Постанова

від 09.07.2018 по справі 916/1883/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/1883/16 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Величко Т.А.

суддів Бєляновського В.В., Поліщук Л.В.

секретар судового засідання - Клименко О.В.

за участю представників учасників справи:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 01.11.2017;

від відповідача: ОСОБА_2, ордер ОД № 270904 від 29.05.2018;

від третьої особи : ОСОБА_3, довіреність № 220/456/д від 20.12.2017;

від військової прокуратури Південного регіону України Одеського гарнізону: ОСОБА_4, посвідчення № 047394, дата видачі 11.07.2017;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України

на рішення господарського суду Одеської області від 26.09.2016 року

у справі №916/1883/16

за позовом: Приватного підприємства будівельної компанії Глиноземпромбуд

до відповідача: Державного підприємства Міністерства оборони України Південьвійськбуд

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Міністерства оборони України

за участю: військової прокуратури Південного регіону України Одеського гарнізону

про: стягнення заборгованості за Договором від 17.09.2008 № 1109-ГПС у розмірі

1 781 094,12 грн., з якої: 1 020 985,60 грн. - сума основного боргу, 668 419,18 грн. - сума інфляційного збільшення, 91 689,34 грн. - 3 % річних

суддя суду першої інстанції: ОСОБА_5

дата ухвалення рішення: 26.09.2016

повний текст рішення складений: 03.10.2016 року

Сторони повідомлені належним чином про час, дату та місце проведення судового засідання.

В судовому засіданні 09.07.2018 р. згідно ст. 238 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

У липні 2016 року Приватне підприємство будівельна компанія Глиноземпромбуд звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства Міністерства оборони України Південьвійськбуд , про стягнення заборгованості за Договором від 17.09.2008 № 1109-ГПС у розмірі 1 781 094,12 грн., з якої: 1 020 985,60 грн. - сума основного боргу, 668 419,18 грн. - сума інфляційного збільшення, 91 689,34 грн. - 3 % річних.

Позовні вимоги, із посиланням на статті 625, 837, 854 Цивільного кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору від 17.09.2008 № 1109-ГПС, щодо оплати вартості виконаних робіт.

Рішенням господарського суду Одеської області від 26.09.2016 року позов Приватного підприємства будівельної компанії Глиноземпромбуд задоволено частково: стягнуто з Державного підприємства Міністерства оборони України Південьвійськбуд на користь Приватного підприємства будівельної компанії Глиноземпромбуд 1 020 985,60 грн. основного боргу, 42 797,10 грн. - 3 % річних, 98 839,94 грн. - інфляційного збільшення; в задоволенні іншої частини позову відмовлено , вирішено питання про розподіл судових витрат.

Часткова відмова в позові мотивована тим, що обов'язок зі сплати (кінцевого розрахунку) у відповідача з огляду на умови п. 13.3 Договору, настав 10.03.2015, а отже нарахування 3 % річних та інфляційних втрат за період, що передував цій даті є неправомірним.

Не погодившись з означеним судовим рішенням, Міністерство оборони України - центральний орган виконавчої влади і військового управління, який не приймав участі при розгляді даної справи, звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у позові відмовити в повному обсязі.

Підставами скасування рішення місцевого господарського суду, на думку скаржника, є порушення норм матеріального права, неправильне застосування норм процесуального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Зокрема, апелянт зазначає, що під час розгляду господарської справи суду не були доведені обставини в частині наявності правових підстав для прийняття та оплати робіт за актом форми №КБ-2в за лютий 2015 року №б/н на суму 1 601 283, 60 грн. Як наслідок, рішення суду, яке не оскаржувалося Державним підприємством Міністерства оборони України Південьвійськбуд і набрало законної сили є підставою стягнення коштів з його рахунків, що не підтверджується договірними зобов'язаннями згідно з договором від 17.09.2008 № 1109-ГПС.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 07.05.2018 р. за вказаною апеляційною скаргою відкрите апеляційне провадження; Міністерство оборони України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

29.05.2018 р. через канцелярію суду від Військової прокуратури Південного регіону України Одеського гарнізону надійшла заява про участь у розгляді справи № 916/1883/16, яка з посиланням на положення ст. 23 Закону України Про прокуратуру , ст. 53 ГПК України мотивована необхідністю представництва інтересів держави в особі Міністерства оборони України.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, просив у задоволенні апеляційної скарги Міністерства оборони України відмовити у повному обсязі, з огляду на безпідставність та необґрунтованість викладених в ній доводів.

Крім того, позивач вважав, що суд апеляційної інстанції не мав встановлених законом підстав для залучення Міністерства оборони України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, та здійснив це упереджено, необґрунтовано, непропорційно.

Скаржник надав відповідь на відзив, зазначив, що між сторонами жодної додаткової угоди про коригування, зміну (збільшення чи зменшення) договірної ціни, визначеної Договором не укладалось; ціна згідно умов договору визначена як динамічна, але жодного разу не змінювалась та складає 2 638 000,00грн.; твердження позивача щодо визначення договірної ціни на рівні 3 168 400, 80 грн. є безпідставним, оскільки сторонами не було дотримано встановленого договором порядку зміни вартості робіт. Додатково скаржник також зауважив, що відповідачем на користь позивача була сплачена сума в розмірі 3 174 669,20 грн., що перевищує визначену Договором ціну, а отже жодної кредиторської заборгованості перед ПП БК Глинозмпробуд не існує, що також підтверджується довідкою до звіту внутрішнього аудиту фінансово-господарської діяльності ДП МОУ Південьвійськбуд від 23.01.2018 р. Наявний в матеріалах справи акт форми КБ-2в за лютий 2015 року на суму 1 601 283,60грн. як за обсягами, так і за ціноутворенням включає 100% робіт включених за актом форми КБ-2в № 1 за квітень 2015 року на суму 580 000, 00 грн., проте локального кошторису до договору підряду, а також акту форми КБ-2в № 1 за квітень 2015 року на суму 580 000, 00 грн. на розгляд суду представлено не було, у зв'язку з чим ДП МОУ Південьвійськбуд було позбавлено можливості перевірити дані щодо вартості та складу робіт, зазначених підрядником у акті форми КБ-2в за лютий 2015 року на суму 1 601 283,60грн.

В ході апеляційного розгляду скаржником/відповідачем було заявлено низку клопотань, зокрема:

клопотання про призначення судової будівельно-економічної експертизи, яке мотивоване необхідністю підтвердження висновків проведеного аудиту фінансово-господарської діяльності ДП МОУ Південьвійськбуд від 23.01.2018 р. щодо невідповідності фактично проведених розрахунків за договором договірній ціні, а також відповідності фактично виконаних робіт проектно-кошторисній документації;

клопотання про заміну сторони по справі, за змістом якого заявник з посиланням на ст.ст.512, 514, 516 ЦК України, ст. 52 ГПК України, просив суд залучити до участі у розгляді апеляційної скарги ОСОБА_6, у зв'язку з відступленням ПП Будівельна компанія Глиноземпромбуд права вимоги за договором № 1109-ГПС від 17.09.2008 р. в сумі 1 162 622, 64 грн. на користь ОСОБА_6 згідно договору про відступлення права вимоги від 11.09.2017 р.;

клопотання про витребування доказів, згідно якого заявник просив суд витребувати у Державній податковій інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області податкові накладні за період з січня 2013 року по грудень 2015 року, що містять інформацію щодо зберігання та/або придбання у Приватного підприємства Будівельна компанія Глиноземпромбуд за товарними позиціями, які зазначені в акті приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2015 року.

09.07.2018 р. від позивача через канцелярію надійшли заперечення щодо відзиву Міністерства оборони України на апеляційну скаргу та клопотання про призначення судової будівельно-економічної експертизи, згідно яких позивач зазначав, що як договір, так і всі додаткові угоди до нього, акти виконаних робіт (у тому числі й акт форми КБ-21в за лютий 2015 року на суму 1 601 283,60грн.), були належним чином акцептовані відповідачем, без жодних заперечень та зауважень.

Що стосується посилань скаржника на акт форми КБ-2в № 1 за квітень 2015 року на суму 580 000, 00 грн., позивач зауважив, що надав відповідачу виконавчу документацію у двох варіантах:

підписані зі свого боку акт виконаних підрядних робіт форми КБ-2в за лютий 2015 року на суму 1 601 283,60 грн.;

два акти виконаних підрядних робіт форми КБ-2в за лютий 2015 року, в яких обсяг виконаних робіт розділено на 580 000, 00 грн. та 1 021 283, 60 грн., що в сумі складало ті ж самі 1 601 283,60 грн.

Відповідач повернув належним чином підписаний та скріплений своєю печаткою акт виконаних підрядних робіт форми № КБ-2в за лютий 2015 року на суму 1 601 283,60 грн., який і був приєднаний до матеріалів справи. Представлений скаржником акт форми № КБ-2в за квітень 2015 року на суму 580 000, 00 грн. відповідачу не направлявся. На думку позивача, з боку відповідача мали місце дії щодо заміни першого аркушу акту форми КБ-2в за лютий 2015 року на суму 580 000, 00 грн.

Також позивач наголошував на безпідставності поданого скаржником клопотання про призначення судової будівельно-економічної експертизи, зазначаючи що у задоволенні відповідного клопотання відповідача під час розгляду справи в суді першої інстанції було обґрунтовано відмовлено, а принципово нових підстав та обставин для призначення експертизи, скаржник в своєму клопотанні не наводить; клопотання подане з порушенням встановленого ст.ст. 258, 267, 270 ГПК України порядку; для з'ясування зазначених скаржником питань відсутня необхідність у спеціальних знаннях, оскільки ці питання відносяться до оцінки доказів, тобто до повноважень суду в галузі права; законом не передбачено такого виду експертизи як будівельно-економічна.

За результатами розгляду поданих скаржником/відповідачем клопотань від 29.05.2018 про призначення судової будівельно-економічної експертизи, від 21.06.2018 про заміну сторони по справі, від 21.06.2018 про витребування доказів, судовою колегією в порядку ст. 233 ГПК України постановлено протокольні ухвали про залишення їх без розгляду з наступних мотивів:

Згідно із ч.1 ст.270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Відповідно до ст.169 ГПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Відповідно до п.7 ч.2 ст.258 ГПК України в апеляційній скарзі мають бути зазначені: клопотання особи, яка подала скаргу.

Згідно із ст.267 ГПК України суддя-доповідач у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду: 1) з'ясовує питання про склад учасників судового процесу; 2) визначає характер спірних правовідносин та закон, який їх регулює; 3) з'ясовує обставини, на які посилаються учасники справи як на підставу своїх вимог і заперечень; 4) з'ясовує, які обставини визнаються чи заперечуються учасниками справи; 5) вирішує питання щодо поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції; 6) за клопотанням сторін та інших учасників справи вирішує питання про виклик свідків, призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача; 7) за клопотанням учасників справи вирішує питання щодо вжиття заходів забезпечення позову; 8) вчиняє інші дії, пов'язані із забезпеченням апеляційного розгляду справи. Підготовчі дії, визначені пунктами 5, 6 частини першої цієї статті, вчиняються з дотриманням прав всіх учасників справи подати свої міркування або заперечення щодо їх вчинення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо під час вивчення матеріалів справи суд виявить нерозглянуті зауваження на правильність і повноту фіксування судового процесу технічними засобами, нерозглянуті письмові зауваження щодо повноти чи правильності протоколу судового засідання, невирішене питання про ухвалення додаткового рішення, суд постановляє ухвалу із зазначенням строку, протягом якого суд першої інстанції має усунути недоліки.

В апеляційній скарзі Міністерством оборони України не викладалось клопотання про призначення у справі будівельно-економічної експертизи або витребування доказів.

Не заявлено такі клопотання також і до відкриття першого судового засідання в суді апеляційної інстанції.

За приписом ч.2 ст. 207 ГПК України, суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Відповідно до ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Разом з цим, для поновлення пропущеного строку для подання клопотання скаржником про призначення експертизи та витребування доказів у апеляційного господарського суду відсутні підстави, оскільки наявність поважних причин пропуску цього строку представником скаржника не обґрунтована ані письмово, ані усно.

Наведене також стосується й заявленого відповідачем клопотання про заміну сторони у справі. Наразі, як вбачається з представлених суду доказів про наявність обставин відступлення права вимоги, відповідачу стало відомо 08.05.2018, проте відповідне клопотання заявлене лише 21.06.2018. Водночас, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно з приписами ст. 52 ГПК України залучення до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи допускається на будь-якій стадії судового процесу, а отже заявник не позбавлений можливості звернутися з відповідним клопотанням до суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, надавши оцінку всім обставинам справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 17.09.2008 р. між Акціонерним товариством закритого типу будівельна компанія Глиноземпромбуд (далі - АТЗТ БК Глиноземпромбуд ), правонаступником якого є Приватне підприємство будівельна компанія Глиноземпромбуд (далі - ПП БК Глиноземпромбуд , підрядник, позивач) та Державним підприємством Міністерства оборони України Південьвійськбуд (далі - замовник, відповідач) укладено Договір № 1109-ГПС (далі - Договір від 17.09.2008).

Відповідно до пунктів 1.1, 3.1 Договору від 17.09.2008 замовник (відповідач) доручає, а підрядник (позивач) бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами, із забезпеченням належної якості, відповідно до проектної документації, чинних нормативно-правових та інших актів (Державних будівельних норм, правил, стандартів тощо) у галузі будівництва та умов договору виконати роботи по капітальному ремонту військової будівлі спеціального призначення інв. № 61 у військовому містечку № 63 а, м. Миколаїв (шифр: Миколаїв-63а/61). Договірна ціна робіт з капітального ремонту об'єкта складає суму у розмірі 2 638 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 439 666,66 грн. Вказана договірна ціна є динамічною, складається підрядником на основі затвердженої проектно-кошторисної документації згідно нормативних документів. Сума договору на 2008 рік складає 2 638 000,00 грн.

Згідно із пунктами 12.2, 13.2, 13.3 Договору від 17.09.2008 передача закінчених робіт підрядником і приймання їх замовником оформлюється актом приймання-передачі. Розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі Актів прийняття виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в та Довідок про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3, протягом 3-х банківських днів з дати підписання Актів виконаних робіт. Документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються підрядником та передаються замовнику. Замовник зобов'язаний протягом 3-х днів підписати документи про виконані роботи та їх вартість. Якщо протягом 3-х днів замовник не підписав і не направив на адресу підрядника документи про виконані роботи та їх вартість, то роботи вважаються прийнятими замовником. Кінцеві розрахунки за виконані підрядником за договором роботи здійснюються на протязі десяти діб після виконання і прийняття всіх передбачених договором робіт.

15.01.2014 р. між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду № 6 до Договору від 17.09.2008, відповідно до якої сторони дійшли згоди продовжити термін дії Договору від 17.09.2008 на 2014 рік до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

В матеріалах справи також наявна договірна ціна на капітальний ремонт будівлі ГП №61 м. Миколаїв, у військовому містечку №63а, шифр 06-2006 , що здійснюється у 2014 році всього на суму 3168400, 80 грн., яка є твердою.

Як зазначає позивач, протягом 2014-2015 р.р. на виконання умов Договору від 17.09.2008 р. ним згідно актів приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2014 року, за грудень 2014 року та за лютий 2015 року були виконано будівельні роботи на загальну суму 3 168 400, 80 грн.

Вартість вказаних будівельних робіт оплачена відповідачем частково на суму 2 147 415, 20 грн. Таким чином, заборгованість відповідача за виконані у 2014-2015 р.р. будівельні роботи складає 1 020 985, 60грн.

27.08.2015 року позивач звернувся до відповідача із претензією №1 від 28.06.2015 р. на зазначену суму заборгованості, але відповідач відповідь на неї не надав та заборгованість не сплатив.

Через незадоволення власних грошових вимог, позивач звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Відповідача зазначеної суми заборгованості за Договором від 17.09.2008 № 1109-ГПС у розмірі 1 781 094,12 грн., з якої 1 020 985,60 грн. - сума основного боргу та нарахованих на неї відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України 3% річних у сумі 91 689,34 грн. та інфляційного збільшення у сумі 668 419,18 грн.

Оскаржуваним рішенням місцевого господарського суду, вимоги Приватного підприємства будівельної компанії Глиноземпромбуд задоволено частково.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 91 689,34 грн. та інфляційного збільшення в сумі 668 419,18 грн. суд першої інстанції виходив з арифметичної необґрунтованості представленого позивачем розрахунку, оскільки обов'язок зі сплати (кінцевого розрахунку) у відповідача за виконані роботи настав за спливом 10 діб, а саме, 10.03.2015. А відтак, нарахування 3 % річних та інфляційних втрат за період, що передував цій даті, за висновком суду, є неправомірним.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Статтями 11, 509 ЦК України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань).

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Положеннями частини другої статті 317 ГК України передбачено, що загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень ЦК України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України).

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 853 ЦК України Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Як встановлено судом, позивачем на виконання умов договору виконано, а відповідачем прийнято виконані позивачем, на загальну суму 4 195 654,80 грн., що підтверджується Актами приймання виконаних підрядних робіт КБ-2в та Довідками про вартість виконаних будівельних робіт КБ-3, а саме:

- 194 214,00 грн. - акт прийому виконаних підрядних робіт за листопад 2008 року від 30.11.2008 № 1;

- 441 262,80 грн. - акт прийому виконаних підрядних робіт за листопад 2008 року від 30.11.2008 № 3;

- 30 452,40 грн. - акт прийому виконаних підрядних робіт за листопад 2008 року від 30.11.2008 № 3;

- 189 153,60 грн. - акт прийому виконаних підрядних робіт за листопад 2008 року від 30.11.2008 № 2;

- 172 171,20 грн. - акт прийому виконаних підрядних робіт за листопад 2008 року від 30.11.2008 № 1;

- 353 666,40 грн. - акт приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2014 року від 30.08.2014, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за серпень 2014 року;

- 1 213 450,80 грн. - акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2014 року від 30.12.2014, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2014 року;

- 1 601 283,60 грн. - акт приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2015 року від 28.02.2015, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за лютий 2015 року.

Вказані акти підписані представником відповідача та скріплені печаткою Підприємства без будь-яких зауважень та заперечень.

Наразі, як вбачається із матеріалів справи, позивачем зобов'язання виконання робіт по капітальному ремонту виконані і наявні в матеріалах справи Акти прийняття виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в та Довідки про вартість виконаних підрядних робіт, з огляду на положення п. 12.2, 13.2, 13.3 Договору належною мірою це підтверджують.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами Договору від 17.09.2008, а саме пунктом 13.3 передбачено, що кінцеві розрахунки за виконані підрядником за договором роботи здійснюються на протязі десяти діб після виконання і прийняття всіх передбачених договором робіт.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 202 ГК України та ст.598 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що відповідачем частково сплачено за виконані роботи 3 174 669,20 грн., що підтверджується виписками з особового рахунку Позивача, а саме: 389 500,00 грн. - 06.11.2008; 364 990,76 грн. - 18.11.2008; 145 000,00 грн. - 19.06.2014; 55 000,00 грн. - 07.08.2014; 100 000,00 грн. - 15.08.2014; 110 000,00 грн. - 28.08.2014; 46 333,60 грн. - 10.09.2014; 50 000,00 грн. - 10.09.2014; 53 666,40 грн. - 10.09.2014; 178,44 грн. - 30.09.2014; 300 000,00 грн. - 06.10.2014; 150 000,00 грн. - 14.10.2014; 240 000,00 грн. - 17.10.2014; 110 000,00 грн. - 03.11.2014; 140 000,00 грн. - 11.11.2014; 200 000,00 грн. - 28.11.2014; 100 000,00 грн. - 02.12.2014; 40 000,00 грн. - 30.12.2014; 580 000,00 грн. - 24.04.2015.

Отже, відповідачем не були виконані грошові зобов'язання в сумі 1 020 985,60 грн. з оплати виконаних робіт - будь-яких доказів протилежно або припинення відповідних грошових зобов'язань перед Позивачем у будь-який інший передбачений законом спосіб, Відповідачем всупереч ст.ст. 13, 14, 74 ГПК України до матеріалів справи не надано. Таке невиконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ЦК України, а сам Відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні ч.1 ст.612 цього Кодексу.

Приписами частини другої статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до п. 3.1 постанови Пленуму ВГСУ Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань № 14 від 17.12.2013 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань № 14 від 17.12.2013 індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Як зазначено вище, судом першої інстанції встановлено, що останній Акт приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2015 року підписаний та скріплений печатками сторін 28.02.2015. А отже, в силу положень п. 13.3 Договору від 17.09.2008 р., обов'язок зі сплати (кінцевого розрахунку) у відповідача за виконані роботи настав за спливом 10 діб, а саме, 10.03.2015. Таким чином, суд першої інстанції дійшов цілком правомірного висновку, що нарахування 3 % річних та інфляційних втрат за період, що передував цій даті є неправомірним.

Представлений позивачем розрахунок інфляційних втрат та суми 3% річних перевірений як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, та визнаний обґрунтованим в частині 3% річних за період з 11.03.2015 до 07.07.2016 на суму 42 797,10 грн. та щодо інфляційного збільшення за період з 01.05.2015 до 30.06.2016 на суму 98 839,94 грн.

При цьому, інфляційні втрати не були нараховані за квітень 2015р., оскільки період прострочення платежу з 24.04.2015 по 01.05.2015 становить менше місяця. З тих же підстав не нараховувались інфляційні втрати за липень 2016р.

Що стосується посилань заявника апеляційної скарги про відсутність правових підстав оплати вартості виконаних робіт за актом форми КБ-2в за лютий 2015 року, колегія суддів зазначає наступне:

сторонами спору у Договорі погоджено, що договірна ціна є динамічною (пункт 3.1 Договору) та на 2008 рік складає - 2638000,00грн.;

додатковою угодою №6 до Договору, укладеною між Позивачем та Відповідачем 15.01.2014, сторони погодили продовжити термін дії Договору від 17.09.2008 на 2014 рік до повного виконання сторонами своїх зобов'язань;

за змістом ст.ст. 843, 844 ЦК України ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу та може бути визначена у кошторисі;

в матеріалах справи міститься підписана та скріплена печатками сторін договірна ціна на 2014 рік на суму 3168400,80грн.;

як позивачем, так і відповідачем підписані акти приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2014 р., грудень 2014 р. та лютий 2015 р. на вказану суму, і факт виконання таких робіт відповідачем не заперечувався.

Підписані сторонами акти виконаних робіт є первинними документами, оскільки фіксують факт здійснення господарської операції, відповідно, є підставою для здійснення розрахунків за фактично виконані роботи (надані послуги), про що слушно зазначає і ПП БК Глиноземпромбуд в апеляційній скарзі.

Згідно з приписами статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями і, оскільки між сторонами виникли майнові відносини, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина перша статті 1 ЦК України), що регулюються актами цивільного законодавства України, а отже взяття відповідачем відповідних зобов'язань з перевищенням повноважень не звільняє останнього від обов'язку виконати зобов'язання за Договором щодо оплати вартості прийнятих робіт.

Колегіє суддів також відхиляються посилання скаржника на акт форми КБ-2в за квітень 2015 року на суму 580 000, 00 грн., оскільки вказані обставини жодним чином не спростовують факту підписання акту форми КБ-2в за лютий 2015 року на суму 1 601 283,60 грн., засвідчена копія якого також міститься в матеріалах справи. Як зазначалося вище, акт форми КБ-2в за лютий 2015 року підписаний сторонами без жодних зауважень та заперечень та скріплений печатками Підприємств.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги Міністерства оборони України колегія суддів відхиляє з огляду на те, що усі обставини у даній справі, були ретельно досліджені судом першої інстанції та додатково перевірені на предмет їх обґрунтованості Одеським апеляційним господарським судом в процесі апеляційного розгляду справи.

Відповідно до ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

2. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

3. Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо:

1) справу розглянуто неповноважним складом суду;

2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими;

3) справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою;

4) суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі;

5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні;

6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу;

7) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

4. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення господарського суду Херсонської області від 21.11.2017р. відповідає обставинам справи та нормам чинного законодавства, зміні або скасуванню не підлягає, а відтак, залишається без змін на підставі ст.276 ГПК України.

Відповідно до п. в ч.4 ст.282 ГПК України (в діючій редакції) постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

В даному випадку витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги) покладаються на Міністерство оборони України, оскільки доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 50, 232, 233, 240, 269, 270, 275, 276 281, 282, 283 Господарського процесуального кодексу України, -

П О С Т А Н О В И В:

Залучити Міністерство оборони України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору у справі №916/1883/16 на стороні відповідача.

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, рішення господарського суду Одеської області від 26.09.2016 року у справі №916/1883/16 залишити без змін.

Постанова в порядку ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку, передбаченому параграфом 1 глави 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України

Повний текст складено 13.07.2018 р.

Головуючий суддя судді ОСОБА_7 ОСОБА_8 ОСОБА_9