Постанова

від 03.07.2018 по справі 918/370/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 м.Рівне, вул.Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2018 року Справа № 918/370/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Василишин А.Р. , суддя Мельник О.В.

секретар судового засідання Петрук О.В. ,

представники учасників справи:

позивача- Дощук О.Х. (керівник);

ОСОБА_1 (довіреність від 11.05.2018р.);

відповідача- Биков А.С. (голова);

ОСОБА_2 (договір від 15.05.2018р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Позивача-Товариства з обмеже-ною відповідальністю виробничо-комерційна фірма Будвест на рішення господарського суду Рівненської області від 02.04.2018 року , повний текст якого складений 12.04.2018р., у справі №918/370/17 (суддя Войтюк В.Р.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна

фірма Будвест м.Рівне

до Рівненської обласної організації фізкультурно-спортивного товариства

Україна м.Рівне

про встановлення сервітуту,-

У травні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фір-ма Будвест (надалі в тексті - Товариство) звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом, в якому просило про встановлення Рівненській обласній організації фізкультурно-спор-тивного товариства ФСТ Україна (надалі в тексті - Організація) платного сервітуту в розмірі 1 000 грн. в місяць та надання права вільного проходу через приміщення Відповідача безстроково. (т.1, арк.справи 3-6).

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 31.05.2017р. порушено провадження у справі №918/370/17, а ухвалою від 10.07.2017р. призначено у справі судову експертизу.(т.1, арк. справи 1, 115-117).

У січні 2018 року на адресу господарського суду першої інстанції надійшов висновок екс-перта.(т.1, арк.справи 149-157).

20.01.2018р. Позивач подав клопотання про збільшення позовних вимог шляхом збільшен-ня вартості платного сервітуту з 1 000 грн. на 1 149 грн. 31 коп.(т.1, арк.справи 181).

Надалі, 26.02.2018р. Позивач подав до суду першої інстанції заяву про зміну предмету по-зову та просив суд встановити сервітут щодо приміщень 1, 2, 10, 29, 30 по вул.Шкільній у м.Рівне та вважати Договір про встановлення сервітуту укладеним на умовах, викладених в його тексті, наведеному в заяві.(т.1, арк.справи 205-209).

13.03.2018р. Позивач подав до суду першої інстанції заяву про часткове залишення без роз-гляду позову в частині визнання договору про встановлення сервітуту укладеним.(т.2, арк.справи 34).

Суд першої інстанції розглянув всі заяви і клопотання, про що зазначив у рішенні від 02.04. 2018р. і прийняв до розгляду станом на дату ухвалення рішення 02.04.2018р. остаточну редакцію позовної заяви: враховуючи положення ч.3 ст.402 ЦК України, встановити Товариству з обме-женою відповідальністю виробничо-комерційної фірми Будвест та Рівненській обласній органі-зації фізкультурно-спортивного товариства Україна сервітут щодо приміщень позначених у ін-вентарному плані за №1, 2, 10, 29, 30 по вул.Шкільній, буд.33 у м.Рівне .

Рішенням господарського суду Рівненської області від 02.04.2018р. у справі №918/370/17 відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерцій-на фірма Будвест до Рівненської обласної організації фізкультурно-спортивного товариства Україна про встановлення сервітуту.(т.2, арк.справи 50-58).

Рішення про відмову вмотивоване тим, що Позивачем не доведено належними та допусти-мими доказами, неможливості користування своїм майном, шляхом облаштування окремого вхо-ду, також не дотримано процедури добровільного встановлення сервітуту і порушено приписи ст. 403 ЦК України щодо визначення розміру оплати сервітуту, а тому, суд в задоволенні позову від-мовив, як недоведеному та передчасному.

Не погоджуючись із ухваленим рішенням, Позивач подав скаргу до Рівненського апеляцій-ного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду Рівненської об-ласті від 02.04.2018р. у даній справі та ухвалити нове, яким задоволити позов. (т.2, арк.справи 70-72).

Обґрунтовуючи скаргу Позивач зазначає, що господарський суд першої інстанції неповно з'ясував всі обставини справи, прийнявши рішення з порушенням норм матеріального права. На думку Скаржника, суд безпідставно не прийняв до уваги, що сторони не досягли добровільної зго-ди щодо встановлення сервітуту, а також на час звернення до суду немає іншого способу ніж вста-новлення сервітуту для можливості доступу до приміщень Позивача, таким чином суд першої інс-танції позбавив Позивача можливості доступу до свого майна.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду 07.05.2018р. відкрито апеляційне провадження у справі №918/370/17. Крім того, в судовому засіданні 25.05.2018р. оголошувалися перерви до 19.06.2018р. та 03.07.2018р.(т.2, арк.справи 103-104,111-112).

24.05.2018р. через канцелярію суду Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якій просить суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.(т.2, арк. справи 79-86).

Крім того, через канцелярію апеляційного суду 14.06.2018р. від Позивача надійшла заява, у якій він просить викликати у судове засідання для надання пояснень щодо висновку експерта, який проводив судову будівельно-технічну експертизу, що на думку Позивача дасть можливість повно з'ясувати всі необхідні обставини для ухвалення судового рішення, а також 19.06.2018р. по-яснення щодо проведеної судової будівельно-технічної експертизи, у яких зазначає, що експерти надали чіткий висновок про неможливість іншого доступу до приміщень Позивача окрім як через приміщення Відповідача.(т.2, арк.справи 110).

Колегія суддів у судовому засіданні 19.06.2018р. відхилила клопотання про виклик екс-пертів, з огляду на те, що відповідно до ч.5 ст.98 ГПК України, суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його вис-новку, при цьому, колегія вважає, що необхідність у поясненнях експертів відсутня.

У судових засіданнях апеляційної інстанції 25.05.2018р., 19.06.2018р. та 03.07.2018р. Пози-вач та його представник підтримали апеляційну скаргу в повному обсязі та надали пояснення в обґрунтування своєї позиції. Відповідач та його представник заперечили проти доводів та вимог апеляційної скарги, наголошували на її безпідставності та просили суд залишити її без задоволен-ня, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ ВКФ Будвест належить право спільної часткової власності на нерухоме майно у частці 11/100, яке знаходиться за адресою: м.Рівне, вул.Шкільна, 33, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.(т.1, арк.справи 10).

Матеріалами справи також стверджено, що Рівненській обласній організації ФСТ Украї-на належить право власності на решту часток нерухомого майна 89/100, яке знаходиться за ад-ресою: м.Рівне, вул.Шкільна, 33, про що свідчить свідоцтво про право власності на нерухоме май-но.(т.1, арк.справи 65-66).

Як свідчать матеріали справи, приміщення, які належать на праві власності Позивача, зна-ходяться на другому поверсі двоповерхового приміщення за адресою: м.Рівне, вул.Шкільна, 33.(т. 1, арк.справи 95-97).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 29.12.2009р. Організація-орендар та Рівненсь-ка міська рада-орендодавець строком на 25 років уклали договір оренди земельної ділянки загаль-ною площею 2 006 м 2 , яка знаходиться за адресою: м.Рівне, вул.Шкільна, 33.(т.1, арк.справи 75-83).

Матеріалами справи стверджено, що 21.04.2017р. Позивач направив на адресу Відповідача проект договору про встановлення сервітуту на приміщення, які перебувають у власності Товарис-тва і позначені в інвентарному плані за №№1,2,10,29,30 за адресою: м.Рівне, вул.Шкільна, 33.

Відповідач 26.04.2017р. направив Позивачеві протокол розбіжностей, відповідно до якого не погодився із частиною умов проекту договору та запропонував їх у своїй редакції. Матеріали справи не містять будь яких інших відповідей або звернень чи погоджень зі сторони Позивача щодо отриманого протоколу розбіжностей.(т.1, арк.справи 11-18).

