Постанова

від 03.07.2018 по справі 922/484/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2018 року

м. Київ

Справа № 922/484/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Технотрансгазочистка" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.03.2018 (Пелипенко Н.М., Барбашова С.В., Гребенюк Н.В.) у справі № 922/484/17 Господарського суду Харківської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Агропромінвест" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технотрансгазочистка" про стягнення 144 610,00 грн

(розгляд касаційної скарги здійснювався у порядку письмового провадження на підставі приписів частини 4 статті 301 ГПК України, у зв'язку з тим, що суд визнав справу № 922/484/17 такою, що має виняткове значення для скаржника)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Агропромінвест" (далі - Позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технотрансгазочистка" (далі - Відповідач) про стягнення вартості поставленого обладнання неналежної якості в сумі 144610,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що під час використання поставленого Відповідачем за договором № 1-07/10 від 10.10.2015 обладнання виявлено, що його потужність не відповідає характеристикам, зазначеним у специфікації №1 від 21.10.2015 та технічному паспорті установки, які є додатками до договору. Позивачем передано Відповідачу обладнання для проведення технічного обстеження, однак Відповідач надав опис виявлених несправностей, в якому відповідальність за вихід з ладу обладнання поклав на Позивача та відмовив у гарантійному ремонті обладнання. Оскільки обладнання до використання непридатне та знаходиться у Відповідача, який відмовляється від проведення перевірки потужності обладнання на предмет його відповідності характеристикам, зазначеним у договорі, Позивач, скориставшись правом, наданим частиною 2 статті 678 ЦК України, направив Відповідачу відмову від договору з вимогою повернути вартість обладнання, проте Відповідач залишив вимогу без відповіді, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом в порядку статей 562, 675, 678-680, 712 ЦК України та статей 268, 269 ГК України.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 29.03.2017 у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що Позивачем не надано суду доказів на спростування доводів Відповідача про порушення ним умов зберігання, монтажу та експлуатації установки, дотримання ГОСТу 15150-69-У2 щодо кліматичного використання (уникнення потрапляння опадів). Крім того, Позивач у визначений пунктом 3.5 договору строк не звертався до Відповідача із претензією по якості поставленого товару, на момент його відвантаження питань щодо якості товару у Позивача також не виникло. З проханням здійснити обстеження та сервісне обслуговування обладнання Позивач звернувся до Відповідача лише 13.07.2016, коли поставлений товар перебував в експлуатації вже 4 місяці, та з повідомленням про вихід обладнання зі строю у серпні 2016 року, тобто після проведення Відповідачем сервісного обслуговування обладнання та заходів щодо забезпечення продуктивності установки. Відповідачем дотримано умови, передбачені пунктом 3.8 договору, щодо прийняття на обстеження обладнання, вжиття заходів щодо виявлення недоліків у його роботі, встановлення причин його пошкодження, за результатами якого 02.09.2016 складено акт дефектації, про що проінформовано Позивача. З огляду на зазначене, Відповідачем доведено порушення Позивачем умов зберігання, монтажу та експлуатації обладнання, потрапляння на обладнання кліматичних факторів, а саме опадів, що є підставою для припинення гарантії та відповідно підставою для звільнення Відповідача від відповідальності за недоліки товару. На підставі наведеного, господарський суд дійшов висновку, що вимоги Позивача щодо повернення вартості поставленого товару на підставі статті 678 ЦК України є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.03.2018 рішення Господарського суду Харківської області від 29.03.2017 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Постанова суду мотивована тим, що після поставки та експлуатації обладнання в період дії гарантійного строку, Відповідачем були виконані роботи з обстеження та сервісного обслуговування обладнання, що підтверджується актом надання послуг № 1-21/07 від 21.07.2016, а також поставлені та замінені запасні частині до обладнання, що підтверджується видатковою накладною № РН-22-1/07 від 22.07.2016, проте усунуті Відповідачем недоліки з'явились знову. Таким чином, недоліки поставленого товару виявились неодноразово та з'явилися знову після їх усунення, що свідчить про істотне порушенням якості товару. Надавши оцінку всім матеріалам справи, а також висновку експерта за результатами призначеної у справі судом апеляційної інстанції судової інженерно-технічної експертизи, суд дійшов висновку, що виявлені недоліки взагалі неможливо усунути, а матеріалами справи доведено істотне порушення Відповідачем вимог щодо якості товару, яка зазначена у паспорті на обладнання, оскільки недоліки виявлялися неодноразово під час дії гарантійного строку, з огляду на що, позовні вимоги про стягнення в порядку статті 678 ЦК України вартості поставленого обладнання неналежної якості є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідач подав касаційну скаргу на постанову апеляційного господарського суду, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

