Постанова

від 25.06.2018 по справі 2а-12681/11/1370

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 червня 2018 року

Київ

справа №2а-12681/11/1370

адміністративне провадження №К/9901/6517/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства Моршинський завод мінеральних вод Оскар

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.12.2011 (головуючий суддя: Гулик А.Г)

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2015 (головуючий суддя: Пліш М.А., судді: Шинкар Т.І., Ільчишин Н.В.)

у справі № 2а-12681/11/1370 (9104/29715/12)

за позовом Приватного акціонерного товариства Моршинський завод мінеральних вод Оскар

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство Моршинський завод мінеральних вод Оскар (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові (далі - відповідач, СДПІ), в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.05.2011 № 9941/08-01/22415322/1883 про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ за грудень 2010 року на 58676,45 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16.12.2011, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2015, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалені у справі судові рішення з підстав порушення норм матеріального та процесуального права: підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість (Закон № 168/97-ВР), частини 2 ст. 71, 86 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), та направити справу на новий розгляду до суду першої інстанції.

За доводами касаційної скарги, судом не було враховано надані позивачем докази фактичного виконання господарських операцій із поставки від ТОВ Аверс СП ЛТД та ПП Екотехсервіс підрядних послуг.

Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для зменшення у податковому обліку позивача за грудень 2010 року розміру від'ємного значення суми ПДВ на 58676,45 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 23.05.2011 № 9941/08-01/22415322/1883, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 10.05.2011 № 440/08-01/22415322. Згідно з цими висновками позивачем порушені норми пунктів 1.7, 1.8 ст.1, підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, а саме: завищено податковий кредит на загальну суму 58676,45 грн. за податковими накладними, виписаними від імені ТОВ Аверс СП ЛТД та ПП Екотехсервіс за наслідками поставки підрядних послуг, які не мали реального характеру, що мало наслідком завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за грудень 2010 року, що в свою чергу призвело до завищення зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного періоду до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у сумі 58676,45 грн. (рядок 22.2 декларації за грудень 2010 року).

Висновки про відсутність реального характеру поставки позивачу від вказаних постачальників підрядних послуг обґрунтовані посиланнями на аналіз первинних документів, наданих позивачем до перевірки та інформацію, встановлену у межах проведення податкового контролю щодо відсутності у цих постачальників основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для виконання вказаних послуг.

У судовому процесі встановлено, що з посиланням на поставку позивачу від ТОВ Аверс СП ЛТД та ПП Екотехсервіс підрядних послуг, сторони підписали акти приймання виконаних підрядних робіт, від імені цих постачальників виписані податкові накладні, на підставі яких позивач задекларував суми податкового кредиту у податкових деклараціях із ПДВ за вищевказані податкові звітні періоди.

Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення валових витрат та на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності;

підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) сум витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (послуг).

При цьому законодавцем передбачається реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів (та/або будування, спорудження останніх), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (послуг).

Ці обставини відповідно до частини 1 ст. 138 КАС України (у редакції, чинній на дати ухвалення оскаржуваних судових рішень) входять до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову стосовно правомірності рішення контролюючого органу про збільшення сум грошових зобов'язань із ПДВ, зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із не підтвердження реального характеру поставки позивачу від ТОВ Аверс СП ЛТД та ПП Екотехсервіс підрядних послуг. Такий висновок суду зроблений на підставі оцінки інформації щодо цих контрагентів позивача, встановленої у межах заходів податкового контролю - позапланових невиїзних перевірок цих постачальників, про відсутність у цих постачальників основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для здійснення поставки підрядних послуг.

Однак, такі висновки судів попередніх інстанцій зроблені без належної оцінки усіх наданих сторонами доказів у їх взаємозв'язку та не відповідають правильному застосуванню норм частин 1, 2 ст. 71, ст.86 КАС (у редакції, чинній до внесення змін Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII) та вище наведених норм матеріального права.

Відповідно до ст. 86 КАС (у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень), суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 69 цього Кодексу встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висносків експертів (частина 2 цієї статті).

Обґрунтовуючи позовні вимоги та заперечуючи проти доводів відповідача про відсутність реального характеру поставки йому від ТОВ Аверс СП ЛТД та ПП Екотехсервіс підрядних послуг, позивач поряд із доданими до матеріалів справи копіями договорів підряду, надавав акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, підсумкові відомості ресурсів, локальні кошториси, договірні ціни, платіжні доручення, яким судом не було дано належної оцінки як доказам наявності або відсутності фактичного виконання підрядних послуг саме цими постачальниками. При цьому, спростовуючи довід відповідача щодо відсутності у вказаних постачальників необхідної кількості кваліфікованих робітників, позивач додав до матеріалів справи копію витягу із журналу вступного інструктажу з питань охорони праці з працівниками інших організацій, відвідувачами підприємства (а.с. 236-240. т.1), якому судами не було дано оцінки у судовому процесі. На цей доказ та відсутність його оцінки судами позивач звертає увагу касаційного суду у своїй касаційній скарзі, тоді як оцінка такому мала бути надана у судовому процесі. Вказане свідчить, що обставини щодо відсутності у ТОВ Аверс СП ЛТД та ПП Екотехсервіс необхідної кількості технічного персоналу були встановлені судами без належної оцінки всіх доказів у справі. Більш ретельній перевірці підлягали також і доводи контролюючого органу про відсутність у цих постачальників адміністративно-господарських можливостей для поставки підрядних послуг. Однак, такі висновки судів не можуть ґрунтуватися лише на інформації, наведеній в актах позапланових невиїзних перевірок таких постачальників. При поставці підрядних послуг постачальники таких не позбавлені можливості залучення субпідрядних підприємств, що, однак, має бути доведено належними доказами.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина 2 ст. 71 КАС України, у редакції, чинній на дати ухвалення оскаржуваних судових рішень та частина 2 ст. 77 КАС України у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 ст. 71 КАС України (частина 1 ст. 77) обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 72 (78) цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.

Поряд із цим, судам при новому розгляді справи слід врахувати, що сам факт наявності у позивача податкових, чи-то видаткових накладних, інших документів з посиланням на поставку товарів (послуг), виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4 та 5 ст. 11 КАС України (у редакції, чинній до внесення змін законом України від 03.10.2017) та закріплено також у частині 4 ст. 9 КАС України (у редакції, чинній на дату ухвалення цієї постанови).

Частиною 1 ст. 242 КАС України (у редакції, чинній на дату ухвалення цієї постанови) встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (частина 2 цієї статті)

Згідно з частиною 3 обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вищенаведені порушення судами норм процесуального права призвели до передчасних висновків щодо суті спору, а відтак судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до частини 2 ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 3) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, перевірити належним чином доводи сторін щодо фактичної поставки позивачу від ТОВ Аверс СП ЛТД та ПП Екотехсервіс підрядних послуг, наявності у цих постачальників адміністративно-господарських ресурсів, необхідних для поставки послуг у передбаченому договорами та наданими документами обсягах, використання при поставці таких послуг будівельних матеріалів та обставини доставки їх на територію здійснення підрядних послуг. Для чого, у разі необхідності, зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування відповідних обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

Керуючись ст. ст. 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства Моршинський завод мінеральних вод Оскар задовольнити.

Скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.12.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2015, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя:І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко