Рішення

від 02.07.2018 по справі 0503/8361/2012

АРТЕМІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 0503/8361/2012

Провадження № 2/219/132/2018

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18 червня 2018 року м. Бахмут

Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі

головуючого судді Давидовської Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Наумової А.І.,

представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2І,

представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу№0503/8361/2012

за позовною заявою Публічного акціонерного товариства ОСОБА_5 кредит

до відповідача - ОСОБА_2 ,

про відшкодування шкоди,

у с т а н о в и в:

ОСОБА_6 виклад позиції позивача та заперечень відповідача

1. 17 вересня 2012 року до Артемівського міськрайонного суду Донецької області звернувся позивач - Публічне акціонерне товариство ОСОБА_5 Кредит (далі - Позивач, ПАТ ОСОБА_5 Кредит ), з позовом до відповідача - ОСОБА_2 (далі - Відповідач, ОСОБА_2І.), про відшкодування шкоди в сумі 832 132,08 грн.

2.Як на підставу своїх вимог позовних вимог позивач посилався на ті обставини, що 10 вересня 2003 року між Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) Торговий Дім Ренесанс та АКБ ОСОБА_5 кредит , правонаступником якого є ПАТ ОСОБА_5 Кредит , укладено Кредитний договір № 81/09 (далі - Кредитний договір). Згідно умов Кредитного договору позивач надав ТОВ Торговий Дім Ренесанс короткостроковий кредит у режимі кредитної лінії з лімітом в сумі 400 000,00 грн. 08 вересня 2004 року між ТОВ Торговий Дім Ренесанс та Позивачем, укладено Додатковий договір № 20 про внесення змін до Кредитного договору, відповідно до якого ліміт було збільшено до 1 000 000 грн. Також з метою забезпечення виконання зобов'язання за Кредитним договором, між Позивачем та ОСОБА_2 було укладено договори, а саме: Договір № 150-81/09, предметом, якого є жилий будинок; договір № 153-81/09 застави майнового поручителя від 10 вересня 2003 року (далі - Договір № 153-81/09), предметом якого є застава обладнання. 11 грудня 2008 року відповідно до ухвали Господарського суду Донецької області у справі про банкрутство юридичну особу - банкрут ТОВ Торговий Дім Ренесанс - ліквідовано. Одним із учасників ТОВ Торговий Дім Ренесанс , якому належало 50% статутного фонду, є Відповідач. Позивач у позовній заяві зазначає, що в судовому засіданні Артемівського міськрайонного суду Донецької області у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.222 Кримінального кодексу України (далі - КК) (шахрайство з фінансовими ресурсами), установлено, що ОСОБА_2 шляхом вчинення неправомірних дій отримав кредитні кошти, чим завдав Позивачу великої матеріальної шкоди у вигляді неповерненого кредиту в розмірі 839 132,08 грн. Позивач зазначає, що 31 жовтня 2011 року постановою Артемівського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_2 було звільнено від кримінальної відповідальності на підставі Закону України Про амністію . У зв'язку зазначеним, позивач вважає, що неправомірні дії Відповідача порушили майнові права Позивача, чим завдали йому збитки в сумі 839 132,08 грн, які складаються з: простроченої заборгованості за Кредитним договором в сумі - 595 264,43 грн; прострочених та нарахованих відсотків за Кредитним договором в сумі - 34 900 грн; пені за несвоєчасну сплату кредитної заборгованості в сумі - 115 299,41 грн; пені за несвоєчасну сплату відсотків за кредитом в сумі - 6 759,94 грн; 3 % річних від несвоєчасно сплаченої кредитної заборгованості в сумі -20 189,39 грн; 3 % річних від несвоєчасно сплаченої заборгованості по відсоткам за кредитом в сумі -1 183,63 грн; індексу інфляції за весь час прострочення від несвоєчасно сплаченої кредитної заборгованості в сумі 61 905,63 грн; індексу інфляції за весь час прострочення від несвоєчасно сплачених відсотків за користування кредитом в сумі - 3 629,60 грн. У зв'язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 839 132,08 грн та стягнути витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 129,00 грн та мотивує позовні вимоги ст.22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), яка передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

3. 24 січня 2013 року Позивач уточнив позовні вимоги, надавши доповнення до позовної заяви, в якому зазначив, що згідно зі ст.1166 ЦК Банк має право на відшкодування майнової шкоди. Указує, що окрім неповернутого кредиту у сумі 595 264, 43 грн позивач має реальні збитки та упущену вигоду у вигляді прострочених та нарахованих відсотків за користування кредитом, пені за несвоєчасне виконання зобов'язання, трьох відсотків річних за прострочення виконання зобов'язання та індексу інфляції, що складає 243 867,65 грн. У зв'язку з чим просить стягнути з відповідача на користь позивача майнову шкоду в розмірі 839 132,08 грн (т.1 а. с. 74-75).

4.Відповідач та його представники у заявах по суті проти позовних вимог заперечували та зазначили, що згідно з позицією позивача неправомірними діями ОСОБА_2 позивачеві нібито були завдані збитки в сумі 839 132, 08 грн, які позивач просив стягнути з відповідача, однак останній не враховує, що після ліквідації ТОВ Торговий Дім Ренесанс згідно до ухвали Господарського суду Донецької області у справі про банкрутство від 11 грудня 2008 р. було припинено зобов'язання за кредитною угодою від 10 вересня 2003 року №81/09 та додатковою угодою від 08 вересня 2004 року №20. Окрім того вказаний висновок також підтверджується і тією обставиною, що позивачем не доведено наявність між сторонами правовідносин поруки, оскільки згідно п.8.1 копії договору застави майнового поручителя № 153-81/09 від 10 вересня 2003 року, укладеного між позивачем та відповідачем, договір вступає в силу з моменту нотаріального посвідчення, між тим, відомостей щодо такого нотаріального посвідчення вказаного договору позивачем не надано. При цьому оригінал цього договору та його копія, які міститься у матеріалах вказаної вище кримінальної справи (том 3 а.с.29-35) також не містять підтвердження щодо нотаріального посвідчення цього договору. Також представники відповідача зазначають, що суд касаційної інстанції звернув увагу на ту обставину, що в матеріалах справи відсутній вирок суд по кримінальній справі, тобто відсутні обставини, які б мали преюдиціальне значення для розгляду даної цивільної справи. В той же час Банком не було надано до суду жодного доказу спричинення збитків та підтвердження суми спричинених збитків, окрім загального посилання на постанову Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 31 жовтня 2011 року, якою було звільнено відповідача від кримінальної відповідальності згідно до Закону України Про амністію . Мотивуючи свої заперечення ст. 22, 1166 ЦК України та правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постановах від 22 січня 2013 року 3-72цс12 та від 3-210цс14 від 28 січня 2015 року та матеріалами справи, вважають, що не вбачається ані вина ОСОБА_2 у спричиненні збитків Банку, ані протиправних дій з його сторони відносно позивача і відповідно відсутній і будь-який причинний зв'язок між діями відповідача та збитками, які нібито зазнав ОСОБА_5. Окрім того, відповідач та його представники вважають, що наразі неможливо і встановити дійсний розмір шкоди, який, як вказує позивач, ОСОБА_5 зазнав внаслідок дій відповідача, оскільки після реалізації заставного майна не встановлено яка саме грошова сума була врахована Банком при розрахунку такої суми. Сторона відповідача стверджує, що строк дії кредитного договору № 81/09 від 10 вересня 2003 року (із врахуванням внесених до нього змін за додатковою угодою про внесення змін до кредитного договору від 16 березня 2005 року) встановлено до 07 січня 2006 року, про порушення свого права ОСОБА_5 дізнався та мав об'єктивну можливість дізнатись починаючи з 07 січня 2006р. (дата закінчення строку дії кредитного договору) та мав можливість звернутися до суду із позовними вимогами до ТОВ Торговий Дім Ренесанс та ОСОБА_2 у строк до 07 січня 2009 року. Однак із цим позовом в рамках кримінального провадження звернувся лише 18 лютого 2009 року, тобто поза межами трирічного строку позовної давності. Банк звернувся з аналогічним позовом до суду лише у вересні 2012 року., тобто майже через чотири роки з моменту коли він знав та мав можливість дізнатись про порушення свого права. У зв'язку з цим відповідач та його представники просять застосувати до даних позовних вимог наслідки спливу позовної давності, що передбачені положеннями ч.4 ст.267 ЦК України та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

ІІ. Процесуальні дії у справі

5. 27 лютого 2013 року заочним рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області позовні вимоги ПАТ ОСОБА_5 кредит до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої злочином, задоволено частково. Стягнуто із відповідача на користь ПАТ ОСОБА_5 кредит 595 264,43 грн в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної злочином, та 2 285,49 грн судового збору. При ухваленні рішення про часткове задоволення позовних вимог суд виходив з того, що факт заподіяння шкоди позивачеві внаслідок злочинних дій відповідача на суму 595 264, 43 грн встановлено Постановою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 31 жовтня 2011 року. У зв'язку з не наданням доказів в обґрунтування заявленого у позовній заяві розміру шкоди в частині стягнення прострочених та нарахованих відсотків за користування кредитом (розрахунок не був наданий), пені за несвоєчасне виконання зобов'язання, трьох відсотків річних за прострочення виконання зобов'язання та індексу інфляції, що складає 243 867,65 грн позов підлягав частковому задоволенню.

6.Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 23 квітня 2013 року апеляційну скаргу позивача ПАТ ОСОБА_5 кредит було відхилено, заочне рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 27 лютого 2013 року залишено без змін.

7.Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 19 серпня 2016 року, заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 27 лютого 2013 року залишено без задоволення.