Матеріали справи також містять:

- Договори Організації-власника та Товариства-фірми про встановлення сервітуту від 01.10. 2011р., термін дії якого закінчився 21.12.2012р. та від 01.01.2013р., термін дії якого закінчився 31.12.2014р.(т.1, арк.справи 91-92).

- висновок КП Рівненське бюро технічної інвентаризації №55 від 23.03.2017р. Щодо тех-нічної можливості користування приміщень об'єкта нерухомого майна , у якому зазначено, що бу-динок фізкультури Авангард - нежитлова громадська будівля, яка за функціональним призначен-ням складається з основних приміщень, а саме з спортзалів, тренажерних залів, кабінетів та до-поміжних приміщень - роздягальні, коридори, вестибюлі, туалети, душові, вбудовані шафи, інвен-тарні. Для належної експлуатації основних приміщень користуються допоміжними приміщення-ми загального користування. Для належного обслуговування приміщень II поверху, що належать ТзОВ ФКФ Будвест (№40, №41, №43, №46, №47, №49, №50, №53, №55) приміщеннями загаль-ного користування являються: приміщення І поверху: №1 - тамбур площею 1,3 м 2 ; №2 - вестибюль площею 23,5 м 2 ; №10 - вестибюль площею 116,3 м 2 ; приміщення II поверху №29 - сходова клітка площею 25,8 м 2 ; №30 - коридор площею 19 м 2 .(т.1, арк.справи 20-22).

- висновок, проведеної під час провадження в суді першої інстанції судової будівельно-технічної експертизи, на вирішення якої було поставлено такі питання: 1. Чи існує можливість використання приміщення ІІ поверху, що належать ТзОВ ФКФ Будвест позначених у інвентар-ному плані за №40, №41, №43, №46, №47, №49, №50, №53, №55 без використання приміщення, що належать Рівненській обласній організації ФСТ Україна і позначених у інвентарному плані за №1, №2, №10, №29, №30 по вул.Шкільній, будинок №33 у місті Рівне?; 2) Чи існує можливість у ТзОВ ФКФ Будвест будь-яким іншим способом (наприклад пройти до своєї власності, користу-ючись належною йому будівлею, влаштуванням окремого входу з двору чи з інших приміщень, чи здійснення іншої технічної можливості доступу до приміщень позивача) використовувати свої приміщення які позначені у інвентарному плані за №40 №41, №43, №46, №47, №49, №50, №53, №55 окрім як встановлення сервітуту на використання приміщень що належать Рівненській облас-ній організації ФСТ Україна , і позначених в інвентарному плані за №1, №2, №10, №29, №30 по вул.Шкільній, будинок 33 у м.Рівне? .

Шодо першого питання експерт зазначив у висновку: приміщення ІІ поверху, що належать Позивачу розташовані так, що без використання приміщення, які належать Відповідачу (позначені у інвентарному плані №1, №2, №10, №29, №30 по вул.Шкільній, будинок 33 у м.Рівне) доступ до них неможливий. По другому питанню: враховуючи, розташування приміщень, що належать По-зивачу не має можливості будь-яким іншим способом пройти до своїх приміщень окрім як вста-новлення сервітуту на використання приміщень що належать відповідачу і позначені в інвентар-ному плані за №№ 1, 2, 10, 29, 30 по вул.Шкільній, 33 у м.Рівне.(т.1, арк.справи 150-153).

Вважаючи своє право порушеним, Позивач звернувся до суду першої інстанції із позовом (з урахуванням всіх заяв про збільшення позовних вимог шляхом збільшення вартості платного сер-вітуту з 1 000 грн. на 1 149 грн. 31 коп. (т.1, арк.справи 181); про зміну предмету позову щодо ус-тановлення сервітуту до приміщень №№1,2,10,29,30 по вул.Шкільній у м.Рівне та вважати Договір про встановлення сервітуту укладеним у відповідній редакції.(т.1, арк.справи 209); про часткове залишення без розгляду позову в частині визнання договору про встановлення сервітуту укладе-ним.(т.2, арк.справи 34). про встановлення Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми Будвест та Рівненській обласній організації фізкультурно-спортивного това-риства Україна сервітуту щодо приміщень позначених у інвентарному плані за №1,2,10,29,30 по вул.Шкільній, буд.33 у м.Рівне. при цьому, Позивач вказує що не може вільно користуватися сво-їм майном, оскільки не має до нього окремого входу, а тому вважає за доцільне встановити серві-тут на частину приміщень Відповідача: I поверх №1 - тамбур площею 1,3 м 2 ; №2 - вестибюль пло-щею 23,5 м 2 ; №10 - вестибюль площею 116,3 м 2 ; II поверх №29 - сходова клітка площею 25,8 м 2 ; №30 - коридор площею 19,0 м 2 .

Як зазначалося вище, господарський суд Рівненської області рішенням від 02.04.2018р. у справі №918/370/17 відмовив у повному обсязі в задоволенні позовних вимог.(т.2, арк.справи 50-58).

Перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд вважає, що скарга безпідставна та не підлягає задоволенню з огляду на наступне:

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України) встановлено, що ци-вільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Аналогічно врегульовано підстави виникнення господарського зобов'язання у ст.173 Господарського кодексу України (надалі в тексті - ГК України).

Частиною 1 статті 316 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України), визначе-но, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.(ст.321 ЦК України).

Колегія суддів звертає увагу, що у відповідності до ст.328 ЦК України, право власності на-бувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважа-ється набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Предметом даного спору є встановлення права користування чужим майном (сервітут).

Відповідно до ст.401 ЦК України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого неру-хомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Матеріалами справи стверджено, що ТзОВ ВКФ Будвест належить 11/100 частки на праві спільної часткової власності з РОО ФСТ Україна нерухомого майна, яке знаходиться за адре-сою: м.Рівне, вул.Шкільна, 33. При цьому, для використання своїх приміщень Товариство просить суд встановити сервітут на використання приміщень що належать Організації і позначені в інвен-тарному плані за №№1,2,10,29,30.

Остаточною вимогою Позивач заявив саме встановлення сервітуту.

З огляду на таке, колегія суддів звертає увагу, згідно з ч.ч.1,3 ст.402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервіту-том, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду. (1-3 ст.403 ЦК України).

Відповідно до ст.404 ЦК України, право користування чужою земельною ділянкою або ін-шим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водо-постачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земе-льної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту. Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що обов'яз-ковою умовою для встановлення сервітуту є вжиття особою (позивачем) яка вимагає такого вста-новлення заходів щодо встановлення сервітуту в добровільному порядку.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 21 квітня 2017р. Позивач направив на адресу Відпо-відача проект договору про встановлення сервітуту на приміщення, які перебувають у власності Товариства і позначені в інвентарному плані за №№1,2,10,29,30 за адресою: м.Рівне, вул.Шкільна, 33. Відповідач на адресу Позивача направив протокол розбіжностей від 26 квітня 2017р., в якому запропонував деякі пункти договору у своїй редакції. Матеріали справи не містять будь яких ін-ших відповідей або звернень чи погоджень зі сторони Позивача, щодо отриманого від Відповідача протоколу розбіжностей.(т.1, арк. справи 11-18).

У відповідності до ст.181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викла-дається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарсь-ких договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, те-лефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або над-силає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект дого-вору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиден-ний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Колегія суддів звертає увагу, що правило розгляду пропозицій протягом 20-ти днів, вста-новлене ч.ч. 5, 7 ст.181 ГК України є обов'язковим при дослідженні судом обставин справи. Мате-ріалами справи стверджено, що після отримання у квітні 2017 року протоколу розбіжностей Пози-вач у даній справі до суду у двадцятиденний строк не звернувся, а тому згідно ч.8 ст.181 ГК Украї-ни такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстан-ції, що через бездіяльність самого Товариства сторони не досягли згоди щодо укладення договору про встановлення сервітуту.

