Постанова

від 14.06.2018 по справі 646/6362/15-к

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

14 червня 2018 року

м. Київ

справа № 646/6362/15-к

провадження № 51-1108км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря

судового засідання ОСОБА_4 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_5 ,

виправданого ОСОБА_6 ,

та його захисника ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 08 лютого 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014220060001324, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Сальниця, Хмельницького району, Вінницької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 171, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 296 КК України.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 08 липня 2016 року ОСОБА_6 визнано невинуватим та виправдано у зв`язку з недоведеністю складу злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 171, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 296 КК України.

Вирішено питання речових доказіву провадженні.

Ухвалою Апеляційного суду м. Харкова від 08 лютого 2017 року вказаний вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 залишено без змін.

Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 171, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 296 КК України, а саме у співучасті у виді пособництва в умисному перешкоджанні законній професійній діяльності журналістів та в співучасті у виді пособництва в хуліганстві, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчиненого групою осіб із застосуванням предметів, заздалегідь заготовлених для нанесення тілесних ушкоджень за таких обставин.

Так, ОСОБА_6 обвинувачувався в тому, що він перебуваючи на посаді директора ТОВ «АТП «Карусель», юридична адреса: м. Харків, вул. Наріманова, 4/6, код ЄДРПОУ 37765878, та виконуючи, згідно статуту підприємства та посадових інструкцій, організаційно-розпорядчі функції, без оформлення у передбачений законодавством України спосіб правочинну на перевезення людей, 19 лютого 2014 року, в ранковий час, маючи умисел на перешкоджання законній професійній діяльності журналістів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки у вигляді недопущення поширення інформації про події, які відбувались під час масових заходів великої кількості людей, більше 100 осіб, у вигляді пікету, пов`язаного з недопущенням залучення курсантів Академії внутрішніх військ МВС України до подій пов`язаних з розгоном демонстрантів руху «Євромайдан» у м. Києві, який відбувся поблизу Академії внутрішніх військ МВС України, за адресою: м. Харків, пл. Повстання, 3, у засобах масової інформації шляхом створення різних перепон та обмежень щодо виконання журналістами професійної діяльності та бажаючи їх настання, діючи у співучасті з невстановленими під час досудового розслідування особами у виді пособництва, надав транспортний засіб, а самеавтобус марки «БАЗ - Еталон», моделі «А079.14», зеленого кольору, з бортовим номером «1143», р.н. « НОМЕР_1 », під керуванням водія ОСОБА_8 , у користування добре організованим та заздалегідь підготовленим невстановленим слідством особам у кількості більше чотирьох осіб, які мали при собі заздалегідь заготовлені предмети для нанесення тілесних ушкоджень, що безпосередньо вказувало на наявність у них мети вчинення умисних правопорушень, у тому числі спричинення тілесних ушкоджень, і які надівши на себе зелені жилети із світловідбиваючими стрічками і маски («балаклави»), з метою неможливості їх упізнання, більшість з яких взяли у руки заздалегідь заготовлені предмети для нанесення тілесних ушкоджень, та, у проміжок часу з 16 год до 20 год, перебуваючи поблизу Академії внутрішніх військ МВС України, за адресою: м. Харків, пл. Повстання, 3, вчинили умисні дії, пов`язані з перешкоджанням законній професійній діяльності журналістів телеканалу «СТБ», ПрАТ «ММЦ-СТБ», у складі кореспондента регіональної мережі програми «Вікна-Новини» ОСОБА_9 та відеооператора ОСОБА_10 , які в той момент, у зв`язку із своєю професійною діяльністю, здійснювали відеозапис подій, що відбувались. Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на умисне перешкоджання професійній діяльності журналістів у вигляді недопущення поширення інформації про події, які відбувались, вказані невстановлені особи здійснили напад на вказаних журналістів, пов`язаний з перешкоджанням здійсненню відеозапису на місці подій шляхом створення різних перепон та обмежень щодо виконання журналістами професійної діяльності, а саме грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю у вигляді завдання потерпілій особі побоїв чи іншого насильства, з метою спричинення тілесних ушкоджень, діючи групою осіб із застосуванням предметів, заздалегідь заготовлених для нанесення тілесних ушкоджень, вказані невстановлені особи здійснили напад на ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які там перебували як журналісти телеканалу «СТБ», ПрАТ «ММЦ-СТБ», та завдали ОСОБА_10 більше двох ударів у різні частині тіла, та по голові, тулубу та кінцівках, спричинивши останньому легкі тілесні ушкодження. Врезультаті чого журналісти програми «Вікна-Новини» ОСОБА_9 та ОСОБА_10 не здійснили покладені на них професійні обов`язки.

