Постанова

від 21.06.2018 по справі 910/14317/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/14317/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, Баранець О.М., Ткач І.В.

за участі секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Стейл Оіл"

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Сташків Р.Б.)

від 27.11.2017

та постанову Київського апеляційного господарського суду

(головуючий - Пономаренко Є.Ю., судді: Руденко М.А., Дідиченко М.А.)

від 26.02.2018

у справі № 910/14317/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Портман Тим Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харрісон Ойл Імпекс",

Товариства з обмеженою відповідальністю "Стейт Оіл",

Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали",

Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Сервіс Плюс",

про визнання правочинів недійсними

за участю представників учасників справи:

позивача - Токменко В.В.;

відповідача 1 - не з'явилися;

відповідача 2 - Томчишин А.І.;

відповідача 3 - не з'явилися;

відповідача 4 - не з'явилися;

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Портман Тим Україна" (далі - ТОВ "Портман Тим Україна") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харрісон Ойл Імпекс" (далі - ТОВ "Харрісон Ойл Імпекс"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Стейт Оіл" (далі - ТОВ "Стейт Оіл"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали" (далі - ТОВ "ВП "Побутрембудматеріали") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Сервіс Плюс" (далі - ТОВ "Техно-Сервіс Плюс") про визнання недійсними договору оренди нежилих приміщень № А-09/07/13 від 09.07.2013, договору оренди автозаправної станції № 21/11/14-103 від 21.11.2014 та договору оренди автозаправної станції №01/09/15-150 від 30.05.2016.

1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що оспорювані договори оренди № А-09/07/13 від 09.07.2013, № 21/11/14-103 від 21.11.2014 та №01/09/15-150 від 30.05.2016 належного Товариству з обмеженою відповідальністю "Портман Тим Україна" на праві власності майна, в порушення ст. 761 Цивільного кодексу України не укладалися, не погоджувалися, в тому числі, ТОВ "Портман Тим Україна" не уповноважувало ТОВ "ВП "Побутрембудматеріали" та ТОВ "Техно-Сервіс Плюс" на передання в оренду ТОВ "Стейт Оіл" та на укладення оспорюваних правочинів. При цьому позивач зазначив про порушення своїх прав як власника орендованого майна, зокрема права вільного розпорядження ним.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.11.2017 позовні вимоги ТОВ "Портман Тим Україна" задоволені частково. Суд визнав недійсними договір оренди автозаправної станції № 21/11/14-103 від 21.11.2014 та договір оренди № 01/09/15-150 від 30.05.2016. В частині позовних вимог щодо визнання недійсним договору оренди нежилих приміщень № А-09/07/13 від 09.07.2013 у задоволенні відмовлено.

2.2. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2018 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стейт Оіл" залишено без задоволення; рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2017 у справі № 910/14317/17 залишено без змін.

2.3. Господарськими судами встановлено такі обставини:

- за договором купівлі-продажу від 09.07.2013 ТОВ "Портман Тим Україна" придбало у ТОВ "Вірго-Україна ЛТД" комплекс обслуговування автотранспорту, загальною площею 639,2 м.кв., що розташований по вул. Прикордонників, 7-А в с. Старовойтовому Любомльського району Волинської області;

- згідно п.п. 1.3., 1.6. цього договору право власності на об'єкт виникає у покупця з моменту державної реєстрації даного договору. Відчужуваний об'єкт, розташований на земельній ділянці, площею 1,0000 га, кадастровий номер 0723384900:03:002:0066, яка перебуває у користуванні продавця на підставі договору оренди землі від 25.12.2012, зареєстрованого у Державному реєстрі земель Управлінням Держкомзему у Любомльському районі Волинської області, про що вчинено запис від 28.12.2012 за №072338494000525;

- розділом 2 даного договору продавцем передбачено, що він має право власності на об'єкт та має право на його відчуження. Продавець свідчить, що на момент укладення цього договору об'єкт нікому іншому не переданий, не подарований, в інший спосіб не відчужений, а також не є предметом податкової застави, а також іншого спору, не перебуває в оренді або в лізингу у третіх осіб. Об'єкт в заставі, під забороною (арештом) відчуження не перебуває, що підтверджується Витягами за результатами пошуку інформації про зареєстровані речові права, їх обтяження на об'єкт нерухомого майна у порядку доступу нотаріусів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, виданими Державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельник Л.С. 09.07.2013. Продавець свідчить та заявляє, що він не знаходиться в процесі банкрутства і йому невідомо будь-які дії чи наміри здійснити будь-які дії, спрямовані на порушення справи про банкрутство;