Переглядаючи рішення у даній справі, колегія суддів звертає увагу, що встановлюючи сер-вітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою серві-туту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої нерухомості в ефективному її використанні; умовою встановлення сервітуту є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, а сервітут, який встановлюється, є найменш обтяжливим для власника. Такої ж думки дотримується Верховний суд України, що знайшло відображення у Листі від 01.07. 2013р. щодо деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ.

При цьому, саме Позивач має довести, що повноцінне використання своєї земельної ділян-ки чи іншої нерухомості неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки чи нерухо-мості; що задоволення потреб сервітуарія неможливо здійснити в інший спосіб; що відповідно до частини третьої статті 402 ЦК України він не досяг з Відповідачем домовленості про установлення сервітуту та про його умови . За певних обставин для вирішення спірних питань може бути приз-начена відповідна експертиза.

У рішенні суд повинен зазначити, в якій саме частині належного Відповідачу майна вста-новлено сервітут і в якому розмірі, чітко визначити обсяг прав особи, що звернулася до суду, сто-совно обмеженого користування чужим майном.

Матеріалами справи ствердждується, що звертаючись із позовом в остаточній редакції по-зовних вимог, Товариство просило суд встановити сервітут без зазначення строку та оплати, що суперечить самій суті встановлення сервітуту.

Крім того, колегія суддів зазначає, що у висновку експерт зазначив, що приміщення ІІ по-верху Позивача розташовані так, що без використання приміщення Відповідача №№1,2,10,29,30 доступ до них неможливий і, враховуючи розташування приміщень, Позивачу не має можливості будь-яким іншим способом пройти до своїх приміщень окрім як встановлення сервітуту на вико-ристання приміщень Відповідача.(т.1, арк.справи 150-153).

Разом з тим, експерт не дійшов висновку про неможливість облаштування окремого входу з двору для доступу до приміщень Позивача. Матеріали справи також не містять жодних доказів за-борони чи неможливості облаштування такого входу, про що вірно відмічено судом першої інс-танції.

Саме лише розташування приміщень Позивача у будівлі, належній Відповідачеві та відсут-ність доступу до Приміщень інакше, ніж через приміщення Відповідача, ще не свідчать про немо-жливість використання приміщень без встановлення сервітуту та про неможливість задоволення потреб Позивача будь-яким іншим (крім встановлення сервітуту) способом, оскільки Позивачем не доведено вичерпання ним усіх можливостей крім встановлення сервітуту для забезпечення вико-ристання ним своєї нерухомості. Аналогічна правова позиція відображена у постанові ВГСУ від 26.04.2016р. у справі №910/ 17719/15.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстан-ції, що Позивач не довів належними та допустимими доказами як неможливості іншого доступу до своїх приміщень, окрім як шляхом встановлення сервітуту, так і факту вичерпання всіх способів для досягнення домовленості із Відповідачем. При цьому, фактично змінюючи предмет позову та звертаючись із заявою про залишення частини позовних вимог без розгляду, Позивач сформулював предмет позову таким чином, що унеможливлює його задоволення, оскільки не визначено ні стро-ку, ні розміру оплати сервітуту.

Порушених, невизнаних або оспорених прав чи інтересів Скаржника не встановлено.

Таким чином, матеріалами справи спростовуються доводи Скаржника про неправомірність висновків суду першої інстанції щодо змісту зобов'язань Відповідача, рівно як і твердження про невмотивованість висновку про безпідставність заявленого позову, а тому рішення суду першої ін-станції належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Статтею 74 ГПК України передбачено обов'язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та без-посередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).

Отже, доводи Скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст. 277, 278 ГПК України для скасування чи зміни ос-каржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарсь-кого суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 34, 73, 74, 86, 129, 232, 233, 240, 275, 276, 282, 284 Господарського про-цесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1 . Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма Будвест на рішення господарського суду Рівненської області від 02.04.2018р. у справі №918/ 370/17 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2 . Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верхов-ного Суду протягом 20 днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.

3 . Матеріали справи №918/370/17 повернути до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Мельник О.В.