Постанова

від 17.07.2018 по справі 731/394/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 731/394/17 Провадження № 22-ц/795/726/2018 Головуючий у I інстанції - Савенко А. І. Доповідач - Онищенко О. І. Категорія - цивільна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2018 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді: Онищенко О.І.

суддів: Губар В.С., Кузюри Л.В.

при секретарі: Покладі Д.В.

Позивач: ОСОБА_2

Відповідач: ОСОБА_3

Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_3

Розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на ухвалу Варвинського районного суду Чернігівської області від 18 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та визнання майна спільною сумісною власністю (суддя Савенко А.І.), ухвалене о 12 год. 55 хв. у смт.Варва, повний текст ухвали складено 18 квітня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень просила визнати за нею право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,1095 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 та виділити її позивачу в натурі; визнати за позивачем право вланості на 1/2 частку об'єкта незавершеного будівництва - нежитлового приміщення гаражу та мийки, яке розташоване на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_4, виділивши їй в натурі 1/2 його частки, яка являє собою приміщення мийки, як окремий та цілісний об'єкт нерухомого майна, що підлягає державній реєстрації; визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю; визнати спільною сумісною власністю автомобіль марки Volkswagen T4, 2011 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, та автобус - Д МАН 8.150 F, 2000 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2, та визнати за позивачем право вланості по 1/2 частині на вищевказані транспортні засоби; стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача 69496 грн як грошову компенсацію за 1/2 частину автомобіля марки Volkswagen T4 та 150712,50 грн як грошову компенсацію за 1/2 частину автобуса Д МАН, а всього 220208,5 грн. Позов мотивовано тим, що ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, який розірвано рішенням Варвинського районного суду від 05 грудня 2016 року. За час шлюбу сторонами було придбано 29 березня 2013 року земельну ділянку площею 0,1095 га за адресою: АДРЕСА_5 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на ім'я ОСОБА_3 На даній земельній ділянці знаходиться не зареєстроване нежитлове приміщення, яке являє собою гараж та мийку. Також позивач вказувала, що 16 лютого 2016 року ОСОБА_3 було подаровано кватиру АДРЕСА_2. За доводами ОСОБА_2 в період шлюбу було значно покращено та відремонтовано вказану квартиру і такі покращення істотно збільшили вартість квартири, що дає підстави для визнання її спільною сумісною власністю подружжя. Крім того, позивач посилається, що за час спільного проживання сторонами було придбано транспортні засоби - автомобіль Volkswagen T4, який був зареєстрований за відповідачем і без її згоди проданий ОСОБА_5 20 жовтня 2015 року, і автобус Д МАН 8.150 F, який було продано її колишнім чоловіком без її згоди, матері відповідача ОСОБА_6, 25 січня 2014 року.

У грудні 2017 року позивачем було подано клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи з метою визначення вартості спільного майна подружжя та його поділу в натурі, оскільки відповідач не визнає позовні вимоги, а отже згоди щодо вартості майна сторони дійти не можуть.

Ухвалою Варвинського районного суду від 05 грудня 2017 року вказане клопотання задоволено.

Проте, експертизу проведено не було, оскільки на місці проведення експертизи не надано доступу до об'єктів експертизи, а клопотання експертів про забезпечення безперешкодного доступу до об'єктів експертизи не вирішено. У зв'язку з викладеним, матеріали справи були направлені на адресу суду, провадження у справі відновлено ухвалою Варвинського районного суду від 28 березня 2018 року.

У судовому засіданні 18 квітня 2018 року представником позивача було заявлене клопотання про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи з аналогічних питань, постановлених під час попередньої експертизи, які стосуються оцінки будівельних матеріалів, робіт, ступеню готовності нежитлового приміщення, переліку ремонтних робіт, виконаних в квартирі, дійсної ринкової вартості квартири на момент придбання та на даний час, можливості проведення реального розподілу земельної ділянки та варіантів її розподілу.

