Постанова

від 29.10.2018 по справі 15/53

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2018 року

м. Київ

Справа № 15/53

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

О. О. Мамалуй- головуючий, В. І. Студенець, Л. В. Стратієнко

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Херсонгаз"

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.06.2018р.

у складі колегії суддів: Л.В. Поліщук - головуючий, В.В. Бєляновський, Л.О. Будішевська

та на ухвалу господарського суду Херсонської області від 10.04.2018р.

суддя: М. К. Закурін

за позовом публічного акціонерного товариства "Херсонгаз"

до міського комунального підприємства "Херсонтеплокомуненерго"

про стягнення 69 870,01 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Обставини, які передували прийняттю оскаржуваних судових рішень

Рішенням господарського суду Херсонської області від 14.03.2002р. стягнуто з МКП "Херсонтеплокомуненерго" на користь ВАТ "Херсонгаз" 62 039,30 грн. основного боргу, 1 243,25 грн. збитків від інфляції, 2 411,23 грн. пені, 688,70 грн. витрат по сплаті державного мита та 69 грн. витрат по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Згідно з вказаним рішенням заборгованість виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором №1т "Про забезпечення природним газом підприємств комунальної теплоенергетики та опалювальних котелень промислових підприємств" від 22.12.2000р.

25 березня 2002р. з метою примусового виконання рішення виданий відповідний наказ.

Постановою господарського суду Херсонської області від 26.07.2012р. у справі №5024/1002/2012 МКП "Херсонтеплокомуненерго" визнано банкрутом та відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру. Ухвалою від 12.02.2013р. кредиторські вимоги ПАТ "Херсонгаз" в розмірі 1 745 462,90 грн., у тому числі і за рішенням суду у даній справі від 14.03.2002р., включені до реєстру вимог кредиторів в четверту та шосту чергу.

Постановою головного державного виконавця ВПВР УДВС ГУЮ у Херсонській області від 12.12.2012 р. виконавче провадження з примусового виконання наказу №15/53, виданого 25.03.2002р., закінчено у зв'язку з визнанням боржника банкрутом.

15 серпня 2017р. ПАТ "Херсонгаз" звернулося до господарського суду із заявою про заміну у справі №15/53 сторони її правонаступником, а саме відповідача - МКП "Херсонтеплокомуненерго" на МКП "Херсонтеплоенерго" з посиланням на ст. 25 ГПК України та ч. 3 ст. 22 Закону України "Про теплопостачання".

2. Короткий зміст ухвали місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття

За результатами нового розгляду ухвалою господарського суду Херсонської області від 10.04.2018р. у справі №15/53, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.06.2018р., у задоволенні заяви ПАТ "Херсонгаз" відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що положення ч. 3 ст. 22 Закону України "Про теплопостачання" не розповсюджуються на МКП "Херсонтеплоенерго", оскільки останнє є користувачем майна з вироблення та постачання теплової енергії, яке раніше перебувало у користуванні МКП "Херсонтеплокомуненерго", з дати підписання акта приймання-передачі основних засобів - 01.10.2001р., а відповідні зміни в ч. 3 ст. 22 вказаного Закону набули чинності 08.04.2012р.

Також суди взяли до уваги, що кредиторські вимоги ПАТ "Херсонгаз" до боржника - МКП "Херсонтеплокомуненерго" визнані та включені до реєстру вимог кредиторів, а виконавче провадження з примусового виконання наказу №15/53, виданого 25.03.2002р. на виконання рішення господарського суду Херсонської області від 14.03.2002р. у справі №15/53, закінчено у зв'язку з визнанням боржника банкрутом.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

ПАТ "Херсонгаз" не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд.

На думку скаржника судами безпідставно прийнято акт приймання-передачі майна за 2001 рік як належний доказ остаточної передачі майна.

Скаржник стверджує, що судами не було надано правову оцінку рішенням Херсонської міської ради, якими фактично було здійснено передачу майна теплопунктів та котелень міста у користування МКП "Херсонтеплоенерго", а саме: №431 від 25.11.2011р., від 22.11.2013р. та №1764 від 31.03.2015р.

Також зазначає про невірне трактування судами ч. 3 ст. 22 Закону України "Про теплопостачання".

У скарзі вказується, що фактично позивач звернувся з заявою про заміну відповідача на його правонаступника, а не із заявою про заміну сторони виконавчого провадження. А тому відсутність на даний час виконавчого провадження та сам факт визнання кредиторських вимог заявника в межах справи про банкрутство, не впливає на правовідносини щодо правонаступництва іншої особи.

4. Позиції інших учасників справи

МКП "Херсонтеплоенерго" у відзиві на касаційну скаргу вважає її необґрунтованою та просить залишити оскаржувані судові рішення без змін. Також зазначає, що суди дійшли правильного висновку про те, що ч. 3 ст. 22 Закону України "Про теплопостачання" не підлягає застосуванню до даних правовідносин.

5. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови

Господарські суди обох інстанцій встановили, що подана ПАТ "Херсонгаз" заява про заміну сторони у справі після винесення судом рішення у цій справі та видачі наказу на його примусове виконання є по своїй суті заявою про заміну боржника у виконавчому провадженні.

Відповідно до ст. 52 ГПК України в редакції, яка діяла на момент розгляду заяви в суді першої інстанції, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Аналогічні приписи були викладені в ст. 25 ГПК України в редакції, чинній на час звернення з вказаною заявою до суду.

Відповідно до ст. 334 ГПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Процесуальне правонаступництво на стадії виконання судового рішення є однією з процесуальних гарантій захисту та відновлення захищених судом прав та інтересів фізичних і юридичних осіб. Правонаступництво полягає у переході прав і обов'язків від одного суб'єкта до іншого з відповідною відмовою від тих же вимог до суб'єкта від якого такі права і обов'язки переходять.

Згідно з ч. 3 ст. 22 Закону України "Про теплопостачання" в редакції змін, які набрали чинності 08.04.2012р., у разі якщо суб'єкту господарювання надано в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісний майновий комплекс (індивідуально визначене майно) з вироблення теплової енергії, такий суб'єкт стає правонаступником за борговими зобов'язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли у суб'єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно (володів або користувався ним).

Правонаступництво за борговими зобов'язаннями згідно з ч. 3 ст. 22 Закону України "Про теплопостачання" виникає в результаті факту надання в користування майна суб'єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно (володів або користувався ним).

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що частку майна ДКП "Херсонтеплокомуненерго", у тому числі теплові пункти та котельні, передано до статутного фонду МКП "Херсонтеплоенерго" відповідно до акта приймання-передачі основних засобів станом на 01.10.2001р.

Рішеннями Херсонської міської ради від 22.11.2013р. №1180 та від 31.03.2015р. №1764 закріплено за МКП "Херсонтеплоенерго" на праві господарського відання об'єкти нерухомості, що належать до комунальної власності міської територіальної громади згідно з додатком, а саме котельні та теплопункти за переліком.

Тобто вказаними рішеннями міської ради закріплено на праві господарського відання об'єкти, які вже були передані МКП "Херсонтеплоенерго" за актом приймання-передачі від 01.10.2001р.

Судами встановлено, що МКП "Херсонтеплоенерго" є користувачем майна з вироблення та постачання теплової енергії, яке раніше перебувало у користуванні МКП "Херсонтеплокомуненерго", з дати підписання акта приймання-передачі основних засобів від 01.10.2001р.

З огляду на встановлені судами обставини, Верховний Суд вважає обгрунтованими висновки господарських судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин норми ч. 3 ст. 22 Закону України "Про теплопостачання" в редакції, яка набула чинності 08.04.2012р.

На час передачі МКП "Херсонтеплоенерго" відповідної частки майна ДКП "Херсонтеплокомуненерго", зокрема теплових пунктів та котелень, Закон України "Про теплопостачання" не містив норми щодо правонаступництва за борговими зобов'язаннями.

Крім того судами враховано, що МКП "Херсонтеплокомуненерго" визнано банкрутом у справі №5024/1002/2012, а кредиторські вимоги ПАТ "Херсонгаз" до МКП "Херсонтеплокомуненерго", у тому числі і за рішенням суду у даній справі від 14.03.2002р., визнані ухвалою господарського суду Херсонської області від 12.02.2013р. та включені до реєстру вимог кредиторів боржника.

Разом з тим, постановою головного державного виконавця ВПВР УДВС ГУЮ у Херсонській області від 12.12.2012р. виконавче провадження з примусового виконання наказу №15/53, виданого 25.03.2002р. на виконання рішення господарського суду Херсонської області від 14.03.2002р. у справі №15/53, закінчено на підставі п. 7 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з визнанням боржника банкрутом.

Верховний Суд констатує, що заміна боржника у виконавчому провадженні можлива лише в разі існування такого виконавчого провадження.

Таким чином, господарські суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про відсутність підстав для заміни боржника у виконавчому провадженні.

Посилання скаржника на неправильне трактування судами попередніх інстанцій ст. 22 Закону України "Про теплопостачання" не знайшли свого підтвердження при касаційному перегляді.

Також не підтвердились доводи скаржника про ненадання судами оцінки рішенням Херсонської міської ради №431 від 25.11.2011р., від 22.11.2013р. та №1764 від 31.03.2015р. Суди обох інстанцій оцінили вказані рішення та дійшли висновку, що фактична передача майна відбулася в момент підписання акта приймання-передачі основних засобів від 01.10.2001р.

6. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

На підставі вищевикладеного, Верховний Суд, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених господарськими судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, перевірив правильність застосування норм матеріального та процесуального права та прийшов до висновку, що оскаржувані ухвала та постанова є законними та обґрунтованими, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Херсонгаз" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Херсонської області від 10.04.2018р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.06.2018р. у справі № 15/53 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Судді В. І. Студенець

Л. В. Стратієнко