- згідно з пунктом 3.1. цього договору за домовленістю сторін продаж об'єкту вчиняється за ціною 5 614 931,00 грн, з урахуванням ПДВ. Зазначена ціна відповідає волевиявленню учасників цього правочину, є остаточною і змінам після його укладення не підлягає;

- договір купівлі-продажу нерухомого майна посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельник Л.С. та зареєстровано в реєстрі за № 2649;

- до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 09.07.2013 на підставі зазначеного договору було внесено запис № 5907923 про реєстрацію права власності на комплекс обслуговування автотранспорту, загальною площею 639,2 м.кв., що розташований по вул. Прикордонників, 7- А в с. Старовойтовому Любомльського р-ну Волинської області за ТОВ "Портман Тим Україна";

- того ж дня, нерухоме майно було прийнято ТОВ "Портман Тим Україна" від продавця на підставі акту приймання-передачі. Оплату придбаного нерухомого майна було проведено наступним чином - станом на 01.07.2013, ТОВ "Вірго-Україна ЛТД" мало кредиторську заборгованість перед ТОВ "Портман Тим Україна" в сумі 7 768 546,00 грн, а продаж нерухомого майна було вчинено за 5 614 931,00 грн, з врахуванням ПДВ, сторонами договору було прийнято рішення про зарахування зустрічних однорідних вимог, що не суперечить вимогам чинного законодавства;

- рішенням Господарського суду Волинської області від 05.04.2016, залишеним без змін судами апеляційної та касаційної інстанції, задоволено позов ТОВ "Портман Тим Україна" повністю; визнано за ТОВ "Портман Тим Україна" право власності на комплекс обслуговування автотранспорту загальною площею 639,2 м.кв., що розташований за адресою: Волинська область, Любомльський район, с. Старовойтове, вул. Прикордонників, будинок 7-А; витребувано спірне майно з незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали";

- зазначеним рішенням встановлено, що ТОВ "Портман Тим Україна" набуло право власності на комплекс обслуговування автотранспорту, загальною площею 639,2 м.кв., що розташований за адресою: Волинська область, Любомльський район, с. Старовойтове, вул. Прикордонників, буд. 7-А за договором купівлі-продажу від 09.07.2013 року, який в судовому порядку не був визнаний недійсним та в подальшому вказаний комплекс вибув з володіння власника - ТОВ "Портман Тим Україна" не з його волі і власник немає можливості здійснювати фактичне володіння майном, яке перебуває у ТОВ "ВП "Побутрембудматеріали" і з яким позивач не перебуває у зобов'язальних правовідносинах та встановивши, що ТОВ "Техно-Сервіс Плюс" здійснило відчуження спірного майна без достатніх правових підстав та поза волею власника, суди дійшли висновку про задоволення позовних вимог та визнання за ТОВ "Портман Тим Україна" права власності на спірне майно і витребування цього майна з володіння у ТОВ "Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали";

- між ТОВ "Техно-Сервіс Плюс", як орендодавцем, та ТОВ "Стейт Оіл", як орендарем, 21.11.2014 було укладено договір оренди автозаправної станції № 21/11/14-103 щодо оренди малого комплексу обслуговування автотранспорту загальною площею 639,2 м.кв., що розташований за адресою: Волинська область, Любомльський район, с. Старовойтове, вул. Прикордонників, будинок 7-А;

- між ТОВ "Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали", як орендодавцем, та ТОВ "Стейт Оіл", як орендарем, 30.05.2016 було укладено договір оренди № 01/09/15-150 щодо оренди частини нерухомого майна, що входить до складу малого комплексу обслуговування автотранспорту, а саме: автозаправного комплексу (АЗС), що розташований за адресою: Волинська область, Любомльський район, с. Старовойтове, вул. Прикордонників, будинок 7-А;

- вважаючи своє право на користування всіма правомочностями належних власникові майна, що передано в оренду ТОВ "Стейт Оіл", порушеним, ТОВ "Портман Тим Україна" звернулося із відповідним позовом до суду.

2.4. Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання недійсними договорів оренди № 21/11/14-103 від 21.11.2014 та № 01/09/15-150 від 30.05.2016, місцевий господарський суд виходив з того, що оскільки право передання у найм має власник речі або особа, які належать майнові права (особа, уповноважена на укладення договору найму), а позивач наразі є єдиним власником та єдиною особою, якому належать майнові права на комплекс та не погоджував, не укладав і не надавав дозволу на їх укладення, оспорювані договори № 21/11/14-103 від 21.11.2014 та № 01/09/15-150 від 30.05.2016 підлягають визнанню недійсними.

Відмовляючи в частині вимог щодо визнання недійсним договору оренди нежилих приміщень № А-09/07/13 від 09.07.2013 суд першої інстанції зазначив, що ТОВ "Портман Тим України" не довів порушення його прав та охоронюваних законом інтересів укладенням оспорюваного договору.

2.5. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду повністю, погодився із висновками суду першої інстанції та зазначив, що укладення оспорюваних договорів оренди № 21/11/14-103 від 21.11.2014 та № 01/09/15-150 від 30.05.2016 свідчать про порушення прав позивача, оскільки зазначене відбулося без його згоди як власника майна. В той же час, апеляційний суд визнав обґрунтованою відмову суду першої інстанції у задоволенні позову в частині визнання недійсним договору оренди нежилих приміщень № А-09/07/13 від 09.07.2013 в зв'язку з тим, що ТОВ "Портман Тим України" не довів порушення його прав та охоронюваних законом інтересів укладенням оспорюваного договору.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2018 та рішенням Господарського суду міста Києва від 27.11.2017 у справі № 910/143/17, Товариство з обмеженою відповідальністю "Стейт Оіл" подало касаційну скаргу, якою просить оскаржувані постанову суду апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду скасувати, прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Стейт Оіл":

- судом апеляційної інстанції порушено вимоги ст. 35 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.2.2017), застосувавши рішення у справі № 903/34/16 як преюдиціальне, не врахував, що ТОВ "Стейт Оіл" не був учасником у справі № 903/34/16;

- судами не взято до уваги, що позивач не довів належними та допустимими доказами, яким чином його права порушені наявністю оспорюваних договорів оренди;

- судами першої та апеляційної інстанції не враховано постанови Київського апеляційного господарського суду, прийнятої 19.09.2017 в межах справи № 911/2089/17;

- судами першої та апеляційної інстанції не враховано, що в оскаржуваному рішенні місцевого суду йде посилання на судові рішення, прийняті у справі № 903/134/13г, однак останні не набрали законної сили та скасовані постановою суду касаційної інстанції;

- судами обох інстанцій не враховано, що рішення Господарського суду Волинської області від 05.04.2016 у справі № 903/34/16, в якому надавалася правова оцінка договору купівлі-продажу від 09.07.2013, набрало законної сили 01.06.2017, тобто вже після укладення оспорюваних договорів оренди.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

4.1. Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

4.2. Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

4.3. Положення ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

4.4. Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

4.5. Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

4.6. Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює перелік загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Такими вимогами є:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Перелік вказаних вимог, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, є вичерпним.

4.7. Відповідно до ст. 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

4.8. Тобто, за загальним правилом право передати майно в оренду реалізує власник. Наймодавцями також можуть виступати не власник майна, а інша особа, за умови, що вона уповноважена на укладення договорів найму. Відповідні повноваження не власнику можуть бути надані законом або самим власником.

4.9. Судами встановлено, що право власності на комплекс обслуговування автотранспорту загальною площею 639,2 м.кв., що є об'єктом оренди за оспорюваними договорами, у ТОВ "Портман Тим Україна" виникло на підставі договору купівлі-продажу від 09.07.2013, за яким ТОВ "Портман Тим Україна" придбало у ТОВ "Вірго-Україна ЛТД" зазначений комплекс.

4.10. За умовами договору купівлі-продажу, право власності на цей комплекс виникає з моменту державної реєстрації даного договору, який було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельник Л.С. та зареєстровано в реєстрі за № 2649.

4.11. Відповідно до статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

4.12. На підставі зазначеного договору, 09.07.2013 було внесено запис № 5907923 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно року про реєстрацію права власності за ТОВ "Портман Тим Україна" на комплекс обслуговування автотранспорту, загальною площею 639,2 м.кв., що розташований по вул. Прикордонників, 7-А в с. Старовойтовому, Любомльського р-ну Волинської області.

4.13. У випадку, якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то відповідно до ст. 392 ЦК України права такої особи підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно (постанова ВСУ від 11.12.2012 у справі № 65гс12).

4.14. Маючи підстави для звернення до суду за захистом своїх прав, ТОВ "Портман Тим Україна", скористалося наданим їй Законом способом захисту та звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом про визнання права власності на комплекс обслуговування автотранспорту, загальною площею 639,2 м.кв., що розташований за адресою: Волинська область, Любомльський район, с. Старовойтове, вул. Прикордонників, буд. 7-А за договором купівлі-продажу від 09.07.2013, який місцевим господарським судом було задоволено. Зазначене рішення Господарського суду Волинської області у справі № 903/34/16 від 05.04.2016 залишене без змін як постановою суду апеляційної інстанції від 01.06.2016, так і постановою касаційного господарського суду від 20.07.2016.

4.15. Таким чином, твердження ТОВ "Стейт Оіл", що рішення місцевого суду у справі № 903/34/16, яким визнано право власності за ТОВ "Портман Тим Україна" набрало законної сили лише 01.06.2017, тобто після укладення договорів оренди № 21/11/14-103 від 21.11.2014 та №01/09/15-150 від 30.05.2016 не відповідає дійсності, оскільки, звертаючись з позовом про визнання права власності, ТОВ "Портман Тим Україна" захищав вже належне йому на праві власності майно, що є об'єктом оренди.

4.16. Також постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2017 у справі № 911/2089/17 у спорі за участю ТОВ Стейт Оіл , ТОВ ВП Побутрембудматеріали та ТОВ Портман Тим Україна було встановлено, що передбачене ст. 770 ЦК України правонаступництво у разі зміни власника речі, переданої у найм, не відбулось, оскільки будь-які розпорядчі акти особи, володіння якої може кваліфікуватися як незаконне, не мають жодних юридичних наслідків, тобто ніхто не може передати більше прав, ніж має сам, тому договір оренди, який укладений незаконним володільцем майна, як орендодавцем, не має наслідком виникнення законного права на володіння та користування майном у орендаря. У цьому випадку похідне володіння , яке допускається ст. 770 ЦК України, не застосовується.

4.17. Враховуючи суб'єктний склад сторін та предмет спору, суди першої та апеляційної інстанції визнали обставини, встановлені постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2017 у справі № 911/2089/17 в силу ст. 35 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) преюдиціальними.

4.18. Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

4.19. Отже, зазначене спростовує твердження ТОВ "Стейт Оіл", що судами першої та апеляційної інстанції не враховано постанови Київського апеляційного господарського суду, прийнятої 19.09.2017 в межах справи № 911/2089/17.

4.20. До того ж, твердження ТОВ "Стейт Оіл" про помилкове надання судами рішенню місцевого суду у справі № 903/34/16 преюдиціального характеру в порушення норм ст. 35 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.2.2017), оскільки ТОВ "Стейт Оіл" не був учасником у справі № 903/34/16, не відповідає нормі Закону, так як процесуальним кодексом передбачено можливість участі у справі лише особи, щодо якої встановлено ці обставини, яким є ТОВ "Портман Тим Україна".

4.21. З огляду на викладене, встановивши, що ТОВ "Портман Тим Україна" є власником комплексу обслуговування автотранспорту загальною площею 639,2 м.кв., що розташований за адресою: Волинська область, Любомльський район, с. Старовойтове, вул. Прикордонників, будинок 7-А, але ТОВ "Портман Тим Україна" договори оренди № 21/11/14-103 від 21.11.2014 та № 01/09/15-150 від 30.05.2016, не погоджував, дозволу на їх укладення не надавав та доказів, що він уповноважував ТОВ "Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали" та ТОВ "Техно-Сервіс Плюс" на укладення цих договорів матеріали справи не містять, суди дійшли правильного висновку про наявність підстав для задоволення вимог в частині визнання недійсними договорів оренди № 21/11/14-103 від 21.11.2014 та №01/09/15-150 від 30.05.2016.

4.22. Колегія суддів також погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови у задоволенні позову в частині визнання недійсним договору оренди нежилих приміщень №А-09/07/13 від 09.07.2013, укладеного між ТОВ "Портман Тим Україна", як орендодавцем, та ТОВ "Харрісон Ойл Імпекс", як орендарем, оскільки ТОВ "Портман Тим Україна" не довів, які норми закону та які права або охоронювані законом інтереси позивача порушено укладенням цього договору.

4.23. За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

4.24. У відповідності зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017) господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

4.25. Виходячи з фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позову.

4.26. Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки останні зводяться до переоцінки доказів, в той час як суд касаційної інстанції в силу частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

4.27. Відповідно до ч.1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

4.28. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

4.29. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

4.30. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

4.31. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.2. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду прийняті з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для її зміни чи скасування немає.

6. Судові витрати

6.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стейл Оіл" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2017 у справі № 910/14317/17- без змін.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В.Студенець

Судді О.Баранець

І.Ткач