Постанова

від 04.07.2018 по справі 925/852/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2018 р. м. Київ Справа№ 925/852/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Тищенко А.І.

Шаптали Є.Ю.

при секретарі судового засідання Григораш Н.М.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 04.07.2018

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Черкаської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 15.08.2017 (повний текст складено 17.08.2017)

у справі № 925/852/17 (суддя Васянович А.В.)

за позовом Черкаської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метро-Інформ"

про стягнення 87 800,75 грн.

В судовому засіданні 04.07.2018 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 Черкаська міська рада звернулася до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метро-Інформ" (надалі - ТОВ "Метро-Інформ") про стягнення 87 800,75 грн. збитків у виді неодержаного доходу за час фактичного користування земельною ділянкою, посилаючись на положення ст. 22 ЦК України, ст. 224 ГК України та ст.ст. 152, 156, 157 Земельного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 15.08.2017 (суддя Васянович А.В.) у задоволенні позову відмовлено з огляду на встановлення обставин щодо правомірного використання відповідачем земельної ділянки, на якій розташовано орендоване ТОВ "Метро-Інформ" у Черкаської міської ради нерухоме майно.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги аналогічні змісту доводам позовної заяви.

Апелянт зазначає, що відповідачем не було надано на затвердження проект землеустрою та не було укладено договір оренди землі з Черкаською міською радою станом на день подачі позову до суду.

Вказує, що факт несплати орендної плати за користування земельною ділянкою без належного оформлення права користування нею підтверджується листом ДПІ у м. Черкаси №558/23-01-12-0327 від 16.01.2017.

На переконання апелянта, місцевим господарським судом не було досліджено, що землекористувачем земельної ділянки орієнтовною площею 0,7636 га по вул. Сумгаїтській, 15/1 в м. Черкаси фактично є ТОВ "Метро-Інформ", яке використовує дану земельну ділянку без правоустановчих документів та не сплачує орендну плату.

Таким чином, збитки в розмірі 87 800,75 грн. було заподіяно ТОВ "Метро-Інформ" позивачеві внаслідок використання ним земельної ділянки без правоустановчих документів за період з 31.08.2016 по 15.02.2017.

За твердженнями апелянта, відмовляючи в позові, місцевий господарський суд дійшов висновку, що в останнього з виникненням права оренди на нежитлове приміщення по вул. Сумгаїтській, 15/1 у м. Черкаси в силу ст.ст. 796, 797 ЦК України виникло право користування земельною ділянкою, на якій знаходиться це приміщення. В свою чергу, позивач ніяким чином не заперечує права відповідача на користування земельною ділянкою, але це право повинно бути оформлено договором оренди землі або ж цивільно- правовою угодою у відповідності до чинного законодавства.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач зазначає, що у відповідача з виникненням права оренди на нежитлове приміщення по вул. Сумгаїтська, 15/1 у м. Черкаси в силу ст.ст. 796, 797 ЦК України виникло право на користування земельною ділянкою, на якій знаходиться це приміщення. При цьому закон не передбачає необхідності в отриманні орендарем нежитлового приміщення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій знаходиться орендоване приміщення. Відтак, фактичне користування відповідачем земельною ділянкою, на якій знаходиться орендоване нежитлове приміщення, є правомірним і відповідно не є самовільним, а тому відповідач вважає користування земельною ділянкою, на якій знаходиться орендоване ним нежитлове приміщення, правомірним.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2017 рішення Господарського суду Черкаської області від 15.08.2017 у справі №925/852/17 скасовано. Прийнято нове рішення про задоволення позову.Стягнуто з ТОВ "Метро-Інформ" на користь Черкаської міської ради 87 800,75 грн. збитків у виді неодержаного доходу за час фактичного користування земельною ділянкою з огляду на доведеність та обґрунтованість позовних вимог.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вказану постанову апеляційної інстанції скасовано, справу передано на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2018 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2018 у справі №925/852/17 призначено розгляд справи на 04.07.2018.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.07.2018, у зв'язку з перебуванням судді Михальської Ю.Б. у відпустці для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2018 у справі №925/852/17 колегією суддів у визначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 04.07.2018 підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 04.07.2018 заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу та у поясненнях по суті спору, просив її відхилити, оскаржуване рішення залишити без змін.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 31.08.2016 між Черкаською міською радою (орендодавець) та ТОВ "Метро-Інформ" (орендар) укладено договір оренди об'єкта нерухомості №914, за умовами якого орендодавець зобов'язався передати орендареві, а орендар - прийняти у строкове платне користування нежитлові будівлі загальною площею 5906,40 м 2 , розташовані за адресою: м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, 15/1, що належать до комунальної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Черкаської міської ради 29.09.2003 на підставі рішення від 16.09.2003 за №906.

