П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 червня 2018 року м. Київ
Справа № 754/5668/17-ц
№ апеляційного провадження: № 22-ц/796/3708/2018
Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О.,
суддів Гаращенка Д.Р., Пікуль А.А.
за участю секретаря Телятник І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Коржа Максима Володимировича в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю КТС Інжинірінг на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 30 січня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Лісовської О.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю КТС Інжинірінг про видачу належним чином оформленої трудової книжки, стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки,
в с т а н о в и в :
В квітні 2017 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ТОВ КТС Інжинірінг про видачу належним чином оформленої трудової книжки та стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що з 01.11.2013 року перебувала в трудових відносинах з відповідачем, обіймала посаду бухгалтера ТОВ КТС Інжинірінг . Протягом всього часу перебування на займаній посаді отримувала заробітну плату згідно штатного розкладу. 15.12.2016 року вона звернулася із заявою про звільнення з роботи за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України з 28.02.2017 року. Проте, 28 лютого 2018 року наказ про її звільнення відповідачем видано не було, з нею не проведено остаточний розрахунок та не видано належним чином оформленої трудової книжки, в зв'язку з чим вона була змушена направити поштою повторну заяву про звільнення з проханням видати трудову книжку і здійснити остаточний розрахунок. Разом з тим, на момент її звернення до суду, відповідач трудову книжку не видав та не провів остаточний розрахунок.
З урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд зобов'язати відповідача видати належним чином оформлену трудову книжку; стягнути з ТОВ КТС Інжинірінг на її користь заробітну плату за період з 01.02.2017 року по 28.02.2017 року в сумі 3 200 грн., грошову компенсацію за невикористанні дні щорічної відпустки у розмірі 1 404, 62 грн., середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у зв'язку з невидачею трудової книжки за період з 01.03.2017 року по 15.09.2017 року в розмірі 22 080 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 5 000 грн.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 30 січня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.
Зобов'язано ТОВ КТС Інжинірінг видати ОСОБА_2 належним чином оформлену трудову книжку.
Стягнуто з ТОВ КТС Інжинірінг на користь ОСОБА_2 заробітну плату за період з 01.02.2017 року по 28.02.2017 року в сумі 3 200 грн., грошову компенсацію за невикористанні дні щорічної відпустки у розмірі 1 404, 62 грн., середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у зв'язку з невидачею трудової книжки за період з 01.03.2017 року по 15.09.2017 року в розмірі 22 080 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.
Не погодившись із таким рішенням суду, Корж М.В. в інтересах ТОВ КТС Інжинірінг подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволені позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції розглянув справу у відсутність відповідача, що призвело до неповного з'ясування судом усіх обставин, що мають істотне значення для всебічного та об'єктивного розгляду справи. Крім обов'язків, покладених на ОСОБА_2, як бухгалтера, остання виконувала обов'язки щодо ведення трудових книжок працівників Товариства. На день звільнення, 02.03.2017 року трудова книжка позивача знаходилася у неї, як у особи, на яку Товариством було покладено обов'язок щодо ведення трудових книжок. В день звільнення ОСОБА_2 для отримання розрахунку до директора не з'явилася, трудової книжки для підписання директором та проставлення печатки не надала. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності вини з боку директора Товариства в не здійсненні остаточного розрахунку та не видачі трудової книжки.
Відповідно до п. 3 Розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 року № 1402 - VІІІ апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.
Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
15 грудня 2017 року набув чинності ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.
У відповідності до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 28 березня 2018 року ТОВ КТС Інжинірінг поновлено строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження у справі (а.с.141-142).
В судове засідання сторони не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчить зворотне повідомлення про вручення поштового відправлення - судової повістки-повідомлення відповідачу та особистий підпис адвоката ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_2 в довідковому листі (а.с.157).За таких підстав суд ухвалив розглядати справу у відсутність учасників справи відповідно до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України.
