судом, підтверджується матеріалами справи та не оспорюється учасниками провадження (в тому числі і кредитором), ліквідатором проведена робота по ліквідації боржника: направлені відповідні запити до ДПІ, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державної інспекції сільського господарства в Харківській області, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Харківської митниці ДФС, регіонального сервісного центру в Харківській області МВС України, головного управління Держпраці у Харківській області, Державної служби України з безпеки на морському та річковому транспорті, Державної авіаційної служби України, Управління Держземагентства, Департамент цивільного захисту ХОДА, ВДВС, управління держслужби гірничого нагляду по Харківській області, Харківської держінспекції промислової безпеки та охорони праці, на які отримані відповідні листи про відсутність будь-яких майнових активів у банкрута. Також ліквідатором не виявлені нематеріальні активи, корпоративні права банкрута у інших суб'єктів господарювання, відсутні об'єкти інтелектуальної власності, промислової власності та об'єкти авторського права і суміжних прав.

Враховуючи відсутність бухгалтерської документації ТОВ "Аркада і К" та неможливість проведення інвентаризації майнових активів в порядку передбаченому діючим законодавством, зокрема Положенням про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.10.2014 за № 1365/26142, інвентаризація проведена шляхом співставлення даних реєструючих органів з фактичною наявністю майнових активів, про що складено відповідні інвентаризаційні описи станом на 22.11.2017.

Відповідно до наявного в матеріалах справи Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна та інформацію з Державного реєстру прав на нерухоме майно та довідки про закриття рахунку банкрута, у банкрута відсутнє майно, грошові кошти та будь-які інші активи.

Зазначені обставини щодо відсутності у банкрута майна, грошових коштів та активів доведено до відома кредитора у справі. Як свідчить наявний в матеріалах справи протокол засідання кредиторів №3 від 22.11.2017 головою комітету кредиторів в особі представника Східної ОДПІ м. Харкова було прийнято рішення затвердити звіт ліквідатора ТОВ "Аркада і К" та надати згоду на подання ліквідатором звіту з усіма документами на затвердження до господарського суду Харківської області.

Місцевий господарський суд, врахувавши, що у справі №922/1190/16 Східна ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області є єдиним кредитором, дійшов висновку, що суму в розмірі 38709,08 грн належить стягнути саме з податкового органу, як єдиного кредитора, оскільки активи та майно у банкрута відсутні.

В обґрунтування вказаних висновків, суд послався на статтю 115 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", крім того, керувався гарантіями на оплату праці (в широкому розумінні терміну "оплати праці" як самозайнятої особи) також послався на статтю 43 Конституції України та принцип верховенства права згідно статті 8 Конституції України.

Апеляційний господарський суд вважає правомірними та обґрунтованими такі висновки суду першої інстанції з огляду на таке.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно з частиною 1 статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Відповідно до частини 1 статті 98 Закону про банкрутство, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Законом.

Отже, надання послуг арбітражного керуючого, як суб'єкта незалежної професійної діяльності, відбувається на платній основі.

Порядок сплати грошової винагороди арбітражного керуючого під час виконання повноважень у справі про банкрутство визначено положеннями статті 115 Закону про банкрутство.

Відповідно до частин 1, 3 статті 115 Закону про банкрутство, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень ліквідатора складається з основної та додаткової грошових винагород. Основна грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень ліквідатора визначається в розмірі двох середньомісячних заробітних плат керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до відкриття господарським судом процедури ліквідації банкрута за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень ліквідатора, а її розмір не може перевищувати десяти мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень. Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень ліквідатора.

При розгляді питання щодо оплати послуг ліквідатора на засіданні комітету кредиторів, незважаючи на те, що кредитору було відомо про відсутність у боржника майна, активів та грошових коштів, за рахунок яких можливо здійснити оплату грошової винагороди ліквідатору за виконану ним роботу та виконання покладених на нього обов'язків , кредитором прийнято рішення здійснити таку виплату за рахунок наявних у боржника коштів.

Однак, з урахуванням встановленого та доведеного факту відсутності у боржника коштів та активів виконати таке рішення кредиторів не виявляється можливим, на що місцевий господарський суд обґрунтовано звернув увагу.

