Постанова

від 21.06.2018 по справі 903/857/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2018 року Справа № 903/857/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Коломис В.В. , суддя Саврій В.А.

секретар судового засідання Саган І.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Овдійчук О.О.,

від відповідача 1: не з'явився,

від відповідача 2: не з'явився,

від третьої особи: Лисий В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги позивача - Любомльської міської ради та третьої особи - ФОП Лисий Віталій Володимирович на рішення господарського суду Волинської області, ухваленого 05.03.18р. колегією суддів Дем'як В.М., Кравчук А.М., Якушева І.О. у м.Луцьку, повний текст складено 12.03.18р. у справі № 903/857/17

за позовом: Любомльська міська рада Волинської області

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Любомль-Сервіс"

до відповідача 2: Приватного акціонерного товариства "Любомльське ремонтно-транспортне підприємство"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: фізична особа-підприємець Лисий Віталій Володимирович

про визнання недійсним рішення та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Любомльська міська рада Волинської області звернувся із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Любомль- Сервіс", Приватного акціонерного товариства "Любомльське ремонтно-транспортне підприємство", третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фізична особа - підприємець Лисий Віталій Володимирович про визнання недійсним рішення та скасування Свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оспорюваним рішенням виконавчого комітету Любомльської міської ради від 11.07.2006р. №75 "Про оформлення права власності" Виконавчий комітет Любомльської міської ради Волинської області вирішив оформити право власності на приміщення станції МТФ Товариства з обмеженою відповідальністю "Любомль Сервіс", що знаходиться в м. Любомль по вул. Дружби, 93 за Відкритим акціонерним товариством "Любомльське ремонтно-транспортне підприємство".

Проте, на підставі вказаного рішення було видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно для Товариства з обмеженою відповідальністю "Любомль-Сервіс".

За таких обставин позивач вважає, що рішення виконавчого комітету Любомльської міської ради від 11.07.2006р. №75 "Про оформлення права власності" не відповідає вимогам чинного законодавства, порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, у зв'язку з чим просить його скасувати.

Рішенням господарського суду Волинської області від 05.03.2018 р. у справі № 903/857/17 (колегія суддів у складі: Дем'як В.М. - головуюча, Кравчук А.М., Якушева І.О.) в позові відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність поважних причин пропуску позивачем позовної давності з огляду на те, що упродовж тривалого часу Любомльська міська рада була обізнана та мала право і можливість звернутися до суду за захистом порушеного права, але таким правом не скористалась. За таких обставин клопотання відповідачів про застосування строків позовної давності до даного спору згідно приписів ч. 4 ст. 267 ЦК України підлягає задоволенню, що є підставою для відмови в позові.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач - Любомльська міська рада та третя особа - ФОП Лисий В.В. подали апеляційні скарги в яких просять останнє скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Зокрема, Любомльська міська рада в обгрунтування своєї скарги зазначає, що за змістом частин 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено у спорі, є підставою для відмови в позові лише у випадку, коли позов доведений. Із суті оскаржуваного рішення не вбачається, що суд дійшов висновку про обгрунтованість позову, однак з огляду на застосування строків позовної давності можна зробити висновок про доведеність позовних вимог. Разом з цим апелянт вважає, що суд першої інстанції неправильно визначив початок перебігу строку позовної давності, оскільки за загальним правилом останній починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відзначає, що в даному випадку про порушення своїх прав Любомльська міська рада довідалася лише 12.08.2015 р. з листа фізичної особи-підприємця Лисого Віталія Володимировича (вх. № 235 від 12.08.2015 р.). Після проведеного аналізу поданих Лисим В.В. документів та порядку і підстав видачі оскаржуваного рішення та свідоцтва були встановлені численні порушення, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду в межах 3-річного строку позовної давності. Вважає, що не може бути доказом обізнаності з порушеннями допущеними міським головою ОСОБА_7, який проставив печатку та підпис на рішенні № 75 від 11.07.2006 р. та свідоцтві про право власності, і тим самим засвідчив той факт, що Любомльській міській раді відомо, що прийнято таке рішення, оскільки сам факт підписання та проставляння печатки на документах не може свідчити про обізнаність особи, яка підписує такий документ, з порушеннями допущеними при прийнятті цього рішення, позаяк відповідачі надали недостовірні відомості щодо переходу права власності на майно, тим самим ввівши в оману орган місцевого самоврядування. Суд не звернув уваги на той факт, що оскаржуване рішення приймалось відносно ВАТ "Любомльське РТП" та останнє ніяким чином не реалізоване та не виконане, оскільки свідоцтво про право власності на майно видане товариству з обмеженою відповідальністю "Любомль-Сервіс", якого воно не стосувалось. Відповідно необізнаність Любомльської міської ради з тим, що відповідачами подано недостовірні відомості для прийняття рішення виконавчим комітетом ради, відсутність фактичного переходу права власності між відповідачами, не могла бути відомою міській раді, що унеможливлювало та утруднювало подачу позову до суду з цих підстав.

В судових засіданнях представником позивача підтримано доводи апеляційної скарги.

Третя особа - ФОП Лисий В.В. в своїй скарзі наводить аналогічні з позивачем аргументи та вважає рішення суду першої інстанції прийняти з порушенням норм матеріального і процесуального права.

В судових засіданнях третьою особою підтримані доводи апеляційної скарги.

Відповідачі у поданих до суду письмових відзивах вважають рішення суду першої інстанції законним і обгрунтованим. Вказують, що судом правомірно застосовані строки позовної давності. При цьому відмічають, що права Любомльської міської ради в даному випадку не порушені та позов спрямований на задоволення вимог третьої особи. Відтак, вважають позовні вимоги втручанням в господарську діяльність підприємств.

В судові засідання представники відповідачів не з'явились. Зокрема, до дня судового засідання 29.05.2018 р. останніми були подані клопотання про відкладення розгляду справи, які судом відхилено за безпідставністю та відсутністю доказів в їх обгрунтування. Ухвали суду від 29.05.2018 р. про відкладення розгляду справи на 21.06.2018 р., які направлялись на юридичні адреси відповідачів, повернуті поштовим відділенням з поміткою: "Інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення".

З даного приводу судом відмічається, що процесуальний обов'язок суду з направлення ухвал сторонам у справі виконано належним чином. Негативні процесуальні наслідки внаслідок неотримання власної кореспонденції покладаються на відповідні сторони. З урахуванням того, що явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась та приймаючи до уваги збіг 60-ти денного строку розгляду апеляційних скарг (ч. 1 ст. 273 ГПК України) колегія суддів дійшла висновку про відсутність перешкод для розгляду справи.

Заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, дослідивши матеріали та обставини справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 269 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 11 липня 2006 р. прийнято рішення виконавчим комітетом Любомльської міської ради № 75 про оформлення права власності приміщення станції МТФ ТзОВ Любомль - Сервіс , що знаходиться в м. Любомль по вул. Дружби, 93 за ВАТ "Любомльське ремонтно-транспортне підприємство" (а.с.13).

Підставою для прийняття даного рішення слугувало подання ВАТ "Любомльське ремонтно-транспортне підприємство" листа-відношення від 25.06.2006 р. № 76 (а.с.60).

21.07.2006 р. було видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно - станцію МТФ Л-2 площею 1004,9 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська область, Любомльський район, м. Любомль, вул. Дружби,93, власник ТзОВ Любомль - Сервіс , форма власності колективна 1/1, на підставі рішення виконкому Любомльської міської ради від 11.07.2006р. № 75 . (а.с. 12).

Як зазначено в п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необгрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність сплила і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Колегією суддів відзначається, що судом першої інстанції не надавалась оцінка оскаржуваному рішенню виконавчого комітету Любомльської міської ради з точки зору правомірності його прийняття згідно діючого на той час законодавства та відповідно не встановлювалась обгрунтованість вимог позивача. Натомість досліджено лише питання строку позовної давності, що стало підставою для відмови в позові. Усуваючи даний недолік судом приймається до уваги наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За умовами ч. 1 ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Рішенням Конституційного Суду України від 16.04.2009 р.№7-рп/2009 у справі № 1-9/2009 (про скасування актів органів місцевого самоврядування) встановолено, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.