В касаційній скарзі Відповідач не погоджується з мотивами, наведеними в оскаржуваному судовому рішенні, посилаючись на те, що: 1) судом першої інстанції вірно встановлено, що Відповідачем згідно статей 33, 34 ГПК України доведено та не спростовано Позивачем порушення останнім умов прийняття, зберігання, монтажу та експлуатації обладнання, що є підставою для припинення гарантії та відповідно підставою для звільнення Відповідача від відповідальності за вихід обладнання з ладу у зв'язку з чим, вимоги Позивача щодо повернення вартості поставленого товару, які ґрунтуються на положеннях статті 678 ЦК України, є необґрунтованими та недоведеними, а тому не підлягають задоволенню (такої правової позиції дотримується Вищий господарський суд України в постанові від 12.06.2017 у справі №908/2802/16); 2) судом апеляційної інстанції безпідставно призначено судову експертизу, не врахувавши, що клопотання про призначення судової експертизи, заявлене стороною у справі, повинно ґрунтуватись на певних доводах з наданням відповідних доказів, чого Позивачем зроблено не було; 3) при проведенні експертизи були порушені строки відповідно до пункту 1.13 наказу №53/5 від 08.10.1998 та вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; 4) суд апеляційної інстанції не врахував, що експерт зробив висновок щодо недосконалості конструкції обладнання навіть не бачивши обладнання, для проведення експертизи було призначено експерта з невідповідною експертною спеціальністю, що є грубим порушенням пункту 4 наказу №3505/5 від 12.12.2011 "Про затвердження Інструкції про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах"; 5) надані Відповідачем докази на спростування тверджень, зазначених в експертному висновку, робить висновок експерта нікчемним, а тому апеляційний господарський суд безпідставно врахував висновки експерта при винесенні оскаржуваної постанови (такої правової позиції дотримується Вищий господарський суд України в постанові від 09.03.2017 у справі №911/948/15); 6) матеріалами справи підтверджується, що Відповідач не робив ремонту постановленого обладнання під час виїзду, а тому таке посилання як підстава для застосування статті 678 ЦК України, є необґрунтованим; 7) суд апеляційної інстанції, не врахувавши відсутність доказів поставки неякісного обладнання, залишив поза увагою статтю 269 ГК України та скасував законне рішення суду першої інстанції; 8) суд вийшов за межі доказування зробивши висновок про те, що Відповідач проводив ремонт обладнання по усуненню недоліків, які потім з'явились знову, не зазначивши, при цьому, якими доказами такі висновки суду підтверджуються.

Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив її залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції у даній справі без змін.

Відзив Позивача мотивований тим, що: 1) Відповідач, не погоджуючись з висновком судової експертизи, не скористався правом заявити клопотання про проведення повторної експертизи, а також при призначенні експертизи не пропонував альтернативної експертної установи, а тому посилання Відповідача на неналежний склад судових експертів є необґрунтованим; 2) доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки наявних у справі доказів та обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції; 3) посилання скаржника, що Позивачем не дотримано положення пункту 3.5 договору для подання претензії за якістю обладнання, є помилковими, оскільки вимоги Позивача не стосуються положень договору, а базуються на праві покупця відмовитись від договору в разі постачання неякісного товару на підставі статті 678 ЦК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що на виконання укладеного між Позивачем (Покупець) та Відповідачем (Постачальник) 10.10.2015 договору поставки №1-07/16 Постачальник передав, а Покупець прийняв у власність та оплатив пневмоперевантажуючу установку ППЗМА 3.630.32,2 (нестандарт) вартістю 144610,00 грн (обладнання).

Господарськими судами встановлено, що Позивач, під час використання обладнання, посилаючись на те, що його фактична потужність не відповідає характеристикам, зазначеним у специфікації № 1 від 21.10.2015 та технічному паспорті установки, які є додатками до договору, 13.07.2016 направив на адресу Відповідача лист з проханням прибути за місцезнаходженням спірного обладнання та провести дослідження та сервісне обслуговування обладнання.

Під час виїзду на місце Відповідачем виконано роботи з обстеження та сервісного обслуговування обладнання, а також поставлено та замінено запасні частини до обладнання. Зазначені витрати сплачено Позивачем.

За результатами технічного обстеження обладнання Відповідачем складено акт №1-14-07/2016, в якому зазначено, що Позивачем порушено умови зберігання, монтажу та експлуатації обладнання; регламентне технічне обслуговування взагалі не проводилось; обладнання знаходиться у незадовільному стані та вимагає повного технічного обслуговування і ремонту; подальша експлуатація без проведення вищевказаних дій може привести до виходу обладнання з ладу.

В подальшому, як зазначає суд апеляційної інстанції, оскільки обладнання вийшло з ладу, на прохання Позивача Відповідачем було прийнято до обстеження та дефектації обладнання та встановлено, що обладнання експлуатувалось та зберігалось під прямим впливом кліматичних факторів (опадів), про що зазначено в акті дефектації від 12.09.2016. Відповідач надав опис виявлених дефектів, відповідальність за вихід з ладу обладнання поклав на Позивача та відмовив у гарантійному ремонті обладнання.

На підставі статті 678 ЦК України Позивач 18.11.2016 направив на адресу Відповідача повідомлення про відмову від договору з вимогою повернення вартості обладнання і, оскільки зазначена вимога залишилась Відповідачем без реагування, Позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що Відповідачем в порядку статей 33, 34 ГПК України доведено та не спростовано Позивачем порушення останнім умов зберігання, монтажу та експлуатації обладнання, потрапляння на обладнання кліматичних факторів (опадів); Позивач у визначений пунктом 3.5 договору строк не звертався до Відповідача із претензією по якості поставленого товару; на момент відвантаження обладнання питань щодо якості у Позивача не виникло, що в сукупності свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, які ґрунтуються на статті 678 ЦК України.

Суд апеляційної інстанції скасував рішення місцевого господарського суду вказавши на те, що матеріалами справи доведено істотне порушення Відповідачем вимог щодо якості обладнання; недоліки виявлялися неодноразово під час дії гарантійного строку. При цьому, судом було призначено у справі інженерно-технічну експертизу та суд залучав до участі в її проведенні додаткового експерта. Результати експертизи враховані судом при ухваленні постанови.

Частиною 2 статті 678 ЦК України визначено, що у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення ) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення вартості поставленого обладнання неналежної якості, Позивач послався на те, що при використанні ним обладнання наявні недоліки, які не вдалося усунути після проведення декількох ремонтних робіт.

У відповідності до положень статей 33, 34 ГПК України (у редакцій, чинній на момент винесення рішення місцевого господарського суду) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому, діючі положення процесуального закону, які були чинними на момент перегляду справи судом апеляційної інстанції, містять аналогічні положення.

Так, у відповідності до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що згідно з пунктом 3.5 договору претензії по якості приймаються протягом 10 днів з моменту отримання товару. У разі виявлення недоліків (у виникненні яких винен Постачальник порядок виявлення недоліків згідно п.3.8 даного договору), останній усуває такі за власний рахунок.

Як зазначено в пункті 3.8 договору, при виявленні недоліків у вузлах або агрегатах, Покупець доставляє непрацюючі вузли або агрегати на територію Постачальника. Постачальником проводиться експертиза, виявляється причина пошкодження із складанням відповідного акта. У разі якщо виявлено, що Покупець повністю дотримується всіх правил експлуатації і поломка є наслідком дій Постачальника, останній повинен за власний рахунок усунути недоліки, в яких він винен. Якщо за фактом проведення експертизи Постачальником буде виявлено, що ушкодження не є заводським браком, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику кошти за проведення експертизи. У разі незгоди Покупця із висновком Постачальника, Покупець має право замовити незалежну експертизу до організації, яка має ліцензію на проведення такого роду експертиз.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (статті 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (стаття 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (стаття 525 ЦК України).

Під час перегляду справи в апеляційному порядку судом не досліджувалось питання дотримання Позивачем вимог пункту 3.5 договору, що з огляду на норми зазначених статей права є обов'язковим.

Суд не врахував, що обов'язковою умовою для застосування частини 2 статті 678 ЦК України є наявність, як, зокрема, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення. Тобто, повторні недоліки визначають такий стан товару, за якого вони постійно повторюються незалежно від їх усунення. Однак, судом не перевірено та не дано належної оцінки складеному Відповідачем відповідно до пункту 3.8 договору акту дефектації від 02.09.2016 з огляду на те, що 14.07.2016, як було встановлено під час розгляду справи, Відповідачем здійснювались роботи лише з обстеження та сервісного обслуговування обладнання, які були оплачені Позивачем. Виходячи з наведеного, суду апеляційної інстанції слід було з'ясувати, чи оплачені Позивачем роботи належать до робіт по усуненню недоліків, на які поширюється гарантія, а також, чи є усунуті Відповідачем 14.07.2016 недоліки тими самими недоліками, що встановлені в подальшому, зокрема, 02.09.2016, з точки зору їх повторності.

Статтею 41 ГПК України у редакції, чинній на час призначення у справі судом апеляційної інстанції інженерно-технічної експертизи (до 15.12.2017), встановлено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Оскільки питання якості поставленого Позивачу Відповідачем обладнання є суперечливим у даній справі (Позивач стверджує про поставку Відповідачем обладнання неналежної якості з недоліками, а Відповідач заперечує про наявність таких обставин), то з метою вирішення зазначеного питання, яке потребує спеціальних знань, господарський суд наділений повноваженнями для призначення відповідної судової експертизи.

