Рішення

від 19.02.2019 по справі 2а-12681/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №2а-12681/11/1370

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2019 року

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання Гулкевича В.О.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

Приватне акціонерне товариство «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар» (далі - ПАТ «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар» , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - Офіс великих платників податків ДФС, відповідач) з вимогою: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.05.2011 № 9941/08-01/22415322/1883 про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ за грудень 2010 року на 58676,45 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16.12.2011, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2015, у задоволенні позову відмовлено.

За наслідками розгляду касаційної скарги приватного акціонерного товариства «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар» Верховний Cуд 25.06.2018 прийняв постанову, якою касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар» задовольнив, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.12.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2015 - скасував, справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

30.08.2018 за результатами автоматизованого розподілу для розгляду справи № 2а-12681/11/1370 визначено суддю Сакалоша В.М.

Ухвалою від 03.09.2018 року суддя прийняв справу до провадження та призначив підготовче засідання у справі.

04.10.2018 протокольною ухвалою суд задоволив клопотання відповідача про заміну сторони на правонаступника, а саме замінено відповідача ОСОБА_3 державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Львові - на Офіс великих платників податків ДФС.

Ухвалою суду від 20.11.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач при обґрунтуванні позовних вимог вказав, що висновки акта за результатами перевірки не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Позивач зазначає, що укладав договори з контрагентами, на підставі яких виконувались роботи, що використовувались у господарській діяльності позивача. Вказане підтверджується відповідними договорами із специфікаціями, банківськими виписками, об'єктними та локальними кошторисами, актами здачі - приймання виконаних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, податковими накладними, що повністю відповідають вимогам п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» . Позивач наголосив, що контрагенти позивача на момент виконання робіт були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та в реєстрі платників податку на додану вартість, що надавало право на нарахування та сплату податку на додану вартість, видачу податкових накладних, отримання бюджетного відшкодування тощо. Вважає, що наявність у позивача податкових накладних є достатньою підставою для включення до податкового кредиту сплачених сум податку на додану вартість. Крім того, вказує на те, що відповідачем під час проведення перевірки були порушені строки її проведення. Посилається при цьому на норми п.3.1. Наказу ДПА України від 18.04.2008 №266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів» , яким передбачено, що податкові декларації і розрахунки з податку на додану вартість підлягають обов'язковій камеральній перевірці протягом 30 днів, наступних за останнім днем граничного строку подання звітної податкової декларації до органу ДПС або днем фактичного подання уточнюючого розрахунку. Проте, перевірка податкової декларації з ПДВ за грудень 2010 року проведена відповідачем у значно пізніші строки, а саме 14.04.2011 року.

Відповідач подав суду заперечення на позов, в якому проти позовних вимог заперечив повністю. Наголосив, що в контрагентів позивача ОСОБА_4 «Аверс -СП»ЛТД та ПП «Еко-Техсервіс» відповідно до актів перевірок відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, тобто відсутня фінансово - господарська діяльність, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності вказаними контрагентами відповідно договорів, укладеними з позивачем. З приводу порушень строків проведення перевірки зазначає, що проведення перевірки є лише процедурою встановлення обставин, що необхідні для контролю за правильністю нарахування та сплати податків та зборів.

Крім того, від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №30130 від 24.09.2018). Зазначив, що до перевірки не надано документів, які посвідчують перелік робіт та їх вартість, оскільки згідно п.2.1 документів, які посвідчують перелік робіт та їх вартість в кошторисі є невід'ємною частиною цього договору, актів приймання - передачі товару, довіреностей. Крім того, представник наголосив, що до перевірки не надано документів, які посвідчували базисні умови прийому - дачі виконаних робіт вищевказаних договорів, оскільки згідно п. 3 сторонами фіксуються базисні умови прийому - здачі робіт.

Позивач надав відповідь на відзив (вх. № 31355 від 04.10.2018), пояснення (вх. № 36087 від 12.11.2018) та відповідь на заперечення (вх. № 5207 від 14.02.2018) в яких зазначив, що податковий кредит сформовано на підставі належним чином сформованих податкових накладних, що не суперечать нормам Податкового кодексу України (далі - ПК України), в тому числі статті 198, 201 ПК України. Факт здійснення господарських операцій підтверджується первинними документами - договорами, актами, податковими накладними. Виконані контрагентами роботи по укладених правочинах були використані у власній господарській діяльності, тобто для товариства і його контрагентів по правочинах настали реальні наслідки, обумовлені цими правочинами. Представник також зазначив про відсутність фактів, які б свідчили про те, що господарські операції між товариством та його контрагентами не відповідають дійсним намірам сторін і спрямовані на ухилення від сплати податків. Також представник зазначив, що за законом платник податків не може нести відповідальність за дії контрагентів при відсутності вини. У зв'язку з наведеним, вважає оскаржуване податкове повідомлення - рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач надав заперечення на відповідь на відзив (вх. № 38885 від 03.12.2018) та додаткові заперечення від 19.02.2019. Зазначив, що надані позивачем документи на підтвердження господарських операцій із ОСОБА_4 «Аверс СП» ЛТД та ПП «Еко - Техсервіс» містять ряд порушень та не підтверджують реальний характер здійснення господарських операцій з поставки позивачу підрядних послуг.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити, з огляд на наступне.

Судом встановлено, що ПАТ «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар» , місцезнаходження: 82482, Львівська область, м. Моршин, вул. Геологів, 12а, зареєстроване виконавчим комітетом Моршинської міської ради як юридична особа 08.02.2007 року, код ЄДРПОУ - 22415322, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи. Позивач взятий на облік як платник податків в СДПІ ВПП у м. Львові 11.01.2011 року.

Відповідно до розпорядження ДПА України № 48-р від 24.02.2011 та розпорядження ДПА у Львівській області №24-р від 01.03.2011 «Про відпрацювання підприємств» та на підставі статті 79 та статті 78 ПК України від 02.12.2010 №2755-УІ зі змінами та доповненнями, відповідно до наказу СДПІ ВПП у м.Львові від 14.04.2011 №134 проведена документальна невиїзна перевірка ПАТ «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар» (ЄДРПОУ 22415322) по питанню проведення взаєморозрахунків з ТОВ «Деос Реліз» (ЄДРПОУ 19337475), ТОВ «Аверс-СП»ЛТД (ЄДРПОУ 20782588), ПП «Еко - Техсервіс» (ЄДРПОУ 32681982) за грудень 2010 року та з ПП «Веда-Т» (ЄДРПОУ 24374283), ТОВ «ВФ Промметтехкон» (ЄДРПОУ 34600512) за січень 2011 року.

Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем п.1.7 та п.1.8 ст.1, п.п. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, п.п.7.4.5 п.7.4. п.п.7.5.1 п.7.5 статті 7 Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями, яке полягає у завищенні дозволеного податкового кредиту: в загальній сумі 58676.45 грн., в тому числі: ПП «Еко-Техсервіс» на суму - 54613,45 грн., та ОСОБА_4 «Аверс-СП» ЛТД на суму 4063 грн., в рядку 10.1 декларації з ПДВ за період грудень 2010 року.

На підставі пунктів 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2, п.п.7.4.1. п.п.7.4.5 п 7.4, п.п.7.7.1, 7.7.5 п.7.7. ст.7 «Про податок на додану вартість» (із змінами) та Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та держаними цільовими фондами" (із змінами) встановлено завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумую податкового кредиту з ПДВ за грудень 2010 року, що призвело до завищення зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного періоду до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в сумі 58676,45 грн. (рядок 22.2 декларації за грудень 2010 року).

На підставі акту перевірки від 10.05.2011 року № 440/08-01/22415322 , згідно з п.п. 54.3 ст. 54 та п.58.1 ст. 58 ПК України СДПІ ВПП у м. Львові прийнято податкове повідомлення - рішення від 23.05.2011 року №9941/01-01/22415322/1883, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку з податку на додану вартість у розмірі 58676,45 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням - рішенням, позивач з метою відновлення порушеного права звернувся до суду.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16.12.2011, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2015, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Cуду від 25.06.2018 касаційну скаргу ПАТ «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар» задоволено, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.12.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2015 - скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Верховний Суд скасовуючи рішення попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд зазначив, що презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина 2 ст. 71 КАС України, у редакції, чинній на дати ухвалення оскаржуваних судових рішень та частина 2 ст. 77 КАС України у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 ст. 71 КАС України (частина 1 ст. 77) обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 72 (78) цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.

Верховний Суд наголосив, що судам при новому розгляді справи слід врахувати, що сам факт наявності у позивача податкових, чи-то видаткових накладних, інших документів з посиланням на поставку товарів (послуг), виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.

Крім того, Верховний Суд наголосив, що під час нового розгляду справи суду слід перевірити належним чином доводи сторін щодо фактичної поставки позивачу від ОСОБА_4 «Аверс СП ЛТД» та ПП «Еко - Техсервіс» підрядних послуг, наявності у цих постачальників адміністративно-господарських ресурсів, необхідних для поставки послуг у передбаченому договорами та наданими документами обсягах, використання при поставці таких послуг будівельних матеріалів та обставини доставки їх на територію здійснення підрядних послуг. Для чого, у разі необхідності, зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування відповідних обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

На виконання вищевказаного суд витребував у позивача документи на підтвердження господарських відносин з ОСОБА_4 «Аверс СП ЛТД» та ПП «Еко - Техсервіс» .

Вказані документи Позивач долучив 12.11.2018 разом із поясненнями (вх. № 36087 від 12.11.2018).

При вирішенні спору суд виходив з наступного.

Щодо господарських відносин з ОСОБА_4 «Аверс-СП» ЛТД, суд зазначає наступне.

ПАТ «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар» за період грудень 2010 року проводило взаєморозрахунки з ОСОБА_4 «Аверс-СП» ЛТД (ЄДРПОУ 20782588) щодо будівельно-монтажних робіт по влаштуванню каналізаційних мереж і відповідних лотків на основі договору підряду № 143 від 01.10.2010.

На виконання умов вказаного договору із ОСОБА_4 «Аверс-СП» ЛТД позивач надав копії реєстрів отриманих податкових накладних, договору підряду №143 від 01.10.2010, акту приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2010, платіжне доручення №21к191 від 24.12.2010, податкову накладну №35 від 14.12.2010 року.

Суми податку на додану вартість, згідно з отриманими від ОСОБА_4 «Аверс-СП» ЛТД податкових і видаткових накладних ПАТ «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар» відображено у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних та включено до податкового, кредиту в деклараціях з ПДВ за грудень 2010 року.

Проте, суд не вважає ці докази належними і достатніми для спростування висновків відповідача, виходячи з наступного.

ДПІ у Шевченківському районі м. Львова проведено перевірку ОСОБА_4 «Аверс-СП» ЛТД, про що надано акт позапланової невиїзної документальної перевірки від 16.03.2011 №306/23-118/20782588 з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року.

Як зазначено у вказаному акті, основним видом діяльності ОСОБА_4 «Аверс-СП» ЛТД є згідно з Довідкою про включення до ЄДРПОУ (КВЕД, назва) - 45.23.0 - Будівництво доріг, аеродромів та улаштування поверхні спортивних споруд, проте, чи займався фактично суб'єкт господарювання цим видом діяльності інформація відсутня.

Перевіркою відображених у рядку І Декларацій «Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20%» показників за період з 01.12.10 по 31.12.10 завищено податкові зобов'язання у сумі 124 782 грн., не встановлено здійснення операцій, які мали вплив на формування цих показників у зв 'язку з ненаданням документів.

Перевіркою також встановлено відсутність об'єктів оподаткування.

Наведені дані про обсяги поставок в деклараціях про податок на додану вартість податкове зобов'язання ОСОБА_4 «Аверс-СП» ЛДТ складає 124782 грн. з 01.12.10 по 31.12.10 -не є дійсними, в тому числі з ПАТ «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар» .

Перевіркою встановлено відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів і транспортних засобів, а отже і відсутня фінансово-господарська діяльність. Таким чином, перевіркою встановлено проведення транзитних операцій, що спрямовано на здійснення операцій з отримання (надання) податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту. Платник податку мав лише намір одержати податкову вигоду виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб 'єктів підприємницької діяльності.

В свою чергу, вище викладене свідчить про штучне формування ОСОБА_4 «Аверс-СП» ЛТД податкового кредиту за період, що перевірявся, за рахунок придбання товарів, послуг у платників податків, по яких неможливо проведення перевірок з питань правових взаємовідносин з контрагентами та підтвердження стати ПДВ по ланцюгу постачання до виробника чи імпортера.

Виходячи з вищевикладеного, ДПІ у Шевченківському районі м.Львова дійшла висновку, якщо ОСОБА_4 «Аверс-СП» не отримувало товари (роботи, послуги), то і продавати не було що. Тобто, всі підприємства - покупці, зазначені вказаного акту були «вигодонабувачами» товару, отриманого від ОСОБА_4 «Аверс - СП» ЛТД. Отже, ОСОБА_4 «Аверс-СП» ЛТД здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Таким чином вказаною перевіркою встановлено порушення ОСОБА_4 «Аверс-СП» ЛТД ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах при придбанні та продажу товарів, робіт, послуг. Товар, послуги по вказаних правочинах не були передані в порушення ст.662, 655 та 656 ЦК України. Також встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів, робіт, послуг за період з 01.01.2010 по 31.12.2010, які підпадають під визначення ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР із змінами та доповненнями.

Додатково суд зазначає, що позивачем на надано доказів спростування, викладених у вказаному акті перевірки, висновків.

Отже, суд погоджується з доводами представника відповідача щодо численних порушень та відсутності належних документів на підтвердження вказаних взаємовідносин.

Представник відповідача наголосив на відсутності кошторису про перелік та вартість виконаних робіт, як додатку до договору.

Крім того, оскільки договірна ціна та локальний кошторис № 6-1-1 складені станом на 20.09.2010 (тобто до підписання договору від 01.10.2010), то відповідно до п.11.5 після підписання договору усі попередні переговори за ним, листування, попередні угоди, що стосуються даного договору втрачають юридичну силу, а тому не можуть вважатися доказами підтвердження здійснення господарських операцій.

З огляду на те, що розрахунки були проведені у грудні 2010, а термін виконання підрядником підрядних робіт по договору - 31.10.2010 з правом дострокового виконання, здача виконаних робіт не пізніше 30 числа місяця, про що має бути складений відповідний акт №КБ - 2в та довідка № КБ - 3. Враховуючи те, що позивачем не обґрунтовано та не надано будь - яких документів (змін до договору, додаткових угод тощо), які б свідчили про зміну терміну виконання підрядних робіт підрядником, приймання та оплата вказаних робіт проведена з порушенням термінів, визначеним у договорі.

Крім того, суд не погоджується з доводами позивача про наявність у ОСОБА_4 «Аверс-СП» ЛТД ресурсів для виконання робіт, адже встановлено відсутність у ОСОБА_4 «Аверс-СП» ЛТД необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської операції в силу відсутності технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо, а також відсутність інших доказів реального виконання господарської операції. При цьому, виключно обставини щодо розрахунку за товар не можуть братися судом як доказ реального виконання господарської операції.

З огляду на вищевказане, численні порушення та відсутність належних документів, суд дійшов висновку про відсутність належного підтвердження здійснення позивачем господарських операцій з ОСОБА_4 «Аверс-СП» ЛТД.

Щодо господарських відносин з ПП «Еко - Техсервіс» , суд зазначає наступне.

ПАТ «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар» за період грудень 2010 року проводило взаєморозрахунки з ПП «Еко-Техсервіс» (ЄДРПОУ 32681982) щодо влаштування вентиляцій на підставі договорів на проведення робіт №26 від 11.10.2010 та №35 від 15.12.2010, щодо влаштування електроосвітлення складу на підставі договорів на проведення робіт №30 від 04.11.2010 та №31 від 17.11.2010, щодо електромонтажних робіт на підставі договору на проведення робіт №37 від 23.12.2010, на електрику на підставі договору проведення робіт №28 від 03.11.2010, на щити електричні на підставі договору №34 від 15.12.2010 та на підігрів ринв на підставі договору підряду №36 від 15.12.2010.

На виконання умов вказаних договорів із ПП «Еко-Техсервіс» позивач надав копії наступних документів: ліцензія №409920 серія АВ державної архітектурно-будівельної інспекції видана ПП «Еко-техсервіс» , договір на проведення робіт №26 від 11.10.2010, локальний кошторис №1-1 на влаштування вентиляції, договір на проведення робіт №28 від 03.11.2010, договір на проведення робіт №30 від 04.11.2010, договір на проведення робіт №31 від 17.11.2010, договір на проведення робіт №34 від 15.12.2010, договір на проведення робіт №35 від 15.12.2010, договір на проведення робіт №36 від 15.12.2010, договір на проведення робіт №37 від 23.12.2010, платіжні доручення №21я194 від 24.12.2010, 21я268 від 28.12.2010, №20я461 від 01.12.2010, №20я359 від 06.12.2010, податкові накладні №60 від 01.12.2010, №59 від 01.12.2010, №64 від 27.12.2010, №65 від 27.12.2010, №63 від 27.12.2010, №66 від 28.12.2010, локальні кошториси на виконання відповідних робіт, відомості ресурсів до локальних кошторисів, відомості трудомісткості і заробітної плати до об'єктних кошторисів, акт приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, витяг з журналу реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці.

Суми податку на додану вартість згідно з отриманими від ПП «Еко-Техсервіс» податковими і видатковими накладними ПАТ «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар» відображено у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних та включено до податкового кредиту в деклараціях з ПДВ за грудень 2010 року.

Проте, суд не вважає ці докази належними і достатніми для спростування висновків відповідача, виходячи з наступного.

ДПІ у Франківському районі м. Львова проведено перевірку ПП «Еко-Техсервіс» , про що надано акт позапланової невиїзної документальної перевірки від 30.03.2011 № 539/23-2/32681982 з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року.

Як встановлено у вказаному акті на підставі представлених до перевірки документів та результатів проведеного аналізу даних автоматизованої інформаційної системи ДПА у Львівській області (АІС ОР) встановлено, що ПП «Еко - Техсервіс» відобразило у бухгалтерському обліку господарські операції, щодо придбання товарів, робіт та послуг у грудні 2010 від ОСОБА_4 «Технік» та ОСОБА_4 «Ремстройпроект 2002» в сумі ПДВ 68679, 85грн. згідно з накладними та актів виконаних робіт, які фактично не відбулись, а отже є нікчемними, у зв'язку із тим, що первинні документи, отримані від вищевказаного підприємства та видані покупцям є недостовірними.

Оскільки відсутні товари, роботи, послуги придбані у грудні 2010 від ОСОБА_4 «Технік» та ОСОБА_4 «Ремстройпроект 2002» в сумі ПДВ 68679.85грн. відповідно відсутній продаж даного товару, робіт, послуг вигодонабувачам у відповідному періоді на суму ПДВ 78795,00грн. Перевіркою також встановлено, що придбані від ОСОБА_4 «Технік» та ОСОБА_4 «Ремстройпроект 2002» товари, роботи, послуги реалізовано, зокрема, і на ПАТ «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар» .

Відповідно до ст.203, ст.208, ст.215, ст.228, ст.216 ЦК України, п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. З, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3, Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР із змінами та доповненнями встановлено завищення ПП «Еко-Техсервіс» податкових зобов'язань за грудень 2010 на суму 78795,00 грн. в т.ч. по взаєморозрахунках з ПАТ „Моршинський завод мінеральних вод «Оскар» та ОСОБА_4 «БК «СІММ» на суму 78795,00 грн. Крім того, на порушення ст.203, ст.208, ст.215, ст.228, ст.216 ЦК України, п.1.7 ст.1 п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4, п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР із змінами та доповненнями встановлено завищення ПП «Еко-Техсервіс» податкового кредиту за грудень 2010 по взаєморозрахунках ОСОБА_4 «Технік» та ОСОБА_4 «Ремстройпроект 2002» на суму 68679,85грн.

Суд зазначає, що позивач надав суду копії договорів із ПП «Еко-Техсервіс» № 26 від 11.10.2010, № 31 від 17.11.2010, № 34 від 15.12.2010, № 35 від 15.12.2010, № 36 від 23.12.2010, № 37 від 23.12.2010 та долучив на підтвердження їх виконання копії платіжних доручень та податкових накладних.

Згідно договору на проведення робіт № 26 від 11.10.2010 виконавець ПП «Еко - Техсервіс» зобов'язувався виконати роботи по влаштуванню вентиляції цеху розливу води № 2 (додаток 1 до договору) замовника (ПАТ «МЗМВ «Оскар» . Згідно договору термін виконання вказаних робіт до 26.11.2010.

Аналізуючи договір та надані позивачем документи на підтвердження виконання вказаних робіт суд зазначає про відсутність актів про завершення етапів будівельних (монтажних) робіт Форми 2.

У зв'язку з тим, що договір складено у м.Києві, а місцезнаходження сторін м.Моршин Львівської області та м.Львів, позивачем не надано копій наказів на відрядження та шляхових листів та інших витрат, пов'язаних з відрядженням.

Також суд погоджується з зауваженнями відповідача щодо невідповідності переліку необхідних робіт і витрат згідно локального кошторису № 1 - 1 переліку робіт і витрат згідно акту № 2 датованого 01.12.2010 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2010. Зокрема, відсутні кріпильні матеріали, решітки, фільтри, пульпи, щити тощо.

Суд зазначає про відсутність проміжних актів про завершення будівельних та монтажних робіт Форми 2 також по взаємовідносинах позивача з ПП «Еко - Техсервіс» згідно договорів № 31 від 17.10.2010, № 34 від 15.12.2010, № 35 від 15.12.2010.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про неможливість виконання господарської операції між позивачем та ПП «Еко-Техсервіс» з огляду на відсутність необхідного обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виконання робіт, відсутність у ПП «Еко-Техсервіс» необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської операції в силу відсутності технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо, а також відсутність інших доказів реального виконання господарської операції. При цьому, виключно обставини щодо розрахунку за товар не можуть братися судом як доказ реального виконання господарської операції.

Таким чином, суд дійшов висновку, що сам факт наявності у позивача податкових, чи - то видаткових накладних, інших документів з посиланням на поставку товарів (послуг), виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.

Згідно з п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Виходячи з вимог вказаного вище Закону, відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до вимог п. 3.2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.п. 2.4 п. 2 Положення «Про документальне забезпечення запасів в бухгалтерському обліку» , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 року № 168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Згідно з п.п. 2.15 - 2.16 п. 2 вказаного Положення, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документів обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна зв'язку показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним документам, встановленому порядку приймання, зберігання та витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, юридичним або фізичним особам.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні. Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку. Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені до вимог чинного законодавства.

Стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV встановлює вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з положеннями цієї статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, згідно з частиною 2 цієї статті, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні відповідати вимогам чинного законодавства України. При цьому, фактичні витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої господарської операції.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про неможливість реального виконання господарської операції між позивачем та його контрагентами - ПП «Еко-Техсервіс» та ОСОБА_4 «Аверс - СП» ЛТД з урахуванням обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виконання робіт, відсутність у контрагентів необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської операції в силу відсутності технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо, а також відсутність інших доказів реального виконання господарської операції. При цьому, виключно обставини щодо розрахунку за товар не можуть братися судом як доказ реального виконання господарської операції.

Стосовно тверджень позивача про те, що наявність податкової накладної є достатньою підставою для включення сум до складу податкового кредиту, суд зазначає наступне.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відносить до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплачена у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

З аналізу ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, випливає, що визначальною підставою для формування податкового кредиту є достовірне встановлення обставин щодо реальності господарської операції, наявності правових та фактичних підстав для витрат з придбання товарів, робіт, послуг.

Господарська діяльність, визначення якої закріплено в п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені га на користь першої особи.

Суд також вказує на те, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» господарська операція може бути підтверджена лише тими документами, які свідчать про реальність виконання договору, зміст і обсяг наданих операцій та їх вартість.

Наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для здійснення господарської операції, але не очевидним доказом її виконання. Сам по собі факт сплати коштів не є безумовним свідченням виконання господарської операції.

З огляду на викладене, за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували фактичне виконання робіт, податкові накладні, на підставі яких сформований податковий кредит за спірними господарськими операціями, самі по собі не підтверджують право позивача на його формування.

Стосовно доводів позивача про порушення відповідачем строків проведення перевірки, суд зазначає наступне.

Відповідно до норм п.3.1. Наказу ДПА України від 18.04.2008 №266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів» , передбачено, що податкові декларації і розрахунки з податку на додану вартість підлягають обов'язковій камеральній перевірці працівниками підрозділів оподаткування юридичних осіб протягом 30 днів, наступних за останнім днем граничного строку подання звітної податкової декларації до органу ДПС або днем фактичного подання уточнюючого розрахунку. Як встановлено судом, перевірка податкової декларації з ПДВ за грудень 2010 проведена відповідачем 1404.2011, тобто з порушенням встановленого строку.

З приводу цього суд зазначає, що чинне законодавство не містить правових наслідків порушення органами державної податкової служби наслідків порушення строків проведення перевірки. Крім того, наявність лише самих формальних порушень при проведенні перевірки само по собі не може служити підставою для визнання протиправним податкового повідомлення - рішення, якщо органом податкової служби правомірно встановлено порушення податкового законодавства.

У в'язку з цим, доводи позивача в цій частині є безпідставними.

Суд також враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 04.12.2018 у справі № 813/414/13-а (№К/9901/5030/18).

Верховний Суд зазначив, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об'єкту оподаткування податком на прибуток (витрат) та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Отже, підсумовуючи наведене, суд зазначає, що на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, позивач повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Формування податкового кредиту з податку на додану вартість повинні підтверджуватися належними і допустимими первинними документами, які відображають реальність спірних господарських операцій, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З пояснень позивача не вбачається жодного аргументованого спростування щодо встановлених відповідачем недоліків у наданих на підтвердження проведення господарських операцій документах.

На виконання вимоги Верховного Суду при новому розгляді справи суд витребовував у позивача докази, яких не вистачає для підтвердження фактичної поставки позивачу від ОСОБА_4 «Аверс СП ЛТД» та ПП «Еко - Техсервіс» підрядних послуг, наявності у цих постачальників адміністративно-господарських ресурсів, необхідних для поставки послуг у передбаченому договорами та наданими документами обсягах, використання при поставці таких послуг будівельних матеріалів та обставини доставки їх на територію здійснення підрядних послуг.

Суд наголошує, що позивач не надав суду інших необхідних первинних документів, крім тих, які уже досліджувалися судом.

Крім того, позивач не надав суду документів, які підтверджують встановлення та подальшу експлуатацію обладнання, зокрема системи вентиляції. Належне функціонування такої системи передбачає дотримання вимог гарантії та належної експлуатації. У зв'язку з цим, позивач зобов'язаний зберігати вказані документи, та на вимогу суду мав надати їх як доказ встановлення такого обладнання.

Однак, цього позивачем зроблено не було.

Вказане на думку суду свідчить про відсутність у позивача належного підтвердження здійснення господарських операцій з його контрагентами - ПП «Еко-Техсервіс» та ОСОБА_4 «Аверс - СП» ЛТД за період, що перевірявся.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на наведені вище обставини, суд вважає, що оскаржене податкове повідомлення - рішення відповідає вимогам, встановленим ч. 2 ст. 19 Конституції України та ст. 2 КАС України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його скасування.

Тому, суд дійшов висновку у задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно ст.139 КАС України судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 73-77, 139, 242-246, 250, 255, 293, 297, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

у задоволенні адміністративного позову приватного акціонерного товариства «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - відмовити повністю.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено та підписано 25.02.2019

Суддя В.М. Сакалош