Постанова

від 20.06.2018 по справі 15/53

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 року м. ОдесаСправа № 15/53 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Л.В. Поліщук,

суддів В.В. Бєляновського, Л.О. Будішевської (на підставі розпорядження в.о. керівника апарату суду від 05.06.2018р. №604 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи, протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2018р.)

секретар судового засідання - О.В. Клименко,

за участю представників сторін :

від ПАТ "Херсонгаз" - не з'явився,

від МКП "Херсонтеплокомуненерго" - не з'явився,

від МКП "Херсонтеплоенерго" - Д.Ю.Маковецький,

від арбітражного керуючого Запопорожець Д.Ю. - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Херсонгаз"

на ухвалу господарського суду Херсонської області від 10.04.2018р. про відмову у задоволенні заяви позивача про заміну боржника на його правонаступника, прийняту суддею М.К. Закуріним о 15:54 год., м. Херсон, повний текст складено 11.04.2018р.

у справі №15/53

за позовом Публічного акціонерного товариства "Херсонгаз"

до Міського комунального підприємства "Херсонтеплокомуненерго"

про стягнення 69870,01 грн.,

Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного перегляду.

У судовому засіданні 20.06.2018р. згідно ст. 233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Херсонської області від 14.03.2002 стягнуто з Міського комунального підприємства "Херсонтеплокомуненерго" на користь ВАТ "Херсонгаз" 62039,30 грн. основного боргу, 1243,25 грн. збитків від інфляції, 2411,23 грн. пені, 688,70 грн. витрат по сплаті державного мита та 69 грн. витрат по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

15.08.2017р. ПАТ "Херсонгаз" на підставі ст. 25 ГПК України звернулось до господарського суду Херсонської області із заявою про заміну у справі №15/53 сторони її правонаступником, а саме відповідача - Міське комунальне підприємство "Херсонтеплокомуненерго" на Міське комунальне підприємство "Херсонтеплоенерго", посилаючись на положення ч. 3 ст. 22 Закону України "Про теплопостачання", згідно якої, у разі якщо суб'єкту господарювання надано в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісний майновий комплекс (індивідуально визначене майно) з вироблення теплової енергії, такий суб'єкт стає правонаступником за борговими зобов'язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли у суб'єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно (володів або користувався ним).

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 22.08.2017р. у справі № 15/53 (суддя Гридасов Ю.В.), залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.09.2017р., задоволено заяву ПАТ "Херсонгаз", замінено сторону виконавчого провадження, відповідача у справі - Міське комунальне підприємство "Херсонтеплокомуненерго" на його правонаступника - Міське комунальне підприємство "Херсонтеплоенерго".

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.01.2018р. постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.09.2017р. та ухвалу господарського суду Херсонської області від 22.08.2017р. у справі № 15/53 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Херсонської області.

За результатами нового розгляду ухвалою господарського суду Херсонської області від 10.04.2018р. у справі № 15/53 (суддя М.К. Закурін) у задоволенні заяви ПАТ "Херсонгаз" відмовлено з тих підстав, що МКП "Херсонтеплоенерго" є користувачем майна з вироблення та постачання теплової енергії, яке раніше перебувало у користуванні МКП "Херсонтеплокомуненерго", але з моменту його передачі, тобто з дати підписання акта приймання-передачі основних засобів - 01.10.2001р., у зв'язку з чим на нього не можуть розповсюджуватися положення статті 22 Закону України "Про теплопостачання" (в редакції Закону № 4521-VІ (4521-17) від 15.03.2011р.), оскільки такі зміни набули чинності після передачі майна у користування.

Також місцевий господарський суд зазначив, що положеннями статті 334 ГПК України не передбачено правонаступництво частини майнових вимог, а тому в межах справи не може існувати двох боржників, один з яких не приймав участі у справі на стадії її судового розгляду та не був, фактично, відповідачем у справі. Процедурне питання стягнення за рішенням суду у даній справі вирішене шляхом прийняття ухвали господарського суду Херсонської області від 12.02.2013р. про визнання кредиторських вимог ПАТ "Херсонгаз", а тому розгляд даної справи не знаходиться у процедурі виконання судового рішення, порядок якого регламентований приписами Розділу V "Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у господарських справах" ГПК України, а тому застосування статті 334 цього Кодексу до даної справи унеможливлене.

Не погодившись із ухвалою суду, ПАТ "Херсонгаз" 20.04.2018р. звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило її скасувати й ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву даного товариства про заміну відповідача у справі №15/53, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, із зазначенням обставин, які не відповідають дійсності. Серед доводів апеляційної скарги наведені наступні:

- ПАТ "Херсонгаз" звернулось до господарського суду Херсонської області із заявою про заміну відповідача на його правонаступника, а не із заявою про заміну сторони виконавчого провадження;

- на думку скаржника, відсутність на даний час виконавчого провадження, яке пов'язане із перебуванням МКП "Херсонтеплокомуненерго" в стадії банкрутства та безпосередньо сам факт визнання кредиторських вимог заявника в межах справи про банкрутство не впливає на правовідносини щодо правонаступництва іншої особи, так як заборгованість за договірними зобов'язаннями боржником не сплачена навіть в частині та зобов'язання не припинені;

- ПАТ "Херсонгаз" не погоджується з висновками суду першої інстанції, що положеннями ст. 334 ГПК України не передбачено правонаступництва частини майнових вимог , а Законом не передбачається правонаступництво сум інфляційних, пені та судового збору. У цьому випадку, як вважає скаржник, суд мав би задовольнити заяву частково та вчинити правонаступництво на суму за борговими зобов'язаннями з оплати спожитих енергоносіїв (62039,30 грн.) та відмовити у правонаступництві суми інфляційних втрат, пені та судових витрат.