Передача відповідачу будівлі за договором оренди підтверджується актом від 31.08.2016 приймання-передачі об'єктів нерухомості за адресою: м.Черкаси, вул. Сумгаїтська, 15/1.

Пунктом 7.1.12 договору визначено, що орендар зобов'язаний укласти з власником землі договір про плату за землю або цивільно-правову угоду за фактичне використання землі.

20.10.2016 відповідач звернувся до позивача із заявою щодо надання дозволу на розробку відповідної землевпорядної документації.

Рішенням Черкаської міської ради від 17.11.2016 №2-1375 відповідачу було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,7636 га по вул. Сумгаїтській, 15/1 під нежитлові приміщення.

Судом встановлено, що відповідач не надав на затвердження проект землеустрою та не уклав договір оренди землі з позивачем.

Черкаська міська рада у позові зазначала, що землекористувачем земельної ділянки орієнтовною площею 0,7636 га по вул. Сумгаїтській, 15/1 в м. Черкаси фактично є ТОВ "Метро-Інформ", яке використовує земельну ділянку без правовстановлюючих документів.

З матеріалів справи також вбачається, що рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради №1272 від 13.11.2015 "Про затвердження Положення про комісію для визначення збитків власникам землі та землекористувачам і втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва в м. Черкаси" було затверджено Положення про комісію для визначення збитків власникам землі та землекористувачам і втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва в м. Черкаси згідно з додатком.

23.09.2016 виконавчим комітетом Черкаської міської ради було прийнято рішення №1217 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради №1262 від 02.09.2004 "Про затвердження складу комісії для визначення збитків власникам землі та землекористувачам і втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва в м. Черкаси.

Актом про визначення збитків власнику землі №15-2017 від 05.04.2017 було визначено збитки у вигляді неодержаного доходу Черкаською міською радою за час користування ТОВ "Метро-Інформ" земельною ділянкою по вул. Сумгаїтській, 15/1 за період з 31.08.2016 по 15.02.2017 у розмірі 87 800,75 грн.

Зазначений акт затверджений рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради №479 від 05.05.2017 (а.с. 16).

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд дійшов висновку, що у відповідача з виникненням права оренди на нежитлове приміщенням по вул. Сумгаїтська, 15/1 у м. Черкаси в силу ст. ст. 796, 797 ЦК України виникло право користування земельною ділянкою, на якій знаходиться це приміщення. При цьому закон не передбачає необхідності в отриманні орендарем нежитлового приміщення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій знаходиться орендоване приміщення. Відтак фактичне користування відповідачем земельною ділянкою, на якій знаходиться орендоване нежитлове приміщення, є правомірним і відповідно не є самовільним. Тобто відповідач, користуючись земельною ділянкою, на якій знаходиться орендоване ним нежитлове приміщення, діяв правомірно.

Скасовуючи рішення першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції аргументував судове рішення тим, що оскільки фактично договір оренди майна між сторонами у справі укладено 31.08.2016, відповідач був зобов'язаний за умовами цього договору укласти договір оренди земельної ділянки, натомість в порушення пункту 7.1.12 договору оренди майна ТОВ "Метро-Інформ" договору оренди землі не уклало. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що саме невиконання відповідачем умов розділу 7 договору оренди призвело до заподіяння позивачеві збитків у сумі 87 800,75 грн.

Скасовуючи вказану постанову, касаційний суд зазначив, що суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про наявність правових підстав для стягнення саме збитків у вигляді неодержаного доходу за час фактичного користування земельною ділянкою на підставі ст. 22 ЦК України, ст.224 ГК України і статей 152, 156, 157 ЗК України у зв'язку з порушенням відповідачем вимог підпункту 7.1.12 пункту 7.1 розділу 7 договору оренди об'єкта нерухомості, не надав належної оцінки правовій природі заявленої до стягнення суми, враховуючи вимоги чинного законодавства та правовідносини сторін.

Вказав, що під час нового розгляду апеляційному суду слід урахувати наведене, оцінити правомірність вимог позивача, надати належну оцінку всім доводам учасників справи із належним обґрунтуванням прийняття або неприйняття відповідних доводів і доказів, а отже і встановити обставини щодо наявності або, навпаки, відсутності підстав для задоволення позову.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Предметом спору у справі є вимога Черкаської міської ради про стягнення з ТОВ "Метро-Інформ" збитків у виді неодержаного доходу за час фактичного користування земельною ділянкою, зважаючи на положення ст. 22 ЦК України, ст. 224 ГК України і ст.ст. 152, 156, 157 Земельного кодексу України, з огляду на використання земельної ділянки без належного оформлення права такого користування.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Суб'єктами права на землі комунальної власності згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, чи зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою.

Статтею 125 ЗК України передбачено, що право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

За змістом ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

За змістом ст. 211 ЗК України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі статтею 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Земельний кодекс України та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин є спеціальними щодо правовідносин із відшкодування збитків землевласникам та землекористувачам, у тому числі у виді неодержаних ними доходів.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Пунктом "д" частини 1 статті 156 ЗК України передбачено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом ст. 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Отже, зважаючи на викладені норми, користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів позбавляє орендодавця права одержати дохід у виді орендної плати за землю, який він міг би отримувати, якби його право не було порушено.

Постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19.04.1993 затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (далі - Порядок), за змістом пункту 1 якого власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Відповідно до пункту 3 цього Порядку відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. Неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Розміри збитків, у тому числі неодержані доходи, згідно з пунктом 2 Порядку визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.

Отже, зважаючи на викладене, у разі неукладення договору оренди, суперфіцію або інших правочинів як правових підстав для користування земельною ділянкою з вини користувача настають правові наслідки, передбачені ст. 157 Земельного кодексу України та Порядком.

Разом із цим відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача і вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди слід встановити як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки), так і ступінь вини у розумінні ст.1193 ЦК України.

При цьому встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність є причиною, а збитки, яких зазнала потерпіла особа, - наслідком такої протиправної поведінки.

Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Як у випадках порушення зобов'язання за договором, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (ст.ст. 614, 1166 ЦК України) передбачає презумпцію вини правопорушника.

Як вже зазначалось, 31.08.2016 між Черкаською міською радою (орендодавець) і ТОВ "Метро-Інформ" (орендар) укладено договір об'єкта нерухомості № 914, за умовами якого орендодавець зобов'язався передати орендареві, а орендар - прийняти у строкове платне користування нежитлові будівлі загальною площею 5906,40 м 2 , розташовані за адресою: м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, 15/1, що належать до комунальної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст.ст. 626, 627 та 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається із матеріалів справи, в пункті 7.1 договору оренди об'єкта нерухомості від 01.08.2016 визначено зобов'язання орендаря, зокрема, укласти з власником землі договір про плату за землю або цивільно-правову угоду за фактичне користування землею (підпункт 7.1.12 пункту 7.1 розділу 7 договору).

Разом із цим, у розділі 9 договору оренди об'єкта нерухомості встановлена відповідальність сторін.

Так, згідно з пунктом 9.3 за порушення або невиконання умов, передбачених пунктом 7.1 договору, орендар сплачує орендодавцеві штраф у розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів за кожен випадок порушень.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, за результатами розгляду заяви ТОВ "Метро-Інформ" від 20.10.2016 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,7636 га (а.с. 23) Черкаською міською радою 17.11.2016 прийнято відповідне рішення № 2-1375 (а.с. 24).

У подальшому ТОВ "Метро-Інформ" подало до Черкаської міської ради клопотання № 10 від 21.06.2017 про внесення змін до рішення Черкаської міської ради № 2-1375 від 17.11.2016 у частині розміру земельної ділянки - збільшення з 0,7636 га до 0,7885 га відповідно до плану встановлення меж у зв'язку із виявленням помилки щодо зазначення площі земельної ділянки, допущеної під час проведення геодезичних робіт (а.с. 48).

Колегія суддів зазначає, що з письмових пояснень по суті спору та доданих до них документів, поданих представником відповідача суду апеляційної інстанції, вбачається, що Черкаською міською радою №2-3314 лише 12.04.2018 прийнято рішення Про внесення змін до рішень Черкаської міської ради від 17.11.2016 №2-1375 (в частині площі земельної ділянки) , відповідно до якого внесено зміни до рішення №2-1375 від 17.11.2016 Про надання ТОВ Метро - Інформ дозволу на розроблення документації із землеустрою по вул. Сумгаїтській, 15/1 , а саме, змінено площу земельної ділянки з 0,7636 га на 0,7885 га .

Вказане рішення прийняте Позивачем лише в квітні 2018, в той час як звернення Відповідача було подано в червні 2017.

Відповідач зазначає, що без прийняття вищевказаного рішення про збільшення площі земельної ділянки проведення дій, направлених на оформлення права користування земельною ділянкою, не було можливим.

Після отримання вищевказаного дозволу відповідачем повторно укладено договір з землевпорядною організацією ПП Геотоп-Сервіс щодо виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, копія якого міститься в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, відповідачем були вжиті всі можливі заходи, направлені на оформлення права користування земельною ділянкою, які не були реалізовані з незалежних від нього причин.

В свою чергу, Позивач, як орган місцевого самоврядування, в порушення вимог чинного законодавства розглядав заяву Відповідача протягом десяти місяців, замість визначеного законом місячного терміну.

Статтею 12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад. За змістом положень ст.ст. 122, 123 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 5 ст. 46 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Отже, позивачем в порушення вимог законодавства, не прийнято жодного рішення, яке б дозволило відповідачу укласти договір оренди спірної земельної ділянки.

Таким чином, відповідачем вжито передбачені Земельним кодексом України та Законом України Про землеустрій заходи, направлені на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. А оскільки укладення договору оренди земельної ділянки не можливе без формування земельної ділянки, яке відбувається за проектом землеустрою, то відповідачем вжито всіх належних і можливих заходів, направлених на укладення відповідного договору оренди. Без отримання відповідного рішення позивача укладення такого договору оренди не можливе.

Судом не встановлено факт користування спірною земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.

Між сторонами укладено договір оренди нерухомого майна.

Згідно з ст. 796 ЦК України одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. У договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець. Якщо наймодавець не є власником земельної ділянки, вважається, що власник земельної ділянки погоджується на надання наймачеві права користування земельною ділянкою, якщо інше не встановлено договором наймодавця з власником земельної ділянки.

При цьому закон не передбачає необхідності в отриманні орендарем нежитлового приміщення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій знаходиться орендоване приміщення. Відтак фактичне користування відповідачем земельною ділянкою, на якій знаходиться орендоване нежитлове приміщення, є правомірним і відповідно не є самовільним.

Враховуючи вищевикладене, посилання позивача на доведеність причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача, яка полягає в ухиленні від вчинення дій щодо належного оформлення права користування земельною ділянкою та завданими збитками, є недоведеними, а тому відсутні усі чотири елементи складу цивільного правопорушення для покладення на відповідача обов'язку з відшкодування заявленої до стягнення шкоди.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело прав. Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає в тому,що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним, а держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів".

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах Мелахер та інші проти Австрії від 19.12.1998, Бурдов проти Росії від 07.05.2002, Прессос Компанія Нав'єра Є.А. та інші проти Бельгії від 28.10.1995, Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії від 23.10.1991 визначив, що під поняттям майно розуміється не лише майно, яке належить особі на праві власності згідно із законодавством країни, в якій виник спір, а також під даним поняттям можуть бути прибутки, що випливають з власності, кошти, належні заявникам на підставі судових рішень, активи , які можуть виникнути, правомірні очікування / законні сподівання особи.

Концепція майна в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися правом власності , а відтак, і майном .

У справі Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії Європейський суд з прав людини постановив, що статтю 1 Першого протоколу до Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. Правомірні очікування виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей.

Відтак позивачем не було доведено наявність правових підстав для стягнення збитків у вигляді неодержаного доходу за час фактичного користування земельною ділянкою ТОВ "Метро-Інформ" у визначений позивачем період.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа Серявін та інші проти України (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29).

Доводи відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу та у поясненнях по суті спору, зокрема щодо відсутності вини та протиправної поведінки в неукладенні договору оренди землі, а також стосовно вжиття всіх залежних від ТОВ "Метро-Інформ" заходів на оформлення права користування земельною ділянкою, колегія суддів вважає обґрунтованими з вищевикладених підстав.

За таких обставин решту аргументів позивача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про відмову в позові.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Черкаської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 15.08.2017 у справі №925/825/17.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Черкаської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 15.08.2017 у справі №925/852/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 15.08.2017 у справі №925/852/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи №925/852/17 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 288, 289 ГПК України з урахуванням перехідних положень ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017.

Повний текст постанови складено 16.07.2018.

оловуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.І. Тищенко

Є.Ю. Шаптала