Виправдовуючи ОСОБА_6 за вищевикладеним обвинуваченням суд вказав, що органом досудового розслідування неповно та недостовірно були встановлені обставини нападу 19 лютого 2014 року на журналістів телеканалу «СТБ» ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .Зокрема, з наданих прокурором доказів неможливо достовірно встановити осіб, які перешкоджали журналістам у їх діяльності, осіб-організаторів такого перешкоджання, а також коло осіб, які перевозились автобусом АТП «Карусель», їх причетність та ступень участі у нападі на журналістів.

Крім того суд послався наст. 62 Конституції України відповідно до якої особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Також, суд указав у своїх висновках про презумпцію невинуватості у кримінальному судочинстві яка має значення як правова гарантія встановлення істини у справі, та діє як система нормативних правил, одним з яких є обов`язок прокурора доказати винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форму його вини, мотив та мету вчинення злочину, що передбачено уст. 91 КК України.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що стороною обвинувачення не доведено, що в діях обвинуваченого ОСОБА_6 є склад кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 171та ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 296 КК України, а саме не доведений умисел обвинуваченого у пособництві добре організованим, заздалегідь підготовленим невстановленим слідством особам, так званим «тітушкам», в умисному перешкоджанні законної професійної діяльності журналістів та в хуліганстві, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчиненого групою осіб із застосуванням предметів, заздалегідь заготовлених для нанесення тілесних ушкоджень, що виключає можливість притягнення до кримінальної відповідальності обвинуваченого.

На підставі досліджених у суді доказів і проведеного правового аналізу, районний суд відповідно п. 3 ч.1ст. 373 КПК Україниухвалив виправдувальний вирок відносно ОСОБА_6 у зв`язку з недоведеністю складу інкримінованих кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 171та ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 296 КК України, в його діях.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_6 і призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції. При цьому зазначає, що судами дано неправильну оцінку доказам, та безпідставно визнано недопустимими доказами слідчі експерименти за участю потерпілих, що призвело до незаконності виправдання ОСОБА_6 . Стверджує, що судами не проаналізовано докази, якими підтверджується винуватість ОСОБА_6 в інкримінованих злочинах. Не погоджується з наведеними в ухвалі апеляційного суду висновками щодо законності вироку суду першої інстанції та зазначає про її невідповідність вимогамст. 419 КПК України, оскільки на його думку, у ній відсутні відповіді на всі доводи апеляційної скарги прокурора.Крім того вказує на те, що апеляційним судом в порушення вимог ч. 3 ст. 56 КПК України розглянуто кримінальне провадження без участі потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 та безпідставно відмовлено прокурору у задоволення клопотання про допит потерпілих і свідків у суді апеляційної інстанції, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 412 КПК України.

На касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області захисник ОСОБА_7 в інтересах виправданого ОСОБА_6 подала заперечення в яких, наводячи відповідні аргументи, стверджує про безпідставність заявлених вимог і просить залишити її без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 08 лютого 2017 року без зміни.

Позиції інших учасників судового провадження

Виправданий ОСОБА_6 та його захисник вважають касаційну скаргу прокурора необґрунтованою та просять залишити її без задоволення.

Прокурор ОСОБА_5 підтримала касаційну скаргу прокурора.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла такого висновку.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно дост. 94цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Зі змісту положень ст.ст. 418 ч. 2, 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380цього Кодексу. Ухвала суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має містити короткий зміст доводів особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, а також викладаються докази, що спростовують її доводи.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, непогоджуючись із ухваленим вироком місцевого суду щодо ОСОБА_6 , прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити свій вирок, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та вирок ухвалений з істотним порушенням вимог кримінального процесуального законодавства. При цьому, прокурор просив повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, враховуючи, що вони неповністю були досліджені судом першої інстанції.

За цією апеляційною скаргою було відкрито провадження, її копії були розіслані учасникам судового розгляду, а в подальшому після закінчення підготовки розгляду провадження справа щодо ОСОБА_6 була призначена до розгляду.

До початку апеляційного розгляду прокурором було подано доповнення до апеляційної скарги, у яких він просив викликати до судового засідання та додатково допитати потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 і певних свідків. Проте, ці доповнення учасникам судового розгляду не вручались і час на ознайомлення з ними додатково не надавався.

За обставин того, що прокурор в апеляційній скарзі оскаржив виправдувальний вирок щодо ОСОБА_6 за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 171та ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 296 КК України та просив повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, враховуючи, що вони неповністю були досліджені судом першої інстанції, з метою забезпечення реалізації стороною обвинувачення права на апеляційне оскарження такого судового рішення відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України апеляційний суд мав створити необхідні для цього умови, в тому числі і шляхом повторного дослідження щодо тих обставин, які оскаржуються особою, та про необхідність іншої оцінки яких вона просить (заявляє клопотання) в апеляційній скарзі.

Забезпечення таких умов передбачено безпосередньо частиною 3 статті 404 КПК України, відповідно до якої за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Проте, суд апеляційної інстанції не виконав таких вимог процесуального закону, оскільки не дослідивши обставини, встановлені під час кримінального провадження, суд апеляційної інстанції, порушуючи право сторони обвинувачення на змагальність сторін, безпідставно відмовив прокурору у задоволенні клопотання про додатковий допит потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 і певних свідків. Крім того, апеляційний суд не маючи даних про належне повідомлення потерпілих про час та місце слухання справи, 08 лютого 2017 року розглянув провадження за їх відсутності, чим порушив вимоги кримінального процесуального законодавства.

Також, суд апеляційної інстанції відмовляючи у задоволенні клопотання прокурора про повторне дослідження доказів, їх безпосередньо не дослідив і власної оцінки обставинам кримінального провадження в частині обвинувачення ОСОБА_6 з огляду на ст.ст. 22 , 23 , 94, 95 КПК України не дав.

Розглядаючи апеляційні скарги та залишаючи їх без задоволення, апеляційний суд усупереч вимогам статей 370, 419 КПК України належним чином не зазначив мотивовані підстави, з яких апеляційну скаргу з доповненнями визнано необґрунтованими.

Окрім того, ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст.419 КПК України, оскільки належно не проаналізовано докази, якими сторона обвинувачення обґрунтовувала доведеність винуватості ОСОБА_6 в співучасті у виді пособництва в умисному перешкоджанні законній професійній діяльності журналістів та в співучасті у виді пособництва в хуліганстві, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчиненого групою осіб із застосуванням предметів, заздалегідь заготовлених для нанесення тілесних ушкоджень. Одночасно апеляційний суд не мотивовано погодився з висновками суду першої інстанції про те, що докази, якими сторона обвинувачення обґрунтовувала доведеність винуватості ОСОБА_6 не доводять вину останнього у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 171та ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 296 КК України, безпосередньо не дослідивши їх.

Як правильно вказує прокурор в касаційній скарзі апеляційний суд, окрім іншого, не проаналізував в повному обсязі такі докази, як протоколи тимчасового доступу до інформації про зв`язок та місцезнаходження абонентів ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_8 із долученими дисками та роздруківками інформації.

При новому апеляційному розгляді суду належить перевірити доводи апеляційної скарги з доповненням, дати їй та висновкам суду першої інстанції належну оцінку, а також з урахуванням усіх обставин постановити законне й обґрунтоване рішення, виклавши його у процесуальному документі згідно з вимогами закону.

Керуючись статтями 433, 436, 441, 442КПК України , п.15 «Перехідні положення» КПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII), Суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 08 лютого 2017 року щодо ОСОБА_6 скасувати та призначити новий розгляд усуді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною йоскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3