Постанова

від 26.06.2018 по справі 2/101

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 2/101

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючий, Катеринчук Л.Й., Пєскова В.Г.

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз",

відповідач - Комунальне спеціалізоване теплозабезпечуюче підприємство "Рубіжнетеплокомуненерго" Рубіжанської міської ради,

за участю - Рубіжанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"

на ухвалу господарського суду Луганської області

від 07.11.2017

у складі судді Масловського С.В.,

та постанову Донецького апеляційного господарського суду

від 11.12.2017

у складі колегії суддів: Будко Н.В. (головуючий), Мартюхіної Н.О., Сгара Е.В.

у справі за позовом

Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз",

до Комунального теплозабезпечуючого підприємства "Рубіжнетеплокомуненерго" Рубіжанської міської ради,

про стягнення 486 761, 28 грн.,

за участю - Рубіжанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Луганської області від 07.11.2017, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.12.2017 у справі № 2/101, відмовлено Публічному акціонерному товариству "Укртрансгаз" у відновленні пропущеного строку на подання скарги на дії органу державної виконавчої служби. Скарга Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишена без розгляду та повернута заявнику.

Приймаючи судові рішення, господарські суди попередніх інстанцій виходили з приписів статей 53, 121-2 Господарського процесуального кодексу України (у відповідній редакції), а також відсутністю підстав для відновлення пропущеного процесуального строку.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду Луганської області від 07.11.2017 та постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.12.2017 у справі № 2/101, Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось з касаційною скаргою, в якій просило їх скасувати та прийняти нове рішення, яким поновити скаржнику строк на оскарження постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 21.09.2006 у виконавчому провадженні № 2107053 з примусового виконання рішення господарського суду Луганської області від 10.05.2006 у справі № 2/101 та передати справу до місцевого господарського суду на новий розгляд вищезазначеної скарги.

В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на неправильне судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. При цьому, зазначає про неповне з'ясування судами обставин, що мають значення для справи.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 2/101 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Катеринчук Л.Й., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2018.

Ухвалою Верховного Суду від 23.03.2018, касаційну скаргу залишено без руху у відповідності з положенням ст. 292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

18.04.2018 від скаржника на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 23.03.2018 надійшли докази сплати судового збору в сумі 1 762, 00 грн.

Згідно з ч. 5 ст. 301 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017) перегляд ухвал суду першої та апеляційної інстанції (крім ухвал, якими закінчено розгляд справи) здійснюється судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняк В.Я. - головуючий, Катеринчук Л.Й., Пєсков В.Г. від 02.05.2018 задоволено клопотання скаржника про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження та поновлено цей строк. Прийнято касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" до провадження для здійснення перегляду ухвали господарського суду Луганської області від 07.11.2017 та постанови Донецького апеляційного господарського суду від 11.12.2017 у справі № 2/101 в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 24.04.2018.

Перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, рішенням господарського суду Луганської області від 10.05.2006 у справі № 2/101 позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з Комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства "Рубіжнетеплокомуненерго" Рубіжанської міської ради на користь Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії ''Нафтогаз України'' (правонаступник - Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз") 345899,43 грн. - основний борг, 39962,08 грн. - інфляційні втрати, 12412,32 грн. - річні. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

23.05.2006 господарським судом Луганської області видано відповідний наказ.

14.06.2006 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

У зв'язку з повним фактичним виконанням рішення, 21.09.2006 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

За твердженням стягувача, постанову про закінчення виконавчого провадження він не отримував, а про її існування стало відомо лише 19.10.2017 з листа органу ДВС від 12.10.2017 № 23564/16.14-34. Також скаржник зазначав, що рішення господарського суду Луганської області від 10.05.2006 у справі № 2/101 до теперішнього часу фактично не виконано, що на його думку, підтверджується актом звірки розрахунків станом на 31.10.2016, відповідно до якого заборгованість КСТП "РТКЕ" перед ПАТ "Укртрансгаз" згідно з договором № 11-114 за 2006 рік у справі № 2/101 становить 56 453, 69 грн.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на усій території України.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 12 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено право сторонам виконавчого провадження оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження.

Відповідно до ч 4 ст. 82 цього ж Закону рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами до начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, або до суду у 10-денний строк (ч. 3 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження").

Частиною 1 ст. 121-2 ГПК України (у відповідній редакції) визначено, що скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

Вказаний термін є процесуальним і може відповідно до ст. 53 ГПК України (у відповідній редакції) бути відновлений за наявності: поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника про його відновлення, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

При цьому у вирішенні питання про відновлення пропущеного строку подання скарги на бездіяльність органу Державної виконавчої служби у вигляді невжиття заходів з примусового виконання судового рішення, поданої більш як через десять днів після закінчення визначеного законом строку здійснення виконавчого провадження, господарський суд має, як правило, виходити з неможливості такого відновлення. Наведене ґрунтується на тому, що стягувач, який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження та не отримав у визначений законом строк задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він з матеріалами виконавчого провадження.

Виходячи із змісту ст. 53 ГПК України, поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.

Судами попередніх інстанцій не встановлено, а заявником не доведено наявності поважних причин для відновлення пропущеного процесуального строку. При цьому судами з'ясовано, що виконавче провадження № 2107053 закінчено 21.09.2006 на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" (фактичне повне виконання рішення) та апеляційною інстанцією враховано, що державна виконавча служба не має можливості надати копії матеріалів виконавчого провадження та копій документів підтверджуючих відправку постанови про закінчення виконавчого провадження, оскільки строк зберігання завершених виконавчих проваджень переданих на зберігання, становить 3 роки.

Судова колегія також вважає за необхідне зазначити, що скаржник, як стягувач у виконавчому провадженні, з моменту пред'явлення виконавчого документа до виконання та відкриття виконавчого провадження був обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні та, відповідно, не був позбавлений можливості скористатись відповідними механізмами контролю та захисту своїх прав у визначені законодавством строки.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України", заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007, та "Трух проти України" (ухвала), заява № 50966/99, від 14.10.2003).

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Моргуненко проти України" від 06.09.2007 наголошено, що виконавче провадження не має бути відокремлене від судового і ці обидва провадження мають розглядатися як цілісний процес.

Отже, у зв'язку з відсутністю обставин, які б перешкоджали стягувачу дізнатись про стан відомого йому виконавчого провадження, а відтак і вжити відповідних заходів у встановлений законом строк, враховуючи, що про відкриття виконавчого провадження стягувач був обізнаний з 2006 року, а про стан цього провадження він поцікавився тільки в 2017 році, слід погодитись з висновками господарських судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення клопотання про поновлення пропущеного строку для подання скарги на дії державного виконавця та залишення скарги без розгляду відповідають нормам чинного законодавства і мають бути залишені без змін.

У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенні без змін ухвали суду першої та постанови суду апеляційної інстанцій, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Луганської області від 07.11.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.12.2017 у справі № 2/101 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді Л.Й. Катеринчук

В.Г. Пєсков