Ухвалами Одеського апеляційного господарського суду від 08.05.2018р. та 21.05.2018р. відкрито апеляційне провадження у даній справі та призначено її до розгляду на 05.06.2018р.

У відзиві на апеляційну скаргу МКП "Херсонтеплоенерго" вважає апеляційну скаргу такою, що ґрунтується на невірному тлумаченні позивачем закону, без врахування дійсних обставин справи та фактичного правового статусу сторін.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 30.05.2018р. задоволено клопотання МКП Херсонтеплоенерго про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Доручено господарському суду Херсонської області забезпечити проведення судового засідання за апеляційною скаргою ПАТ "Херсонгаз" на ухвалу господарського суду Херсонської області від 10.04.2018р., розгляд якої відбудеться 05.06.2018р. о 10:30, в режимі відеоконференції в приміщенні господарського суду Херсонської області.

У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді-учасника колегії Величко Т.А. з 05.06.2018р., за розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 05.06.2018р. №604 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2018р. справу №15/53 розподілено на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Поліщук Л.В., суддів Бєляновського В.В., Будішевської Л.О.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 05.06.2018р. прийнято справу №15/53 до провадження в новому складі колегії суддів, а саме: судді-доповідача Поліщук Л.В., суддів Бєляновського В.В., Будішевської Л.О. та призначено до розгляду в режимі відеоконференції на 20.06.2018р.

Заслухавши представника МКП "Херсонтеплоенерго", дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Як вище згадувалось, 14.03.2002р. у даній справі прийнято рішення, яким стягнуто з Державного комунального підприємства "Херсонтеплокомуненерго", яке на даний час має назву "Міське комунальне підприємство "Херсонтеплокомуненерго", на користь Відкритого акціонерного товариства "Херсонгаз", яке на даний час має назву Публічне акціонерне товариство "Херсонгаз", 62039,30 грн. основної заборгованості, 1243,25 грн. інфляційних втрат, 2411,23 грн. пені, 688,70 грн. витрат по сплаті державного мита та 69 грн. витрат по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Як вбачається з вказаного рішення, заборгованість виникла у зв'язку з несплатою боржником взятих на себе зобов'язань щодо поставки природного газу за договором № 1т "Про забезпечення природним газом підприємств комунальної теплоенергетики та опалювальних котелень промислових підприємств" від 22.12.2000р.

З метою примусового виконання рішення 25.03.2002р. виданий відповідний наказ, який не виконаний, оскільки постановою Господарського суду Херсонської області від 26.07.2012р. у справі № 5024/1002/2012 МКП "Херсонтеплокомуненерго" визнано банкрутом та відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру, яка триває до теперішнього часу. При цьому, ухвалою від 12.02.2013р. у цій справі кредиторські вимоги ПАТ "Херсонгаз" в розмірі 1745462,90 грн. включені до реєстру вимог кредиторів в четверту та шосту чергу.

Постановою головного державного виконавця ВПВР УДВС ГУЮ у Херсонській області від 12.12.2012 р. виконавче провадження з примусового виконання наказу №15/53, виданого 25.03.2002р., закінчено у зв'язку з визнанням боржника банкрутом.

Як вище зазначалось, 15.08.2017р. ПАТ "Херсонгаз" на підставі ст. 25 ГПК України звернулось до господарського суду Херсонської області із заявою про заміну у справі №15/53 сторони її правонаступником, а саме відповідача - Міське комунальне підприємство "Херсонтеплокомуненерго" на Міське комунальне підприємство "Херсонтеплоенерго", посилаючись на положення ч. 3 ст. 22 Закону України "Про теплопостачання", згідно якої, у разі якщо суб'єкту господарювання надано в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісний майновий комплекс (індивідуально визначене майно) з вироблення теплової енергії, такий суб'єкт стає правонаступником за борговими зобов'язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли у суб'єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно (володів або користувався ним).

Відповідно до приписів статті 25 ГПК України (в редакції, чинній на час звернення з вказаною заявою) у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу.

Частиною 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" (в редакції Закону № 4521-VІ (4521-17) від 15.03.2011) передбачено, що у разі, якщо суб'єкту господарювання надано у користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісний майновий комплекс (індивідуально визначене майно) з вироблення теплової енергії, такий суб'єкт стає правонаступником за борговими зобов'язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли у суб'єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно (володів або користувався ним).

