Постанова

від 20.06.2018 по справі 910/13287/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2018 р. Справа№ 910/13287/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Пантелієнка В.О.

Остапенка О.М.

при секретарі судового засідання Чміль Я.Є.

та представників учасників провадження у даній справі у відповідності до протоколу судового засідання від 20.06.2018

розглянувши апеляційну скаргу Інституту мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного НАН України

на рішення господарського суду міста Києва від 28.03.2018

у справі № 910/13287/17 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Захист-Агро"

до 1) Інституту мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного НАН України

(відповідач-1)

2)Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (відповідач-2)

про визнання недійсним патенту на винахід

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.03.2018 у справі № 910/13287/17 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Захист-Агро"; визнано недійсним патент України на винахід № 73682 від 15.08.2005 "Інсектофунгіцидний біопрепарат для боротьби із шкідниками і хворобами сільськогосподарських культур"; зобов'язано Міністерство економічного розвитку і торгівлі України внести відповідні зміни до Державного реєстру патентів України про визнання недійсним патенту України на винахід № 73682 від 15.08.2005 та здійснити про це публікацію в офіційному бюлетені; стягнуто з Інституту мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного HAH України (03143, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 154; код ЄДРПОУ 05417087) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Захист-Агро" (67613, Одеська область, Біляївський район, с. Василівка, вул. Калініна, 27; код ЄДРПОУ 31374036) витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 200, 00 грн. та витрати на оплату експертизи у розмірі 28 000, 00 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Інститут мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного НАН України звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати повністю рішення господарського суду міста Києва від 28.03.2018 у справі № 910/13287/17 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Захист-Агро" до: 1) Інституту мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного НАН України ( відповідач-1); 2)Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (відповідач-2) про визнання недійсним патенту на винахід відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Інституту мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного НАН України на рішення господарського суду міста Києва від 28.03.2018 у справі № 910/13287/17 та розгляд апеляційної скарги призначено на 13.06.2018.

07.06.2018 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та ТОВ "Захист-Агро" надійшли відзиви на апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2018 відкладено розгляд апеляційної скарги на 20.06.2018.

20.06.2018 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання про застосування заходів процесуального примусу, в якому останній просить суд повернути Міністерству економічного розвитку і торгівлі України процесуальний документ під назвою Відзив Мінекономрозвитку на апеляційну скаргу в справі № 910/13287/17 ; постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з представника Міністерства економічного розвитку і торгівлі України ОСОБА_2 штрафу у зв'язку із зловживання процесуальними правами.

Судова колегія, заслухавши доводи учасників провадження у справі та дослідивши клопотання про застосування заходів процесуального примусу, відхиляє його за необґрунтованістю.

У судовому засіданні 20.06.2018 представники апелянта та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити. Представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити оскаржуване рішення без змін.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Конституцією України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Також, Конституція України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Захист-Агро" (надалі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Інституту мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного НАН України (надалі - відповідач-1) та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (надалі - відповідач-2) про визнання недійсним патенту на винахід № 73682 від 15.08.2005 та про зобов'язання відповідача-2 внести відповідні зміни до Державного реєстру патентів України про визнання недійсним патенту України на винахід № 73682 від 15.08.2005 та здійснити про це публікацію в офіційному бюлетені.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.08.2017 порушено провадження у даній справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.10.2017 на підставі ст. 41 Господарського процесуального кодексу України у справі № 910/13287/17 призначено судову експертизу об'єктів інтелектуальної власності, виконання якої доручено експерту Стародубову Ігорю Вадимовичу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.10.2017 провадження у справі № 910/13287/17 зупинено до проведення експертом Стародубовим Ігорем Вадимовичем судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності та отримання висновку експерта.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.01.2018, у зв'язку із надходженням висновку експерта № 06/18 за результатами проведення судової експертизи у сфері інтелектуальної власності, складеного 24.01.2018, поновлено провадження у справі № 910/13287/17.

Оскаржуваним рішенням суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

З даним судовим рішенням апелянт не погодився.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшов висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції винесене з повним дослідженням матеріалів справи та є таким, що відповідає вимогам законодавства, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Інститут мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного HAH України є власником патенту України на винахід від 15.08.2005 № 73682 "Інсектофунгіцидний біопрепарат для боротьби із шкідниками і хворобами сільськогосподарських культур", що був оприлюднений в бюлетені № 8 "Промислова власність" 15.08.2005.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 154 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), відносини, пов'язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються Господарським кодексом України та іншими законами. До відносин, пов'язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами.

Частинами 1 та 3 ст. 418 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

До об'єктів права інтелектуальної власності, відповідно до ч. 1 ст. 155 ГК України та ч. 1 ст. 420 ЦК України належать, зокрема, винаходи.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" винахід (корисна модель) - результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології.

Згідно з ч. 1 ст. 460 ЦК України корисна модель вважається придатною для набуття права інтелектуальної власності на неї, якщо вона, відповідно до закону, є новою і придатною для промислового використання.

Об'єктом корисної моделі може бути продукт (пристрій, речовина тощо) або процес у будь-якій сфері технології (ч. 2 ст. 460 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 6 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", об'єктом винаходу (корисної моделі), правова охорона якому (якій) надається згідно з цим Законом, може бути: продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослини і тварини тощо); процес (спосіб), а також нове застосування відомого продукту чи процесу.

Відповідно до ч .ч. 1, 2 ст. 462 ЦК України набуття права інтелектуальної власності на корисну модель засвідчується патентом. Обсяг правової охорони визначається формулою корисної моделі.

Суб'єктами права інтелектуальної власності на корисну модель є: винахідник; інші особи, які набули прав на корисну модель за договором чи законом (ст. 463 ЦК України).

Частина 1 статті 464 ЦК України встановлює, що майновими правами інтелектуальної власності на корисну модель є: 1) право на використання корисної моделі; 2) виключне право дозволяти використання корисної моделі (видавати ліцензії); 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню корисної моделі, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Майнові права інтелектуальної власності на корисну модель належать володільцю відповідного патенту, якщо інше не встановлено договором чи законом (ч. 2 ст. 464 ЦК України ).

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" правова охорона надається винаходу (корисній моделі), що не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та відповідає умовам патентоздатності.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", корисна модель відповідає умовам патентоздатності, якщо вона є новою і промислово придатною.

Згідно з ч. 3 ст. 7 наведеного Закону винахід (корисна модель) визнається новим, якщо він не є частиною рівня техніки. Об'єкти, що є частиною рівня техніки, для визначення новизни винаходу повинні враховуватися лише окремо.

Рівень техніки включає всі відомості, які стали загальнодоступними у світі до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету (ч. 4 ст. 7 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі").

Рівень техніки включає також зміст будь-якої заявки на видачу в Україні патенту (у тому числі міжнародної заявки, в якій зазначена Україна) у тій редакції, в якій цю заявку було подано спочатку, за умови, що дата її подання (а якщо заявлено пріоритет, то дата пріоритету) передує тій даті, яка зазначена у частині четвертій цієї статті, і що вона була опублікована на цю дату чи після цієї дати (ч. 5 ст. 7 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі").

Відповідно до ч. 5 ст. 6 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" обсяг правової охорони, що надається, визначається формулою винаходу (корисної моделі). Тлумачення формули повинно здійснюватися в межах опису винаходу (корисної моделі) та відповідних креслень.

Згідно з п. 6.6.1 Правил складання і подання заявки на винахід та заявки на корисну модель, затверджених наказом Міністерства освіти і науки, від 22.01.2001 № 22 (із змінами та доповненнями), суть винаходу (корисної моделі) виражається сукупністю суттєвих ознак, достатніх для досягнення технічного результату, який забезпечує винахід (корисна модель).

Відповідно до п. 7.1.1 вищенаведених Правил, формула винаходу (корисної моделі) призначена для визначення обсягу правової охорони, яка надається патентом.

Отже, обсяг правової охорони винаходу (корисної моделі) визначається за формулою винаходу, яка складається зі всіх його (її) суттєвих ознак.

Відповідно до п. "а" ч. 1 ст. 33 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" патент може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі: невідповідності запатентованого винаходу (корисної моделі) умовам патентоздатності, що визначені статтею 7 цього Закону. Згідно з ч. 2 ст. 7 наведеного Закону, корисна модель відповідає умовам патентоздатності, якщо вона є новою і промислово придатною.

Спосіб захисту порушеного права обумовлюється нормою матеріального права, яка регулює ті чи інші правовідносини між сторонами спору. Тому, позивач, формулюючи позовні вимоги, повинен відштовхуватися від тих наданих йому законом прав, які були об'єктивно порушені відповідачем і позов повинен бути направлений на припинення цих правопорушень та на відновлення порушеного права. Таким чином, право вибору способу захисту порушеного права належить позивачу, а суд наділений компетенцією перевірити відповідність обраного способу захисту змісту порушеного права. При цьому, обраний спосіб захисту не лише повинен бути встановлений договором або законом, але і бути ефективним засобом захисту, таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Частиною 2 статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під поняттям "охоронюваний законом інтерес", відповідно до рішення Конституційного суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004, необхідно розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Як вбачається з матеріалів справи, охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого він звернувся до суду відповідно до вимог чинного в Україні законодавства, полягає в тому, що на думку позивача, оспорюваний патент на винахід від 15.08.2005 № 73682 не є новими, оскільки сукупність його суттєвих ознак стала загальнодоступною в світі до дати подання відповідних заявок.