Оплата послуг ліквідатора за період виконання ним своїх повноважень здійснюється за рахунок коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, або коштів, одержаних від продажу його майна (майнових прав), або із фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого, якщо такий створено комітетом кредиторів боржника. При цьому, приписами Закону про банкрутство при наявності вищевказаних вимог не передбачено неможливості відшкодування грошової винагороди і витрат арбітражному керуючому, в разі відсутності у банкрута коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, або коштів, одержаних від продажу його майна (майнових прав), або із фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого.

Отже, законодавцем виключається можливість безоплатного надання послуг арбітражного керуючого у справі про банкрутство, тому керуючись принципом пропорційності голосів кредиторів на зборах кредиторів кількості їх грошових вимог відповідно до статті 26 Закону про банкрутство, господарський суд вправі застосувати такий принцип до розподілу між кредиторами витрат, пов'язаних з проведенням ліквідаційної процедури (в тому числі на виплату грошової винагороди ліквідатора), за відсутності у боржника коштів від господарської діяльності, від реалізації його майна та рішення комітету кредиторів про утворення фонду для оплати грошової винагороди ліквідатору чи відшкодування його витрат.

Звернення у справі про банкрутство з кредиторськими вимогами є одним із способів захисту своїх майнових прав кредиторами боржника, яке не тільки надає право конкурсному кредитору у процедурі банкрутства отримати задоволення своїх грошових вимог, але й покладає на нього певні обов'язки, як учасника конкурсного процесу, зокрема, в разі відсутності майна, коштів у банкрута оплатити грошову винагороду та витрати при проведенні процедур банкрутства арбітражному керуючому.

Судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваної ухвали правомірно та обґрунтовано застосовано п.1 ст.1 Протоколу № 1 до Конвенції (захист права власності) та практика Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен чиї права та свободи, визнані у цій Конвенції, було порушено має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Широке тлумачення Європейським судом з прав людини даної норми покладає на суд обов'язок захистити право особи (в даному випадку право ліквідатора на оплату за виконану ним роботу) в такій спосіб, щоб порушене, не визнане або оспорюване право отримало ефективний та справедливий спосіб захисту.

Підхід до інтересу кредитора при вирішенні питання про стягнення оплати послуг ліквідатора має відповідати положенням не лише Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", але й міжнародним правовим актам, забезпечувати в такий спосіб єдиний підхід до застосування положень закону про банкрутство, втілювати принцип правової визначеності та верховенства права.

Апелянт посилається на те, що ДПІ є бюджетною установою та, у відповідності до Бюджетного кодексу України, уповноважений виконувати свої фінансові зобов'язання виключно на підставі кошторису - основного планового фінансового документу, яким на бюджетний період встановлюється повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень. Зазначає, що на рахунках ОДПІ відсутні кошторисні призначення для виплати грошової винагороди ліквідатору.

Однак, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що такі посилання апелянта не є підставою для безоплатного виконання ліквідатором своїх обов'язків щодо ліквідації боржника.

Відсутність авансування, відсутність майна у боржника або ж відсутність інших джерел для покриття витрат на оплату винагороди арбітражному керуючому не є підставою для безоплатності праці. Такі обґрунтування апелянта не відповідають ст. 4 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та інших міжнародних актів (зокрема, Конвенції 1926 року про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов'язкову працю 1930 року ратифіковану Україною 10.08.1956, Конвенції Міжнародної організації праці № 105 про скасування примусової праці 1957 року ратифіковану Україною 05.10.2000) та суперечать ст. 43 Конституції України.

Отже, з огляду на вищевикладене, колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що висновки, викладені в ухвалі Господарського суду Харківської області від 02.03.2018 у справі 922/1190/16, ґрунтуються на чинному законодавстві та зроблені при належному повному та об'єктивному дослідженні обставин справи. Судова колегія не вбачає правових підстав для скасування оскаржуваної ухвали, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника спростовуються матеріалами справи, документально не підтверджені та не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду.

Враховуючи положення статті 129 ГПК України та зважаючи на те, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати у вигляді судового збору, який сплачений апелянтом за звернення з апеляційною скаргою, відшкодуванню не підлягають та покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 254, 255, 269, 270, 273, п.1 ч. 1 статті 275, 276, 282-284 ГПК України Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Східної ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 02.03.2018 у справі № 922/1190/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена до суду касаційної інстанції в порядку та строки, передбачені статтями 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 18.06.2018

Головуючий суддя Шутенко І.А.

Суддя Здоровко Л.М.

Суддя Плахов О.В.