Ухвала

від 11.07.2018 по справі 18/268-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

11.07.2018 Справа № 18/268-08

м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал засідань 511

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Широбокової Л.П. - доповідач,

суддів : Подобєд І.М., Орєшкіна Е.В.

секретар судового засідання Абадей М.О.

за участю представників сторін:

від апелянта - ОСОБА_1, довіреність №7/10-89 від 17.01.2018, представник,

від позивача: представник не з'явився

від відповідача: представник не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпровської міської ради, м. Дніпро на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2008 та додаткове рішення від 12.12.2008 у справі №18/268-08 (суддя Петрова В.І.)

за позовом Підприємства об'єднання громадян КАСКАД , м. Дніпро

до Приватного підприємства КХТ Плюс , м. Дніпро

про розірвання попереднього договору оренди та визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

За наслідками розгляду позову Підприємства об'єднання громадян КАСКАД до Приватного підприємства КХТ Плюс про розірвання попереднього договору оренди нерухомого майна від 28.08.2008 та визнання права власності за позивачем на торгівельний комплекс, розташований за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Братів Трофімових, 32Н Господарським судом Дніпропетровської області було прийняте рішення від 27.11.2008 та додаткове рішення від 12.12.2008 у справі №18/268-08 (суддя Петрова В.І.). Вказаним рішенням (з врахуванням додаткового рішення) суд визнав за Підприємством об'єднання громадян КАСКАД (код ЄДРПОУ №30619582) право власності на торгівельний комплекс, розташований за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Братів Трофімових, 32Н, який складається з: торгівельного павільйону літ.А-1площею 22,3 кв.м, торгівельного павільйону літ.Б-1 площею 100,5 кв.м, торгівельного павільйону літ.В-1 площею 35,5 кв.м, торгівельного павільйону літ.Г-1 площею 26,6 кв.м, замощення літ.1,11 площею 257,0 кв.м без акту вводу в експлуатацію.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідно до ч. 3 ст. 376 Цивільного кодексу України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухове майно. Судом встановлено, що на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 21.09.2005 року №378/30 Про передачу підприємству Каскад Обласної громадської організації Фонду сприяння ветеранам, військовослужбовцям та співробітникам Спеціалізованих моторизованих частин міліції Щит і Меч земельної ділянки по вул. Братів Трофімових, у районі будинку №32 в оренду для улаштування та експлуатації торговельного комплексу (майданчик) між Дніпропетровською міською радою та Підприємством об'єднання громадян КАСКАД укладений договір оренди землі, який посвідчений нотаріально 21.10.2005 року за реєстраційним номером №10105 та зареєстрований в книзі записів реєстрації договорів оренди землі 27 жовтня 2005 року за №04051040109. За вказаним договором міська рада передала, а позивач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,0291 га, яка знаходиться за адресою: вул. Братів Трофімових, у районі будинку №32 (Ленінський район), строком на п'ять років. Здійснюючи господарську діяльність позивач на належній йому на праві користування земельній ділянці без належного дозволу та належно затвердженого проекту здійснив самовільне будівництво та реконструкцію шляхом перебудови будівлі торговельного комплексу.

Дніпровська міська рада 25.05.2018 звернулась до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, та посилаючись на те, що вказаним рішенням суд вирішив питання про її права та обов'язки, не залучивши апелянта до участі у справі, просив рішення скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- статтею 83 Земельного кодексу України презюмується належність земельних ділянок на території міста Дніпро територіальній громаді міста з визначенням її власником Дніпровської міської ради;

- правовою основою виникнення права користування земельною ділянкою є рішення органу місцевого самоврядування, яке останній відносно земельної ділянки, на якій розміщено самовільно збудоване майно, не приймав;

- суд безпідставно визнав за відповідачем право власності на самовільно збудоване майно без відповідних дозвільних документів;

- на даний час договір оренди землі не продовжено, а, отже, вказаною земельною ділянкою позивач користується неправомірно, та внаслідок ухвалення оскаржуваного судового рішення ця земельна ділянка вибула з користування Дніпровської міської ради.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.06.2018 Дніпровській міській раді було поновлено строк на апеляційне оскарження та апеляційна скарга на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2008 та додаткове рішення від 12.12.2008 у справі №18/268-08 прийнята до провадження колегією суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П. (доповідач), суддів Подобєд І.М., Орєшкіної Е.В. Розгляд справи призначений у судовому засіданні на 11.07.2018.

У судовому засіданні 11.07.2018 повноважний представник апелянта апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, рішення у справі скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Повноважні представники позивача та відповідача в судове засідання не з'явилися. Від ліквідатора ПП КХТ Плюс ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому висловлене прохання про закриття апеляційного провадження з посиланням на те, що оскаржуваним рішенням права та обов'язки апелянта не порушені, обставини справи свідчать про те, що апелянт вже тривалий час був обізнаним про наявність оскаржуваного рішення, тому відсутні підстави для поновлення строку на оскарження рішення суду. Вказує, що рішення суду є законним та обгрунтованим.

З відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань апеляційним судом встановлено, що Підприємство об'єднання громадян КАСКАД (код 30619582), яке є позивачем у справі, припинено, про що здійснено запис 05.12.2017; Приватне підприємство КХТ Плюс (код 30540209), яке є відповідачем у справі, припинено, про що здійснено запис 25.09.2012.

Суд констатує, що відзив на апеляційну скаргу подано неповноважною особою, оскільки повноваження ліквідатора підприємства припиняються з моменту внесення запису до ЄДРПОУ щодо припинення юридичної особи.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення апелянта, обґоворивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку про наявність підстав для припинення апеляційного провадження, виходячи з наступного.

Приписами ст. 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, до яких, зокрема, віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Частиною 2 ст. 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем в статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення. Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону. Відтак, випадки, в яких особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку, мають бути встановлені ГПК України.

Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Згідно ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Як роз'яснено у п. 5-2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" №7 від 17.05.2011, що у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК України підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі. Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження. При цьому, слід зазначити, що судове рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб.

Як встановлено судом вище, оскаржуваним рішенням господарського суду було визнано за Підприємством об'єднання громадян КАСКАД (код ЄДРПОУ №30619582) право власності на торгівельний комплекс, розташований за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Братів Трофімових, 32Н. Апелянтом не оспорюється право власності відповідача на це майно, а останній посилається на те, що господарським судом було вирішено питання щодо земельної ділянки, яка є власністю територіальної громади, що позбавило останнього можливості розпоряджатися цією земельною ділянкою. Втім, як вбачається із рішення суду та додаткового рішення суд не вирішував питання щодо прав на земельну ділянку, в резолютивній частині рішення не має посилання на права чи обов'язки Дніпровської міської ради. В мотивувальній частині рішення також відсутні будь-які висновки суду про права та обов'язки апелянта. Судом було тільки встановлено ту обставину, що на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 21.09.2005 року №378/30 земельна ділянка по вул. Братів Трофімових, у районі будинку №32 була надана в оренду для улаштування та експлуатації торговельного комплексу (майданчик), та укладений договір оренди землі від 21.10.2005р. строком на п'ять років.

В 2.2. цього договору зазначено, що на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна, інші об'єкти інфраструктури, які зазначені в акті приймання-передачі земельної ділянки, тобто нерухоме майно вже знаходилося на орендованій земельній ділянці, щодо якої апелянтом в 2005 році було прийнято рішення про передачу в оренду.

Аналізуючи право особи на розгляд її скарги в апеляційному суді крізь призму застосування статті 6 Конвенції, з урахуванням практики ЄСПЛ у Рішенні 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України", яким зазначено, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. А також приймаючи до уваги висновки ЄСПЛ у Рішенні 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" яким зазначено, що "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями", колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що скаржником при зверненні з апеляційною скаргою не доведено, а з матеріалів справи не вбачається, що оскаржуваним рішенням місцевого суду вирішено питання про права та обов'язки останнього чи позбавлено його права розпоряджатися земельною ділянкою.

Щодо подальшого розпорядження земельною ділянкою Дніпровською міською радою свідчить також договір оренди землі від 23.12.2011, який був укладений з ТОВ Капітал-4 строком на п'ять років.

Тому доводи апелянта про те, що судом першої інстанції було вирішено питання про його права та обов'язки щодо земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно, спростовуються вище встановленими обставинами справи та апеляційним судом відхиляються.

Посилання апелянта, що на даний час договір оренди землі не продовжено, та вказаною земельною ділянкою позивач користується неправомірно, є безпідставними, оскільки як встановлено апеляційним судом Підприємство об'єднання громадян КАСКАД (код 30619582), яке було позивачем у справі, припинено, про що здійснено запис 05.12.2017, та в подальшому договір оренди міська рада укладала вже з іншою особою.

В такому випадку позивач може обрати інший спосіб захисту свого права на земельну ділянку як укладення договору в судовому порядку, стягнення збитків тощо.

Апеляційний суд у прийнятті даної ухвали керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Понамарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

Суд також констатує, що у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод представлено право на суд, разом із правом на доступ до суду. Між тим, Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2011р. по справі "Мушта проти України" зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

Оскаржуване рішення було прийнято судом майже десять років тому. Міська рада як власник земельної ділянки приймала рішення щодо надання цієї земельної ділянки в оренду в 2005 році та в подальшому повинна була своєчасно контролювати використання землі, та як було встановлено апеляційним судом при розгляді апеляційної скарги, в подальшому розпоряджалася земельною ділянкою, на якій розташоване спірне нерухоме майно, укладаючи договір оренди в 2011 році, тобто після винесення оскаржуваного рішення, а отже мала знати щодо власника нерухомого майна та підстав набуття ним права власності і вчасно оскаржити судове рішення.

Суд також враховує ту обставину, що як позивач так і відповідач є припиненими, та за відсутності сторін спору рішення суду не може бути переглянуте.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 264 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.

Згідно ч. 2 наведеної статті про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки права апелянта оскаржуваним рішенням не порушені, а рішення стосовно його прав та обов'язків судом не приймалось, то відповідно він не наділений процесуальний правом на апеляційне оскарження прийнятих у даній справи процесуальних документів, зокрема на оскарження рішення Гоподарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2008 та додаткового рішення від 12.12.2008 у справі №18/268-08, а відтак апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради на рішення Гоподарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2008 та додаткового рішення від 12.12.2008 у справі №18/268-08 підлягає закриттю.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по апеляційній скарзі покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 231, 234, 255, 264, 281 Господарського процесуального кодексу України Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2008 та додаткове рішення від 12.12.2008 у справі №18/268-08 за позовом Підприємства об'єднання громадян КАСКАД , м. Дніпро до Приватного підприємства КХТ Плюс , м. Дніпро про розірвання попереднього договору оренди та визнання права власності.

2. Судові витрати за апеляційною скаргою покласти на апелянта - Дніпровську міську раду.

3. Матеріали справи №18/268-08 повернути до Господарського суду Дніпропетровської області.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання колегією суддів та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції у строк, встановлений ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повна ухвала складена 16.07.2018.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя І.М. Подобєд

Суддя Е.В. Орєшкіна