Постанова

від 15.06.2018 по справі 910/13769/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/13769/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Баранець О.М., Ткач І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції,

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Грєхова О.А.)

від 04.12.2017,

та постанову Київського апеляційного господарського суду

(головуючий - Гаврилюк О.М., судді - Сулім В.В., Тищенко А.І.)

від 08.02.2018,

за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Страхові гарантії",

до 1) Національної поліції України,

2) Департаменту патрульної поліції,

про стягнення 136 050,00 грн,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2017 року приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Страхові гарантії" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом (з урахуванням заяви про відмову від позовних вимог до Національної поліції України) про стягнення з Департаменту патрульної поліції 136 050,00 грн страхового відшкодування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПрАТ "Страхова компанія "Страхові гарантії" (позивач) на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 000224/01/15-ОД від 16.10.2015, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (ДТП) виплатило страхове відшкодування власнику автомобіля Audi A7, д.н.з. НОМЕР_4, а тому відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування", ст. 993 ЦК України до нього перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Toyota Prius, д.н.з. НОМЕР_1 (номер кузова НОМЕР_2) була застрахована у ПрАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" згідно з договором обов'язкового страхування цивільної-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс АІ 9009434), до якої позивач звернувся із заявою про виплату страхового відшкодування. 13.12.2016 ПрАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" перерахувала на рахунок позивача 49 500,00 грн (в розмірі ліміту відповідальності страховика згідно з ст. 9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та вказаного полісу). Позивач зазначає, що оскільки вина у вчиненні ДТП поліцейського патрульної роти УПП в м. Суми капрала поліції Дриглової К.Ю. встановлена у судовому порядку, відповідач зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану його працівником, у розмірі 136 050,00 грн (185 550,00 грн (фактичний розмір шкоди) - 49 500,00 грн (компенсована частина ПрАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп")).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.12.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2018, позов задоволено.

Стягнуто з Департаменту патрульної поліції на користь ПрАТ "Страхова компанія "Страхові гарантії" 136 050,00 грн страхового відшкодування та судовий збір.

Прийнято заяву ПрАТ "Страхова компанія "Страхові гарантії" про відмову від позову в частині вимог до Національної поліції України про стягнення 136 050,00 грн.

Провадження у справі № 910/13769/17 в частині вимог ПрАТ "Страхова компанія "Страхові гарантії" до Національної поліції України про стягнення 136 050,00 грн припинено.

03.03.2018 відповідач Департамент патрульної поліції подав касаційну скаргу на вказані судові рішення, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ПрАТ "Страхова компанія "Страхові гарантії" до Департаменту патрульної поліції відмовити.

Підставами для скасування судових рішень зазначає те, що суди безпідставно застосували до цих правовідносин ст. 1172 ЦК України та не застосували ті норми матеріального права, які підлягали застосуванню, а саме - ст. 1174 ЦК України, ст. 56 Конституції України, ст. ст. 19, 62 Закону України "Про Національну поліцію". Вказує на те, що завдана в цьому випадку шкода відшкодовується не державним органом, в якому поліцейський проходить службу (перебуває у трудових відносинах), а державою. Зазначає про те, що автомобіль Toyota Prius, д.н.з. НОМЕР_1 є державним майном та перебуває у державній власності. На думку Департаменту патрульної поліції, суди безпідставно не залучили до участі у справі Державну казначейську службу України, як співвідповідача та як третю особу - ОСОБА_3 (з вини якої сталося ДТП). Посилався на порушення судом ст. 22 ГПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення в силі, з огляду на таке.

Як встановлено судами, 16.10.2015 між ОСОБА_4 (страхувальником) та ПрАТ "Страхова компанія "Страхові гарантії" (страховиком) було укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № 000224/01/15-ОД, відповідно до якого позивачем застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля марки Audi A7, д.н.з. НОМЕР_4.

07.07.2016 близько 03 год. 35 хв., водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки Toyota Prius, д.н.з. НОМЕР_1 при виїзді з другорядної дороги вул. О. Береста на головну вул. Г. Кондратьєва, не надала дорогу та допустила зіткнення з автомобілем марки Audi A7, д.н.з. НОМЕР_4, під керуванням водія ОСОБА_5, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Ковпаківського районного суду міста Суми від 22.09.2016 ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Audi A7, д.н.з. НОМЕР_4 № С16-264 від 09.08.2016, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки Audi A7, д.н.з. НОМЕР_4 складає 224 201,98 грн.

Позивачем було складено страховий акт № 2001 від 25.08.2016, згідно з яким пошкодження автомобіля марки Audi A7, д.н.з. НОМЕР_4, внаслідок ДТП, визнано страховим випадком. Визначено, що сума страхового відшкодування складає 204 204,98 грн та з урахуванням п. 16.7.1 договору № 000224/01/15-ОД призначено до виплати страхове відшкодування в сумі 142 943,49 грн.

