Постанова

від 13.06.2018 по справі 130/2573/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

13 червня 2018 року

м. Київ

справа № 130/2573/16-ц

провадження № 61-10939св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - ОСОБА_2,

відповідачі: ОСОБА_3, товариство з обмеженою відповідальністю Авто Гео , ОСОБА_4, ОСОБА_5,

представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову апеляційного суду Вінницької області у складі колегії суддів: Ковальчука О. В., Якименко М. М., Стадника І. М. від 02 січня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю Авто Гео (далі - ТОВ Авто Гео ), ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання правочину недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на майно .

Позовна заява мотивована тим, що з 26 лютого 2008 року їй на праві власності належав автомобіль марки SsangYong , модель Rexton II , 2008 року випуску, колір - чорний, номер кузова/шасі НОМЕР_2, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

27 липня 2013 року ОСОБА_7, який діяв від її імені, у порядку передоручення посвідчив у приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Мороз О. А. довіреність, якою уповноважив ОСОБА_3 бути її представником з питань розпорядження (продавати, обмінювати, передавати у позичку, оренду, заставу) належного їй автомобіля.

24 жовтня 2015 року ОСОБА_3 уклав з ТОВ Авто Гео договір доручення № 9/10, згідно умов якого товариство взяло на себе зобов'язання укласти договір купівлі-продажу належного позивачу автомобіля із третьою особою. ТОВ Авто Гео відчужило автомобіль ОСОБА_4, а останній -ОСОБА_5 Однак кошти за реалізований автомобіль ні ОСОБА_3, ні ОСОБА_1 не отримали.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 13 жовтня 2016 року у справі № 130/168/16-ц позов ОСОБА_1 задоволено, визнано недійсним договір доручення від 24 жовтня 2015 року № 9/10, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ Авто Гео .

Посилаючись на викладені обставини, а також на положення статей 215, 216, 388, 392 ЦК України, позивач просила визнати недійсним укладений між ТОВ Авто Гео та ОСОБА_4 у формі довідки-рахунку від 24 жовтня 2015 року договір купівлі-продажу автомобіля марки SsangYong , модель Rexton II ; витребувати на її користь з чужого незаконного володіння у ОСОБА_5 вказаний автомобіль та визнати за нею право власності на нього.

Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 31 жовтня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу автомобіля марки SsangYong , модель Rexton II , 2008 року випуску, колір - чорний, номер кузова/шасі НОМЕР_2, укладений між ТОВ Авто Гео та ОСОБА_4 у формі довідки-рахунку від 24 жовтня 2015 року серія НОМЕР_3

Витребувано на користь ОСОБА_1 з чужого незаконного володіння у ОСОБА_5 автомобіль марки SsangYong , модель Rexton II , 2008 року випуску, колір - чорний, номер кузова/шасі НОМЕР_2, та визнано за нею право власності на вказаний автомобіль.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки спірний автомобіль вибув із власності ОСОБА_1 поза її волею - на підставі недійсного договору доручення від 24 жовтня 2015 року № 9/10, що встановлено судовим рішення та в силу вимог частини третьої статті 61 ЦПК України 2004 року не підлягає доказуванню, дійшов висновку про наявність підстав для визнання оспорюваного договору купівлі-продажу недійсним та витребування спірного автомобіля у добросовісного набувача - ОСОБА_5 на підставі статті 388 ЦК України.

Постановою апеляційного суду Вінницької області від 02 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_5, подану його представником ОСОБА_9, задоволено. Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 31 жовтня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача. Оскільки довіреністю від 24 липня 2013 року, посвідченою приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Вальчук О. М., ОСОБА_1 особисто уповноважила ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_14, які діють самостійно, бути її представниками з питань розпорядження (продавати, обмінювати, передавати в позичку, оренду, заставу) належним їй автомобілем марки SsangYong , модель Rexton II , 2008 року випуску, колір - чорний, номер кузова/шасі НОМЕР_2, визначивши строк дії цієї довіреності до 24 липня 2023 року, а відтак виявила волю на передачу майна іншій особі. Таким чином, позивач не надала суду належних та допустимих доказів вибуття спірного автомобіля поза її волею, тому правові підстави для застосування до спірних правовідносин приписів статті 388 ЦК України відсутні.

У січні 2018 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував, що факт вибуття спірного автомобіля із власності ОСОБА_1 поза її волею встановлено рішенням апеляційного суду Вінницької області від 13 жовтня 2016 року у справі № 130/168/16-ц. Тому фактичне володіння вказаним автомобілем ОСОБА_5 порушує право позивача на володіння, користування та розпорядження своїм майном, тому право останньої підлягає захисту в обраний нею спосіб.

21 березня 2018 року представник ОСОБА_5 подав до суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін. Указує, що ОСОБА_5 є добросовісним набувачем спірного автомобіля і правові підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, для його витребування в останнього відсутні. Крім того, виконання рішення апеляційного суду Вінницької області від 13 жовтня 2016 року у справі № 130/168/16-ц, яким заявник обґрунтовує доводи касаційної скарги, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 грудня 2016 року зупинено до закінчення касаційного провадження.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд установив, що ОСОБА_1 з 26 лютого 2008 року на праві власності належав автомобіль марки SsangYong , модель Rexton II , 2008 року випуску, чорного кольору, номер кузова/шасі НОМЕР_2, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

24 липня 2013 року ОСОБА_1, посвідченою приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Вальчук О. М. довіреністю, уповноважила ОСОБА_7, або ОСОБА_11, або ОСОБА_7, або ОСОБА_13, або ОСОБА_15, або ОСОБА_14, кожен з яких діє самостійно, бути її представниками з питань розпорядження (продавати, обмінювати, передавати в позичку, оренду, заставу) належним їй вказаним автомобілем. Довіреність видана з право передоручення, терміном дії до 24 липня 2023 року (а. с. 228-229, т. 2).

27 липня 2013 року ОСОБА_7 у порядку передоручення, діючи від імені ОСОБА_1, видав довіреність ОСОБА_3, ОСОБА_16, які діють самостійно, строком дії до 27 липня 2023 року, посвідчену приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Мороз О. А., якою уповноважив останніх бути представником довірителя з питань розпорядження (продавати, обмінювати, передавати у позичку, оренду, заставу) належним ОСОБА_1 автомобілем. Цією довіреністю ОСОБА_3 та ОСОБА_16 уповноважено вчиняти особисто певні дії, в тому числі експлуатувати, зняти з обліку та відчужити спірний автомобіль. Право передоручення здійснення цих дій не передбачено (а. с. 38, т. 2).

24 жовтня 2015 року ОСОБА_3 (довіритель) уклав із ТОВ Авто Гео (повірений) договір доручення № 9/10, згідно умов якого товариство зобов'язалося за дорученням довірителя за плату вчинити від імені довірителя, за його рахунок та в його інтересах угоду - укласти договір купівлі-продажу спірного автомобіля за узгодженою ціною вказаною у додатку № 1 до договору (а. с. 8-10, т. 1).

На підставі цього договору доручення автомобіль посадовими особами ТОВ Авто Гео згідно довідки-рахунку серія ААЕ № 024396 від 24 жовтня 2015 року був проданий ОСОБА_4 за 50 000 грн (а. с. 15, т. 1), а останній 04 листопада 2015 року відчужив його ОСОБА_5 за 149 000 грн (а. с. 16, т. 1).

Рішенням апеляційного суд Вінницької області від 13 жовтня 2016 року у справі № 130/168/16-ц договір доручення від 24 жовтня 2015 року № 9/10, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ Авто Гео , визнано недійсним, з тих підстав, що ОСОБА_3, вчиняючи цей правочин, діяв всупереч закону та виданої на його ім'я ОСОБА_7 довіреності, оскільки не був уповноважений передоручати іншій особі, надані йому повноваження (а. с. 11-14, т. 1).

У главі 29 Цивільного кодексу України передбачені цивільно-правові способи захисту права власності. Зокрема, норми статей 387, 388 ЦК України надають власнику право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Частина перша статті 388 ЦК України передбачає, що у випадку, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Оскільки добросовісне набуття в розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна з чужого володіння.

При цьому за змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Установивши, що ОСОБА_3 вийшов за межі наданих йому довіреністю повноважень, що призвело до вибуття спірного автомобіля із власності ОСОБА_1 поза її волею, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність, передбачених статтею 388 ЦК України підстав для його витребування від добросовісного набувача - ОСОБА_5

У той же час, суд першої інстанції, визнаючи оспорюваний договір купівлі-продажу недійсним, не врахував, що право особи, яка вважає себе власником майна, не підлягає захистові шляхом задоволення позову до чергового добросовісного набувача з використанням правового механізму, установленого статтями 215, 216 ЦК України. Норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Тобто, власник має право на підставі статті 388 ЦК України звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним.

З урахуванням наведеного, визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля від 24 жовтня 2015 року, який було вчинено після недійсного правочину - договору доручення від 24 жовтня 2015 року № 9/10, не ґрунтується на вимогах закону.

Крім того, вважаючи, що порушене право позивача може бути відновлене шляхом визнання за нею права власності на спірний автомобіль, суд першої інстанції не врахував, що повторне визнання за позивачем права власності на спірний автомобіль законом не передбачено.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про наявність, передбачених статтею 388 ЦК України підстав для витребування на користь позивача спірного автомобіля від добросовісного набувача ґрунтуються на законі та узгоджуються з матеріалами справи.

Висновки апеляційного суду про те, що ОСОБА_1, видавши 24 липня 2013 року довіреність, уповноважила ОСОБА_7 та інших на розпорядження, в т.ч. і продаж, належного їй автомобіля, тим самим виявила волю на його передачу третій особі, що виключає можливість його витребування від добросовісного набувача, не ґрунтуються на законі.

Апеляційний суд не врахував, що позивач хоч і мала намір відчужувати належний їй спірний автомобіль, у зв'язку із чим і видала довіреність від 24 липня 2013 року, проте порядок та умови, за яких автомобіль був проданий, не відповідає її волі та виходить за межі наданих нею повноважень третім особами на його відчуження.

Тобто, як правильно встановив суд першої інстанції, спірний автомобіль був відчужений поза волею його власника - ОСОБА_1, а відтак наявні передбачені статтею 388 ЦК України правові підстави для його витребування на користь позивача.

Оскільки під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі, судом першої інстанції в частині вирішення позову про витребування спірного автомобіля не були порушені норми процесуального права, правильно застосовані норми матеріального закону, тому рішення суду в цій частині є законним і обґрунтованим.

Установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення в частині вирішення позову про витребування спірного автомобіля, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції у цій частині і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції відповідно до статті 413 ЦПК України.

Керуючись статтями 409, 410, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову апеляційного суду Вінницької області від 02 січня 2018 року в частині відмови у задоволенні позову про витребування на користь ОСОБА_1 з чужого незаконного володіння ОСОБА_5 автомобіль марки SsangYong , модель Rexton II , 2008 року випуску, колір - чорний, номер кузова/шасі НОМЕР_2, скасувати та залишити в цій частині в силі рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 31 жовтня 2017 року.

В іншій частині постанову апеляційного суду Вінницької області від 02 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасоване рішення апеляційного суду в частині вирішення позову про витребування спірного автомобіля втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає .

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:Н. О. Антоненко В. І. Журавель В. М. Коротун В. П. Курило