Постанова

від 05.07.2018 по справі 136/1063/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 136/1063/17

Провадження № 22-ц/772/1235/2018

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції Стадник С. І.

Доповідач:Марчук В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2018 рокуСправа № 136/1063/17м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області у складі:

Головуючої: Марчук B.C.

Суддів:Денишенко Т.О., Берегового О.Ю.

За участю секретаря : Сніжко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 136/1063/17 за позовом ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю СФГ Поділля , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю Зелений вал , про визнання недійсним договору оренди землі, за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю СФГ Поділля Глівінської Світлани Йосипівни на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 22 березня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Стадника С.І. у приміщенні Липовецького районного суду Вінницької області, день складення повного судового рішення невідомий, -

В с т а н о в и в :

У липні 2017 року ОСОБА_7, що представляє інтереси позивачів ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_12 звернувся у Липовецький районний суд Вінницької області з позовом до ТОВ СФГ Поділля , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ТОВ Зелений вал , про визнання недійсними договорів оренди землі.

Ухвалою Липовецького районного суду Віннипцької області від 06 липня 2018 року суд, відкривши провадження у даній справі, на підставі ч.2 ст. 126 ЦПК України, постановив позовні вимоги ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_12 - роз'єднати.

Позовні вимоги ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю СФГ Поділля , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю Зелений вал , про визнання недійсним договору оренди землі були виділені у дану справу і передані на перерозподіл для здійснення реєстрації в автоматизованій системі документообігу Липовецького районного суду Вінницької області в окрему справу.

Вимоги позову мотивовані тим, що ОСОБА_5 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,5202 гектарів (кадастровий номер НОМЕР_1), яка розташована на території Вахнівської сільської ради Липовецького району Вінницької області. На підставі Договору оренди землі від 01.09.2014 року, який укладено між ОСОБА_5 та ТОВ "СФГ "Поділля" щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, в Державному реєстрі речових прав 09.10.2015 року за відповідачем було зареєстровано право оренди земельної ділянки. Оскільки вказаний договір позивач не підписував, це стало підставою для його звернення до суду з позовом про визнання недійсним Договору оренди землі від 01.09.2014 року.

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 22 березня 2018 року позов задоволено. Вирішено: визнати недійсним Договір оренди землі від 02.09.2014 року, який укладено між ОСОБА_5 та Товариством з обмеженою відповідальністю "СФГ "Поділля" про передачу в оренду земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,5202 гектарів (кадастровий номер НОМЕР_1), яка розташована на території Вахнівської сільської ради Липовецького району Вінницької області; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СФГ "Поділля" на користь ОСОБА_5 судові витрати на проведення судової експертизи в сумі 1 857 грн. 00 коп., а також судовий збір в сумі 640 грн. 00 коп.

Не погодившись з даним рішенням, представник ТОВ СФГ Поділля - Глівінська С.Й. оскаржила його в апеляційному порядку як ухвалене з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають істотне значення для справи та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_5 протягом 2015-2016 років отримував орендну плату за використання землі та тим, що якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність, у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема, шляхом прийняття виконання, такий Правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Просить суд скасувати рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 22 березня 2018 року та постановити нове судове рішення, яким у позові ОСОБА_5 відмовити повністю.

На подану апеляційну скаргу від ОСОБА_5 до апеляційного суду Вінницької області надійшов відзив, у якому він не визнає апеляційної скарги та просить її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до п.3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів , апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши відзив на апеляційну скаргу та заслухавши пояснення представника відповідача у судовому засіданні - директора ТОВ СФГ Поділля Грабенко А.П., який підтримав доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої - п'ятої ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції даним вимогам відповідає.

Так, задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з наступних обставин.

ОСОБА_5 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,5202 гектарів (кадастровий номер НОМЕР_1), яка розташована на території Вахнівської сільської ради Липовецького району Вінницької області, що підтверджується Державним актом серії НОМЕР_2 про право власності на земельну ділянку від 22.02.2007 року ( а/с 66).

02.09.2014 року ОСОБА_5 уклав з ТОВ "СФГ "Поділля" Договір оренди землі, предметом якого є вищевказана земельна ділянка. На підставі зазначеного Договору, 09.10.2015 року в Державному реєстрі речових прав за ТОВ "СФГ "Поділля" було зареєстровано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 ( а/с 62-63).

Судом були взяті до уваги твердження позивача, що вказаний договір він не підписував та за клопотанням позивача була призначена судово-почеркознавча експертиза.

За результатами судово-почеркознавчої експертизи у висновоку №6555/6556/17-21 від 12.01.2018 року, підпис в Договорі оренди землі, на підставі якого 09.10.2015 року за ТОВ "СФГ "Поділля" зареєстровано право оренди земельної ділянки площею 2,5202 га (кадастровий номер НОМЕР_1), в графі "Орендодавець", - виконаний не самим ОСОБА_5, а іншою особою ( а/с188-191).

Представник відповідача - директор ТОВ СФГ Поділля Грабенко А.П., теж визнав у судовому засіданні ту обставину, що договір оренди землі ОСОБА_5 не підписував та вказав, що підписувала договір дружина позивача але без належних на це письмових повноважень.

Оскільки договір оренди землі був підписаний не позивачем а іншою собою, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що ОСОБА_5 не приймав на себе передбачених умовами договору прав та обов'язків, та не здійснював вільно своє волевиявлення як учасник правочину.

Твердження апелянта, що підпис на договорі оренди земельної ділянки від 02.09.2014 року стоїть підпис не ОСОБА_5, а його дружини, не спростовує рішення суду, оскільки у матеріалах справи відсутні докази про те, що ОСОБА_5 уповноважував будь кого на укладення від свого імені договору оренди земельної ділянки з СФГ Поділля чи на підпис такого договору, як того вимагає ст. 237 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Письмова форма договору є виявом волі сторін на укладення договору та підтвердженням досягнутої домовленості щодо його умов.

Договір найму земельної ділянки визначений ст. 792 ЦК України, яка спрямовує до Закону України Про оренду землі . Стаття 14 Закону України Про оренду землі у редакції, чинній на час укладення Договору, вказує на те, що Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до ч.2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами.

Згідно ч.1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За змістом ч. 3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а відповідно до ч.4 цієї статті, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Оскільки встановлені обставини про те, що договір оренди землі ОСОБА_5 не підписував та не надавав будь-якій іншій особі повноважень на вчинення спірного правочину, суд першої інстанції дійшов підставного висновку про відсутність волевиявлення позивача на його укладення, а отже і висновку про задоволення позову.

Посилання апелянта на те, що ОСОБА_5 отримував орендну плату протягом 2015-2016 років відповідно до умов договору, не можуть слугувати підставою для скасування рішення суду, оскільки вказані обставини не спростовують відсутності волевиявлення позивача на укладення договору.

Отже, апеляційний суд у складі колегії суддів вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідивши обставини справи, надавши належну оцінку наявним у справі доказам, ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд, -

П о с т а н о в и в :

Апеляційна скарга представника Товариства з обмеженою відповідальністю СФГ Поділля Глівінської Світлани Йосипівни залишити без задоволення.

Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 22 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту даної постанови.

Повне судове рішення складене 09.07.2018 року.

Судді/підписи/

Згідно з оригіналом

суддя-доповідач: В.С. Марчук