Такі акти не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання. Разом з тим, такий акт може бути визнаний незаконним та скасованим в судовому порядку відповідно до ст. 21 ЦК України, у випадку, якщо позивачем буде доведено наявність відповідних правових підстав.

З урахуванням наведеного судом відмічається, що оскаржуване рішення виконавчого комітету Любомльської міської ради від 11.07.2006 р. № 75 є актом ненормативного характеру, оскільки його приписи стосуються окремої юридичної особи, а тому останній вичерпав свою дію фактом виконання і не може бути самостійно скасованим органом місцевого самоврядування. Відтак, за наявності відповідних правових підстав такий ненормативний акт може бути скасовано в судовому порядку.

Матеріали справи свідчать, що станом на 20.06.2006 року право власності на приміщення станції МТФ, що знаходиться в м. Любомль по вул. Дружби, 93, уже було зареєстровано за ВАТ "Любомльське ремонтно-транспортне підприємство" (а.с. 59).

Як вбачається з листа ВАТ "Любомльське РТП" від 25.06.2006 р.№ 76 (який став підставою для прийняття оскаржуваного рішення), останнє просить оформити рішення про право власності на приміщення станції МТФ ТзОВ "Любомль-Сервіс", відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи товариства з обмеженою відповідальністю "Любомль-Сервіс" за № 11891020000000225.

Такий лист не міг бути підставою для прийняття виконавчим комітетом спірного рішення, оскільки станом на 25.06.2006 р. ТзОВ "Любомль-Сервіс" не існувало, а така юридична особа була зареєстрована лише 05.07.2006 р., про що свідчить Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Любомль-Сервіс" не являється правонаступником ВАТ "Любомльське ремонтно-транспортне підприємство" та будь-які права по оформленню права власності на майно ВАТ "Любомльське РТП" до ТзОВ "Любомль-Сервіс" не перейшли. Вказане свідчить про безпідставність формулювання в листі-відношенні № 76 від 25.06.2006 р. прохання про оформлення права власності відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи товариства з обмеженою відповідальністю "Любомль-Сервіс".

Поряд з цим, із змісту оскаржуваного рішення виконкому вбачається, що на підставі відношення ВАТ "Любомльське РТП" вирішено оформити право власності на приміщення станції МТФ за ВАТ "Любомльське ремонтно-транспортне підприємство". Однак, право власності за вказаною юридичною особою на дане майно вже було оформлено.

Натомість, на підставі вищевказаного рішення, свідоцтво про право власності на станцію МТФ видано товариству з обмеженою відповідальністю "Любомль-Сервіс".

Відповідно до положень ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Тимчасовим положенням про порядок державної реєстарції прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5, в редакції, що діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення, передбачалось наступне.

Відповідно до п. 6.1 вказаного Тимчасового положення оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності:

а) місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування:

- фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття об'єкта і введення його в експлуатацію;

- власникам спільних будівель, які на законних підставах зробили перебудову, прибудову, унаслідок чого змінилися належні їм частки. У разі, якщо співвласники не згодні змінити частки добровільно, це питання вирішується в судовому порядку;

- членам житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу, товариства або об'єднання, які повністю внесли свої пайові внески;

- юридичним особам у разі внесення до статутного фонду об'єктів нерухомого майна їх засновниками;

- фізичним особам та юридичним особам, які в разі ліквідації (реорганізації) підприємства, об'єднання, організації отримали у власність у встановленому законодавством порядку нерухоме майно підприємства, об'єднання, організації, що ліквідовується;

- фізичним особам та юридичним особам, що вийшли зі складу засновників підприємства і за рішенням засновників (власників) отримали у власність об'єкт нерухомого майна, переданий їм за актом приймання-передавання;

- інвесторам, які у встановленому законодавством України порядку отримали у власність об'єкти нерухомого майна або його частини, побудовані за їх кошти, за наявності відповідного рішення місцевого органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, акта приймання-передавання об'єкта (частини) інвестору;