Ухвалою Варвинського районного суду Чернігівської області від 18 квітня 2018 року за клопотанням представника позивача призначено у даній справі судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Чернігівської регіональної торгово-промислової палати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати вказану ухвалу суду і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідач вказує, що судове засідання було проведено без участі його представника, незважаючи на те, що представник у зв'язку з хворобою просив відкласти розгляд справи, в зв'язку з чим призначено експертизу без урахування думки зі сторони відповідача. ОСОБА_3 посилається, що судом не були залучені особи, які не є стороною у справі та на яких може вплинути рішення по даній справі, в якості третіх осіб. Таким чином, за доводами відповідача, судом було порушено принцип змагальності сторін, який полягає у ненаданні сторонам рівних можливостей у доказуванні, що може призвести до неповного і необ'єктивного встановлення обставин справи.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу суду залишити в силі. Позивач вказує, що відповідач жодного разу на розгляд справи до суду не з'являвся, про причини неявки не повідомляв, у зв'язку з чим судом було прийнято рішення: розгляд справи проводити у його відсутність. За доводами ОСОБА_2, копія оскаржуваної ухвали суду була направлена на вказану у позовній заяві адресу ОСОБА_3 і він, не погодившись із нею, подав апеляційну скаргу, в зв'язку з чим можна стверджувати, що адреса відповідача, вказана в позовній заяві, є дійсною адресою проживання відповідача.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.

Згідно вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону відповідає судове рішення суду першої інстанції.

Так, статтями 76-78 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу. Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта.

Згідно ч.1 ст.104 ЦПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Вирішуючи питання наявності підстав для призначення судом експертизи, апеляційний суд враховує наступне.

Звертаючись до суду з позовом (з урахуванням його уточнень), ОСОБА_2 просила суд визнати за нею право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,1095 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 та виділити її позивачу в натурі; визнати за позивачем право вланості на 1/2 частку об'єкта незавершеного будівництва - нежитлового приміщення гаражу та мийки, яке розташоване на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_4, виділивши їй в натурі 1/2 його частки, яка являє собою приміщення мийки, як окремий та цілісний об'єкт нерухомого майна, що підлягає державній реєстрації; визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю; визнати спільною сумісною власністю автомобіль марки Volkswagen T4, 2011 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, та автобус - Д МАН 8.150 F, 2000 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2, та визнати за позивачем право вланості по 1/2 частині на вищевказані транспортні засоби; стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача 69496 грн як грошову компенсацію за 1/2 частину автомобіля марки Volkswagen T4 та 150712,50 грн як грошову компенсацію за 1/2 частину автобуса Д МАН, а всього 220208,5 грн.

При цьому позивачем до позовної заяви було додано звіт про незалежну оцінку майна - квартири АДРЕСА_2 (а.с.15-26 т.1), звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки АДРЕСА_6 (а.с.29-40). Також в ході розгляду справи позивачем було надано висновок експерта за результатами автотоварознавчого дослідження транспортних засобів (а.с.257-259 т.1).

В оскаржуваній ухвалі суду на вирішення експертизи ставляться питання щодо оцінки будівельних матеріалів, робіт, ступеню готовності нежитлового приміщення, переліку ремонтних робіт, виконаних в квартирі, дійсної ринкової вартості квартири на момент придбання та на даний час, можливості проведення реального розподілу земельної ділянки та варіантів її розподілу.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для призначення у справі експертизи.

При цьому враховує наступне.

Відповідно до ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Пунктом 30 зазначеної постанови судам роз'яснено, що рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено частиною першою статті 63 СК України, частиною першою статті 65 СК України. У випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Як вбачається, ОСОБА_2 подала позов про поділ майна, набутого за час шлюбу, частину з якого, за її доводами, ОСОБА_7 було відчужено без її згоди. З урахуванням предмета спору у цій справі - поділ спільного майна подружжя, до предмета доказування входить визначення його вартості. При цьому позивач скористалась правом на захист своїх прав шляхом заявлення клопотання про призначення у справі експертизи, вказуючи, що відповідач не визнає її позовні вимоги, отже відсутня згода сторін щодо вартості спірного майна. При цьому згідно матеріалів справи, частина спірного майна (транспортні засоби) було перерєстровано на інших осіб, а саме: автобус МАН 8.150 F 25 січня 2014 року - на ОСОБА_6, автомобіля Volkswagen T4 20 жовтня 2015 року - на ОСОБА_5 (а.с.152, 154 т.1).

Експертизу було призначено саме щодо того обсягу майна, яке було заявлено у позовній заяві, а саме: земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5; об'єкта незавершеного будівництва - нежитлового приміщення гаражу та мийки, яке розташоване на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_4; квартири АДРЕСА_1; автомобіля марки Volkswagen T4, 2011 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, та автобусу - Д МАН 8.150 F, 2000 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2.

Отже, прийшовши до висновку, що призначення в даній справі згаданої експертизи, яка стосується предмета доказування пред'явленого позову, місцевий суд на підставі ст. 103 ЦПК України обґрунтовано з додержанням норм процесуального права призначив у даній справі судову будівельно-технічну експертизу, оскільки для визначення вартості можливого спільного майна, переліку та об'ємів використаних будівельних робіт щодо спільного майна та можливості його поділу необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Доводи відповідача щодо неналежного його повідомлення про розгляд справи не можуть бути прийняті судом до уваги.

