Справа № 703/281/18
2/703/673/18 .
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 червня 2018 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Опалинської О.П.
при секретарі судового засідання Харченко М.О.
представника позивача Ніколаєва О.В.
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробниче підприємство Україна до ОСОБА_4, третя особа: Публічне акціонерне товариство УкрСиббанк про стягнення грошової суми, -
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробниче підприємство Україна звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення грошової суми.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 21 серпня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком УкрСиббанк та ОСОБА_4 укладено договір №11201004000 про надання споживчого кредиту у виді поновлюваної кредитної лінії в сумі 650000 тисяч гривень. Для забезпечення вказаного зобов'язання позичальника по кредитному договору 21 серпня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком УкрСиббанк та Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробниче підприємство Україна було укладено договір іпотеки №5622. Внаслідок невиконання ОСОБА_4 своїх зобов'язань по кредитному договору позивач як майновий поручитель здійснив погашення по кредитному договору та судових витрат у розмірі 278297 гривень 49 копійок, а тому, враховуючи, що відповідач в добровільному порядку відшкодувати сплачені позивачем кошти відмовляється звернувся до суду з позовом в якому просить стягнути з ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробниче підприємство Україна грошову суму в розмірі 278297 гривень 49 копійок та понесені судові витрати.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав зазначених у такому.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, позивачем не наведено жодного доказу про невиконання відповідачем зобов'язань по кредитному договору, крім того, зазначив, що позивачем не надано доказів наявного у відповідача боргу саме в сумі 278297 гривень 49 копійок, будь-які розрахунки стосовно саме такої суми боргу відсутні, а тому просив в задоволенні позову відмовити.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Суд вивчивши та дослідивши матеріали справи приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом свої порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Як передбачено ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).
Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У відповідності до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 Про судове рішення у цивільній справі , враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі Ващенко проти України (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності з наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Судом встановлено, що відповідно до договору про надання споживчого кредиту №11201004000 від 21 серпня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком УкрСиббанк та ОСОБА_4 був укладений договір про надання кредиту у формі поновлюваної кредитної лінії в національній валюті в сумі ліміту поновлюваної кредитної лінії, що дорівнює 650000 тисяч гривень зі сплатою процентів та комісії в порядку і на умовах, визначених договором.
Відповідно до п.1.3.1 договору за користування кредитних коштів протягом 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється у розмірі 15,5% річних.
Згідно п. 1.3.5 договору позичальник сплачує банку комісію за надання кредитної лінії у розмірі 1, 2 відсотків за кожний виданий транш.
Відповідно до п. 1.2.1 договору кредиту позичальник зобов'язаний повернути банку кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту, але не пізніше 19 серпня 2018 року.
Згідно з п. 2.1 вказаного договору у забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту банк приймає нежитлове вбудоване приміщення закладу громадського харчування кафе Піцерія з магазином.
Відповідно до п. 5.5 договору у разі порушення термінів повернення кредиту або термінів сплати процентів, комісій строком більш ніж на один місяць банк має право вимагати дострокового погашення кредиту та нарахованих процентів , комісій у порядку встановленому розділом 11 цього договору, а відповідно до п. 5.7 договору у разі невиконання зобов'язань по кредиту банк має право стягнути з позичальника суму боргу в тому числі шляхом звернення стягнення на предмет забезпечення.
З договору іпотеки №5622/2 від 21 серпня 2007 року укладеного між Акціонерним комерційним інноваційним банком УкрСиббанк та Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробниче підприємство Україна вбачається, що іпотекою за договором забезпечуються вимоги Акціонерного комерційного інноваційного банку УкрСиббанк , які виникають з кредитного договору № №11201004000 від 21 серпня 2007 року. У випадку невиконання позичальником умов кредитного договору іпотекодержатель має право отримувати задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки у порядку, встановленому в розділі 5 договору іпотеки, у повному обсязі, включаючи основу суму боргу, відсотки за користування кредитом, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання або прострочення виконання, неустойку, необхідні витрати на отримання предмету іпотеки та його реалізацію.
Відповідно до п. 5.3.1 договору іпотеки сторони погодили, що у випадку невиконання позичальником своїх зобов'язань перед іпотекодержателем за кредитним договором або договором іпотеки предмет іпотеки переходить у власність іпотекодержатея.
Як вбачається з платіжного доручення №1564 від 31 жовтня 2017 року ТВП ТОВ Україна перераховано в АТ УкрСиббанк 275191 гривню 02 копійки на погашення кредиту по кредитному договору №11201004000 від 21 серпня 2007 року (а.с. 18).
Відповідно до платіжного доручення №1562 від 31 жовтня 2017 року ТОВ ТВП Україна перерахована АТ УкрСиббанк 3106 гривень 47 копійок на погашення судових витрат за кредитним договором №11201004000 від 21 серпня 2007 року (а.с. 19).
Як вбачається з довідки №84-8-31/237 від 1 листопада 2017 року АТ УкрСиббанк повідомляє про виконання кредитних зобов'язань ОСОБА_4 станом на 1 листопада 2017 року в сумі 650000 гривень (а.с. 20).
Листом Торгівельно-виробниче підприємства Україна №150 від 15 грудня 2017 року вимагає від ОСОБА_4 сплати на рахунок Торгівельно-виробниче підприємства Україна грошової суми у розмірі 278297 гривень 49 копійок у зв'язку з погашенням останнім грошового зобов'язання ОСОБА_4 перед ПАТ УкрСиббанк (а.с. 21-22).
Вищевказаний лист отриманий ОСОБА_4 19 грудня 2017 року, що підтверджується поштовим повідомленням (а.с. 23).
Згідно правового висновку Верховного Суду України, викладеного у справі № 6-1103цс16 08 червня 2016 року, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 536 ЦК України передбачено сплату процентів за користування чужими грошовими коштами. Розмір процентів встановлюється договором, а статтею 549 ЦК України передбачено сплату неустойки (штрафу, пені) у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язань, забезпечених порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Згідно з ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.
Відповідно до ч. 1 ЗУ Про іпотеку від 5 червня 2003 року іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Статтею 1 вищевказаного закону визначено майнового поручителя, як особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.
Згідно з ст. 11 ЗУ Про іпотеку майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.
У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.
Відповідно до ст. 42 ЗУ Про іпотеку майновий поручитель чи наступний іпотекодержатель може виконати основне зобов'язання за боржника з наслідками, аналогічними вищенаведеним, і попередній іпотекодержатель зобов'язаний прийняти таке виконання. Майновий поручитель, який виконав основне зобов'язання повністю або в частині, має право вимагати від боржника відшкодування сплаченої майновим поручителем суми.
Із роз'яснень, викладених у п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року Про судове рішення у цивільній справі вбачається, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси ( ст. 4 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
В судовому засіданні представником відповідача не надано доказів та не спростовано факт отримання відповідачем кредитних коштів по договору від 21 серпня 2007 року, недійсності договору іпотеки від 21 серпня 2007 року, відтак суд приходить до висновку про правомірність дій позивача щодо виконання зобов'язань перед банком за боржника ОСОБА_4 по сплаті боргу в сумі 278297 гривень 49 копійок. За таких обставин позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними та підтвердженими належними доказами, що є підставою для їх задоволення.
Оскільки позивачем при подачі позовної заяви до суду був сплачений судовий збір у розмірі 4174 гривні 47 копійок, відтак суд вважає за необхідне стягнути такий з відповідача по справі, що відповідає п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 15, 16, 526, 536, 554, 1050, 1054, ЦК України, ст.ст. 1, 2, 77-78, 81, 89, 141, 259, 263-265, 273 ЦПК України, Законом України Про іпотеку від 5 червня 2003 року, постановою Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року Про судове рішення у цивільній справі , -
вирішив:
Позовну заяву задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_4, жителя АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробниче підприємство Україна ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 14194752 грошову суму в розмірі 278297 (двісті сімдесят вісім тисяч двісті дев'яносто сім) гривень 49 (сорок дев'ять) копійок.
Стягнути з ОСОБА_4, жителя АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробниче підприємство Україна ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 14194752 судовий збір в сумі 4174 (чотири тисячі сто сімдесят чотири) гривні 47 (сорок сім) копійок.
Рішення може бути оскаржене в 30-денний строк з дня його отримання шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Черкаської області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не буде скасовано.
Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Повний текст рішення виготовлено 11 липня 2018 року.
Сторони по справі:
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробниче підприємство Україна вул. Леніна, 43, м. Сміла Черкаська область, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 14194752.
Відповідач: ОСОБА_4, житель АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.
Третя особа: Публічне акціонерне товариство УкрСиббанк , вул. Андріївська, 2/12 м. Київ, код ЄДРПОУ 09807750.
Головуючий О.П.Опалинська
Суд | Смілянський міськрайонний суд Черкаської області |
Дата ухвалення рішення | 25.06.2018 |
Оприлюднено | 12.07.2018 |
Номер документу | 75237617 |
Судочинство | Цивільне |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні