Постанова

від 29.03.2019 по справі 922/484/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2019 року

м. Київ

Справа № 922/484/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Вронська Г.О., Стратієнко Л.В.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Агропромінвест"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.11.2018

(головуючий суддя Попков Д.О., судді Пушай В.І., Стойка О.В.)

та рішення Господарського суду Харківської області 29.03.2017

(суддя Новікова Н.А.)

у справі №922/484/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Агропромінвест"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технотрансгазочистка"

про стягнення 144 610,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У лютому 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Агропромінвест" (далі - ТОВ "ВБК "Агропромінвест") звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технотрансгазочистка" (далі - ТОВ "Технотрансгазочистка") про стягнення вартості поставленого обладнання неналежної якості в сумі 144 610,00 грн.

1.2. Позивач обґрунтував свої позовні вимоги тим, що під час використання поставленого відповідачем за договором №1-07/10 від 10.10.2015 обладнання виявлено, що його потужність не відповідає характеристикам, зазначеним у специфікації №1 від 21.10.2015 та технічному паспорті установки, які є додатками до договору. Позивачем передано відповідачу обладнання для проведення технічного обстеження, однак відповідач надав опис виявлених несправностей, в якому відповідальність за вихід з ладу обладнання поклав на позивача та відмовив у гарантійному ремонті обладнання. Оскільки обладнання до використання непридатне та знаходиться у відповідача, який відмовляється від проведення перевірки потужності обладнання на предмет його відповідності характеристикам, зазначеним у договорі, позивач, скориставшись правом, наданим ч. 2 ст. 678 ЦК України, направив відповідачу відмову від договору з вимогою повернути вартість обладнання, проте відповідач залишив вимогу без відповіді, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом в порядку ст.ст. 562, 675, 678-680, 712 ЦК України та ст.ст. 268, 269 ГК України.

2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. 10.10.2015 між ТОВ "ВБК "Агропромінвест" (покупець) та ТОВ "Технотрансгазоочистка" (постачальник) укладено договір поставки №1-07/16 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар на умовах, встановлених цим договором.

Згідно з п. 1.2 договору найменування, асортимент, кількість, ціна товару і терміни поставки по кожній окремій партії узгоджуються сторонами і вказуються у специфікаціях, рахунках, або заявках покупця. Всі зазначені документи є невід'ємною частиною договору.

У п. 3.1 договору сторони узгодили, що товар по своїй якості повинен відповідати технічній документації, наданою покупцем, ГОСТу на даний вид товару або характеристикам, визначеним у технічному завданні.

Постачальник (виробник) залишає за собою право на внесення у конструкцію продукції, що виробляється (з метою покращення експлуатаційних властивостей продукту) навіть під час виконання поточного замовлення. Гарантійний термін на поставлену продукцію зазначається у паспорті на виріб (п. 3.2 договору).

Відповідно до п. 3.3 договору, при невідповідності товару за якістю покупець зобов'язаний повідомити про це постачальника письмово. Претензії по якості приймаються протягом 10 днів з моменту отримання товару. У разі виявлення недоліків (у виникненні яких винен постачальник - порядок виявлення недоліків згідно з п. 3.8 даного договору), останній усуває такі за власний рахунок. (п. 3.5 договору).

Згідно з п. 3.7 договору за якість матеріалів і комплектуючих відповідальність несе виробник даних матеріалів. За працездатність і надійність (відповідність заявленим параметрам і т.д.) агрегатів відповідальність несе виробник даних агрегатів. Тобто якщо у складі товару, що поставляється є вузли, деталі та агрегати виробником яких постачальник не є, то і відповідальність за їх якість несе виробник зазначених товарів.

2.2. У п. 3.8 договору сторони врегулювали питання щодо недоліків продукції, виробленої постачальником, таким чином:

а) при виявленні недоліків у вузлах або агрегатах, покупець доставляє непрацюючі вузли або агрегати на територію постачальника;

б) при виявлені недоліків у великогабаритному вузлі, агрегаті або системі, збірка яких проводилася на місці експлуатації і демонтаж яких неможливий технологічно, покупець направляє поштою цінним листом з повідомленням про вручення постачальнику повідомлення з описом виявлених недоліків…;

в) постачальником проводиться експертиза, виявляється причина пошкодження із складанням відповідного акта. У разі якщо виявлено, що покупець повністю дотримується всіх правил експлуатації і поломка є наслідком дій постачальника, останній повинен за власний рахунок усунути недоліки, в яких він винен. Якщо за фактом проведення експертизи постачальником буде виявлено, що ушкодження не є заводським браком, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику кошти за проведення експертизи. У разі незгоди покупця із висновком постачальника, покупець має право замовити незалежну експертизу до організації, яка має ліцензію на проведення такого роду експертиз.

Відповідно до п. 4.1 договору вартість за даним договором визначається як загальна сума всіх затверджених сторонами обсягів поставки, відображених у специфікаціях, заявках покупця або рахунках-фактурах. Оплата здійснюється покупцем на підставі рахунку-фактури (п. 4.2 договору).

Згідно з п. 7.3 договору останній діє з моменту підписання та до повного виконання зобов'язання сторонами.

2.3. 21.10.2015 сторонами було підписано специфікації №№1, 2, відповідно до яких постачальник мав передати, а покупець прийняти у власність і оплатити пневмоперевантажуючу установку ППЗМА 3.630.32,2 (нестандарт) вартістю 126 780,00 грн та магістраль з пневмоперевантажуючої установки на силос вартістю 17 830,00 грн. Всього мало бути передано обладнання на загальну суму 144 610,00 грн на умовах самовивезення зі складу постачальника.

Відповідно до видаткової накладної №РН-11-3/01, 11.03.2016 означене обладнання було поставлено покупцю та отримане його представником на підставі довіреності №972 від 02.11.2016.

2.4. Разом з обладнанням, постачальником також було надано покупцю паспорт до пневмоперевантажуючої установки ППЗМА 3.630.32,2 (нестандарт), в якому, зокрема, зазначено, що розрахункова продуктивність обладнання складає до 20 т на годину та залежить від: фізичних властивостей продукту, що перевантажується та його вологості, температури, маси, в'язкості та вологості повітря і умов навколишнього середовища; конфігурації системи пневмотранспорту; маніпулятивності оператора. Перед початком експлуатації необхідно перевірити обладнання на відсутність пошкоджень, деформацій, перекосів, які могли виникнути при транспортуванні та зберіганні; перевірити затяжку болтових з'єднань та інших кріплень, а також щільність з'єднань пневмопроводів. Крім того, на певні компоненти обладнання встановлені відповідні гарантійні строки від 3 місяців до 24 місяців. Водночас у межах гарантійного строку виробник зобов'язується безоплатно усунути неполадки, що виникли з його вини, за умови дотримання споживачем правил транспортування, зберігання, монтажу, експлуатації і технічного обслуговування установки. При цьому строк гарантійного обслуговування відраховується з моменту відвантаження покупцю.

2.5. Листом б/н від 13.07.2016 позивач звернувся до відповідача з проханням направити представників за місцезнаходженням ТОВ "ВБК "Агропромінвест" для проведення обстеження і сервісного обслуговування пневмоперевантажуючої установки ППЗМА 2.630.32.2.

2.6. Наказом відповідача №1-13/07 від 13.07.2016 для проведення обстеження обладнання були відряджені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 За результатами технічного обстеження обладнання були зроблені фотографії та складено акт №1-14-07/2016, в якому зазначено, що: позивачем порушено умови зберігання, монтажу та експлуатації обладнання; регламентне технічне обслуговування взагалі не проводилось; обладнання знаходиться у незадовільному стані та вимагає повного технічного обслуговування і ремонту, а подальша експлуатація без проведення вищевказаних дій може привести до виходу обладнання з ладу. Від підписання вказаного акта технічного обстеження обладнання представник позивача відмовився, про що міститься відповідний запис.

2.7. 14.07.2016 представниками відповідача були виконані роботи з обстеження та сервісного обслуговування пневмоперевантажуючої установки ППЗМА 2.630.32,2 на суму 3 900,00 грн, а також поставлені та замінені запасні частини до обладнання на загальну суму 9 748,87 грн, що підтверджується актом №1-21/07 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 21.07.2016 та видатковою накладною №РН-22-1/07 від 22.07.2016.

2.8. Листом №1/18 від 18.08.2016 позивач повідомив відповідача про несправність обладнання та про його невідповідність продуктивності, що вказана у специфікації №1 до договору поставки та у паспорті на агрегат.

У відповідь на вказаний лист відповідач повідомив про готовність прийняття обладнання для проведення обслуговування та усунення заводських недоліків після виявлення (лист №1-29/08 від 29.08.2016).

2.9. Наказом №1-02/09 від 09.09.2016 для проведення обстеження обладнання відповідачем залучено Фізичну особу-підприємця Букіна Д.М., надання послуг яким підтверджено відповідним актом №1/09 від 12.09.2016.

02.09.2016 за результатом перевірки відповідачем було складено акт дефектації обладнання, яким встановлено, що пневмоперевантажувач ППЗМА 2.630.32,2 експлуатувався та зберігався за умов У1 "прямий вплив кліматичних факторів", а саме опадів. У гарантійному обслуговуванні, відновленні вузлів і агрегатів позивачу було відмовлено, про що повідомлено останнього листом №1-15/09 від 15.09.2016.

2.10. Позивач листами №2/09 від 05.09.2016, №19/09-1 від 19.09.2016, №1/29 від 29.09.2016 звертався до відповідача з проханням провести перевірку фактичної потужності установки, та за її результатами скласти акт про відповідність фактичних показників потужності установки розрахунковим показникам, зазначеним у специфікації №1 та технічному паспорті. В разі підтвердження потужності перевантаження зерна 20 т за годину, позивач зобов'язувався сплатити вартість ремонту.

17.11.2016 відповідач надіслав на адресу позивача лист №1-10/11 від 10.11.2016, за змістом якого останній відмовився від спільної перевірки потужності та ремонту ППЗМА 2.630.32,2 (нестандарт) та зазначив, що зниження потужності установки сталося внаслідок неузгодженого внесення змін до конфігурації системи пневмотранспорту.

Листом б/н від 18.11.2016 позивач повідомив відповідача про відмову від договору з вимогою повернення вартості обладнання. Означена вимога була отримана відповідачем та залишена без задоволення відповідно до листа №1-01/02 від 02.02.2017.

2.11. Враховуючи факт невиконання відповідачем вимоги позивача про повернення вартості обладнання неналежної якості, викладеної в листі б/н від 18.11.2016, останній звернувся з позовними вимогами до суду про стягнення 144 610,00 грн вартості поставленого обладнання за договором поставки №1-07/10 від 10.10.2015.

2.12. В процесі апеляційного провадження ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10.07.2017 у справі №922/484/17 за клопотанням позивача призначено у справі інженерно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам ТОВ "Незалежний інститут судових експертиз".

Для проведення означеної експертизи було призначено судового експерта Лясковського В.Г., який має повну вищу технічну освіту, кваліфікацію судового експерта за спеціальністю 10.2 "Дослідження технічного стану транспортних засобів" (свідоцтво ЦЕКК Міністерства юстиції України №1722, дійсне до 20.05.2018) та стаж експертної роботи з 2005 року.

23.11.2017 судовим експертом було подано до Харківського апеляційного господарського суду клопотання про залучення додаткового експерта Кузмича А.Я., кандидата технічних наук (диплом ДК №017176), який має вищу технічну освіту, науковий ступінь та досвід роботи з 2000 року. Відповідач подавав до суду клопотання від 06.12.2017 про відвід експерту, мотивуючи це відсутністю у нього спеціальних знань. Проте, ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.12.2017 судом було дозволено проведення експертизи додатковим експертом, з огляду на те, що експерт має науковий ступінь та 17-річний досвід роботи у сфері проектування сільськогосподарських машин.

2.13. 15.01.2018 до Харківського апеляційного господарського суду надійшов висновок судової технічної експертизи від 09.01.2018, в якому, зокрема було зазначено, що:

- вихід із ладу обладнання зумовлений недосконалістю його конструкції;

- несправності обладнання виникли внаслідок заводських дефектів, відсутність правил наданих виробником, які б стосувалися досліджуваного сільськогосподарського виробу ППЗМА 2.630.32.2 унеможливлює надання відповіді на другу частину питання "чи до несправностей призвела експлуатація та зберігання з порушенням правил та вимог виробника";

- відповідь на питання "Чи могли дії ТОВ "ВБК "Агропромінвест" з експлуатації обладнання бути такими, що спричинили вихід з ладу обладнання? Якщо так, то в чому полягали такі дії?" є прерогативою судово-слідчих органів і не входить до компетенції технічних експертів;

- експлуатація даного обладнання несе в собі загрозу життю і здоров'ю людей, які із-за умов необхідності технологічного процесу перевантаження зернових знаходяться поряд з ним.

Окремо експертами було зазначено, що дефекти, визначені відповідачем в акті дефектації обладнання від 12.09.2016 могли виникнути лише внаслідок конструктивних недоліків обладнання. Так, на досліджуваному пневмоперевантажувачі застосовано підшипникові вузли з змащуванням через маслянку, які в сучасній техніці давно не застосовуються. Мастильний матеріал витікає і буде витікати, скільки б його не змащували, не від погодних умов (дощу), як на то вказує виробник, а тому що даний агрегат сконструйовано таким чином, що у нього немає захисту від попадання та налипання фрагментів у вигляді шелухи чи пилу на колеса вентилятора, що викликає критичне вібронавантаження підшипників, руйнування сальників, витікання мастила та вихід з ладу всього агрегату.

2.14. Відповідачем на підтвердження необґрунтованості зазначеного висновку до суду було надано роздруківки з друкованих джерел на підтвердження того, що досліджуване обладнання не є сільськогосподарським та взагалі не відноситься до транспортувальних засобів.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. 29 березня 2017 року рішенням Господарського суду Харківської області у задоволенні позову відмовлено.

3.1.1. Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не надано суду доказів на спростування доводів відповідача про порушення ним умов зберігання, монтажу та експлуатації установки, дотримання ГОСТу 15150-69-У2 щодо кліматичного використання (уникнення потрапляння опадів). Крім того, позивач у визначений пунктом 3.5 договору строк не звертався до відповідача із претензією по якості поставленого товару, на момент його відвантаження питань щодо якості товару у позивача також не виникло. З проханням здійснити обстеження та сервісне обслуговування обладнання позивач звернувся до відповідача лише 13.07.2016, коли поставлений товар перебував в експлуатації вже 4 місяці, та з повідомленням про вихід обладнання зі строю у серпні 2016 року, тобто після проведення відповідачем сервісного обслуговування обладнання та заходів щодо забезпечення продуктивності установки. Відповідачем дотримано умови, передбачені п. 3.8 договору, щодо прийняття на обстеження обладнання, вжиття заходів щодо виявлення недоліків у його роботі, встановлення причин його пошкодження, за результатами якого 02.09.2016 складено акт дефектації, про що проінформовано позивача. З огляду на зазначене, відповідачем доведено порушення позивачем умов зберігання, монтажу та експлуатації обладнання, потрапляння на обладнання кліматичних факторів, а саме опадів, що є підставою для припинення гарантії та відповідно підставою для звільнення відповідача від відповідальності за недоліки товару. На підставі наведеного, господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо повернення вартості поставленого товару на підставі ст. 678 ЦК України є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

3.2. 12 березня 2018 року постановою Харківського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Харківської області від 29.03.2017 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено.

3.2.1. Постанова суду мотивована тим, що після поставки та експлуатації обладнання в період дії гарантійного строку, відповідачем були виконані роботи з обстеження та сервісного обслуговування обладнання, що підтверджується актом надання послуг №1-21/07 від 21.07.2016, а також поставлені та замінені запасні частині до обладнання, що підтверджується видатковою накладною №РН-22-1/07 від 22.07.2016, проте усунуті відповідачем недоліки з'явились знову. Таким чином, недоліки поставленого товару виявились неодноразово та з'явилися знову після їх усунення, що свідчить про істотне порушенням якості товару. Надавши оцінку всім матеріалам справи, а також висновку експерта за результатами призначеної у справі судом апеляційної інстанції судової інженерно-технічної експертизи, суд дійшов висновку, що виявлені недоліки взагалі неможливо усунути, а матеріалами справи доведено істотне порушення відповідачем вимог щодо якості товару, яка зазначена у паспорті на обладнання, оскільки недоліки виявлялися неодноразово під час дії гарантійного строку, з огляду на що, позовні вимоги про стягнення в порядку ст. 678 ЦК України вартості поставленого обладнання неналежної якості є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

3.3. 03 липня 2018 року постановою Верховного Суду постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.03.2018 у справі скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

3.3.1. Постанова касаційного суду мотивована не наданням апеляційним судом оцінки питанню дотримання позивачем вимог п. 3.5 договору поставки №1-07/10 від 10.10.2015, зважаючи на те, що обов'язковою умовою для застосування ч. 2 ст. 678 ЦК України є наявність, зокрема, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення. Однак, судом не перевірено та не дано належної правової оцінки складеному відповідачем відповідно до п. 3.8 договору акту дефектації від 02.09.2016. Виходячи з наведеного, касаційний суд зазначив, що суду апеляційної інстанції слід було з'ясувати, чи оплачені позивачем роботи належать до робіт по усуненню недоліків, на які поширюється гарантія, а також те, чи є усунуті відповідачем 14.07.2016 недоліки тими самими недоліками, що встановлені в подальшому, зокрема, в акті дефектації від 02.09.2016, з точки зору їх повторності.

Окрім того, було зазначено, що при наданні дозволу на проведення експертизи із залученням ОСОБА_9, апеляційний суд залишив поза увагою, що спеціаліст, якого було залучено до участі в проведенні експертного дослідження у даній справі, відповідно до відомостей, зазначених у дипломі має спеціальність "машини і засоби сільськогосподарського виробництва", проте судом не досліджено питання, чи є обладнання, яке визначено об'єктом по договору поставки, машиною, в розумінні "машини і засоби сільськогосподарського виробництва", у зв'язку з чим недотримання вимог закону щодо порядку призначення та проведення судової експертизи унеможливлює використання висновку експерта як доказу у справі.

3.4. 26 листопада 2018 року постановою Східного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Господарського суду Харківської області від 29.03.2017 залишено без змін.

3.4.1. Приймаючи таку постанову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що виходячи з встановлених судом обставин, товар в порядку пп. а) п. 3.8 договору був доставлений поставщику для дефектації, проведення якої передбачене пп. в) п. 3.5 договору, лише 02.09.2016.

Процедура виявлення недоліків має безпосереднє відношення до можливості застосування ч. 2 ст. 678 ЦК України, тому суд апеляційної інстанції зазначив, що повторність недоліку (не усунення після проведення декількох ремонтних робіт) передбачає окрім тотожності наступних недоліків з первинними (сутнісний аспект) ще й повторність дотримання процедури виявлення таких недоліків (процедурний аспект).

3.4.2. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що матеріали справи вказують на наявність обставин одноразового виявлення передбачуваним п. 3.8 договору способом недоліків, по відношенню до яких постачальником зроблений висновок про негарантійний випадок в силу порушення умов експлуатації та зберігання обладнання (висновок, передбачений експертизою, не був спростований та оскаржений покупцем). Такі недоліки не усувалися шляхом проведення належних ремонтних робіт, що в сукупності дає підстави стверджувати про недоведеність повторності недоліків товару для застосування ч. 2 ст. 678 ЦК України.

3.4.3. Крім того, судом апеляційної інстанції відхилено доводи позивача щодо можливості застосування ч. 2 ст. 678 ЦК України через виявлення неусувного недоліку, який опосередковує істотне порушення вимог щодо якості товару, з огляду на те, що:

- по-перше, матеріали справи не містять жодних доказів належної фіксації існування недоліку у вигляді невідповідності фактичної потужності визначеним у специфікації характеристикам саме через заводський брак - складений в порядку п. 3.8 договору акт дефекації, який всупереч ст. 629 ЦК України не був спростований у передбачений договором спосіб результатами проведення на замовлення покупця незалежної експертизи, не встановлює такого недоліку;

- по-друге, запропоноване покупцем в своєму листуванні спільне встановлення продуктивності роботи не передбачено умовами фіксації недоліків, встановленими п. 3.8 договору, визначеність узгодженої сторонами процедури здійснення чого унеможливлюють кваліфікацію відхилення таких пропозицій покупця з боку постачальника як неправомірною чи недобросовісною, враховуючи також і положення ч. 5 ст. 12 ЦК України;

- по-третє, вихід обладнання з ладу само по собі не може ототожнюватися із наявністю заводського браку без з'ясування обставин дотримання встановлених вимог щодо зберігання та експлуатації обладнання, неспростовані зауваження постачальника відносно чого в порядку пп. в) п. 3.8 договору зумовлюють вказівку на негарантійний випадок (не заводський брак);

- по-четверте, навіть безвідносно до причин виходу з ладу обладнання (заводський брак чи неналежна експлуатація/зберігання), застосування ч. 2 ст. 678 ЦК України в цьому контексті вимагає доведення від позивача неможливості усунення відповідного недоліку. Між тим, доказів неможливості полагодження/ремонту обладнання не тільки не представлено, але й відповідно до листування учасників справи, позивачем допускається можливість проведення ремонту - спір між сторонами фактично з цього приводу стосується визначення платника за такий ремонт.

3.4.4. Також судом апеляційної інстанції висновок експерта в цій справі визнано необґрунтованим та таким, що не підлягає застосуванню як доказ.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. 14 грудня 2018 року ТОВ "ВБК "Агропромінвест" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.11.2018, рішення Господарського суду Харківської області 29.03.2017 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

4.2. Скаржник обґрунтовує вимоги, що містяться у касаційній скарзі, зокрема, такими доводами.

4.2.1. Судами попередніх інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють відносини між покупцями сільськогосподарських машин та їх виробниками, а саме Закон України "Про захист прав покупців сільськогосподарських машин".

Позивач зазначив, що відповідно до положень ст. 1 вказаного закону, сільськогосподарськими машинами є всі види техніки і обладнання для агропромислового комплексу, тоді як призначенням пневмоперевантажуючої установки ППЗМА 2.630.32,2 (нестандарт), відповідно до паспорту, є перевантаження зернових культур, тому вона є обладнанням/технікою для агропромислового комплексу, а отже є сільськогосподарською машиною в розумінні Закону України "Про захист прав покупців сільськогосподарських машин" та норми цього закону розповсюджуються на відносини, що виникли між позивачем на відповідачем щодо придбання цього обладнання.

4.2.2. Згідно з ч. 3 ст. 680 ЦК України, якщо на товар встановлено гарантійний строк, покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару, які були виявлені протягом цього строку.

Пунктом "г" ч. 2 ст. 9 Закону України "Про захист прав покупців сільськогосподарських машин" передбачено, що покупці при виявленні недоліків у машині протягом гарантійного строку в порядку та строки, встановлені законом чи договором, мають право за своїм вибором вимагати від виробника, продавця машин та виконавця робіт і послуг з технічного сервісу: повернення машини неналежної якості, повернення коштів, відшкодування збитків і розірвання договору.

Отже, відповідно до вищевказаних норм, у разі виявлення недоліку у машині протягом гарантійного строку, покупець маг право вимагати від виробника, зокрема, повернення коштів. Повторність недоліку, на думку скаржника, при цьому, не є обов'язковою.

4.2.3. Позивач вважає, що є доведеним той факт, що пневмоперевантажуюча установка ППЗМА 2.630.32,2 (нестандарт) відноситься до сільськогосподарських машин, а отже спеціальність "машини і засоби сільськогосподарського виробництва" дозволяє ОСОБА_9 бути залученим спеціалістом для проведення експертизи в даній справі.

Судом апеляційної інстанції при повторному розгляді справи не були враховані вказані доводи позивача та було лише зазначено, що для цілей застосування Закону України "Про захист прав покупців сільськогосподарських машин" визначення "сільськогосподарської машини" не може вважатися належним критерієм визначення спеціалізації експерта.

На думку скаржника, експертиза по справі проведена відповідно до вимог законодавства України особами, які мали відповідні повноваження та кваліфікацію, а отже висновок вказаної експертизи має бути застосований при вирішенні питання про існування недоліків у поставленому обладнанні.

4.3. 17 лютого 2019 року відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.11.2018 та рішення Господарського суду Харківської області від 29.03.2017 без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

4.3.1. Відзив мотивовано тим, що позивач отримав повну інформацію про призначення обладнання, його кліматичне виконання, правила експлуатації, умови надання гарантії та підстави її припинення. Позивач, на видатковій накладній засвідчив, що обладнання ним прийняте, якість та кількість перевірені, претензії до постачальника відсутні, паспорт отриманий, з умовами експлуатації ознайомлений.

4.3.2. Під час виїзду 14.07.2016 відповідач зафіксував тривале використання обладнання з грубим порушенням умов експлуатації, що підтверджується низкою фотоматеріалів, які містяться у матеріалах справи.

4.3.3. Позивач незгоди з висновком дефектації не заявляв, факту тривалого порушення умов зберігання, монтажу, експлуатації та обслуговування пневмоперевантажуючої установки не спростовував.

Таким чином, встановлення факту порушення позивачем умов експлуатації обладнання обумовлює неможливість спонукання відповідача до усунення пошкоджень обладнання за власний рахунок чи можливості повернення обладнання.

4.3.4. Відповідачем надані належні докази, що пневмопереватажуюча установка є загальнопромисловим обладнанням та не належить до машин і засобів сільськогосподарського виробництва. Зазначений факт був досліджений апеляційним судом.

4.3.5. Відповідач вважає, що складання висновку судової експертизи, з використанням методики, яка не стосується об'єкта дослідження, та особами, які не мають необхідної експертної спеціальності, є порушенням вимог закону щодо порядку призначення та проведення судової експертизи та унеможливлює використання висновку експерта як доказу у справі.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

5.1.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.1.3. З урахуванням визначених меж розгляду справи судом касаційної інстанції, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про неправильну оцінку судом апеляційної інстанції документів, що містяться у матеріалах справи, необхідність надання оцінки доказам у справі та повторного встановлення фактичних обставин справи.

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. Спір по справі стосується стягнення з відповідача на підставі ч. 2 ст. 678 ЦК України вартості поставленого обладнання в сумі 144 610,00 грн за договором поставки №1-07/10 від 10.10.2015.

5.2.2. Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст.ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Як встановлено ч. 1 ст. 268 ГК України та ст. 675 ЦК України, товар який продавець передає або зобов'язується передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості, встановлених в межах укладеного між сторонами договору. Означений обов'язок також передбачений, враховуючи положення ч. 1 ст. 712 цього Кодексу, і для договору поставки.

Частиною 2 ст. 678 ЦК України передбачено, що у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

5.2.3. Звертаючись до суду з позовом про стягнення вартості поставленого обладнання неналежної якості, позивач послався на те, що при використанні ним обладнання наявні недоліки, які не вдалося усунути після проведення декількох ремонтних робіт.

Судами попередніх інстанції встановлено, що відповідно до п. 3.5 договору сторонами узгоджено такі умови усунення недоліків товару постачальником за власний рахунок:

- пред'явлення претензій за якістю протягом 10 днів з моменту отримання товару (п. 3.6 договору передбачає, що після спливу цього строку, претензії від покупця не приймаються);

- виявлення недоліків в порядку, передбаченому п. 3.8 договору.

Водночас вперше письмова претензія стосовно якості товару була викладена позивачем в листі №2/09 від 05.09.2016, тобто після спливу встановленого п. 3.5 договору 10-денного строку (товар отриманий 11.03.2016).

Отже, враховуючи положення ч. 3 ст. 680 ЦК України та встановлений паспортом гарантійний строк відповідно до п. 3.2 договору (на двигуни вентилятора та живильника - 12 місяців), на всі інші комплектуючі (окрім гнучкого шлангу та коліс) - 24 місяця, на компоненти автоматики - 3 місяці - з моменту відгрузки), судами попередніх інстанцій правильно зазначено, що сплив 10-денного строку для пред'явлення претензії за якістю згідно з п. 3.5 договору не може вважатися достатньою підставою для незастосування ч. 2 ст. 678 ЦК України, якщо претензії щодо недоліків були обґрунтовані, а також якщо вони були виявлені в межах встановленого гарантійного строку.

5.2.4. Умовами укладеного сторонами договору (до пп. а) та б) п. 3.8 договору) передбачено альтернативні дії покупця при виявлені недоліків в залежності від масо-габаритних характеристик вузла/агрегату, що вийшов з ладу, критерієм розмежування яких є особливості зборки обладнання (на місці експлуатації) та технологічна неможливість демонтажу.

У цьому зв'язку судами зауважено, що враховуючи передбачений п. 2.2 договору характер доставки товару (самовивіз), а також мобільність товару та самостійний монтаж обладнання покупцем, дії покупця при виявлені недоліків повинні були здійснюватися відповідно до пп. а) п. 3.8 договору - тобто непрацюючі вузли та агрегати повинні доставлятися на територію постачальника. Виходячи з встановлених судом обставин, товар в порядку пп. а) п. 3.8 договору був доставлений поставщику для дефектації, проведення якої передбачене пп. в) п. 3.5 договору, лише 02.09.2016.

Оскільки 14.07.2016 відповідачем за викликом позивача були проведені роботи по обстеженню та сервісному обслуговуванню, що підтверджується актом надання послуг, а не дефектації в порядку пп. в) п. 3.5 договору з наступним усуненням постачальником за власний кошт недоліків заводського браку (він не встановлювався), то в цьому випадку відсутні підстави стверджувати факт наявності недоліків, які виявились неодноразово або з'явилися знову після їх усунення (заводський брак не встановлений), а ремонт та усунення таких недоліків, які могли бути віднесені до сфери відповідальності постачальника (здійснюється за його рахунок), 14.07.2016 не здійснювалось.

5.2.5. Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що встановлені за результатом дефектації порушення умов експлуатації та зберігання обладнання, які співпадають з зауваженнями постачальника, викладеними в акті обстеження від 14.07.2016, відповідно до пп. в) п. 3.8 договору, свідчать про неможливість спонукання постачальника до усунення виявлених недоліків за власний рахунок.

Крім того, виявлені за результатами дефектації недоліки були усунуті шляхом проведення відповідних ремонтних робіт.

Отже, суди встановили наявність одноразового виявлення недоліків, по відношенню до яких постачальником зроблений висновок про негарантійний випадок в силу порушення умов експлуатації та зберігання обладнання. Такі недоліки не усувалися шляхом проведення належних ремонтних робіт, що в сукупності дає підстави стверджувати про недоведеність повторності недоліків товару для застосування ч. 2 ст. 678 ЦК України.

5.2.6. Аргументи скаржника, що висновок проведеної у справі експертизи має бути застосований при вирішенні питання про існування недоліків у поставленому обладнанні, не беруться Верховним Судом до уваги з огляду на те, що відповідно до ч. 2 ст. 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2.7. Аргумент позивача про розповсюдження на товар положень Закону України "Про захист прав покупців сільськогосподарських машин" також був відповідно до ст. 86 ГПК України предметом оцінки у суді апеляційної інстанції, який встановив, що відповідно до паспорту обладнання, його застосування є більш широким, а спеціальність експерта в цьому випадку має визначатися виходячи з принципу дії обладнання, що відрізняється від зернокидачів і зернонавантажувачів. Належність компетенції експерта в цьому випадку перебуває в залежності від сутності механізму функціонування/конструкції обладнання, а не від сфери його можливого застосування, зважаючи на що використання сформульованого саме для цілей застосування Закону України "Про захист прав покупців сільськогосподарських машин" визначення "сільськогосподарської машини" не може вважатися належним критерієм визначення спеціалізації експерта.

5.2.8. Аналізуючи через призму ст. 86 ГПК України питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У справі, що розглядається, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

З огляду на викладене не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, касаційний суд вважає, що висновки судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову ґрунтуються на встановлених обставинах і оцінених ними доказах та повністю узгоджуються з приписами чинного законодавства, а доводи касаційної скарги фактично зводяться до необхідності переоцінки цих доказів та обставин, що відповідно до ст. 300 ГПК України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Верховний Суд вважає висновок судів попередніх інстанцій відмову у задоволенні позову обґрунтованим. Скаржником не доведено, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

6.2. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.3. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Агропромінвест" без задоволення, а рішень, що оскаржуються, - без змін.

7. Судові витрати

7.1. Відповідно до статті 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

7.2. Оскільки Верховний Суд залишає касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Агропромінвест" без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Агропромінвест" залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.11.2018 та рішення Господарського суду Харківської області 29.03.2017 у справі №922/484/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. Ткач

Судді Г. Вронська

Л. Стратієнко