За результатами призначеної судом апеляційної інстанції за клопотанням Позивача судової технічної експертизи, судовим експертом Незалежного інституту судових експертиз Лясковським В.Г. за участі спеціаліста ОСОБА_9 дано висновки, що вихід із ладу обладнання зумовлено недосконалістю його конструкції, несправності обладнання виникли внаслідок заводських дефектів, експлуатація даного обладнання несе в собі загрозу життю і здоров'ю людей, які із-за умов необхідності технологічного процесу перевантаження зернових знаходяться поряд з ним.

Водночас, зауважено, що відсутність правил наданих виробником, які б стосувалися досліджуваного сільськогосподарського виробу ППЗМА 2.630.32.2 унеможливлює надання відповіді на другу частину питання "чи до несправностей призвела експлуатація та зберігання з порушенням правил та вимог виробника"; відповідь на питання "Чи могли дії Позивача з експлуатації обладнання бути такими, що спричинили вихід з ладу обладнання? Якщо так, то в чому полягали такі дії?" є прерогативою судово-слідчих органів і не входить до компетенції технічних експертів.

До початку проведення експертизи, експертна установа зверталася до суду апеляційної інстанції з листом №683 від 23.11.2017, в якому просила надати дозвіл для залучення до проведення судової експертизи експерта ОСОБА_9, кандидата технічних наук. До листа додано копію диплома кандидата наук ДК №017176, в якому вказано спеціальність зазначеної особи - "машини і засоби сільськогосподарського виробництва". Апеляційний господарський суд ухвалою від 06.12.2017 дозволив проведення експертизи ОСОБА_9

Частиною статті 10 Закону України "Про судову експертизу" передбачено, що до проведення судових експертиз, крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до пункту 4 "Інструкції про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах", затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 3505/5 від 12.12.2011 (у редакції наказу Міністерства юстиції України № 1659/5 від 07.09.2015) судовий експерт здійснює свою діяльність з певного виду експертної спеціальності на підставі свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта, виданого Міністерством юстиції України відповідно до Положення про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 301/5 від 03.03.2015, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України № 249/26694 від 04.03.2015.

При наданні дозволу проведення експертизи із залученням ОСОБА_9, суд залишив поза увагою, що спеціаліст, якого було залучено до участі в проведенні експертного дослідження у даній справі, відповідно до відомостей, зазначених у вказаному вище дипломі має спеціальність "машини і засоби сільськогосподарського виробництва", проте судом не досліджено питання, чи є обладнання, яке визначено об'єктом по договору поставки, машиною, в розумінні "машини і засоби сільськогосподарського виробництва".

Недотримання вимог закону щодо порядку призначення та проведення судової експертизи унеможливлює використання висновку експерта як доказу у справі.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на те, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, колегія суддів вважає, що справа має бути передана на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги наведене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством, прийняти відповідне рішення.

Що стосується посилання скаржника в касаційній скарзі на судову практику Вищого господарського суду України у справах №908/2802/16 та №911/948/15, то колегія суддів зазначає, що правова позиція, викладена в наведених постановах не є обов'язковою при розгляді справ господарськими судами та, окрім того, обставини у наведених справах є іншими.

Твердження скаржника, що при проведенні експертизи були порушені строки відповідно до пункту 1.13 наказу №53/5 від 08.10.1998 та вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегією суддів відхиляється з огляду на те, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У пункті 74 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" зазначено, що "розумний строк" провадження має бути оцінений відповідно до обставин справи та наступних критеріїв: складність справи, поведінка заявника та компетентних державних органів, а також важливість предмета спору для заявника (див. серед інших "Фридлендер проти Франції" [GC], №30979/96, п. 43, ECHR 2000-VI). Відповідно до пункту 1.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08.10.1998, строк проведення експертизи встановлюється, у залежності від складності дослідження, з урахуванням експертного навантаження фахівців. У строк проведення експертизи не включається строк виконання клопотань експерта, пов'язаних з витребуванням додаткових матеріалів або усуненням інших недоліків, допущених особою або органом, яка призначила експертизу. Експертиза призначалась ухвалою від 10.07.2017, проте справа поверталась до суду і провадження поновлювалось. Листом Харківського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 було дано відповідь Відповідачу на його клопотання про надання інформації стосовно строків проведення експертизи, в якому суд детально роз'яснив заявнику причини, з яких на час надання такої відповіді справа ще перебуває в експертній установі.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Технотрансгазочистка" задовольнити частково.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.03.2018 у справі № 922/484/17 скасувати.

3. Справу №922/484/17 направити на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.