Згідно відповіді Варвинської селищної ради на запит суду ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_7 (а.с.54 т.1). У довідці, виданій ОСОБА_3 Варвинською центральною районною лікарнею, зазначено місце проживання відповідача - АДРЕСА_8 (а.с.93 т.1). Повістки в судові засідання, призначені на 28 вересня, 05 жовтня, 18 жовтня 2017 року, направлені на вищевказану адресу відповідача, повернулись до суду неврученими з відміткою за незапитом (а.с.112, 122, 124, 125 т.1). 18 жовтня 2018 року ОСОБА_2 подала до суду заяву, в якій просила прийняти до відома, що ОСОБА_3 проживає за адресою: АДРЕСА_9, просила надсилати судові повістки також за вказаною адресою (а.с.128 т.1). Судові повістки про виклик в судове засідання відповідача на 27 жовтня 2017 року, на дві відомі його адреси також повернулись до суду неврученими з відміткою за незапитом (а.с.134, 135 т.1). Згідно витягу з журналу реєстрації телефонограм Варвинського районного суду Чернігівської області секретарем судових засідань за номером мобільного телефону ОСОБА_3 було повідомлено про розгляд справи, призначений на 27 жовтня 2017 року (а.с.136 т.1). Також ОСОБА_3 не отримував судову повістку про розгляд справи, призначений на 23 листопада 2017 року, проте помічником судді відповідача про це було повідомлено телефонограмою (а.с.144 т.1). Крім того, до суду повернулись неврученими з відміткою за закінченням терміну зберігання : позовна заява про збільшення позовних вимог, заява про забезпечення позову, розрахунок витрат на правоу допомогу, копія ухвали від 05 грудня 2017 року про призначення експертизи, клопотання експертів, судові повістки (а.с.208, 225, 228, 250 т.1).

28 вересня 2017 року ОСОБА_3 видав довіреність на представлення його інтересів ОСОБА_8 (а.с.2 т.2). У довіреності адресу реєстрації відповідача зазначено - АДРЕСА_7. Представник відповідача 20 квітня 2018 року ознайомився з матеріалами справи та отримав копії документів, які направлялися на адресу відповідача та не були ним отримані, зокрема позовну заяву, ухвалу суду від 05 грудня 2017 року про призначення експертизи, а також повістку про виклик до суду, адресований ОСОБА_3 на 18 квітня 2018 року (а.с.1, 3 т.2).

Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.

Згідно ч.1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Частиною 1 статті 44 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

В порушення зазначених положень процесуального закону, відповідач ОСОБА_3 в судові засідання не з'являється, документи, які направляються судом, в тому числі судові повістки не отримує, про фактичне місце свого проживання суд не повідомляє, тобто вчиняє дії, направлені на затягування розгляду справи, завідомо знаючи про перебування в провадженні суду даної справи.

Відтак, відповідач вважається таким, що отримував судові повістки суду першої інстанції.

Крім того, як зазначає у своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

18 квітня 2018 року представником відповідача особисто до суду було подано заяву про перенесення розгляду справи на іншу дату в зв'язку з його хворобою. Проте, при цьому не було надано підтверджуючих документів. Такі документи не надано і на час розгляду справи апеляційним судом.

Не заслуговують на увагу посилання ОСОБА_3 щодо незалучення судом осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

З викладеного вбачається, що суд зобов'язаний вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих учасників справи, які зазначені в ньому.

Крім того, в оскаржуваній ухвалі суду питання щодо оцінки транспортних засобів, власниками яких на даний час є інші особи, не ставилося.

Також згідно оскаржуваної ухвали надано у розпорядження експертів матеріали цивільної справи, матеріали по клопотанню щодо накладення арешту, матеріали інвентаризаційної справи на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_10

Доводи апеляційної скарги, що судом експертна установа була визначена без урахування думки відповідача, не заслуговують на увагу, з урахуванням того, що самим ОСОБА_3 не надано доказів обгрунтування поважності причин відсутності його в судових засіданнях, де він мав змогу погодити з позивачем конкретну експертну установу для проведення експертизи у даній справі. І на даний час не пропонується експертна установа, яка на його думку повинна проводити експертизу.

Крім того, у відповідності до ч.2 ст.113 ЦПК України якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги правильності висновку суду щодо наявності підстав для призначення експертизи не спростовують, оскаржувану ухвалу постановлено з додержанням норм процесуального права, а тому підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Варвинського районного суду Чернігівської області від 18 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 18 липня 2018 року.

Головуючий:Судді: