Ухвала

від 04.02.2019 по справі 18/268-08

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 лютого 2019 року

м. Київ

Справа № 18/268-08

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Сухового В.Г.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Дніпровської міської ради на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.12.2018 (головуючий суддя Білецька Л.М., судді Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.), на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2008 (суддя Петрова В.І.) та на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2008 (суддя Петрова В.І.) у справі №18/268-08

за позовом Підприємства об'єднання громадян "КАСКАД"

до Приватного підприємства "КХТ Плюс"

про розірвання попереднього договору оренди та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

28.12.2018 Дніпровська міська рада через Центральний апеляційний господарський суд подала до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.12.2018, на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2008 та на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2008 у справі №18/268-08.

Перевіривши матеріали касаційної скарги Дніпровської міської ради, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Приписами частини 3 статті 311 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

За змістом пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Таким чином процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень, а також обґрунтування того, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування і яким чином воно вплинуло на прийняття цих рішень.

Разом з цим особи, що звертаються до Верховного Суду з касаційними скаргами, мають враховувати, що Верховний Суд є судом "права, а не факту ", а тому посилання у касаційній скарзі на недоведеність обставин справи чи на перевагу одних доказів над іншими не допускається.

В касаційній скарзі скаржник описує обставини справи, хронологію виникнення спору та посилається на те, що суди попередніх інстанцій прийняли оскаржувані рішення із порушенням норм матеріального права, неповно з'ясували обставини, що мають значення для справи, а тому підлягають скасуванню.

Крім того, в поданій касаційній скарзі скаржник цитує загальні норми Господарського процесуального кодексу України, якими врегульовано ухвалення судових рішень та вдається до перерахування норм, що регулюють право власності комунального майна, здійснення управління даного майна, набуття права власності і користування земельними ділянками із земель комунальної власності; проте, не зазначає, обґрунтування того, в чому саме полягає порушення або неправильне застосування судами конкретних норм матеріального та/або процесуального права, на думку скаржника, і яким чином це вплинуло на прийняття оскаржуваних судових рішень , натомість спонукає до переоцінки наявних у справі доказів, яким вже було надано оцінку господарськими судами попередніх інстанцій.

Саме лише посилання на неповноту з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для її вирішення, невідповідність окремих висновків обставинам справи, цитуванням окремих норм законів, а також посилання лише на факт порушення норм матеріального та процесуального права, не є належним виконанням зазначеного вище положення Господарського процесуального кодексу України.

Суд зазначає, що в силу приписів частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а тому всі доводи скаржника про недоведеність обставин справи та про необхідність додаткової оцінки доказів Судом не приймаються.

Зазначення суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права полягає в тому, що скаржник повинен у касаційній скарзі вказати, які саме норми порушено чи застосовано неправильно, і в чому саме полягає це порушення або неправильне застосування.

За таких обставин, враховуючи, що касаційна скарга зводиться до переоцінки доказів, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, а також викладення обставин справи без належного обґрунтування порушення або неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень, така скарга не може бути прийнята до розгляду.

Згідно з частинами 2 та 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Таким чином, суд касаційної інстанції зазначає, що Дніпровській міській раді необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме зазначити обґрунтування того, в чому, на думку скаржника, полягає неправильне застосування конкретних норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі №18/268-08.

Матеріали з усунення недоліків слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії цих матеріалів іншим учасникам справи.

Керуючись статтями 174, 234, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1 . Касаційну скаргу Дніпровської міської ради на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.12.2018, на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2008 та на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2008 у справі №18/268-08 залишити без руху.

2. Надати скаржнику строк, тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали, для усунення недоліків скарги.

3. Довести до відома скаржника, що поштову кореспонденцію слід надсилати за адресою Касаційного господарського суду: 01016, м. Київ, вул. О.Копиленка, 6.

4 . У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Суховий В.Г.