Позивачка відзив на апеляційну скаргу до суду не подавала. В письмових поясненнях, які надійшли на адресу суду 05 червня 2017 року, адвокат ОСОБА_3 просила рішення суду першої інстанції, яке є законним та обґрунтованим, залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зазначила, що відповідачу було достеменно відомо про те, що в провадженні суду перебуває дана цивільна справа. В той же час, відповідач, зловживаючи процесуальними правами, вчиняв дії щодо затягування розгляду справи, в тому числі подавав завідомо безпідставні апеляційні скарги на ухвалу про відкриття провадження у справі. Заперечуючи проти позову, будь-яких належних доказів на підтвердження своєї правової позиції відповідач суду не надав. До теперішнього часу, остаточний розрахунок з позивачем не проведено, належним чином оформлена трудова книжка не видана.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
В силу частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та ухвалене відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
В рамках даної справи сторонами не оспорюються наступні обставини, встановлені районним судом.
ОСОБА_2 працювала на посаді бухгалтера ТОВ КТС Інжинірінг у період з 01.11.2013 року по 02.03.2017 року, що підтверджується наказами № 9 та № 1 відповідно.
З 1 січня 2017 року введений в дію новий штатний розпис Товариства, встановлені нові посадові оклади, зокрема, бухгалтеру 3 200 грн. щомісяця (а.с.58,59).
Наказом № 1 від 02.03.2017 року позивачку з 02.03.2017 року було звільнено з займаної посади за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України (а.с.57).
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із того, що стороною відповідача визнано факт не здійснення остаточного розрахунку з позивачкою. Невидача з вини власника трудової книжки працівникові у зазначені строки, відповідно до вимог ст. 235 КЗпП є підставою для відповідальності, а саме, виплати працівникові його середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Оспорюючи такий висновок суду першої інстанції, Корж М.В.в інтересах ТОВ КТС Інжинірінг посилався на неповне з'ясування обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, вказує, що районний суд не врахував тієї обставини, що на позивача були покладені обов'язки щодо ведення трудових книжок на підприємстві. Відповідач також акцентує увагу на тому, що в день звільнення ОСОБА_2 не з'явилася для отримання остаточного розрахунку та не надала йому, як керівнику, трудову книжку з внесеним записом про звільнення.
При перевірці вищенаведених доводів апеляційної скарги судом встановлено наступне.
Відповідно до положень ст. 10 ЦПК України у редакції 2004 року та ст. 12 ЦПК України (у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року) цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Як убачається із матеріалів цивільної справи, ухвала про відкриття провадження у справі отримана відповідачем 05 травня 2017 року (а.с.18), однак заперечення проти позову подані лише 08 листопада 2017 року (а.с.56, 60-62).
З жовтня 2017 року в інтересах відповідача діяли ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 (а.с.48). В той же час, будь-яких належних доказів у розумінні статей 57, 60 ЦПК України у редакції 2004 року та статей 77,81 ЦПК України (у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року) на підтвердження обставин покладення на позивача обов'язків щодо ведення трудових книжок на підприємстві та відсутності вини підприємства в не проведенні остаточного розрахунку в день звільнення суду надано не було. Не надано таких доказів і суду апеляційної інстанції.
Відповідно частини першої статті 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Частиною першою статі 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Згідно з пунктами 4.1, 4.2 Інструкції Про порядок ведення трудових книжок працівників , затвердженої наказом N 58 від 29.07.93 р. (зі змінами і доповненнями) власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.
Відповідно до частини п'ятої статті 235 КЗпП України в разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
До теперішнього часу, відповідач трудову книжку ОСОБА_2 не видав, розрахунок при звільненні не провів.
За таких підстав, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки в день звільнення ОСОБА_2 з роботи 02 березня 2017 року роботодавець в особі ТОВ КТС Інжинірінг в силу вимог статті 116 КЗпП України зобов'язаний був здійснити виплату всіх сум працівнику, що належать йому від підприємства, та видати належним чином оформлену трудову книжку.
Як було зазначено вище, стороною відповідача не було доведено, що затримка видачі трудової книжки позивачці відбулася не з його вини, так як, виключно, саме Товариство несе відповідальність за видачу трудової книжки в день звільнення працівника.
Середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки за період з 01.03.2017 року по 15.09.2017 року становить 22 080, 00 грн. Наданий позивачкою розрахунок співвідноситься з штатним розписом Товариства, затвердженого наказом № 23 від 30.12.2016 року (а.с.59).
Враховуючи диспозитивність цивільного судочинства, колегія суддів погоджується з наданими позивачкою розрахунками та вважає їх правильними.
Як убачається з матеріалів справи, 15 вересня 2017 року ОСОБА_2 подала заяву про збільшення позовних вимог та просила стягнути з відповідача на її користь, окрім заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, судові витрати, пов'язані з правничою допомогою у розмірі 5 000 грн. (а.с.37-38).