Так, позивач зауважує, що біопрепарат для підвищення врожаю рослин на основі культурного середовища, що містить штами Pseudomonas aureofaciens ІMB В-7096 та ІMB В-7097 розроблено всередині 80-х років, а вперше технічні умови на виробництво біопрепарату Гаупсин (ТУ 400 ТО "А" 110.271-247-02-92) введено у 1992 році та починаючи з 1992 року, кожний аграрій міг придбати штами мікроорганізмів Pseudomonas aureofaciens ІMB В-7096 та ІMB В-7097 в будь-якій біологічній станцій України, Росії, Білорусі та виробляти біопрепарат Гаупсин (ТУ 400 ТО "А" 110.271-247-02-92).

Між тим позивач вказував на те, що у березні 2017 року за заявою відповідача щодо порушення його прав інтелектуальної власності позивачем СВ УСБУ в Одеській області проведено обшуки в офісних та виробних приміщеннях позивача у рамках кримінального провадження № 22016160000000384 від 24.11.2016, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 177 Кримінального кодексу України, в ході яких було вилучено повністю всю сировину, продукцію, тару упаковку, бухгалтерську та фінансову документацію позивача.

Так позивач зазначає, що підставою внесення відомостей до ЄРДР та проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні стала заява директора Інституту мікробіологої і вірусології HAH України від 17.11.2016, у якій йдеться про те, що ОСОБА_4, засновник та директор Tовариства з обмеженою відповідальністю "Захист-Arpo" (позивача у справі) через мережу своїх підприємств незаконно використовує винахід, що належить на праві власності Інституту мікробіологої і вірусології HAH України (відповідача-1 у справі).

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку стосовно того, що матеріали справи містять докази, які підтверджують наявність у позивача охоронюваного законом інтересу, за захистом якого позивач звернувся з позовом до суду першої інстанції.

В свою чергу, відповідачем-1 до суду першої інстанції було подано заяву про застосування до вимог позивача позовної давності, в зв'язку із чим просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимоги про застосування наслідків пропуску позовної давності відповідач-1 зазначає, що з 15.08.2005 - дати офіційної публікації відомостей про видачу патенту, інформація про патент стала загальнодоступною, та позивач мав реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав, що спричинені видачею патенту. Відповідач-2 підтримав у своєму відзиві позицію відповідача-1.

Крім того, позивач вказує на те, що 25.03.2009 в бюлетені № 6 було оприлюднено зареєстрований на ім'я власника та директора позивача ОСОБА_5 патент на корисну модель № 40089 "Біопрепарат для підвищення врожаю росли", а саме на стор. 3 абз. 3 опису патенту зазначено, що найбільш до заявленої корисної моделі є винахід, який захищений патентом від 15.08.2005 № 73682 "Інсектофунгіцидний біопрепарат для боротьби із шкідниками і хворобами сільськогосподарських культур". Тобто позивач, в особі директора та власника ОСОБА_4 в разі порушення свого права або охоронюваного інтересу міг починаючи з 25.03.2009 звернутися до суду з позовними вимогами про визнання недійсним патенту України на винахід від 15.08.2005 № 73682.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи та заслухавши в судовому засіданні доводи сторін у справі, вважає за необхідне зазначити наступне.

Положеннями ст. 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Відповідно до ст. 257 ЦК України встановлений загальний строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (позовна давність), у три роки.

Так, позовна заява була подана до суду 04.08.2017 та позивач у суді першої інстанції просив суд визнати поважними причин пропуску позовної давності на подачу позову, мотивуючи це тим, що наявність спірного патенту не порушувало прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, до березня 2017 року - тобто до здійснення СВ УСБУ в Одеській області обшуків в офісних та виробних приміщеннях позивача у рамках кримінального провадження № 22016160000000384 від 24.11.2016.

На підтвердження зазначених обставин, позивач надав копію клопотання слідчого СВ УСБУ в Одеській області Витягнаця С.В. від 24.03.2017 на адресу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси про накладення арешту на тимчасово вилучене майно TOB "Захист-Aгpo" у кримінальному провадженні № 220161600000000384 від 24.11.2016, копію ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси Іванова В.В. від 24.03.2017 по справі №522/5170/17, копію листа Біляївського ВП ГУНП в Одеській області від 18.09.2017 вих. №43/7517 та витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні № 220161600000000384 від 24.11.2016.

У суді апеляційної інстанції представник позивача зазначав про те, що не вважає, що позивач пропустив строк позовної давності на подачу позову, з огляду на вищевикладені обставини, а тому і підстави для поновлення цього строку відсутні.

За приписами ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст. 267 ЦК України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини того, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що порушення відповідних прав позивача відбулось у березні 2017 року, а отже - позивачем не пропущено строку позовної давності щодо заявлених у даному позові вимог та порушене право позивача підлягає захисту.

Як було зазначено вище, позивачем у справі до суду першої інстанції було заявлено клопотання про призначення у справі судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності.

Так, з метою об'єктивного вирішення спору у справі № 910/13287/17, судом першої інстанції було призначено судову експертизу об'єктів інтелектуальної власності, проведення якої було доручено судовому експерту Стародубову Ігорю Вадимовичу.

Здійснивши експертне дослідження, судовий експерт прийшов до висновку, що винахід за патентом України №73682 від 15.08.2005 "Інсектофунгіцидний біопрепарат для боротьби із шкідниками і хворобами сільськогосподарських культур" не відповідає критеріям патентоздатності "новизна" та "винахідницький рівень" та сукупність ознак даного винаходу була розкрита (стала загальнодоступною в світі), до дати подання відповідної заявки НОМЕР_1 на його оформлення - тобто до 10.03.2004.

Висновок експерта від 24.01.2018 № 06/18 складений кваліфікованим судовим експертом відповідно до вимог Закону України "Про судову експертизу", а тому вірно був прийнятий судом першої інстанції в якості належного та допустимого доказу та оцінений у сукупності з іншими доказами у даній справі.

Наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що сукупність суттєвих ознак винаходу за патентом України №73682 від 15.08.2005 "Інсектофунгіцидний біопрепарат для боротьби із шкідниками і хворобами сільськогосподарських культур" стала загальнодоступною у світі до дати подання заявки, а тому, як було вірно встановлено судом першої інстанції, винахід за спірним патентом не відповідає умовам надання правової охорони за критерієм "новизна" як передбачено ч. 1 ст. 460 ЦК та ч. 2 ст. 7 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", оскільки вона не була новою на дату (28.11.2013) подання заявки № u201313798 до Державної служби інтелектуальної власності України.

Права інтелектуальної власності, зокрема, на корисну модель визнаються недійсними з підстав та в порядку, встановлених законом (ч. 1 ст. 469 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" патент може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі: невідповідності запатентованого винаходу (корисної моделі) умовам патентоздатності, що визначені статтею 7 цього Закону.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції, яким зазначено про те, що позовні вимоги позивача про визнання недійсним патенту на винахід від 15.08.2005 № 73682 є обґрунтованими та підлягають задоволенню; вказаний спосіб захисту відновлює відповідне порушене право позивача на вільне використання відповідних відповідних його активів, що було обмежено в ході вищевказаних слідчих дій.

Що ж стосується позовної вимоги про зобов'язання відповідача-2 внести відповідні зміни до Державного реєстру патентів України про визнання недійсним патенту України на винахід № 73682 від 15.08.2005 та здійснити про це публікацію в офіційному бюлетені, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що при визнанні оскаржуваного патенту недійсним Відповідач-2 зобов'язаний внести записи до Державного реєстру патентів України на корисні моделі стосовно визнання даного патенту недійсним та здійснити про це публікацію в Офіційному бюлетені "Промислова власність" відповідно до вимог чинного законодавства.

Так, відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 33 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" (в редакції, чинній станом на день винесення оскаржуваного рішення) при визнанні патенту чи його частини недійсними Установа повідомляє про це у своєму офіційному бюлетені. Патент або його частина, визнані недійсними, вважаються такими, що не набрали чинності, від дати публікації відомостей про видачу патенту. Згідно зі ст. 1 наведеного Закону термін "Установа" вживається у значенні центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.

Згідно з п. 2.3 Положення про Державний реєстр патентів України на корисні моделі підставою для внесення відомостей до реєстру визначено, зокрема, рішення судових органів.

У відповідності до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доводи, викладені апелянтом в апеляційній скарзі, відхиляються судовою колегією за необґрунтованістю, оскільки не спростовують обставин, які на підставі належних та допустимих доказів встановлені у даній справі судом першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду міста Києва від 28.03.2018 у справі № 910/13287/17. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у даній справі, судовою колегією не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 255, 269, 276, 282 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Інституту мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного НАН України залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 28.03.2018 у справі № 910/13287/17 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/13287/17 направити до господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови підписаний: 25.06.2018.

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді В.О. Пантелієнко

О.М. Остапенко