8.Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 21 вересня 2016 року заочне рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 27 лютого 2013 року залишено без змін.

9.Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 квітня 2017 року заочне рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 27 лютого 2013 року та ухвала апеляційного суду Донецької області від 21 вересня 2016 року скасовані, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

10.Ухвалою суду від 27 червня 2017 року справу за позовною заявою ПАТ ОСОБА_5 кредит до ОСОБА_2 відшкодування шкоди завданої злочином прийнято до провадження Артемівського міськрайонного суду Донецької області та призначено судовий розгляд справи.

11.Відповідно до ухвали суду від 20 грудня 2017 року постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії розгляду справи по суті.

ІІІ. Заяви, клопотання

12. 24 січня 2013 року Позивач уточнив позовні вимоги, надавши доповнення до позовної заяви, в якому зазначив, що згідно зі ст.1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) має право на відшкодування майнової шкоди. Вказує, що окрім неповернутого кредиту у сумі 595 264, 43 грн позивач має реальні збитки та упущену вигоду у вигляді прострочених та нарахованих відсотків за користування кредитом, пені за несвоєчасне виконання зобов'язання, трьох відсотків річних за прострочення виконання зобов'язання та індексу інфляції, що складає 243 867,65 грн. У зв'язку з чим просить стягнути з відповідача на користь позивача майнову шкоду в розмірі 839 132,08 грн (т.1 а. с. 74-75).

13.У судовому засіданні за клопотанням сторін було досліджено матеріали кримінальної справи № 29-30086/2 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.222 КК.

14.Представник позивача у судовому засіданні уточнений позов підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити з підстав, які викладені в ньому. При цьому пояснив, що вимоги заявлено про відшкодування шкоди з посиланням на ст.1166 ЦК.

15.Відповідач та його представники у судовому засіданні проти позовних вимог заперечували на підставах, викладених у заявах по суті, просили у задоволенні позивних вимог відмовити у повному обсязі.

IV. Установлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин

16. 10 вересня 2003 року між ТОВ Торговий дім Ренесанс та АКБ ОСОБА_5 кредит, правонаступником якого є ПАТ ОСОБА_5 Кредит (позивач), укладено Кредитний договір № 81/09. Згідно умов указаного договору ПАТ ОСОБА_5 Кредит надав ТОВ Торговий дім Ренесанс короткостроковий кредит у режимі кредитної лінії з лімітом в сумі 400 000 грн (т.1 а.с.6,7).

17. 08 вересня 2004 року між ТОВ Торговий дім Ренесанс та ПАТ ОСОБА_5 Кредит укладено Додатковий договір №20 про внесення змін до Кредитного договору, відповідно до умов якого ліміт кредитної лінії було збільшено до 1 000 000 грн (т.1 а.с.8).

18. 10 вересня 2003 року між ТОВ Торговий дім Ренесанс та АКБ ОСОБА_5 кредит, правонаступником якого є ПАТ ОСОБА_5 Кредит було укладено договір застави майна № 152-81/09 в забезпечення вимого Кредитного договору №82/09 від 10 вересня 2003 року, предметом якого є (металопрокат) (т. 1 а. с. 9-12).

19.Відповідно до договору № 153-81/09 від 10.09.2013 року останній забезпечує вимоги Заставодержателя яким є ОСОБА_5 (позивач), а Заставодавець - майновий поручитель (відповідач) нести відповідальність за погашення кредиту, відсотків за його користування та штрафних санкцій згідно кредитного договору № 81/09 від 10.09.2003 року у разі несвоєчасного виконання цих зобов'язань Позичальником та передав у заставу обладнання за оціночною вартістю 100 000 грн ( п.1.2, 1.3, 1.4, 2.1 договору) (том 1 арк. с. 13-16). Цим же договором сторони прийшли до згоди про нотаріальне посвідчення цього Договору. При нотаріальному посвідченні Договору накладається заборона на відчуження майна, тобто виставляється сторожева картка (п.8.6. Договору).

20.З метою забезпечення виконання зобов'язання за Кредитним договором № 81/09 між АКБ ОСОБА_5 кредит, правонаступником якого є ПАТ ОСОБА_5 Кредит та ОСОБА_2 було укладено договір застави майнового поручителя від 10 вересня 2003 року №150-81/09, предметом якого є жилий будинок.

21.Відповідно до Статуту ТОВ Торговий дім Ренесанс зареєстрованим 18 вересня 2001 року за №506, розпорядженням голови Артемівської районної державної адміністрації м. Артемівська та затвердженого Рішенням зборів учасників (Протокол №1), ТОВ Торговий дім Ренесанс створено відповідно до установчої угоди про утворення спільної часткової власності у формі господарського Товариства суб'єкта підприємницької діяльності, на підставі Законів України Про підприємства в Україні та Про господарські товариства , учасниками якого є - ОСОБА_2 з статутним фондом 50% та ОСОБА_7 з статутним фондом 50% ( т.1 а.с.17-21).

22.Згідно ОСОБА_8 із Статуту Публічного акціонерного товариства ОСОБА_5 Кредит він виступає правонаступником по всіх правах та обов'язках Акціонерного комерційного банку ОСОБА_5 кредит , який був зареєстрований у формі закритого акціонерного товариства. Банк є юридичною особою. (том 1 арк.с.85).

23.Рішенням Виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28.08.2015 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ ОСОБА_5 Кредит том 1 арк.с.192).

24.З розрахунку суми заборгованості та штрафних санкцій ТОВ Торговий Дім Ренесанс згідно Кредитного договору № 81/09 від 10 вересня 2003 року станом на 08 квітня 2011 року вбачається, що Банком (позивачем) нарахована: прострочена заборгованість за кредитом становить 595 264,43 грн, пеня за несвоєчасну сплату кредитної заборгованості - 115 299,41 грн, пеня за несвоєчасну сплату відсотків за кредитом - 6 759,54 грн, 3% річних від несвоєчасно сплаченої кредитної заборгованості згідно ч.2 ст.625 ЦК- 20 189,39 грн, 3% річних від несвоєчасно сплаченої заборгованості по відсоткам за кредитом згідно ч.2 ст.625 ЦК України - 1 183,69 грн, індекс інфляції від несвоєчасно сплаченої кредитної заборгованості згідно ч.2 ст.625 ЦК - 61 509,63 грн, індекс інфляції від несвоєчасно сплаченої заборгованості по відсоткам за кредитом згідно ч.2 ст.625 ЦК - 3 629,60 грн, всього штрафних санкцій 208 967,65 грн (том 1 арк.с.29).

25.З матеріалів кримінального провадження, досліджених частково в судовому засіданні, а саме з обвинувального акту вбачається, що з метою прийняття позитивного рішення з боку кредитного комітету ФАКБ ОСОБА_5 кредит і отримання зазначеного кредиту в сумі 600 000 грн, ОСОБА_2 дав вказівку директору ТОВ Торговий Дім Ренесанс ОСОБА_9 надати в ФАКБ ОСОБА_5 кредит в м. Артемівську фіктивні документи про наявні зобов'язання між ТОВ Торговий Дім Ренесанс і ДП Укррезерв на суму 634 000 грн, що забезпечило наявність коефіцієнта 2,5 при співвідношенні виданої суми кредиту і заставного майна, а також майнових прав, тим самим дало можливість прийняти позитивне рішення банку про видачу кредиту в сумі 600 000 грн (збільшення ліміту кредитної лінії до 1 млн. грн.). 28 квітня 2004 року, за згодою сторін, на підставі наданого посадовими особами ТОВ Торговий Дім Ренесанс фіктивного договору № 970 від 16 квітня 2004 року, укладеного між ТОВ Торговий Дім Ренесанс і ДП Укррезерв про наявні зобов'язання на суму прибутку в 634 000 грн умови кредитного договору № 81/09 змінено, в результаті чого кредитна лінія для ТОВ Торговий Дім Ренесанс була збільшена до 1 000 000 грн, так як даний договір сукупно з іншим заставним майном і майновими правами забезпечив коефіцієнт заставного майна і кредиту, виданого ТОВ Торговий Дім Ренесанс в розмірі 2,6, що дало можливість АКБ ОСОБА_5 кредит прийняти позитивне рішення про збільшення кредитної лінії до 1 000 000 грн.

26. 24 лютого 2005 року відповідач звернувся до Банку з клопотанням щодо надання кредиту в сумі 862 500 грн з граничним терміном користування - 10 місяців з відсотковою ставкою 25% на поповнення оборотних коштів та основних засобів , виробничі потреби та уповноважив директора підприємства на підписання кредитного договору тощо (том 3 арк.с.261 кр.пр.). Документи в обгрунтування отримання кредитних ресурсів підписував директор підприємства ОСОБА_9

27. 07 січня 2006 року по закінченню терміну повернення кредиту, передбаченого договором № 81/09 (із внесеними змінами), ТОВ Торговий Дім Ренесанс , засновником і майновим поручителем якого за вищевказаною кредитним договором був ОСОБА_2, кредит повністю не був погашений.

28. 18 лютого 2009 року позивач в рамках кримінальної справи звернувся з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_2 595264,13 грн., в якій зазначав, що станом на 17 лютого 2009 року заборгованість за кредитним договором № 81/09 від 10 вересня 2003 року, та просить визнати Акціонерний комерційний банк ОСОБА_5 кредит в м. Артемівськ Донецької області цивільним позивачем на суму 595264,43 грн. (без урахування відсотків) та стягнути цю суму з відповідача ОСОБА_2 (том 8 арк.с.141 кр.пр.).