Частинами 1,2 статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Тобто, законодавець пов'язує можливість відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з здійсненням даних витрат стороною у справі.
Верховний Суд у своїй постанові від 03 травня 2018 року в справі № 372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат, стороні на користь якої ухвалено судове рішення.
Матеріали цивільної справи не містять належних доказів щодо оплати позивачем витрат на правову допомогу.
Слід зазначити, що огляд в судовому засіданні оригіналу квитанції про сплату коштів не є підставою для стягнення таких витрат (а.с.41).
За таких підстав, позовні вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу є необґрунтованими, а висновок суду першої інстанції щодо стягнення таких витрат - помилковим.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Доводи апеляційної скарги щодо неналежного повідомлення Товариства про розгляд справи заслуговують на увагу суду.
Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, а тому суд розглядав справу за відсутності його представника на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Проте з вказаним висновком погодитися не можна.
Довіреністю, виданою ТОВ КТС Інжинірінг в особі директора Коржа М.В., уповноважило ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 представляти інтереси Товариства у Деснянському районному суді м. Києва під час розгляду даної цивільної справи (а.с.48).
29 січня 2018 року на адресу суду першої інстанції надійшла заява від ОСОБА_8, в якій останній зазначив, що станом на 26 січня 2018 року довіреність, видана 18.10.2017 року, відкликана, а тому, зазначені в ній особи не наділені повноваженнями на представлення інтересів Товариства в суді (а.с.103).
Як убачається з матеріалів, лише представник Товариства - ОСОБА_8, довіреність якого була відкликана, повідомлявся про розгляд справи, призначений на 30 січня 2018 року (а.с.98). Зворотне повідомлення про вручення судової повістки представнику ТОВ КТС Інжинірінг , що знаходиться за адресою: Київськаобласть, м. Ірпінь, вул. Громадянська, 2-Б, кв. 8 - матеріали справи не містять, напроти, поштове відправлення повернуто на адресу суду за закінчення терміну зберігання (а.с.116).
Отже, районним судом було порушено норми процесуального права в частині належного повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи, що є безумовною підставою для скасування рішення суду першої інстанції відповідно до вимог статті 376 ЦПК України.
Враховуючи наведене, рішення Деснянського районного суду м. Києва від 30 січня 2018 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення по суті позовних вимог з урахуванням висновків суду першої інстанції, які є правильними в частині зобов'язання видати належним чином оформлену трудову книжку, визначення розміру заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки трудової книжки.
Оскільки судом першої інстанції встановлено порушення трудових прав позивача, і в цій частині висновки районного суду відповідачем не спростовані, суд стягує з ТОВ КТС Інжинірінг на користь держави судовий збір в розмірі 704, 80 грн., а понесені відповідачем витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 057, 21 грн. відносить за його рахунок.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Коржа Максима Володимировича в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю КТС Інжинірінг задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 30 січня 2018 року скасувати та ухвалити нове.
Позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю КТС Інжинірінг про видачу належним чином оформленої трудової книжки, стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки задовольнити частково.
Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю КТС Інжинірінг видати ОСОБА_2 належним чином оформлену трудову книжку.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю КТС Інжинірінг (місцезнаходження: Київськаобласть, м. Ірпінь, вул. Громадянська, 2-Б, кв. 8, код ЄДРПОУ 34023777) на користь ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заробітну плату за період з 01.02.2017 року по 28.02.2017 року в сумі 3 200 грн., грошову компенсацію за невикористанні дні щорічної відпустки у розмірі 1 404, 62 грн., середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв'язку з не видачею трудової книжки за період з 01.03.2017 року по 15.09.2017 року в розмірі 22 080 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю КТС Інжинірінг (місцезнаходження: Київськаобласть, м. Ірпінь, вул. Громадянська, 2-Б, кв. 8, код ЄДРПОУ 34023777) в дохід держави судовий збір в розмірі 704 (семиста чотирьох) грн. 80 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: Т.О. Невідома
Судді: Д.Р. Гаращенко
А.А.Пікуль
Суд | Апеляційний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 12.06.2018 |
Оприлюднено | 19.06.2018 |
Номер документу | 74747893 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Апеляційний суд міста Києва
Невідома Тетяна Олексіївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні