Ухвала

від 27.06.2018 по справі 126/3446/16-к

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2018 року

м. Київ

справа № 126/3446/16-к

провадження № 51-6294ск18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув касаційну скаргу представника потерпілого ПСП «Війтівське»

ОСОБА_4 на ухвалу Крижопільського районного суду Вінницької області

від 29 листопада 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області

від 06 квітня 2018 року в межах кримінального провадження № 12013010090000 за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК.

Встановлені обставини

Ухвалою Крижопільського районного суду Вінницької області від 29 листопада 2017 року ОСОБА_5 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 06 квітня 2018 року ухвалу місцевого суду щодо ОСОБА_5 залишено без змін, а апеляційну скаргу представника потерпілого ПСП «Війтівське» ОСОБА_4 без задоволення.

Суть питання

У касаційній скарзі представник потерпілого, посилаючись на незаконність ухвали Крижопільського районного суду Вінницької області від 29 листопада 2017 року та ухвали Апеляційного суду Вінницької області від 06 квітня 2018 року через порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ці судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що місцевий суд належним чином не провів судовий розгляд та не допитав усіх свідків по справі; підозрюваний постійно не з`являвся в судові засідання, а ухвали про його привід не виконувалися, чим умисно затягувався розгляд кримінального провадження, що свідчить про незаконність звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності за ч. 1

ст. 191 КК та помилковість застосування положення п. 3 ч. 1ст. 49 КК. Аналогічні порушення допущено і апеляційним судом.

Мотиви Верховного Суду

Доводи представника потерпілого щодо порушення судами першої та апеляційної інстанцій вимог матеріального і процесуального закону є безпідставними.

Положеннями ст. 49 КК визначено матеріально-правові підстави та умови для звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності. Зокрема, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили: минули зазначені у законі строки (ці строки диференційовані залежно від тяжкості вчиненого злочину); протягом цих строків особа не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого або особливо тяжкого злочину; особа не ухилялася від досудового слідства або суду; законом не встановлено заборону щодо застосування давності до вчиненого особою злочину.

При цьому необхідно зауважити, що застосування норм матеріального кримінального права можливе лише одночасно із застосуванням норм кримінального процесуального закону.

Процесуальні аспекти звільнення від кримінальної відповідальності визначені у статтях 285-289 КПК. Зокрема, ч. 2 ст. 285 КПК зобов`язує суд роз`яснити особі, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, право на таке звільнення.

Обвинувачений, щодо якого передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, має як право на таке звільнення (ст. 49 КК, ч. 1 ст. 285 КПК), так і право на проведення судового провадження в повному обсязі в загальному порядку (ч. 3 ст. 285 КПК). Відповідно й обрання тої чи іншої лінії процесуальної поведінки залежить від вибору самого обвинуваченого.

Згідно з ч. 4 ст. 286 КПК, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Зазначені вище нормативні положення є імперативними та спрямовані на реалізацію вимог засади змагальності сторін, згідно з якими суд, залишаючись об`єктивним і неупередженим, повинен створити необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків (ч. 6 ст. 22 КПК), а також засади диспозитивності, за якою сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених кримінальним процесуальним законом (ч. 1 ст. 26 КПК).

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Місцевий суд, встановивши обставини, передбачені ст. 284 КПК, відповідно до вимог ч. 3 ст. 288 цього Кодексу своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності.

Як вбачається з копій оскаржуваних судових рішень, під час здійснення судового провадження обвинувачений ОСОБА_5 звернувся до місцевого суду з клопотанням про закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 191 КК, оскільки з часу вчинення інкримінованого йому злочину минуло

13 років.

Місцевий суд відповідно до ч. 4 ст. 286 КПК невідкладно розглянув клопотання обвинуваченого; встановив, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК, який відповідно до ст. 12 КК є злочином середньої тяжкості і згідно з п. 3 ч. 1 ст. 49 цього Кодексу з часу його скоєння

(2003 рік) по час розгляду судом кримінального провадження (2017 рік) минуло більше п`яти років; строк давності притягнення до кримінальної відповідальності закінчився і матеріали провадження не містять даних про те, що перебіг давності переривався або зупинявся відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 280 та ч. 1 ст. 335 КПК, а тому обґрунтовано дійшов висновку про необхідність закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 цього Кодексу.

Доводи представника потерпілого аналогічні за змістом доводам його апеляційної скарги, які належним чином відповідно до ст. 404 КПК перевірив апеляційний суд та вмотивовано відмовив у її задоволенні, з чим погоджується і колегія суддів.

Відповідно до положень ст. 433 КПК суд касаційної інстанції є судом права і переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.

Оскільки інших доводів щодо незаконності оскаржуваних судових рішень представник потерпілого у касаційній скарзі не навів, а з огляду на наведені у касаційній скарзі мотиви та надані до неї копії судових рішень убачається, що підстав для задоволення касаційної скарги немає, Верховний Суд вважає за необхідне відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК відмовити ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження.

На цих підставах Верховний Суд постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника потерпілого ПСП «Війтівське» ОСОБА_4 на ухвалу Крижопільського районного суду Вінницької області від 29 листопада 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 06 квітня 2018 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_6 ОСОБА_3