29.Згідно розрахунку боргу за кредитним договором № 81/09 від 10 вересня 2003 року ТОВ Торговий дім Ренесанс має заборгованість 661 375,43 грн, яка складається з заборгованості по кредиту - 595 264,43 грн та відсоткам 66 111 грн. У цьому ж розрахунку позивач зазначає, що у зв'язку із закінченням строку дії кредитного договору № 81/09 від 10 березня 2003 року, з 07 січня 2006 року нарахування відсотків за кредит припинено (том 8 арк.с.142 кр.пр.).

30. 18 лютого 2009 року постановою ст. слідчого прокуратури м. Артемівська ФАКБ ОСОБА_5 кредит визнано цивільним позивачем щодо відшкодування шкоди, завданої в сумі 595 264,43 грн., у кримінальній справі № 29-30086/2 про шахрайство. Представник цивільного позивача ОСОБА_8 отримав дану постанову 18 лютого 2009 року. (том 8 арк.с.143 кр.пр.).

31.Строк дії кредитного договору № 81/09 від 10 вересня 2003 року закінчився 07 січня 2006 року, про що сам позивач зазначає в обґрунтування розрахунку заборгованості (том 8 арк.с.248 кр.пр.).

32. 02 березня 2010 року Державним реєстратором Шевченківської районної у місті Києві державної реєстрації до Єдиного державного реєстру внесено запис про закриття відокремленого підрозділу філії Акціонерного комерційного банку ОСОБА_5 кредит у місті Артемівськ. У зв'язку з цим, під час розгляду кримінальної справи цивільний позивач звернувся до суду з клопотанням про заміну цивільного позивача по справі Акціонерного комерційного банку ОСОБА_5 кредит його правонаступником Публічним акціонерним товариством ОСОБА_5 кредит (том 9 арк.с.3 кр.пр.).

33. 27 жовтня 2011 року до Артемівського міськрайонного суду надійшла постанова про зміну обвинувачення в суді, відповідно до якої ОСОБА_2 (відповідач у цивільній справі) обвинуваться у вчиненні кримінального злочину, в результаті чого ФАКБ ОСОБА_5 кредит заподіяно великої матеріальної шкоди у вигляді суми неповерненого кредиту в розмірі 595 264,43 грн, який в п'ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто в наданні в установу банку з метою отримання кредиту, громадянином-засновником суб'єкта господарської діяльності завідомо неправдивої інформації, що заподіяло велику матеріальну шкоду - шахрайство з фінансовими ресурсами, за відсутності ознак злочину проти власності - в скоєнні злочину, передбаченого ст. 222 ч.2 КК України (том 9 арк. с.209 кр.пр.).

34.Постановою Артемівського міськрайонного суду від 31 жовтня 2011 року, яка набула законної сили 08 листопада 2011року, кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_2 за ч.2 ст.222 КК була провадженням закрита, ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п. є ст.1 ст. 6 Закону України від 12 грудня 2008 року Про амністію . Цивільний позов, заявлений ПАТ ОСОБА_5 Кредит " на суму 839 132,08 грн, - залишений без розгляду.

35.З вищеназваної постанови вбачається, що в судовому засіданні ОСОБА_2 заявив клопотання про припинення стосовно нього кримінальної справи в зв'язку з вступом в силу 26 грудня 2008 року Закону України Про амністію від 12 грудня 2008 року та підставою для звільнення від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань не пов'язаних з позбавленням волі, мають засуджені за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до ст. 12 КК України та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до ст. 12 КК України особи, які в день вступу в силу зазначеного Закону мають одного або двох батьків, які досягли 70-річного віку, за умови, що в цих батьків немає інших працездатних дітей. Вину у вчиненні злочину та цивільний позов ОСОБА_2 не визнав (том 9 арк.с.220, 227). Таким чином, ОСОБА_2 був звільнений від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав.

V. Оцінка суду

36.Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

37.Отже цивільно-правова деліктна відповідальність - це забезпечений державним примусом обов'язок відповідальної особи відшкодувати потерпілому заподіяну шкоду.

38.Аналіз положень статті 1166 ЦК дозволяє дійти висновку про те, що загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, винне діяння заподіювача шкоди (цивільне правопорушення), яке містить такі складові: протиправна поведінка особи, настання шкоди, причинний зв'язок між ними та вина заподіювача шкоди.

Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди (умислу або необережності). Відсутність будь-якої з цих умов є підставою для звільнення особи від відповідальності, якщо інше не встановлено законом.

39.Таким чином саме позивач має довести, а суд встановити зазначені складові для покладення цивільно-правової відповідальності на відповідача у завданні шкоди банку відповідно до норм матеріального та процесуального права.

40.Відповідно до ч.2 ст. 22 ЦК України, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

41.Згідно зі ст. 89 ЦПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість , достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Аналогічні положення містяться у ст. 212 ЦПК (в редакції 2004 року).

42.Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК (в редакції 2004 року) вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені цією особою.

43.Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 Про судове рішення у цивільній справі роз'яснено, що відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК (в редакції 2004 року) при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обов'язкові для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. Інші прийняті в рамках кримінальної справи чи справи про адміністративне правопорушення постанови оцінюються судом згідно з положеннями ст. 212 ЦПК (в редакції 2014 року) . На підтвердження висновку суду щодо розміру відшкодування збитків у рішенні, крім посилання на вирок у кримінальній справі чи постанову у справі про адміністративне правопорушення, необхідно також зазначати докази, подані сторонами при розгляді цивільної справи (наприклад, врахування матеріального становища відповідача або вини потерпілого).

44.Частиною 6 ст. 82 ЦПК (в редакції чинній з 15 грудня 2017 року) передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

45.Системний аналіз зазначених норм дозволяє дійти висновку про те, що ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язковою для суду лише в питанні , чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Крім того, редакція зазначеної статті не містить у переліку судових актів, які можуть містити преюдиційні факти, постанову про звільнення від кримінальної відповідальності. Отже визначення розміру шкоди повинно оцінюватись судом згідно з положеннями ст. 89 ЦПК , тобто у сукупності та взаємозв'язку з іншими доказами. За таких обставин, позивачу при розгляді цивільної справи на підтвердження існування шкоди та її розміру шкоди (збитків) необхідно подати також й інші належні, допустимі та достатні докази у підтвердження.

46.Відповідно до роз'яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 12 Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд (суддя) під час попереднього, судового, апеляційного або касаційного розгляду справи повинен переконатися (незалежно від того, надійшла вона до суду першої інстанції з відповідною постановою чи з обвинувальним висновком, а до апеляційного та касаційного судів - з обвинувальним вироком), що діяння, яке поставлено особі за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину і особа винна в його вчиненні, а також, що умови та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбачені КК . Тільки після цього можна постановити (ухвалити) у визначеному КПК порядку відповідне судове рішення.

47.Водночас у постанові від 31 жовтня 2011 року про звільнення ОСОБА_2 (відповідача у даній справі) від кримінальної відповідальності зазначається таке: Таким чином, оскільки підсудний ОСОБА_2 має батьків: мати - ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, і батька - ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2, які в день вступу в силу Закону України Про амністію від 12 грудня 2008 року досягли 70-річного віку і які не мають інших працездатних дітей, обвинувачується в скоєнні умисного злочину по ст. 222 ч. 2 КК, яка відповідно до ст. 12 КК відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, вчинив злочин до набрання Законом України Про амністію в законну силу 26.12.2008 року, то він підпадає під його дію і підлягає звільненню від кримінальної відповідальності. Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 6 КПК, кримінальну справу не може бути порушено, а порушена справа підлягає закриттю внаслідок акта амністії, якщо він усуває застосування покарання за вчинене діяння .

48.Фактично у кримінальній справі не були з'ясовані обставини щодо того, який дійсний розмір завданої неправомірними діями ОСОБА_2 шкоди банку та в чому вона полягає. Постанова містить лише кваліфікацію дій обвинуваченого без викладення установлених судом обставин та визначення розміру шкоди.

49.Суд акцентує увагу на тому, що внаслідок звуженої судової процедури у вказаному кримінальному провадженні, за якої суб'єкт був позбавлений права на повну та змагальну судову процедуру, змушує суд відійти від формального підходу визначення преюдиції судового акту за наслідками розгляду кримінального провадженні у даній справі. Варто зауважити, що обставини, установлені постановою про припинення провадження у вказаному кримінальному провадженні з нереабілітуючих підстав, містять судження про доведеність вчинення дій обвинуваченим, які містять ознаки певного злочину, проте такі судження не є тотожними встановленню певних обставин. Ураховуючи наведене, факти, установлені у постанові про звільнення від кримінальної відповідальності, не мають преюдиційного значення в цій справі, жодним чином не підтверджують розміру заподіяної шкоди, яка підлягає доказуванню в окремому порядку.

50.Висуваючи заперечення проти позову представники відповідача зауважили, щоз наданого розрахунку неможливо встановити яким чином утворилась указана заборгованість за кредитним договором, що визначена позивачем як сума шкоди, чи були враховані при розрахунку задоволені вимоги банку при зверненні стягнення на заставне майно, в межах процедури банкротства ТОВ Торговий дім Ренесанс тощо.

51.Згідно пояснень представника позивача, наданих у судовому засіданні, сума заявленої до стягнення шкоди складається зі заборгованості за Кредитним договором, зокрема, за тілом кредиту, штрафними санкціями, 3% річних та інфляційних, що підтверджується розрахунком, наданим до позовної заяви. Представник позивача також стверджував, що сума заборгованості за кредитом, на його думку, визначена з урахуванням усіх задоволених вимог Банку станом на дату звернення до суду в межах кримінального провадження.

52.Надаючи оцінку вказаним аргументам суд виходить з того, що згідно цивільного позову позивач на підставі ст. 28, 50, 329 КПК просив стягнути з ОСОБА_2 839 132,08 грн шкоди. При цьому, пеня, 3% річних та індекс інфляції розраховуються із суми заборгованості 595 246,43 грн. за період з 26 лютого 2010 року по лютий - квітень 2011 року (том 9 арк. с.168-174). Тобто позивач вважає простроченою заборгованість за кредитом ТОВ Торговий дім Ренесанс в сумі 595 264,43 грн і саме з неї нараховує штрафні санкції та відсотки.

53.Статтею 79 Господарського кодексу України (далі - ГК) (чинній на час спірних правовідносин) господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. У випадках, передбачених цим Кодексом, господарське товариство може діяти у складі одного учасника. Засновниками і учасниками товариства можуть бути суб'єкти господарювання, інші учасники господарських відносин, зазначені у статті 2 цього Кодексу, а також громадяни, які не є суб'єктами господарювання. Обмеження щодо заснування та участі в господарських товариствах суб'єктів господарювання або інших осіб встановлюються цим Кодексом, іншими законами. Господарські товариства є юридичними особами.

54.Частина 3 статті 80 ГК визначає, що товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

55.Водночас ст. 91 ГК було передбачено, що ліквідація господарського товариства провадиться ліквідаційною комісією, призначеною його вищим органом, а у разі припинення діяльності товариства за рішенням суду - ліквідаційною комісією, сформованою відповідно до рішення суду. З дня утворення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження по управлінню справами господарського товариства. Ліквідаційна комісія у триденний строк з моменту її утворення публікує інформацію про ліквідацію господарського товариства і здійснює інші дії відповідно до вимог статей 58-61 цього Кодексу та інших законів. Розрахунки з кредиторами у разі ліквідації господарського товариства здійснюються відповідно до статті 61 цього Кодексу з урахуванням таких особливостей: кошти, що належать господарському товариству, у тому числі від продажу його майна у разі ліквідації, після розрахунків по оплаті праці осіб, які працюють на умовах найму, виконання зобов'язань перед бюджетом, банками, власниками облігацій, випущених товариством, та іншими кредиторами розподіляються між учасниками товариства в порядку і на умовах, передбачених цим Кодексом, законом про господарські товариства та установчими документами товариства, у шестимісячний строк після опублікування інформації про його ліквідацію; майно, передане товариству його засновниками або учасниками у користування, повертається у натуральній формі без винагороди. У разі виникнення спорів щодо виплати заборгованості товариства його кошти не підлягають розподілу між учасниками товариства до вирішення цього спору або до одержання кредиторами відповідних гарантій погашення заборгованості. Ліквідація господарського товариства вважається завершеною, а товариство таким, що припинило свою діяльність, з дня внесення запису про його ліквідацію до державного реєстру.

56.Відповідно до ст. 19 Закону України Про господарські товариства , чинного станом на 11 грудня 2008 року, на час ухвалення судом рішення про припинення юридичної особи ТОВ Торговий Дім Ренесанс , товариство ліквідується, зокрема, в) на підставі рішення суду за поданням органів, що контролюють діяльність товариства, у разі систематичного або грубого порушення ним законодавства; на підставі рішення господарського суду в порядку, встановленому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .

57.Статтею 22 цього ж закону визначено, що ліквідація товариства вважається завершеною, а товариство таким, що припинило свою діяльність, з моменту внесення запису про це до державного реєстру.

58.Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР), запис до якого здійснюється відповідно до статті 11 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , що є у безкоштовному доступі в мережі Інтернет, дата запису державної реєстрації припинення вищевказаної юридичної особи - 17.12.2008; номер запису: 12371170007000050.

59.Згідно статті 31 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , чинній на час порушення у суді справи про банкрутство та проведення ліквідаційної процедури Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Ренесанс черговість задоволення вимог кредиторів визначалась таким чином: 1. Кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у порядку, встановленому цією статтею: 1) у першу чергу задовольняються, зокрема, а) вимоги, забезпечені заставою . 2. Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги. 3. У разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги. 4. У разі відмови кредитора від задоволення визнаної в установленому порядку вимоги ліквідаційна комісія не враховує суму грошових вимог цього кредитора. 5. Вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними. 6. Вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

60. 11 грудня 2008 року ухвалою Господарського суду Донецької області за справою про банкрутство затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ Торговий Дім Ренесанс , яке зареєстровано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 каб.315. Юридичну особу - банкрут - ТОВ Торговий Дім Ренесанс ліквідовано, провадження у справі припинено (том 1 арк. с. 22).

61.Відповідно до реєстру вимог кредиторів у справі № 42/49 Б про банкрутство ТОВ Торговий Дім Ренесанс (код 31399050) філією акціонерного комерційного банку ОСОБА_5 кредит було заявлено 661 375,43 грн. кредиторських вимог, які включено ліквідатором у 1 чергу погашення (том 1 арк. с. 23).

62.Приймаючи до уваги ухвалу Господарського суду Донецької області щодо банкрутства ТОВ Торговий Дім Ренесанс від 11 грудня 2008 року, а також довідку про суму заборгованості, що є визнаною судом та погашеною за недостатністю майна при ліквідації підприємства, а саме 661 375,43 грн., то суд вважає за необхідне зазначити, що позивач, розраховуючи суму заборгованості за кредитом за період вже після погашення кредиторських вимог та припинення зобов'язання, повинен був довести розмір майнової шкоди, яку йому заподіяно неправомірними діями відповідача, оскільки під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, яке існувало на момент виникнення права вимоги. При чому причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

63.Суд також приймає до уваги, що у матеріалах кримінального провадження містяться докази реалізації заставного майна, (металевих виробів, обладнання) на певні суми (том 3 арк.с.12-15, 22, 24, 28, 31, 33, кр.пр.), урахування яких з розрахунку суми шкоди (збитків) не вбачається і доказів цього позивачем суду не представлено.

64.Так варто зауважити, що Банком неодноразово здійснювались перевірки комісіями з участю, зокрема, керуючого філією Банку і складались акти про фактичну наявність заставного майна на зазначені у договорах суми, проте у подальшому при намаганні звернути стягнення на нього ОСОБА_5 стверджував про його відсутність (том 3 арк.с.16-17, 43, 44).

65.Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що з претензії Банку до ТОВ Торговий Дім Ренесанс від 19 жовтня 2005 року убачається, що розмір боргу за тілом кредиту складає 335 800 грн станом на 18 жовтня 2005 року, у заяві до нотаріуса про здійснення виконавчого напису від 08 вересня 2006 року розмір заборгованості зазначається 451 286 грн, у той час як у листі Банку до слідчого від 15 грудня 2008 року визначається розмір боргу за тілом кредиту з урахуванням задоволених вимог за рахунок реалізації заставного майна, зокрема і за іпотечним договором, де іпотекодавцем є ОСОБА_2, зазначається розмір боргу за тілом кредиту в сумі 595 264,43 грн (том 8 арк.с.248-250, 254, том. 9 арк.с.157-158 кр.пр.). Належних пояснень та обґрунтувань за яких обставин після припинення кредитування у січні 2006 року і з урахуванням того, що здійснювалось часткове погашення суми боргу, заборгованість за тілом кредиту зросла позивачем суду не представлено.

66.Підсумовуючи наведене, з урахуванням наданих сторонами доказів, суд позбавлений можливості установити причинно-наслідковий зв'язок між діями позивача та заявленою відповідачем шкодою, як заборгованістю за припиненими зобов'язаннями, та її фактичний розмір, тому у задоволенні позовних вимог належить відмовити з їх необґрунтованістю.

67.Відповідач та його представник у запереченнях на позовну заяву вказують, що реалізуючи заставне майно за невиправдано низькою ціною, посадові особи, які приймали відповідні рішення завідомо та навмисно спричинили збитки кредитору. Утім, відповідач не надав суду доказів оскарження таких дій посадових осіб чи оскарження порядку проведення публічних торгів, на якому було реалізовано будинок зі спорудами за ціною 62 900 грн, як і позивач не надав суду розрахунок суми заборгованості з урахуванням погашення заборгованості шляхом продажу заставного майна та перерахування коштів.

68.Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, викладені ЄСПЛ у своїх рішення. Так, згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

69.Згідно з частинами 1-3 ст. 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

70.Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

71.Частиною 1 ст. 81 ЦПК визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

72.За нормами ст. 80 ЦПК достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

73.Інші доводи сторін не спростовують висновків суду, є безпідставними і не приймаються судом до уваги.

74.Представник відповідача звернувся до суду із заявою про застосування строку позовної давності.

75.Згідно п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 Про судове рішення , встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

76.Отже, відмовляючи у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності, суд має встановити обґрунтованість чи безпідставність позовних вимог, належним чином мотивувати свої висновки. Так, у випадку обґрунтованості позовних вимог суд може відмовити у їх задоволенні у зв'язку з пропуском строку позовної давності. У випадку недоведеності позову суд відмовляє у його задоволенні саме з цих підстав, а не застосовує наслідки пропуску позовної давності.

77.Оскільки суд дійшов висновку про відмову у позові за необґрунтованістю питання щодо застосування строків позовної давності судом не розглядається.

VIIІ . Розподіл судових витрат між сторонами

78.Відповідно до положень ст. 141 ЦПК, оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати покладаються на позивача.

З огляду на викладене та керуючись ст. 5, 10, 13, 141, 259, 263-265 ЦПК , суд

у х в а л и в:

1. У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства ОСОБА_5 кредит до ОСОБА_2про відшкодування шкоди відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний тест рішення виготовлений та підписаний 27 червня 2018 року.

18.06.2018

Суддя Т.В.Давидовська