- реабілітованим громадянам, яким повернуто у власність належні їм об'єкти нерухомого майна з представленням рішень комісій з реабілітації про повернення цього майна;

- у разі виділення окремого будинку зі складу об'єкта нерухомого майна, що складається із двох або більше будинків (будівель);

- фізичним та юридичним особам при представленні договору про пайову участь у будівництві об'єкта нерухомого майна, акта про прийняття об'єкта в експлуатацію та акта приймання-передавання цього об'єкта;

- фізичним та юридичним особам на об'єкти нерухомого майна, які в установленому порядку переведені із житлових у нежитлові і навпаки, при наданні рішення відповідного органу;

- фізичним та юридичним особам на підставі документів, установлених законодавством, які підтверджують їх право власності на об'єкти нерухомого майна, крім правовстановлювальних документів, передбачених у додатку 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно;

Враховуючи визначені Тимчасовим положенням підстави здійснення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, колегією суддів відмічається, що для оформлення та реєстрації права власності на приміщення станції МТФ Л-2, площею 1004,9 кв.м., що знаходиться у м. Любомль по вул. Дружби, 93, не було підстав ні за ВАТ "Любомльське ремонтно-транспортне підприємство", ні за ТзОВ "Любомль-Сервіс".

За наведених обставин рішення виконавчого комітету Любомльської міської ради від 11.07.2006 р. № 75 "Про оформлення права власності" не відповідає вимогам чинного на момент його прийняття законодавства, визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт і порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, оскільки фактично дискредитує орган місцевого самоврядування. При цьому позивач позбавлений можливості усунути виявлені порушення самостійно, що стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Відтак, позовні вимоги про визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Любомльської міської ради від 11.07.2006 р. № 75 "Про оформлення права власності" є обгрунованими та доведеними.

При цьому судом враховується, що відновленням становища, яке існувало до порушення, є також визнання недійсними свідоцтв про право власності. Свідоцтво про право власності є правовстановлюючим документом, а тому може бути предметом розгляду в господарських судах та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Отже, в даному випадку підлягає задоволенню також і вимога про визнання недійсним свідоцтва про право власності на майно - станцію МТФ Л-2, площею 1004,9 кв.м., що знаходиться у м. Любомль по вул. Дружби, 93, виданого для товариства з обмеженою відповідальністю "Любомль-Сервіс" 21.07.2006 р.

Вирішуючи питання про застосувавння строків позовної давності в даному спорі, колегією суддів приймається до уваги наступне.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу. За умовами ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною першою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 268 ЦК України в редакції до 15.01.2012 р. позовна давність на вимоги власників та інших осіб на захист права власності або іншого речового права, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування не поширювалась.

Пунктом 5 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону №4176 VI протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, тобто з 15січня 2012 року особа має право звернутись до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, або якщо такий акт виданий всупереч вимогам чинного законодавства з порушенням встановленої компетенції тощо.

З огляду на вказане, в даному випадку початковий відлік строків позовної давності обліковується з 15.01.2012 р. з урахуванням загального правила, закріпленого в ч. 1 ст. 261 ЦК України. Тобто, враховуючи день коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі Богдель проти Литви, ЄСПЛ підтримав позицію Верховного Суду Литви відносно початку перебігу строку давності, а саме - якщо справа стосувалася держави, то позовна давність починалася із дня, коли відповідний орган "здобув достатні докази для того, щоб довести, що публічний інтерес було порушено".

Відтак, колегія суддів вважає обгрунтованими доводи апелянтів про те, що про порушення своїх прав Любомльська міська рада довідалася саме 12.08.2015 р. з листа фізичної особи-підприємця Лисого В.В. № 235 від 12.08.2015 р. Оскільки після проведеного аналізу поданих Лисим В.В. документів, а також порядку і підстав видачі оскаржуваного рішення та свідоцтва було встановлено численні порушення, що стали підставою для звернення з даним позовом до суду в межах трьохрічного строку позовної давності.

При цьому заслуговують на увагу доводи апелянтів про те, що факт підписання та проставляння печатки на документах бувшим головою ОСОБА_7 не може свідчити про обізнаність особи, яка підписує такий документ, з порушеннями, допущеними при прийнятті такого документа, враховуючи подання відповідачами недостовірних відомостей відносно переходу прав власності на майно.

Також не може доказом обізнаності позивача факт подання підприємцем Лисим В.В. позову до відповідачів: Відкритого акціонерного товариства "Любомльське РТП", Товариства з обмеженою відповідальністю "Любомль-Сервіс", Комунального підприємства "Волинське обласне БТІ", Любомльської міської ради про визнання недійсним рішення Наглядової ради ВАТ "Любомльське РТП" про передачу станції МТФ до статутного фонду ТзОВ "Любомль-Сервіс", визнання недійсним свідоцтва про право власності на станцію МТФ, виданого Любомльською міською радою 21.07.2006 р.; рішення виконавчого комітету Любомльської міської ради №75 від 11.07.2006 р. про видачу свідоцтва; зобов'язання КП "Волинське обласне БТІ"скасувати реєстрацію права власності ТзОВ "Любомль-Сервіс" на станцію МТФ за адресою: м. Любомль, вул. Дружби,93-а та зареєструвати право власності на станцію МТФ за позивачем.

Як зазначено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, ухвалою господарського суду Волинської області від 09.08.2007 р. вказану позовну заяву на 26 аркушах було повернуто позивачу без розгляду. При цьому, предмет та підстави даного позову суду не відомі та в рішенні не відображені.

За наведених підстав колегія суддів вважає, що Любомльською міською радою не пропущено строк позовної давності для звернення до суду з вищевказаним позовом. Відповідно, місцевий господарський суд дійшов помилкових висновків під час встановлення обставин пропуску строку позовної давності.

З урахуванням вищевикладеного судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги обгрунтовані, правомірні та підлягають задоволенню в повному обсязі. Рішення господарського суду Волинської області від 05.03.2018 р. у справі № 903/857/17 підлягає скасуванню з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та неправильного застосування норм матеріального права, з прийняттям нового рішення про задоволення позову. Відповідно до ст. 129 ГПК України суд здійснює новий розподіл судових витрат, за яким витрати позивача по сплаті судового збору за розгляд спору в судах першої та апеляційної інстанцій, а також витрати третьої особи за подання апеляційної скарги покладаються на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 277, ст.ст. 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Любомльської міської ради та фізичної особи-підприємця Лисого В.В. задоволити.

Рішення господарського суду Волинської області від 05.03.2018 р. у справі № 903/857/17 скасувати. Прийняти нове рішення.

Позов задоволити.

Визнати недійсним та скасувати рішення виконавчого комітету Любомльської міської ради від 11.07.2006 р. № 75 "Про оформлення права власності".

Визнати недійсним та скасувати Свідоцтво про право власності на нерухоме майно - станцію МТФ Л-2, площею 1004,9 кв.м., що знаходиться у м. Любомль по вул. Дружби, 93, виданого для товариства з обмеженою відповідальністю "Любомль-Сервіс" 21.07.2006 р.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Любомль-Сервіс"(44300, Волинська область, м. Любомль, вул. Дружби, 93, код ЄДРПОУ 34357034) та приватного акціонерного товариства "Любомльське ремонтно-транспортне підприємство" (44300, Волинська область, м. Любомль, вул. Дружби, 93, код ЄДРПОУ 03569284) на користь Любомльської міської ради (44300, Волинська область, м. Любомль, вул. Української (Червоної) Армії, 2, код ЄДРПОУ 04051336) - 8000,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Любомль-Сервіс"(44300, Волинська область, м. Любомль, вул. Дружби, 93, код ЄДРПОУ 34357034) та приватного акціонерного товариства "Любомльське ремонтно-транспортне підприємство" (44300, Волинська область, м. Любомль, вул. Дружби, 93, код ЄДРПОУ 03569284) на користь фізичної особи-підприємця Лисого Віталія Володимировича (44300, АДРЕСА_1, ід.п.н. НОМЕР_1) - 4800,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Господарському суду Волинської області на виконання постанови видати накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №903/857/17 повернути господарському суду Волинської області.

Повний текст постанови складений "27" червня 2018 р.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Саврій В.А.