На підставі страхового акту № 2001 від 25.08.2016 позивач виплатив власнику Audi A7, д.н.з. НОМЕР_4 130 693,49 грн страхового відшкодування, про що свідчить платіжне доручення № 528 від 29.08.2016 та згідно з страховим актом № 2013 від 15.12.2016 - 54 856,51 грн (30% від суми страхового відшкодування), що підтверджується платіжним дорученням № 606 від 27.12.2016 (а.с. 75, 85, т. 1).

Судами встановлено, що загальна сума страхового відшкодування, сплаченого позивачем власнику автомобіля марки Audi A7, д.н.з. НОМЕР_4, становить 185 550,00 грн.

Згідно з ст. ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника. Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.

Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування за договором страхування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.

Судами встановлено, що на час скоєння ДТП особою, яка на відповідній правовій підставі володіла транспортним засобом Toyota Prius, д.н.з. НОМЕР_1 є Департамент патрульної поліції, про що свідчить довідка № 5655/41/3/05-2017 від 27.10.2017. Також судами з'ясовано, що 26.10.2016 Департамент став власником автомобіля Toyota Prius, д.н.з. НОМЕР_1 (номер кузова НОМЕР_2), про що було видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 (при цьому, номерний знак цього транспортного засобу було змінено з НОМЕР_1 на 112717).

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Toyota Prius, д.н.з. НОМЕР_1, на момент скоєння ДТП була застрахована у ПрАТ "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/9009434 (ліміт відповідальності за шкоду по майну 50 000,00 грн; франшиза - 500,00 грн).

За платіжним дорученням № ЗР069556 від 13.12.2016 ПрАТ "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" сплатило позивачу 49 500,00 грн страхового відшкодування.

Різниця між виплаченою позивачем сумою страхового відшкодування та стягнутою сумою страхового відшкодування зі страховика, у якого було застраховано цивільно-правової відповідальність винної особи, складає 136 050,00 грн (185 550,00 грн - 49 500,00 грн).

За ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Отже, відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з цією юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, і шкоду така особа заподіяла у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків.

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків розуміється виконання ним роботи, передбаченої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою або спричинена необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника.

Правовий зв'язок між юридичною або фізичною особою та працівником виникає з трудових відносин незалежно від їх характеру - постійні, тимчасові, сезонні відносини або відносини, що склалися між зазначеними особами при виконанні працівником іншої роботи за трудовим договором (контрактом).

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, встановивши, що сума страхового відшкодування, сплачена ПрАТ "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" позивачу є недостатньою для повного відшкодування завданої позивачу шкоди, господарські суди дійшли до правильного висновку, що у відповідача Департаменту патрульної поліції, як у роботодавця винної у ДТП особи, виник обов'язок відшкодувати позивачу страхове відшкодування у розмірі 136 050,00 грн.

Отже, господарські суди правомірно задовольнили позовні вимоги та стягнули з Департаменту патрульної поліції на користь позивача 136 050,00 грн страхового відшкодування.

Щодо доводів відповідача про те, що господарськими судами безпідставно не застосовано ст. 1174 ЦК України, ст. 56 Конституції України, ст. ст. 19, 62 Закону України "Про Національну поліцію", то необхідно зазначити, що судами було правильно застосовано ті норми матеріального і процесуального права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, а незгода відповідача з рішенням господарських судів не може свідчити про неправильне застосування господарськими судами норм матеріального чи процесуального права.

Недоречними є посилання відповідача на те, що саме на державу покладається обов'язок з відшкодування вказаної шкоди, адже відповідач помилково ототожнює в цьому випадку шкоду, яка відшкодовується державою замість відповідного державного органу (у випадку, зокрема, передбаченому ст. 19 Закону України "Про Національну поліцію") і ту шкоду, яка покладається на самі державні органи, як юридичну особу.

Доводи касаційної скарги, які в основному повторюють доводи апеляційної скарги, що були предметом судового дослідження та спростовані висновками суду апеляційної інстанції, не ґрунтуються на нормах матеріального і процесуального права, що регулюють спірні правовідносини та не підтверджуються зібраними у справі доказами.

За ч. ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, підстав для скасування постановлених у справі судових рішень не вбачається.

У зв'язку з залишенням касаційної скарги без задоволення, судовий збір за її подання відповідно до вимог ст. 129 ГПК України покладається на відповідача Департамент патрульної поліції.

Керуючись п. 13 ст. 8 ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 04 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08 лютого 2018 року у справі за № 910/13769/17- без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді О. Баранець

І. Ткач