Отже, стаття 22 названого Закону визначає особливий вид правонаступництва, однією з умов якого є надання особі (правонаступнику) в користування цілісного майнового комплексу, індивідуально визначеного майна, з вироблення теплової енергії, яке було у попереднього користувача (боржника за наявними зобов'язаннями).

У даному випадку відповідно до рішення Виконавчого комітету Херсонської міської ради від 04.09.2001р. № 323 "Про створення міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" створено Міське комунальне підприємство "Херсонтеплоенерго" та передано до його статутного фонду частку майна, у тому числі ДКП "Херсонтеплокомуненерго", яке відповідно до акта приймання-передачі основних засобів станом на 01.10.2001р. складається, зокрема, з майна теплових пунктів та котелень.

Факт передачі майна теплопунктів та котелень міста у користування МКП "Херсонтеплоенерго" підтверджується також рішеннями Херсонської міської ради:

- від 25.11.2011р. № 431 "Про надання згоди на розірвання договору управління комунальним майно від 25.06.2007 № 30у та передачу об'єктів договору в господарське відання МКП "Херсонтеплоенерго", яким передано до господарського відання МКП "Херсонтеплоенерго" об'єкти згідно з актом інвентаризації;

- від 22.11.2013р. №1180 "Про закріплення за міським комунальним підприємством (МКП) "Херсонтеплоенерго" на праві господарського відання об'єктів нерухомості", яким за МКП "Херсонтеплоенерго" закріплено на праві господарського відання об'єкти нерухомості, що належать до комунальної власності міської територіальної громади згідно з додатком, а саме котельні та теплопункти за переліком;

- від 31.03.2015р. № 1764 "Про закріплення за міським комунальним підприємством "Херсонтеплоенерго" на праві господарського відання об'єктів нерухомості", яким за МКП "Херсонтеплоенерго" закріплено на праві господарського відання об'єкти нерухомості, що належать до комунальної власності міської територіальної громади згідно з додатком, а саме котельні та теплопункти за переліком.

Таким чином, МКП "Херсонтеплоенерго" є користувачем майна з вироблення та постачання теплової енергії, яке раніше перебувало у користуванні МКП "Херсонтеплокомуненерго", саме з моменту його передачі, тобто з дати підписання акта приймання-передачі основних засобів від 01.10.2001р., у зв'язку з чим у даному випадку не можуть застосовуватися положення статті 22 Закону України "Про теплопостачання" (в редакції Закону № 4521-VІ (4521-17) від 15.03.2011), оскільки відповідні зміни до Закону набули чинності після передачі майна у користування.

Крім того, відповідно до частин 1 та 2 статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

За приписами ч. 6 ст. 14 того ж Закону вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Статтею 31 даного Закону визначена черговість задоволення вимог кредиторів, при цьому, частиною 6 цієї статті передбачено, що вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

Згідно зі статтею 22 названого Закону з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), повернення коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності вважається таким, що настав; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута; відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю; укладення угод, пов'язаних з відчуженням майна банкрута чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому цим розділом; скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається; вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури; виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому цим розділом.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У силу п. 7 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) виконавче провадження підлягає закінченню у разі визнання боржника банкрутом.

Як вище зазначалось, відносно МКП "Херсонтеплокомуненерго" порушено провадження у справі № 5024/1002/2012 про банкрутство, а постановою від 26.07.2012р. дане підприємство було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Крім того, кредиторські вимоги ПАТ "Херсонгаз" до боржника - МКП "Херсонтеплокомуненерго", у тому числі і за рішенням суду у даній справі від 14.03.2002р., визнані ухвалою господарського суду Херсонської області від 12.02.2013р. та включені до реєстру вимог кредиторів боржника.

Разом з тим, постановою головного державного виконавця ВПВР УДВС ГУЮ у Херсонській області від 12.12.2012 р. виконавче провадження з примусового виконання наказу №15/53, виданого 25.03.2002р. на виконання рішення господарського суду Херсонської області від 14.03.2002р. у справі №15/53, закінчено у зв'язку з визнанням боржника банкрутом, а отже, судове провадження у даній справі завершено.

Таким чином, правові підстави для задоволення заяви ПАТ "Херсонгаз" про заміну у справі №15/53 боржника на його правонаступника на підставі ст. 25 ГПК України відсутні, натомість кредиторські вимоги ПАТ "Херсонгаз" до боржника - МКП "Херсонтеплокомуненерго" можуть бути задоволені в межах справи № 5024/1002/2012 про банкрутство останнього.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що заява позивача про заміну боржника на його правонаступника не підлягає задоволенню.

Викладені в апеляційній скарзі доводи ПАТ "Херсонгаз" не спростовують вищенаведеного висновку господарського суду першої інстанції.

За таких обставин, судова колегія не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваної ухвали суду.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд справи покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 255, 271, 276, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Херсонської області від 10.04.2018р. у справі №15/53 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст. ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 25.06.2018 р.

Суддя-доповідач Л.В. Поліщук

Суддя В.В. Бєляновський

Суддя Л.О. Будішевська